Skip to main content

TEXTS 8-12

TEXTS 8-12

Текст

Verš

ама̄нітвам адамбгітвам
ахім̇са̄ кша̄нтір а̄рджавам
а̄ча̄рйопа̄санам̇ ш́аучам̇
стгаірйам а̄тма-вініґрахах̣
amānitvam adambhitvam
ahiṁsā kṣāntir ārjavam
ācāryopāsanaṁ śaucaṁ
sthairyam ātma-vinigrahaḥ
індрійа̄ртгешу ваіра̄ґйам
анахан̇ка̄ра ева ча
джанма-мр̣тйу-джара̄-вйа̄дгі-
дух̣кга-доша̄нударш́анам
indriyārtheṣu vairāgyam
anahaṅkāra eva ca
janma-mṛtyu-jarā-vyādhi-
duḥkha-doṣānudarśanam
асактір анабгішван̇ґах̣
путра-да̄ра-ґр̣ха̄дішу
нітйам̇ ча сама-чіттатвам
ішт̣а̄нішт̣опапаттішу
asaktir anabhiṣvaṅgaḥ
putra-dāra-gṛhādiṣu
nityaṁ ca sama-cittatvam
iṣṭāniṣṭopapattiṣu
майі ча̄нанйа-йоґена
бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄
вівікта-деш́а-севітвам
аратір джана-сам̇саді
mayi cānanya-yogena
bhaktir avyabhicāriṇī
vivikta-deśa-sevitvam
aratir jana-saṁsadi
адгйа̄тма-джн̃а̄на-нітйатвам̇
таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам
етадж джн̃а̄нам іті проктам
аджн̃а̄нам̇ йад ато ’нйатга̄
adhyātma-jñāna-nityatvaṁ
tattva-jñānārtha-darśanam
etaj jñānam iti proktam
ajñānaṁ yad ato ’nyathā

Послівний переклад

Synonyma

ама̄нітвам—скромність; адамбгітвам—відсутність гордощів; ахім̇са̄ — незастосування насильства; кша̄нтіх̣ — терпимість; а̄рджавам—простота; а̄ча̄рйа-упа̄санам—наближення до істинного духовного вчителя; ш́аучам—чистота; стгаірйам—стійкість; а̄тма-вініґрахах̣—самовладання; індрійа-артгешу—у тому, що стосується чуттів; ваіра̄ґйам—відречення; анахан̇ка̄рах̣—відсутність оманного егоїзму; ева—неодмінно; ча—також; джанма—народження; мр̣тйу—смерть; джара̄—старість; вйа̄дгі—і хвороба; дух̣кга—нещастя; доша—зло; анударш́анам—спостерігання; асактіх̣—відсутність прив’язаності; анабгішван̇ґах̣—відсутність спілкування; путра—до сина; да̄ра—дружини; ґр̣ха-а̄дішу—домівки тощо; нітйам—постійна; ча—також; сама-чіттатвам—рівновага; ішт̣а—бажаного; анішт̣а—небажаного; упапаттішу—в отримуванні; майі—Мені; ча—також; ананйа-йоґена—чистим відданим служінням; бгактіх̣—відданість; авйабгіча̄рін̣ı̄—постійна; вівікта—до самотнього; деш́а—місця; севітвам—прагнення; аратіх̣—відсутність прив’язаностей; джана-сам̇саді—до людського загалу; адгйа̄тма—що стосується душі; джн̃а̄на—у знанні; нітйатвам—постійність; таттва-джн̃а̄на—знання істини; артга—задля мети; дарш́анам—філософія; етат—усе це; джн̃а̄нам—знання; іті—таким чином; проктам — проголошую; аджн̃а̄нам — невігластво; йат — те, що; атах̣—від цього; анйатга̄—усе інше.

