Skip to main content

TEXT 29

29. VERS

Текст

Szöveg

самам̇ паш́йан хі сарватра
самавастгітам ı̄ш́варам
на хінастй а̄тмана̄тма̄нам̇
тато йа̄ті пара̄м̇ ґатім̇
samaṁ paśyan hi sarvatra
samavasthitam īśvaram
na hinasty ātmanātmānaṁ
tato yāti parāṁ gatim

Послівний переклад

Szó szerinti jelentés

самам — однаково; паш́йан — бачачи; хі — неодмінно; сарватра— скрізь; самавастгітам—того, що однаково розташований; ı̄ш́варам — Наддушу; на — не; хінасті — деґрадує; а̄тмана̄ — розумом; а̄тма̄нам—душа; татах̣—тоді; йа̄ті—досягає; пара̄м—трансцендентного; ґатім—призначення.

samam – egyenlően; paśyan – látva; hi – bizony; sarvatra – mindenhol; samavasthitam – ugyanolyan helyzetűnek; īśvaram – a Felsőlelket; na – nem; hinasti – degradálja; ātmanā – az elme által; ātmānam – a lelket; tataḥ – azután; yāti – eléri; parām – a transzcendentális; gatim – célt.

Переклад

Fordítás

Той, хто бачить, що Наддуша однаково присутня скрізь, у кожній живій істоті, — того не покидає розум. Так він наближається до трансцендентної мети.

Aki a Felsőlelket mindenhol, minden élőlényben egyformán látja, azt elméje nem húzza a mélybe, s így elérkezik a transzcendentális célhoz.

Коментар

Magyarázat

Жива істота, потрапивши до матеріального існування, перебуває в становищі, відмінному од того, яке вона мала в духовному світі. Але, зрозумівши, що Всевишній перебуває скрізь як Парама̄тма̄, тобто, якщо в усьому живому вона бачить присутність Верховного Бога-Особи, то вона не занепадає внаслідок властивого розуму руйнівного способу мислення, а поступово наближається до духовного світу. Розум людини, взагалі, схильний занадто думати про чуттєві насолоди, — такою є його природа, — але коли він звертається до Наддуші, людина досягає високого ступеня на шляху духовного усвідомлення.

Az élőlény az anyagi lét elfogadásával másmilyen helyzetbe került, mint amilyenben lelki létében volt. Ha azonban megérti, hogy a Legfelsőbb Paramātmāként mindenhol jelen van, azaz ha minden élőlényben látja az Istenség Legfelsőbb Személyiségét, akkor pusztító mentalitása nem húzza a mélybe, hanem fokozatosan halad a lelki világ felé. Az elme általában az érzékek kielégítéséhez ragaszkodik, de ha a Felsőlélekre irányítjuk, akkor fejlődhetünk a lélekről szóló tudomány terén.