TEXT 5
VERSO 5
Текст
Texto
чгандобгір вівідгаіх̣ пр̣тгак
брахма-сӯтра-падаіш́ чаіва
хетумадбгір вініш́чітаіх̣
chandobhir vividhaiḥ pṛthak
brahma-sūtra-padaiś caiva
hetumadbhir viniścitaiḥ
Послівний переклад
Sinônimos
р̣шібгіх̣—освіченими мудрецями; бахудга̄—багатьма шляхами; ґı̄там—описано; чгандобгіх̣—ведичними гімнами; вівідгаіх̣—різними; пр̣тгак—по-різному; брахма-сӯтра—Веда̄нти; падаіх̣—афоризмами; ча—також; ева—неодмінно; хету-мадбгіх̣—з причиною й наслідком; вініш́чітаіх̣—докладними.
Переклад
Tradução
Багато мудреців в різних ведичних писаннях описали знання про поле діяльності і того, хто знає діяльність. У найбільш цілісному вигляді його представляє Веда̄нта-сӯтра з вичерпним поясненням причин і наслідків.
Em vários textos védicos, diversos sábios descrevem este conhecimento sobre o campo de atividades e o conhecedor das atividades. O Vedānta- sūtra o apresenta de maneira especial, ao fazer um extenso raciocínio sobre a causa e o efeito.
Коментар
Comentário
Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, — найвищий авторитет з цього знання. Але, за звичаєм, обізнані вчені й визнані авторитети завжди посилаються на своїх попередників. Кр̣шн̣а пояснює це надзвичайно суперечливе питання про двоїстість та неподільність індивідуальної душі й Наддуші, посилаючись на святі писання, на авторитет Веда̄нти. Спочатку Він каже, що це сходиться з думкою багатьох мудреців. Щодо мудреців, то окрім Нього Самого, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри, є великий мудрець, і у Веда̄нта-сӯтрі він чудово з’ясував природу двоїстості. Батько Вйа̄садеви, Пара̄ш́ара, також великий мудрець, і він писав у своїх книгах з релігії: ахам твам̇ ча татга̄нйе... — „Ми — ти, я й різноманітні інші живі істоти — трансцендентні, хоча й перебуваємо в матеріальних тілах. Тепер на нас впливають, згідно з нашою кармою, три ґун̣и матеріальної природи. Тому дехто перебуває на вищому рівні, дехто — в нижчій природі. Вища та нижча природи існують внаслідок невігластва й проявляються в незчисленній множині живих істот. Але Наддуша трансцендентна, бо вона непохибна й не опоганена трьома ґун̣ами матеріальної природи». Таке розмежування душі, Наддуші й тіла проведено і в первісних Ведах, особливо в Кат̣га Упанішаді. Багато великих мудреців пояснювали це, Пара̄ш́ару ж вважають головним серед них.
A Suprema Personalidade de Deus, Kṛṣṇa, é a autoridade mais indicada para explicar este conhecimento. Não obstante, por simples praxe, os estudiosos eruditos e as autoridades conceituadas sempre dão evidência baseando-se em autoridades anteriores. Ao explicar este ponto deveras controverso, a dualidade e a não-dualidade da alma e da Superalma, Kṛṣṇa toma como referência uma escritura, o Vedānta, que é aceita como autoridade. Primeiro, Ele diz: “Isto está de acordo com a opinião emitida por diferentes sábios”. Quanto aos sábios, além dEle mesmo, Vyāsadeva (o autor do Vedānta-sūtra) é um grande sábio, e o Vedānta-sūtra fornece uma perfeita explicação sobre o que é dualidade. O pai de Vyāsadeva, Parāśara, que é também um grande sábio, escreveu em seus livros sagrados que aham tvaṁ ca tathānye... “Nós — você, eu, e as várias outras entidades vivas — somos todos transcendentais, embora estejamos em corpos materiais. Agora estamos sob o influxo dos três modos da natureza material de acordo com nossos diferentes karmas. Nesse caso, alguns estão em níveis mais elevados, e outros estão na natureza inferior. As naturezas superior e inferior existem devido à ignorância e estão sendo manifestadas num número infinito de entidades vivas. Mas a Superalma, que é infalível, não é contaminada pelas três qualidades da natureza e é transcendental”. Do mesmo modo, nos Vedas originais, especialmente no Kaṭha Upaniṣad, faz-se distinção entre a alma, a Superalma e o corpo. Há muitos grandes sábios que explicaram isto, e Parāśara é considerado o principal entre eles.
Слово чгандобгіх̣ стосується різної ведичної літератури. Наприклад, Таіттірı̄йа Упанішада, яка є відгалуженням Йаджур Веди, описує природу, живу істоту й Верховного Бога-Особу.
A palavra chandobhiḥ refere-se aos vários textos védicos. O Taittirīya Upaniṣad, por exemplo, que é um ramo do Yajur Veda, descreve a natureza, a entidade viva e a Suprema Personalidade de Deus.