amānitvam — pokora; adambhitvam — skromnost; ahiṁsā — nenásilí; kṣāntiḥ — snášenlivost; ārjavam — přímost; ācārya-upāsanam — obracení se na pravého duchovního učitele; śaucam — čistota; sthairyam — stálost; ātma-vinigrahaḥ — sebeovládání; indriya-artheṣu — co se týče smyslů; vairāgyam — odříkání; anahaṅkāraḥ — oproštěnost od falešného ega; eva — jistě; ca — také; janma — zrození; mṛtyu — smrti; jarā — stáří; vyādhi — a nemoci; duḥkha — neštěstí; doṣa — chyba; anudarśanam — pozorování; asaktiḥ — neulpívání; anabhiṣvaṅgaḥ — zůstávání bez svazku; putra — syna; dāra — manželky; gṛha-ādiṣu — domova atd; nityam — stálá; ca — a; sama-cittatvam — vyrovnanost; iṣṭa — žádoucí; aniṣṭa — nežádoucí; upapattiṣu — při získání; mayi — Mně; ca — rovněž; ananya-yogena — skrze čistou oddanou službu; bhaktiḥ — oddanost; avyabhicāriṇī — nenarušená; vivikta — k odlehlým; deśa — místům; sevitvam — tíhnutí; aratiḥ — nepřipoutanost; jana-saṁsadi — k masám lidí; adhyātma — týkající se vlastního já; jñāna — v poznání; nityatvam — stálost; tattva-jñāna — poznání pravdy; artha — s cílem; darśanam — filozofie; etat — to vše; jñānam — poznání; iti — takto; proktam — prohlášeno; ajñānam — nevědomost; yat — to, co; ataḥ — než toto; anyathā — jiné.

Переклад

Překlad

Скромність; відсутність гордощів; відмова од насильства; терпимість; звернення до істинного духовного вчителя; простота; чистота; стійкість; самодисципліна; відмова від об’єктів чуттєвого задоволення; відсутність оманного его; усвідомлення того, що народження, смерть, старість і хвороби є зло; відсутність прихильностей; свобода від затягуючого впливу дітей, дружини, домівки тощо; спокій перед лицем приємних і неприємних подій; постійна і чиста відданість Мені; прагнення жити самотньо; відмежованість від загальної маси людей; визнання важливості самореалізації; філософський пошук Абсолютної Істини — все це Я проголошую знанням, а все, що б не існувало окрім цього, є невігластво.

Pokora, skromnost, nenásilí, snášenlivost, přímost, obracení se na pravého duchovního učitele, čistota, stálost, sebeovládání, zříkání se objektů smyslového požitku, oproštěnost od falešného ega, chápání špatnosti zrození, smrti, stáří a nemoci, neulpívání, nezapletenost s dětmi, manželkou, domovem a ostatními věcmi, vyrovnanost mysli za příjemných i nepříjemných událostí, trvalá a ryzí oddanost Mně, tíhnutí k životu v ústraní, neulpívání na masách lidí, uznávání důležitosti seberealizace a filozofické hledání Absolutní Pravdy — to vše prohlašuji za poznání. Všechno ostatní je naopak nevědomost.

Коментар

Význam

Такий процес пізнання нерозумні люди інколи помилково вважають за взаємодію елементів поля діяльності. Насправді ж це шлях істинного пізнання. Якщо людина визнає його, то перед нею відкривається можливість наблизитись до Абсолютної Істини. Цей шлях не є взаємодією двадцяти чотирьох елементів, які описувались вище. Він є засобом вибратися з пастки, утвореної цими елементами. Втілена душа погноблена в тілі, яке просто є оболонкою, що складається з двадцяти чотирьох елементів, і змальований тут шлях пізнання є засобом вибратись із неї. Серед усіх способів пізнання, що їх було описано, найбільше значення має перший рядок одинадцятого вірша: майі ча̄нанйа-йоґена бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄ — шлях пізнання приводить до неподільного чистого відданого служіння Господу. Тому, якщо людина не може або не хоче звернутись до трансцендентного служіння Господу, інші дев’ятнадцять положень будуть небагатого варті. Однак, якщо вона звернеться до відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и, то інші дев’ятнадцять положень природним чином розвинуться в ній. Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.18.12): йасйа̄сті бгактір бгаґаватй акін̃чана̄ сарваір ґун̣аіс татра сама̄сате сура̄х̣ — «усі позитивні якості знання самі по собі розвиваються в того, хто досяг стадії відданого служіння». Істотно важливим є принцип прийняття істинного духовного вчителя, про що йдеться у восьмому вірші. Це абсолютно необхідно навіть для того, хто уже звернувся до відданого служіння. Відтоді, як людина знайде істинного духовного вчителя, для неї починається трансцендентне життя. Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, стверджує тут недвозначно, що такий спосіб пізнання є істинним шляхом. Все, що придумане і виходить за межі цього, позбавлене всякого глузду.

