Skip to main content

TEXT 5

TEXT 5

Текст

Text

р̣шібгір бахудга̄ ґітам̇
чгандобгір вівідгаіх̣ пр̣тгак
брахма-сӯтра-падаіш́ чаіва
хетумадбгір вініш́чітаіх̣
ṛṣibhir bahudhā gītaṁ
chandobhir vividhaiḥ pṛthak
brahma-sūtra-padaiś caiva
hetumadbhir viniścitaiḥ

Послівний переклад

Synonyms

р̣шібгіх̣—освіченими мудрецями; бахудга̄—багатьма шляхами; ґı̄там—описано; чгандобгіх̣—ведичними гімнами; вівідгаіх̣—різними; пр̣тгак—по-різному; брахма-сӯтраВеда̄нти; падаіх̣—афоризмами; ча—також; ева—неодмінно; хету-мадбгіх̣—з причиною й наслідком; вініш́чітаіх̣—докладними.

ṛṣibhiḥ — by the wise sages; bahudhā — in many ways; gītam — described; chandobhiḥ — by Vedic hymns; vividhaiḥ — various; pṛthak — variously; brahma-sūtra — of the Vedānta; padaiḥ — by the aphorisms; ca — also; eva — certainly; hetu-madbhiḥ — with cause and effect; viniścitaiḥ — certain.

Переклад

Translation

Багато мудреців в різних ведичних писаннях описали знання про поле діяльності і того, хто знає діяльність. У найбільш цілісному вигляді його представляє Веда̄нта-сӯтра з вичерпним поясненням причин і наслідків.

That knowledge of the field of activities and of the knower of activities is described by various sages in various Vedic writings. It is especially presented in Vedānta-sūtra with all reasoning as to cause and effect.

Коментар

Purport

Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, — найвищий авторитет з цього знання. Але, за звичаєм, обізнані вчені й визнані авторитети завжди посилаються на своїх попередників. Кр̣шн̣а пояснює це надзвичайно суперечливе питання про двоїстість та неподільність індивідуальної душі й Наддуші, посилаючись на святі писання, на авторитет Веда̄нти. Спочатку Він каже, що це сходиться з думкою багатьох мудреців. Щодо мудреців, то окрім Нього Самого, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри, є великий мудрець, і у Веда̄нта-сӯтрі він чудово з’ясував природу двоїстості. Батько Вйа̄садеви, Пара̄ш́ара, також великий мудрець, і він писав у своїх книгах з релігії: ахам твам̇ ча татга̄нйе... — „Ми — ти, я й різноманітні інші живі істоти — трансцендентні, хоча й перебуваємо в матеріальних тілах. Тепер на нас впливають, згідно з нашою кармою, три ґун̣и матеріальної природи. Тому дехто перебуває на вищому рівні, дехто — в нижчій природі. Вища та нижча природи існують внаслідок невігластва й проявляються в незчисленній множині живих істот. Але Наддуша трансцендентна, бо вона непохибна й не опоганена трьома ґун̣ами матеріальної природи». Таке розмежування душі, Наддуші й тіла проведено і в первісних Ведах, особливо в Кат̣га Упанішаді. Багато великих мудреців пояснювали це, Пара̄ш́ару ж вважають головним серед них.

The Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa, is the highest authority in explaining this knowledge. Still, as a matter of course, learned scholars and standard authorities always give evidence from previous authorities. Kṛṣṇa is explaining this most controversial point regarding the duality and nonduality of the soul and the Supersoul by referring to a scripture, the Vedānta, which is accepted as authority. First He says, “This is according to different sages.” As far as the sages are concerned, besides Himself, Vyāsadeva (the author of the Vedānta-sūtra) is a great sage, and in the Vedānta-sūtra duality is perfectly explained. And Vyāsadeva’s father, Parāśara, is also a great sage, and he writes in his books of religiosity, aham tvaṁ ca tathānye.… “we – you, I and the various other living entities – are all transcendental, although in material bodies. Now we are fallen into the ways of the three modes of material nature according to our different karma. As such, some are on higher levels, and some are in the lower nature. The higher and lower natures exist due to ignorance and are being manifested in an infinite number of living entities. But the Supersoul, which is infallible, is uncontaminated by the three qualities of nature and is transcendental.” Similarly, in the original Vedas, a distinction between the soul, the Supersoul and the body is made, especially in the Kaṭha Upaniṣad. There are many great sages who have explained this, and Parāśara is considered principal among them.

Слово чгандобгіх̣ стосується різної ведичної літератури. Наприклад, Таіттірı̄йа Упанішада, яка є відгалуженням Йаджур Веди, описує природу, живу істоту й Верховного Бога-Особу.

The word chandobhiḥ refers to the various Vedic literatures. The Taittirīya Upaniṣad, for example, which is a branch of the Yajur Veda, describes nature, the living entity and the Supreme Personality of Godhead.