Як вже стверджувалося, кшетра — це поле діяльності, і є два види кшетра-джн̃а: індивідуальна жива істота й верховна жива істота. Як стверджується в Таіттірı̄йа Упанішаді (2.5), брахма пуччгам̇ пратішт̣га̄. Залежність існування від наявності їжі є проявом енерґії Верховного Господа, і це відоме як анна-майа. Таким є матеріалістичний підхід до розуміння Всевишнього. Далі йде пра̄н̣а-майа; це означає, що, усвідомивши присутність Верховної Абсолютної Істини в їжі, жива істота може збагнути Абсолютну Істину вже в ознаках життя або в різних формах життя. В джн̃а̄на-майі пізнання виходить за межі ознак життя й піднімається до рівня мислення, почуттів і волевиявів. Віджн̃а̄на-майа, або усвідомлення Брахмана, приходить тоді, коли саму живу істоту відрізняють од її розуму та ознак життя. Найвищим ступенем є а̄нанда-майа, осягнення всеблаженної природи. Таким чином, є п’ять ступенів реалізації Брахмана, які називають брахма пуччгам. Із цих п’яти перші три ступені — анна-майа, пра̄н̣а-майа, джн̃а̄на-майа — пов’язані з полем діяльності живих істот. Верховний Господь, якого називають а̄нанда-майа, посідає трансцендентне становище стосовно всіх полів діяльності. Веда̄нта-сӯтра також описує Верховного Господа за допомогою вислову а̄нанда-майо ’бгйа̄са̄т, це означає, що Верховний Бог-Особа за Своєю природою сповнений радості. Щоб насолоджуватись Своїм трансцендентним блаженством, Він поширює Себе у віджн̃а̄на-майі, пра̄н̣а-майі, джн̃а̄на-майі та анна-майі. Вважають, що жива істота насолоджується в полі діяльності, але а̄нанда-майа відрізняється від неї. Це означає, що коли жива істота вирішує насолоджуватись, зв’язавши себе з а̄нанда-майею — вона стає досконалою. Таким є правдивий опис Верховного Господа як верховного знавця поля, живої істоти як підлеглого знавця і природи поля діяльності. Ці істини слід відшукувати на сторінках Веда̄нта, тобто Брахма, сӯтри.
Como se afirmou antes, kṣetra é o campo de atividades, e há duas espécies de kṣetra-jña: a entidade viva individual e a entidade viva suprema. Como se afirma no Taittirīya Upaniṣad (2.5), brahma pucchaṁ pratiṣṭhā. Existe uma manifestação da energia do Senhor Supremo conhecida como anna-maya — a dependência do alimento para sobreviver. Esta maneira de compreender o Supremo é materialista. Então, em prāṇa-maya, após perceber a Suprema Verdade Absoluta no alimento, pode-se percebê-la nos sintomas vitais ou nas formas de vida. Em jñāna-maya, a percepção se estende além dos sintomas vitais e passa a manifestar-se como pensamento, sentimento e desejo. Então, há a percepção acerca do Brahman, chamada vijñāna-maya, na qual a mente e os sintomas vitais da entidade viva distinguem-se da própria entidade viva. A etapa seguinte, a fase suprema, é ānanda-maya — compreensão da natureza inteiramente bem aventurada. Logo, há cinco etapas na compreensão acerca do Brahman, que se chamam brahma puccham. Destas, as três primeiras — anna-maya, prāṇa-maya e jñāna-maya — envolvem os campos de atividades das entidades vivas. Transcendental a todos esses campos de atividades está o Senhor Supremo, que Se chama ānanda-maya. O Vedānta-sūtra também faz a seguinte descrição do Supremo: ānanda-mayo ’bhyāsāt — por natureza, a Suprema Personalidade de Deus é cheio de alegria. Para desfrutar Sua bem-aventurança transcendental, Ele expande-Se em vijñāna-maya, prāṇa-maya, jñāna-maya e anna-maya. No campo de atividades, a entidade viva é considerada o desfrutador, e diferente dela é o ānanda-maya. Isto significa que se a entidade viva decide desfrutar em harmonia com o ānanda-maya, então ela se torna perfeita. Este é o verdadeiro quadro do Senhor Supremo como o sumo conhecedor do campo, da entidade viva como o conhecedor subordinado e da natureza do campo de atividades. Deve-se buscar esta verdade no Vedānta-sūtra, ou Brahma-sūtra.
Тут згадано, що афоризми Веда̄нта-сӯтри досконало упорядковані за принципом причини й наслідку. Деякі сӯтри, або афоризми, такі: на війад аш́рутех̣ (2.3.2), на̄тма̄ ш́рутех̣ (2.3.18) і пара̄т ту тач-чгрутех̣ (2.3.40). Тобто, перший афоризм вказує на поле діяльності, другий вказує на живу істоту, а третій — на Верховного Господа, суммум бонум усіх проявлень різних істот.
Menciona-se aqui que os códigos do Brahma-sūtra estão muito bem organizados segundo causa e efeito. Alguns dos sūtras, ou aforismos, são na viyad aśruteḥ (2.3.2), nātmā śruteḥ (2.3.18) e parāt tu tac-chruteḥ (2.3.40). O primeiro aforismo indica o campo de atividades, o segundo, a entidade viva, e o terceiro, o Senhor Supremo, o summum bonum entre todas as entidades manifestas.