Méně inteligentní lidé někdy mylně považují tyto zásady vedoucí k poznání za projev vzájemného působení prvků pole. Toto je však ve skutečnosti pravý proces dosažení poznání. Ten, kdo přijme tyto zásady za směrodatné, může přistoupit k Absolutní Pravdě. Nejsou projevem interakce dvaceti čtyř prvků — jedná se o způsob, kterým se lze vymanit ze styku s těmito prvky. Vtělená duše je uvězněna v těle, což je pokryv z dvaceti čtyř prvků, a zde popsané zásady poznání umožňují osvobodit se od něho. Nejdůležitější ze všech zásad je uvedena v prvním řádku jedenáctého verše: mayi cānanya-yogena bhaktir avyabhicāriṇī, cesta poznání vede k čisté oddané službě Pánu. Pokud tedy živá bytost nepřikročí či není schopna přikročit k transcendentální službě Pánu, nemá zbývajících devatenáct aspektů žádnou zvláštní hodnotu. Začne-li však rozvíjet oddanou službu s úplným vědomím Kṛṣṇy, zbývajících devatenáct aspektů se u ní samočinně vyvine. Ve Śrīmad-Bhāgavatamu (5.18.12) stojí: yasyāsti bhaktir bhagavaty akiñcanā sarvair guṇais tatra samāsate surāḥ. U toho, kdo dospěl na úroveň oddané služby, se vyvinou všechny dobré vlastnosti, které náleží k poznání. Přijetí duchovního učitele, uvedené v osmém verši, je nanejvýš důležité — i pro toho, kdo přijal oddanou službu za svou. Transcendentální život začíná právě přijetím kvalifikovaného duchovního učitele. Nejvyšší Osobnost Božství, Śrī Kṛṣṇa, zde jasně říká, že tato cesta poznání je tou pravou cestou. Jakékoliv jiné, vymyšlené věci jsou nesmysly.

Положення, що стосуються знання й які описано тут, можна проаналізувати наступним чином. Скромність означає, що людина не повинна прагнути шани від інших. Матеріалістичне уявлення про життя викликає в нас сильне бажання того, щоб інші нас шанували, однак з погляду людини, наділеної досконалим знанням, тобто людини, яка розуміє, що вона не є тілом, все, що стосується тіла, — як честь, так і ганьба, — є марнота. Не варто жадати такої матеріальної облуди. Люди пристрасно бажають прославитись своїми релігійними переконаннями, і тому інколи буває так, що, не розуміючи основних положень релігії, людина приєднується до якої-небудь групи, яка насправді зовсім не тримається релігійних засад, а потім проголошує себе ментором у релігійних справах. Щодо справжнього поступу в духовній науці, то наявність його можна виявити за допомогою певного критерію. Таким критерієм є положення, які наведено в даних віршах.

Jednotlivé aspekty poznání, které je zde nastíněno, můžeme rozebrat následovně. Pokora znamená, že nedychtíme po uspokojení plynoucím z projevované úcty. Hmotné pojetí života v nás vyvolává velkou touhu po uznání, ale pro člověka vyznačujícího se dokonalým poznáním — který ví, že není toto tělo — je cokoliv týkající se těla bezcenné; to platí pro úctu i pohanu. Za tímto hmotným klamem by se nikdo neměl honit. Lidé dychtí po tom, aby byli slavní pro svou víru, a proto někdy vidíme, že člověk nechápající náboženské zásady se stane členem nějaké náboženské organizace, která se ve skutečnosti neřídí náboženskými zásadami, a potom se chce všude vydávat za náboženského mravokárce. Každý by si měl ověřit, jak je na tom se skutečným pokrokem v duchovní vědě. To může posoudit podle uvedených aspektů.

Коли кажуть про ненасильство, то звичайно розуміють його як відмову від убивства або пошкодження тіла, але справжнє його значення полягає в тому, що не можна ставати причиною страждань інших. Більшість людей внаслідок свого невігластва обплутані тенетами матеріалістичних уявлень про життя, і тому постійно зазнають матеріальних страждань. Й доки людина не сприяє піднесенню інших людей до рівня духовного знання, вона чинить насильство. Потрібно робити все можливе, щоб поширювати істинне знання серед людей, щоб просвітити їх і дати їм можливість звільнитись від матеріальних тенет. Це і є ненасильство.

Nenásilí je obvykle chápáno jako nezabíjení či neubližování tělu, ale jeho skutečný význam je nepřivádět druhé do neštěstí. Lidé jsou drženi nevědomostí v pasti hmotného pojetí života a neustále zakoušejí hmotné utrpení. Pokud se je tedy nesnažíme pozvednout na úrovneň duchovního poznání, dopouštíme se násilí. Měli bychom se co nejvíce snažit rozdávat všem skutečné poznání, aby se poučili a mohli uniknout z hmotného zajetí. To je nenásilí.

