TEXT 30

Текст

Verš

пракр̣тйаіва ча карма̄н̣і
крійама̄н̣а̄ні сарваш́ах̣
йах̣ паш́йаті татга̄тма̄нам
акарта̄рам̇ са паш́йаті

prakṛtyaiva ca karmāṇi
kriyamāṇāni sarvaśaḥ
yaḥ paśyati tathātmānam
akartāraṁ sa paśyati

Послівний переклад

Synonyma

пракр̣тйа̄—матеріальною природою; ева—неодмінно; ча—також; карма̄н̣і—діяльність; крійама̄н̣а̄ні—виконується; сарваш́ах̣—з будь- якого погляду; йах̣—кожний, хто; паш́йаті—бачить; татга̄—також; а̄тма̄нам—себе; акарта̄рам—бездіяльним; сах̣—він; паш́йаті—бачить досконало.

prakṛtyā — hmotnou přírodou; eva — jistě; ca — také; karmāṇi — činnosti; kriyamāṇāni — konané; sarvaśaḥ — ve všech směrech; yaḥ — ten, kdo; paśyati — vidí; tathā — také; ātmānam — sebe; akartāram — nečinného; saḥ — on; paśyati — dokonale vidí.

Переклад

Překlad

Той, хто здатний бачити, що тіло, яке створене з матеріальної природи, виконує всю діяльність, і хто бачить, що істинне «я» бездіяльне — той бачить істину.

Ten kdo vidí, že všechny činnosti provádí tělo, které je výtvorem hmotné přírody, a že vlastní já nedělá nic, doopravdy vidí.

Коментар

Význam

Тіло створила матеріальна природа згідно з вказівками Наддуші, і яку б діяльність не виконувало тіло живої істоти, сама вона не має нічого спільного з цією діяльністю. Що б вона не робила, на щастя своє чи на біду, її змушує до того її тілесне становище. Однак, істинне «я» перебуває поза такою діяльністю. Жива істота отримує тіло згідно із своїми минулими бажаннями. Для того, щоб задовольнити ці бажання, вона отримує своє тіло і діє відповідним чином. Власне кажучи, тіло являє собою машину, з Господньої волі сконструювану зумисне для того, щоб жива істота могла задовольняти свої бажання. Внаслідок своїх бажань істота потрапляє в складні умови, за яких вона насолоджується або страждає. Якщо розвинути в собі таке трансцендентне ставлення до живих істот, це дозволить відокремити себе від тілесної діяльності. Таке бачення є істинним.

Toto tělo je vytvořeno hmotnou přírodou pod dohledem Nadduše, a žádné činnosti těla nejsou dílem živé bytosti. Všechno, co osoba dělá — ať to vede ke štěstí nebo k neštěstí — musí dělat, nucena přirozenou povahou těla. Vlastní já, duše, však s těmito činnostmi těla nemá nic společného. Své tělo dostává podle dřívějších tužeb; aby se jí mohly splnit, dostane tělo a podle toho s ním jedná. Tělo je prakticky řečeno stroj umožňující splnění tužeb a naplánoval ho Nejvyšší Pán. Kvůli svým touhám se živá bytost dostává do nepřirozených podmínek a potom trpí nebo si užívá. Když získá zmíněný transcendentální pohled, zůstává stranou činností těla. Ten, kdo je schopen vidět tímto způsobem, je tím, kdo skutečně vidí.