TEXT 19

Текст

Texte

іті кшетрам̇ татга̄ джн̃а̄нам̇
джн̃ейам̇ чоктам̇ сама̄сатах̣
мад-бгакта етад віджн̃а̄йа
мад-бга̄ва̄йопападйате

iti kṣetraṁ tathā jñānaṁ
jñeyaṁ coktaṁ samāsataḥ
mad-bhakta etad vijñāya
mad-bhāvāyopapadyate

Послівний переклад

Synonyms

іті—таким чином; кшетрам—поле діяльності (тіло); татга̄—також; джн̃а̄нам̇—знання; джн̃ейам—той, кого пізнають; ча—також; уктам—описані; сама̄сатах̣—коротко; мат-бгактах̣—Мій відданий; етат—усе це; віджн̃а̄йа—усвідомивши; мат-бга̄ва̄йа—до Моєї природи; упападйате—досягає.

iti: ainsi; kṣetram: le champ d’action (le corps); tathā: aussi; jñānam: la connaissance; jñeyam: le connaissable; ca: aussi; uktam: décrits; samāsataḥ: en résumé; mat-bhaktaḥ: Mon dévot; etat: tout ceci; vijnāya: après avoir compris; mat-bhāvāya: Ma nature; upapadyate: atteint.

Переклад

Translation

Отже, Я стисло описав поле діяльності (тіло), знання і об’єкт пізнання. Лише Мої віддані можуть належним чином усвідомити це й відтак досягти Мого духовного єства.

Ainsi t’ai-Je brièvement décrit ce que sont le champ d’action [le corps], le savoir et l’objet du savoir. Seuls Mes dévots peuvent comprendre parfaitement ces choses et ainsi participer de Ma nature.

Коментар

Purport

Господь стисло описав тіло, знання та об’єкт пізнання. Таке знання стосується того, хто пізнає, пізнаваного й процесу пізнання. Осягнення цих трьох речей в сукупності називають віджн̃а̄ною, або наукою про знання. Чисті віддані Господа можуть безпосередньо осягнути досконале знання. Для всіх же інших воно недосяжне. Моністи запевняють, що в кінцевій стадії ці три окремих предмети зливаються в одне, але віддані не погоджуються з таким судженням. Знання і розвиток знання означають осягнення себе в свідомості Кр̣шн̣и. Наші дії скеровує матеріалістична свідомість, але тільки-но ми зосередимо всю свою свідомість на діяльності в ім’я Кр̣шн̣и й зрозуміємо, що Кр̣шн̣а є всім, ми оволодіємо істинним знанням. Іншими словами, знання є лише підготовча стадія на шляху до досконалого осягнення змісту відданого служіння. В п’ятнадцятій главі це питання з’ясовуватиметься дуже детально.

Le Seigneur a donné une description sommaire du corps, du savoir et de l’objet du savoir. Le savoir comporte trois facteurs: le connaissant, l’objet de la connaissance et le processus qui conduit à la connaissance. Ces trois facteurs réunis constituent ce qu’on appelle la science du savoir, ou vijñāna. Seuls les purs dévots du Seigneur sont à même d’atteindre directement la connaissance parfaite. Nul autre ne le peut. Les monistes prétendent qu’à la fin, ces trois facteurs se confondent pour ne plus faire qu’un, mais les dévots rejettent cette thèse. Le savoir et son développement impliquent la compréhension de notre vraie nature dans le cadre de la conscience de Kṛṣṇa. Nous sommes maintenant guidés par une conscience matérielle, mais si nous devenons conscients des activités de Kṛṣṇa et réalisons que Kṛṣṇa est tout ce qui existe, nous parviendrons au savoir réel. En d’autres termes, le savoir n’est que l’étape préliminaire de la compréhension parfaite du service de dévotion – ce que nous verrons dans le quinzième chapitre.

Тепер, підсумовуючи, можна сказати, що шостий і сьомий вірші, від слів маха̄-бгӯта̄ні і до четана̄-дгр̣тіх̣, розглядають матеріальні елементи й деякі проявлення ознак життя, які, поєднуючись, утворюють тіло, або поле діяльності. Вірші з восьмого по дванадцятий, починаючи від ама̄нітвам й до таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам, описують пізнання обох типів знаючих поле діяльності, а власне: душі та Парама̄тми. Потім вірші з тринадцятого по вісімнадцятий, від слів ана̄ді мат-парам і до хр̣ді сарвасйа вішт̣гітам, описують душу і Верховного Господа, тобто Парама̄тму.

Nous dirons, pour résumer, que les versets six et sept, de mahā-bhūtāni jusqu’à cetanā dhṛtiḥ, analysent les éléments matériels et certaines manifestations des symptômes de la vie qui, assemblés, forment le corps (le champ d’action); que les versets huit à douze, de amānitvam jusqu’à tattva-jñānārtha-darśanam, décrivent le processus qui permet de comprendre les deux types de connaissants du champ d’action – l’âme individuelle et l’Âme Suprême; et que les versets treize à dix-huit, de anādi mat-param jusqu’à hṛdi sarvasya viṣṭhitam, décrivent l’âme et le Seigneur Suprême (l’Âme Suprême).

Отже, тут було розглянуто три предмети: поле діяльності (тіло), процес пізнання і душа (індивідуальна й Верховна). У сказаному було наголошено, що тільки чисті віддані Господа можуть ясно зрозуміти суть цих речей. Отже, для таких відданих Бгаґавад-ґı̄та̄ особливо корисна; якраз вони можуть досягти вищої мети — духовного єства Верховного Господа, Кр̣шн̣и. Іншими словами, лише віддані можуть збагнути Бгаґавад-ґı̄ту й здобути бажаний плід від її вивчення.

Trois sujets furent donc décrits: le champ d’action (le corps), le processus d’acquisition du savoir, les âmes individuelle et le Suprême. Il est clairement expliqué ici que seuls les purs dévots du Seigneur peuvent comprendre parfaitement ces trois sujets. La Bhagavad-gītā est pour eux d’une grande utilité, car eux seuls peuvent atteindre le but suprême: participer de la nature du Seigneur, Kṛṣṇa. Autrement dit, seuls les dévots peuvent comprendre la Bhagavad-gītā et en récolter les fruits.