Терпимість означає, що людина готова зносити образи й зневагу з боку інших. Той, хто розвиває духовне знання, неодмінно зазнає численних образ і кривди. Цього слід чекати, бо саме так влаштовано матеріальну природу. Навіть п’ятирічний хлопчик Прахла̄да, який присвятив себе розвитку духовного знання, опинився в небезпеці, коли його батько став вороже ставитись до синового благочестя. Й коли батько всіляко намагався вбити його, Прахла̄да терпляче зносив це. Отже, поступ в духовному знанні часто пов’язаний з численними перешкодами, однак ми повинні бути толерантними і рішуче йти вперед.

Snášenlivost znamená naučit se snášet urážky a potupu. Pokud někdo rozvíjí duchovní poznání, druzí ho budou urážet a hanět. S tím se musí počítat, protože taková je povaha hmotné přírody. Dokonce i chlapec jako Prahlāda, kterému bylo teprve pět let a který v tomto věku již rozvíjel duchovní poznání, byl v nebezpečí, když se jeho otec stavěl proti jeho oddanosti. Snažil se svého syna mnoha způsoby zabít, ale Prahlāda ho toleroval. Pokroku v duchovním poznání může stát v cestě mnoho překážek, ale my bychom měli být snášenliví a s rozhodností pokračovat.

Простота означає, що людина повинна бути настільки відвертою, щоб, без усякої дипломатії, змогти розкрити очі на правду навіть ворогові. Дуже важливо, щоб людина погодилась прийняти духовного вчителя, бо без настанов істинного духовного вчителя проґрес в духовній науці неможливий. Слід підійти до духовного вчителя з усім смиренням й усіма силами служити йому, щоб задовольнити його й отримати його благословення. Істинний духовний вчитель є представник Кр̣шн̣и, будь-яке його благословення одразу ж дозволяє учневі досягти проґресу в духовному знанні, навіть якщо він ще не впорядкував своє життя, або ж йому стає легше дотримуватись життєвих засад, якщо він беззастережно служить духовному вчителеві.

Přímost znamená, že člověk nemá jednat diplomaticky a má být tak přímočarý, že dokáže vyjevit pravdu i nepříteli. Přijetí pravého duchovního učitele je nezbytné, protože bez jeho pokynů nelze dosahovat pokroku v duchovní vědě. Na duchovního učitele se je třeba obracet se vší pokorou a prokazovat mu veškeré služby, aby pak svému žákovi milostivě požehnal. Duchovní učitel je zástupcem Kṛṣṇy, a když tedy dá svému žákovi požehnání, žák dosáhne okamžitého pokroku i bez dodržování všech usměrňujících pravidel. Pro toho, kdo bezvýhradně slouží duchovnímu učiteli, budou tato pravidla lehčí.

Чистота є невід’ємною умовою поступу в духовнім житті. Є два різновиди чистоти: зовнішня й внутрішня. Зовнішньої чистоти досягають омовінням, а для того, щоб бути чистим внутрішньо, необхідно постійно думати про Кр̣шн̣у й виспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Такий спів і роздуми очищують розум від нашарувань пилу, утвореного минулою кармою.

Čistota je pro pokrok v duchovním životě nezbytná. Je dvojího druhu: vnější a vnitřní. Vnější čistoty dosahujeme koupelí, ale abychom byli čistí i uvnitř, musíme neustále myslet na Kṛṣṇu a zpívat Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare / Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare. Tento proces očišťuje mysl od nánosů prachu v podobě dřívější karmy.