Як вже стверджувалося, кшетра — це поле діяльності, і є два види кшетра-джн̃а: індивідуальна жива істота й верховна жива істота. Як стверджується в Таіттірı̄йа Упанішаді (2.5), брахма пуччгам̇ пратішт̣га̄. Залежність існування від наявності їжі є проявом енерґії Верховного Господа, і це відоме як анна-майа. Таким є матеріалістичний підхід до розуміння Всевишнього. Далі йде пра̄н̣а-майа; це означає, що, усвідомивши присутність Верховної Абсолютної Істини в їжі, жива істота може збагнути Абсолютну Істину вже в ознаках життя або в різних формах життя. В джн̃а̄на-майі пізнання виходить за межі ознак життя й піднімається до рівня мислення, почуттів і волевиявів. Віджн̃а̄на-майа, або усвідомлення Брахмана, приходить тоді, коли саму живу істоту відрізняють од її розуму та ознак життя. Найвищим ступенем є а̄нанда-майа, осягнення всеблаженної природи. Таким чином, є п’ять ступенів реалізації Брахмана, які називають брахма пуччгам. Із цих п’яти перші три ступені — анна-майа, пра̄н̣а-майа, джн̃а̄на-майа — пов’язані з полем діяльності живих істот. Верховний Господь, якого називають а̄нанда-майа, посідає трансцендентне становище стосовно всіх полів діяльності. Веда̄нта-сӯтра також описує Верховного Господа за допомогою вислову а̄нанда-майо ’бгйа̄са̄т, це означає, що Верховний Бог-Особа за Своєю природою сповнений радості. Щоб насолоджуватись Своїм трансцендентним блаженством, Він поширює Себе у віджн̃а̄на-майі, пра̄н̣а-майі, джн̃а̄на-майі та анна-майі. Вважають, що жива істота насолоджується в полі діяльності, але а̄нанда-майа відрізняється від неї. Це означає, що коли жива істота вирішує насолоджуватись, зв’язавши себе з а̄нанда-майею — вона стає досконалою. Таким є правдивий опис Верховного Господа як верховного знавця поля, живої істоти як підлеглого знавця і природи поля діяльності. Ці істини слід відшукувати на сторінках Веда̄нта, тобто Брахма, сӯтри.

As stated before, kṣetra is the field of activities, and there are two kinds of kṣetra-jña: the individual living entity and the supreme living entity. As stated in the Taittirīya Upaniṣad (2.5), brahma pucchaṁ pratiṣṭhā. There is a manifestation of the Supreme Lord’s energy known as anna-maya, dependence upon food for existence. This is a materialistic realization of the Supreme. Then, in prāṇa-maya, after realizing the Supreme Absolute Truth in food, one can realize the Absolute Truth in the living symptoms or life forms. In jñāna-maya, realization extends beyond the living symptoms to the point of thinking, feeling and willing. Then there is Brahman realization, called vijñāna-maya, in which the living entity’s mind and life symptoms are distinguished from the living entity himself. The next and supreme stage is ānanda-maya, realization of the all-blissful nature. Thus there are five stages of Brahman realization, which are called brahma puccham. Out of these, the first three – anna-maya, prāṇa-maya and jñāna-maya – involve the fields of activities of the living entities. Transcendental to all these fields of activities is the Supreme Lord, who is called ānanda-maya. The Vedānta-sūtra also describes the Supreme by saying, ānanda-mayo ’bhyāsāt: the Supreme Personality of Godhead is by nature full of joy. To enjoy His transcendental bliss, He expands into vijñāna-maya, prāṇa-maya, jñāna-maya and anna-maya. In the field of activities the living entity is considered to be the enjoyer, and different from him is the ānanda-maya. That means that if the living entity decides to enjoy in dovetailing himself with the ānanda-maya, then he becomes perfect. This is the real picture of the Supreme Lord as the supreme knower of the field, the living entity as the subordinate knower, and the nature of the field of activities. One has to search for this truth in the Vedānta-sūtra, or Brahma-sūtra.

Тут згадано, що афоризми Веда̄нта-сӯтри досконало упорядковані за принципом причини й наслідку. Деякі сӯтри, або афоризми, такі: на війад аш́рутех̣ (2.3.2), на̄тма̄ ш́рутех̣ (2.3.18) і пара̄т ту тач-чгрутех̣ (2.3.40). Тобто, перший афоризм вказує на поле діяльності, другий вказує на живу істоту, а третій — на Верховного Господа, суммум бонум усіх проявлень різних істот.

It is mentioned here that the codes of the Brahma-sūtra are very nicely arranged according to cause and effect. Some of the sūtras, or aphorisms, are na viyad aśruteḥ (2.3.2), nātmā śruteḥ (2.3.18), and parāt tu tac-chruteḥ (2.3.40). The first aphorism indicates the field of activities, the second indicates the living entity, and the third indicates the Supreme Lord, the summum bonum among all the manifestations of various entities.