Стійкість означає, що людина повинна з рішучістю вдосконалювати своє духовне життя. Без такої рішучості неможливо досягти відчутного проґресу. Самодисципліна означає, що людина повинна відкидати все шкідливе для духовного поступу. Варто привчити себе до цього і нехтувати всім тим, що гальмує духовний розвиток. У цьому полягає істинне відречення. Чуття настільки сильні, що завжди намагаються отримати задоволення. Не потрібно потурати таким зайвим бажанням. Чуття слід задовольняти лише до тої міри, щоб це не заважало виконувати свої обов’язки на шляху духовного поступу. Найбільш важливим і некерованим органом чуття є язик. У людини, яка приборкала свій язик, з’являється можливість упокорити й інші чуття. Язик призначений на те, щоб відчувати смак і створювати звукові вібрації. Тому, постійно гамуючи бажання язика, треба зробити так, щоб він смакував рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, й співав Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру. Що стосується очей, то їм не варто дозволяти бачити щось, окрім прекрасного образу Кр̣шн̣и. Це дозволить керувати очима. Так само й вухам належить слухати розповіді про Кр̣шн̣у, а носом вдихати аромат квітів, запропонованих Йому. Таким є шлях відданого служіння, і слід зрозуміти, що Бгаґавад-ґı̄та̄ дохідливо роз’яснює цю науку відданого служіння. Віддане служіння — головна і єдина мета. Нерозумні коментатори Бгаґавад-ґı̄ти намагаються звернути розум читача до інших тем, але Бгаґавад-ґı̄та̄ не розглядає ніяких інших питань, окрім відданого служіння.

Stálost znamená být velice odhodlaný dosahovat pokroku v duchovním životě. Bez takové rozhodnosti nemůže nikdo znatelně pokročit. Sebeovládáním se rozumí, že se nemá přijímat nic, co by škodilo duchovnímu růstu. Je třeba se naučit odmítat vše, co by bylo překážkou na duchovní cestě. To je skutečné odříkání. Smysly jsou tak mocné, že se neustále domáhají uspokojení. Jejich nepotřebným požadavkům však nemáme posluhovat. Smysly se mají uspokojovat jen do té míry, aby tělo zůstalo zdatné a jeho vlastník mohl díky tomu plnit povinnosti spojené s pokrokem v duchovním životě. Nejdůležitějším a nejhůře ovladatelným smyslem je jazyk. Dokážeme-li ho ovládat, je možné ovládat i zbývající smysly. Činností jazyka je ochutnávání jídla a vytváření zvuků. Systematickým usměrňováním je tedy tedy třeba zajistit, aby jazyk vždy ochutnával zbytky jídel obětovaných Kṛṣṇovi a zpíval Hare Kṛṣṇa. Očím bychom neměli dovolit dívat se na něco jiného než na překrásnou podobu Kṛṣṇy. Tím je ovládneme. Uši zase mají naslouchat o Kṛṣṇovi a nos vonět ke květům, jež byly Kṛṣṇovi obětovány. Toto je proces oddané služby a je zřejmé, že Bhagavad-gītā nepopisuje nic jiného než vědu o této oddané službě, která je hlavním a jediným cílem. Neinteligentní autoři komentářů ke Gītě se snaží odvést mysl čtenáře k jiným tématům, ale Bhagavad-gītā ve skutečnosti nemá žádné jiné téma než oddanou službu.

Оманне его означає, що ми вважаємо себе за своє тіло. Коли людина розуміє, що вона не є це тіло, а духовна душа, тоді пробуджується її істинне его. Его завжди з душею. Зрозумівши згубність оманного его, ми повинні віднайти істинне его. У ведичній літературі (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 1.4.10) сказано: ахам̇ брахма̄смі — «я є Брахман, я є дух». Це «я є», відчування власного «я», існує також і на стадії самоусвідомлення, за якої людина досягає звільнення. Відчування «я є» являє собою его, але коли таке відчування «я є» переносять на тимчасове тіло, воно стає оманним его. Коли усвідомлення свого «я» пов’язується з дійсністю, це — істинне его. Існують філософи, які кажуть, що ми повинні відмовитись од свого его, але ми не можемо цього зробити, тому що «его» означає «особистість». Але від оманного ототожнення себе з тілом, безсумнівно, треба відмовитись.

Falešným egem se rozumí považovat tělo za sebe samotného. Každý dospěje ke svému skutečnému egu, když pochopí, že není tělem, ale duší. Ego zůstává — zavrženo je pouze falešné ego, nikoliv skutečné. Ve védských písmech (Bṛhad-āraṇyaka Upaniṣad 1.4.10) stojí: ahaṁ brahmāsmi—“Jsem Brahman, jsem duchovní bytost.” Toto “já jsem”, vědomí vlastního já, existuje i ve stavu seberealizace, na úrovni osvobození. Vědomí “já jsem” je ego, ale když se vztahuje na tělo, jež je nepravé, je to falešné ego. Skutečné ego je vědomí vlastního já týkající se pravé existence. Jistí filozofové prohlašují, že bychom se měli svého ega vzdát. To však není možné, protože ego je naše totožnost. Tím, čeho je třeba se vzdát, je mylné ztotožňování se s tělem.

Потрібно спробувати всвідомити, що народження, смерть, старість і хвороби несуть нам страждання. Те, як народжується дитина, описано в різній ведичній літературі. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам яскраво змальовано світ ненародженої дитини, її перебування в утробі матері, її страждання тощо. Потрібно ясно усвідомити, що народження пов’язане із стражданнями. Ми забуваємо всі муки, яких зазнали в утробі матері, тому ми й не прагнемо вирішити проблему все нових і нових народжень та смерті. Так само, людина, що помирає, зазнає різноманітних страждань, про які також згадано в достовірних писаннях. Це варте розгляду. Що ж стосується хвороб та старості, то з ними кожна людина спізнається на власному досвіді. Ніхто не хоче хворіти й ставати старим, але цього не уникнути. Доки ми не надбаєм песимістичного погляду на матеріальне життя, зважаючи на страждання, що пов’язані з народженням, смертю, похилим віком та хворобами, доти у нас не буде стимулу вдосконалювати життя духовне.

Měli bychom se snažit pochopit, jaké utrpení představuje zrození, smrt, stáří a nemoc. Zrození líčí různé védské spisy. Ve Śrīmad-Bhāgavatamu je velmi názorně popsán svět nenarozeného, pobyt dítěte v lůně matky, jeho utrpení a tak dále. Každý by si měl plně uvědomit, že zrození je bolestná událost. Jelikož zapomínáme, kolik utrpení jsme zažili v matčině lůně, nesnažíme se problém koloběhu zrození a smrti nijak vyřešit. I umírání doprovází mnoho bolestí, které jsou rovněž popsány v autoritativních písmech. O těchto věcech je třeba hovořit. S nemocí a stářím má každý praktické zkušenosti. Nikdo nechce být nemocný a nikdo nechce zestárnout, ale není možné se tomu vyhnout. Dokud nevezmeme v úvahu bolesti zrození, smrti, stáří a nemoci a nebudeme tak mít na hmotný život pesimistický pohled, bude nám chybět podnět k duchovnímu pokroku.

Відсутність прив’язаності до дітей, дружини й домівки не означає, що треба позбутись усіх почуттів до них. Ми любимо їх, такою є наша природа. Але коли вони не сприяють духовному поступові, то не слід прив’язуватись до них. Свідомість Кр̣шн̣и — це найкращий шлях до того, щоб створити в домівці приємну атмосферу. Той, хто перебуває цілком в свідомості Кр̣шн̣и, може зробити своє сімейне життя щасливим, тому що діяльність у свідомості Кр̣шн̣и зовсім не важка. Потрібно лише оспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, споживати рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, розмовляти на теми Бгаґавад-ґı̄ти і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам і поклонятись Божествам. Ці чотири різновиди діяльності зроблять людину щасливою. Треба навчити цьому своїх рідних. Можна збиратись уранці та ввечорі, й усією родиною співати Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Якщо, дотримуючись цих чотирьох засад, людині вдасться скерувати життя своєї сім’ї в таке річище й привести її до свідомості Кр̣шн̣и, то їй немає потреби відмежовуватись од сім’ї і вдаватись до життя у відреченні. Але, якщо атмосфера в сім’ї негожа, несприятлива духовному розвиткові, треба відмовитись од сімейного життя. Слід пожертвувати всім заради того, щоб пізнати Кр̣шн̣у й служити Йому, як це зробив Арджуна. Арджуна не хотів убивати своїх родичів, але, зрозумівши, що вони були перепоною на шляху до усвідомлення Кр̣шн̣и, він підкоривсь вказівкам Господа, вступив у битву й убив їх. Що б там не було, треба бути незалежним від радощів та злиднів сімейного життя, тому що в цьому світі людина не може бути цілком щасливою або ж зовсім нещасною.

Neulpívání na dětech, ženě a domově neznamená k nim nic necítit. Náklonnost k nim je přirozená. Pokud ale nemají kladný postoj k duchovnímu pokroku, nemá se na nich lpět. Nejlepší cestou k vytvoření příjemného domova je vědomí Kṛṣṇy. Je-li si někdo plně vědom Kṛṣṇy, může mít šťastný domov — proces rozvíjení vědomí Kṛṣṇy je zcela snadný: stačí zpívat Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare / Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare, jíst zbytky jídla obětovaného Kṛṣṇovi, vést rozhovory o tématech knih, jako je Bhagavad-gītā a Śrīmad-Bhāgavatam, a uctívat Božstva. Tyto čtyři činnosti nás naplní štěstím. Tímto způsobem by měl každý vychovávat svou rodinu. Všichni se mohou každé ráno a večer posadit a společně zpívat Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare / Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare. Ten, kdo se věnuje těmto čtyřem činnostem a takto uzpůsobí svůj rodinný život, aby rozvinul vědomí Kṛṣṇy, nemusí měnit svůj současný stav za život v odříkání. Pokud však jeho rodinný život neprospívá duchovnímu růstu, měl by se ho zříci. Musíme stejně jako Arjuna obětovat všechno tomu, abychom opravdu poznali Kṛṣṇu a sloužili Mu. Arjuna nechtěl zabít své příbuzné, ale když pochopil, že mu brání v porozumění Kṛṣṇovi, rozhodl se jednat podle Kṛṣṇova pokynu, bojoval s nimi a zabil je. V každém případě je třeba být odpoutaný od štěstí a neštěstí rodinného života, protože v tomto světě nelze být nikdy dokonale šťastný ani dokonale nešťastný.

Щастя та горе супроводжують матеріальне життя, і потрібно навчитись миритися з ними, як того вчить Бгаґавад-ґı̄та̄. Неможливо затримати появу або зникнення щастя й горя, тому необхідно відмежуватись від матеріалістичного способу життя й бути толерантним у обох випадках. Звичайно, здобуваючи щось бажане, ми почуваємося щасливими, а коли здибаємось із прикрощами — сумуємо. Але, якщо ми по-справжньому перебуваємо на духовному рівні, такі речі не хвилюватимуть нас. Щоб досягти такого стану, необхідно рішуче присвятити себе відданому служінню Кр̣шн̣і. Віддане служіння Кр̣шн̣і означає неухильно з любов’ю служити Кр̣шн̣і дев’ятьма способами: виспівувати імена Господа, слухати про Нього, поклонятись Йому, шанувати Його тощо, як про те сказано в останньому вірші дев’ятої глави. Треба слідувати цьому.

Štěstí a neštěstí jsou průvodními jevy hmotného života. Je nutné se je naučit snášet, jak doporučuje Bhagavad-gītā. Budou se objevovat a mizet neustále, čemuž nelze zabránit, a proto je třeba se odpoutat od hmotného života a tak být v obou případech vyrovnaný. Obvykle jsme šťastní, když získáme něco žádoucího, a z nežádoucích věcí jsme nešťastní. Nic z toho nás však nebude vzrušovat, budeme-li na duchovní úrovni. Abychom jí dosáhli, musíme vykonávat nepřerušovanou oddanou službu, bez odchýlení. Ta spočívá v devíti činnostech — opěvování, naslouchání, uctívání, klanění se a tak dále — které líčí poslední verš deváté kapitoly. Tento proces je třeba následovat.

Коли людина звикне до духовного способу життя, вона, цілком природно, не захоче спілкуватись з матеріалістами. Це суперечитиме її бажанням. Щоб перевірити себе, подивіться, чи сильна у вас схильність жити самотньо, без зайвого спілкування. Звичайно, відданий не має смаку до надмірних занять спортом, відвідин кіно й світських розваг, бо він розуміє, що все це є лише даремна трата часу. Є багато вчених і філософів, які досліджують статеве життя або щось інше, однак, згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, така дослідницька діяльність та філософські роздумування нічого не варті. Все це до тої чи іншої міри безглузде. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, людина повинна досліджувати, за допомогою філософського пошуку, природу душі. Розвідувати треба власну сутність. Саме це і рекомендується тут.

Ten, kdo přivykne duchovnímu způsobu života, se přirozeně nechce stýkat s materialisty. To se mu naprosto příčí. Každý může posoudit svou úroveň podle toho, jak velký má zájem žít v ústraní, bez nežádoucí společnosti. Oddaný přirozeně nemá zálibu ve zbytečných hrách, návštěvách kin nebo společenských setkáních, protože ví, že je to pouhá ztráta času. Mnozí badatelé a filozofové studují pohlavní život a další témata, ale podle Bhagavad-gīty nemají tato bádání a filozofické spekulace žádnou cenu — jsou víceméně nesmyslné. Bhagavad-gīta doporučuje pomocí filozofického uvažování zkoumat povahu duše. Cílem bádání má být poznání vlastního já.

Щодо самореалізації, то тут ясно сказано, що бгакті-йоґа найбільш придатна для цього. Тільки-но виникає питання про віру, треба розглядати взаємостосунки індивідуальної душі та Наддуші. Індивідуальна душа й Наддуша не можуть бути тотожними, принаймні з погляду концепції бгакті, тобто концепції життя у відданості Господу. Таке служіння індивідуальної душі Парама̄тмі, як тут ясно вказано, — вічне, нітйам. Отже, бгакті, тобто віддане служіння, є вічним. Людина повинна ствердитись у такому філософському переконанні.

Co se týče seberealizace, zde je jasně řečeno, že její zvláště praktickou metodou je bhakti-yoga. Jakmile mluvíme o oddanosti, nutně musíme uvažovat o vztahu mezi Nadduší a individuální duší. Individuální duše a Nadduše nemohou být totožné, alespoň ne v pojetí bhakti, oddanosti. Jasně se uvádí, že služba individuální duše Nejvyšší Duši je věčná, nityam. Bhakti neboli oddaná služba je tedy věčná. V tomto filozofickém přesvědčení má být každý utvrzen.

Це пояснюється в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11): ваданті тат татва-відас таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам — «ті, хто справді пізнали Абсолютну Істину, розуміють, що Верховну Сутність осягають в трьох різних аспектах: як Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на». Усвідомити Бгаґава̄на означає досягти вершини пізнання Абсолютної Істини, і тому треба прийти на рівень розуміння Верховного Бога-Особи й відтак повністю присвятити себе відданому служінню Йому. В цьому полягає досконалість знання.

Ve Śrīmad-Bhāgavatamu (1.2.11) je vysvětlení — vadanti tat tattva-vidas tattvaṁ yaj jñānam advayam. “Ti, kdo skutečně znají Absolutní Pravdu, vědí, že Nejvyšší Já je vnímáno ve třech stupních — jako Brahman, Paramātmā a Bhagavān.” Bhagavān je v realizaci Absolutní Pravdy vrcholem. Proto je třeba dosáhnout této úrovně porozumění Nejvyššímu Pánu, Osobnosti Božství, a následně Mu začít prokazovat oddanou službu. To je dokonalost poznání.

Подібно до сходин, які починаються з першого поверху й закінчуються на останньому, шлях осягнення Верховної Істини починається із смиренності й закінчується пізнанням Абсолютного Бога- Особи. Цими сходинами піднімається багато людей: одні з них досягли першого чи другого поверху, другі — третього і так далі. Однак, якщо людина не досягла найвищого поверху, тобто не усвідомила Кр̣шн̣у, — вона все ще перебуває на нижчому ступені знання. А на того, хто має намір змагатись з Богом й водночас подальше розвивати духовне знання, очікує невдача. Тут ясно сказано, що без смирення чи навряд можна щось зрозуміти. Вважати себе Богом є зухвальство вищого ґатунку. Хоча матеріальна природа, яка діє згідно із суворими законами, повсякчас торсає живу істоту, та, сповнена невігластва, продовжує вважати себе Богом. Отже, знання починається з ама̄нітва — смирення. Слід бути скромним і знати, що ми підлягаємо Верховному Господеві. Повставши проти Бога, жива істота потрапляє в залежність від матеріальної природи. Треба усвідомити ці істини й бути переконаним у них.

Tento proces, který začíná pokorou a vrcholí poznáním Nejvyšší Pravdy, Absolutní Osobnosti Božství, je jako schodiště začínající v přízemí a vedoucí až do nejvyššího patra. Na schodišti je mnoho lidí, kteří vyšli do prvního, druhého nebo třetího patra, ale dokud člověk není v nejvyšším patře — kterým je poznání Kṛṣṇy — nachází se na nižší úrovni poznání. Pokud chce někdo dosahovat pokroku v duchovním poznání a zároveň soupeřit s Bohem, jeho snaha bude marná. Je jasně řečeno, že bez pokory není možné dosáhnout skutečného porozumění. Považovat se za Boha je největší projev pýchy. Živá bytost neustále dostává rány od striktních zákonů hmotné přírody, a přesto si následkem nevědomosti myslí: “Jsem Bůh.” Proto je amānitva neboli pokora začátkem poznání. Je třeba být pokorný a vědět o své podřízenosti Svrchovanému Pánu. Kvůli své vzpouře proti Němu je živá bytost podřízena hmotné přírodě. Tuto pravdu by měl každý znát a být o ní přesvědčen.