Skip to main content

TEXT 5

ТЕКСТ 5

Текст

Текст

клеш́о ’дгікатарас теша̄м
авйакта̄сакта-четаса̄м
авйакта̄ хі ґатір дух̣кгам̇
дехавадбгір ава̄пйате
клеш́о ’дхикатарас теша̄м
авйакта̄сакта-четаса̄м
авйакта̄ хи гатир дух̣кхам̇
дехавадбхир ава̄пйате

Послівний переклад

Пословный перевод

клеш́ах̣—турботи; адгіка-тарах̣—дуже; теша̄м—їх; авйакта—до непроявленого; а̄сакта—прив’язаний; четаса̄м—тих, чий розум; авйакта̄—до непроявленого; хі—неодмінно; ґатіх̣—поступ; дух̣кгам—із труднощами; деха-вадбгіх̣—втіленим; ава̄пйате—досягають.

клеш́ах̣ — затруднение; адхика-тарах̣ — величайшее; теша̄м — их; авйакта — на непроявленном; а̄сакта — сосредоточен; четаса̄м — тех, ум которых; авйакта̄ — непроявленный; хи — безусловно; гатих̣ — продвижение; дух̣кхам — трудно; деха-вадбхих̣ — воплощенными; ава̄пйате — достигается.

Переклад

Перевод

Для тих же, чий розум тяжіє до невиявленого, безособистісного аспекту Всевишнього, поступ дуже ускладнений. Втіленим істотам завжди важко досягнути успіху на цьому шляху.

Тем, чей ум сосредоточен на непроявленном, безличном аспекте Всевышнего, очень трудно идти по пути духовного развития. Воплощенным живым существам каждый шаг на этом пути дается с большим трудом.

Коментар

Комментарий

Клас трансценденталістів, які звертаються до незбагненного, невиявленого, безособистісного аспекту Верховного Господа, називають класом джн̃а̄на-йоґів, а тих, хто повністю перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й з відданістю служить Господу, називають бгакті-йоґами. Ось тепер чітко з’ясовано різницю між джн̃а̄на-йоґою та бгакті-йоґою. Джн̃а̄на-йоґа, хоча і приводить людину врешті-решт до тієї ж мети, дуже складна, тоді як шлях бгакті-йоґи, безпосереднього відданого служіння Верховному Богові-Особі — легший і більш відповідає природі втіленої душі. Індивідуальна душа є втіленою з давніх-давен. Їй важко збагнути, навіть теоретично, що вона не є тіло. Тому бгакті-йоґа використовує мӯртı̄ Кр̣шн̣и як об’єкт поклоніння, бо так можна застосувати тілесну концепцію, яка закріпилась в нашому розумі. Поклоніння Верховному Богові- Особі в храмі перед Його мӯртı̄ зовсім не є ідолопоклонство. Ведична література свідчить, що поклоніння може бути двояким: саґун̣а і нірґун̣а, тобто поклоніння Всевишньому, який має або не має Своїх атрибутів. Поклоніння мӯртı̄ в храмі — це поклоніння типу саґун̣а, тобто поклоніння Господеві, що виражений матеріальними елементами. Але насправді мӯртı̄ Господа не є матеріальне, хоча і явлене в матеріальних елементах: камені, дереві, олійних фарбах. Такою є абсолютна природа Верховного Господа.

Трансценденталистов, стремящихся к познанию непостижимого, непроявленного, безличного аспекта Верховного Господа, называют гьяна-йогами, а тех, кто, всегда осознает Кришну и занимается преданным служением Господу, именуют бхакти-йогами. В данном стихе ясно показана разница между гьяна-йогой и бхакти-йогой. Хотя гьяна-йога в конце концов приводит человека к той же цели, что и бхакти-йога, путь этот очень сложен и тернист, тогда как путь бхакти-йоги, непосредственного служения Верховной Личности Бога, значительно легче и естественнее для воплощенной души. Обусловленная душа находится в материальном теле с незапамятных времен, и ей очень трудно понять, даже теоретически, свое отличие от тела. Вот почему бхакти-йоги поклоняются Божеству, образу Кришны, тем самым используя телесные представления о жизни, которые прочно запечатлены в нашем уме. Разумеется, поклонение Верховной Личности Бога в образе установленного в храме Божества не имеет ничего общего с идолопоклонством. В Ведах говорится о двух формах поклонения: сагуне и ниргуне. Это значит, что Всевышнему можно поклоняться в форме, обладающей доступными восприятию качествами и не обладающей ими. Поклонение Божеству в храме относится к категории сагуны, потому что изображение Господа создано из материи. Однако образ Господа, воплощенный в камне, дереве или красках, которые являются материальными, сам материальным не является. Такова абсолютная природа Верховного Господа.

Можна навести грубий приклад. На вулиці встановлено поштові скриньки, і якщо ми вкидаємо до них наші листи, їх, певна річ, буде доставлено за призначенням. Але будь-яка інша скринька, хай навіть і дуже схожа на поштову, але яку не встановило відділення зв’язку, не придатна для цього. Так само, існує узвичаєна форма, яка представляє Бога у вигляді арча̄-віґрахи. Арча̄-віґраха — це втілення Верховного Господа. Через цю форму Бог прийматиме служіння. Господь всемогутній та всесильний, і тому може прийняти любовне служіння Свого відданого через Своє втілення в арча̄-віґрасі, щоб полегшити поклоніння для людини, яка живе обумовленим життям.

В связи с этим можно привести одно, может быть, несколько грубое сравнение. Если опустить письмо в любой из почтовых ящиков, развешанных на улицах, оно без труда найдет своего адресата. Однако какой-нибудь другой ящик, пусть даже похожий на почтовый, но не установленный почтовым отделением, не годится для этой цели. Аналогичным образом, арча-виграха, Божество, установленное в храмах, — это освященный образ Бога, который представляет Его в этом мире. Арча-виграха является воплощением Верховного Господа. Господь предстает перед нами в этом образе, чтобы принимать служение. Господь всемогущ, поэтому, воплощаясь в образе арча-виграхи, Он принимает служение преданных, чтобы обусловленным душам было легче поклоняться Ему.

Отже, відданому зовсім неважко одразу й безпосередньо наблизитись до Верховного Господа, але тим, хто йде до духовного усвідомлення шляхом імперсоналізму, це дуже трудно. Вони повинні усвідомити невиявлений аспект Всевишнього за допомогою такої ведичної літератури, як Упанішади, тобто їм необхідно вивчити мову, збагнути абстрактні відчуття й пройти усім шляхом до кінця, а то є справа нелегка для звичайної людини. Але той, хто з відданістю служить Господу в свідомості Кр̣шн̣и, лише виконуючи вказівки істинного духовного вчителя і просто реґулярно шанобливо схиляючись перед мӯрті Кр̣шн̣и, просто слухаючи про славу Господа, просто приймаючи залишки їжі, запропонованої Господу, може без труднощів пізнати Верховного Бога-Особу. Безсумнівно, імперсоналісти без потреби йдуть дуже важким шляхом і, зрештою, ризикують так і не досягти Абсолютної Істини. Персоналісти ж наближаються до Верховного Бога-Особи безпосередньо, без ризику, зайвого клопоту та великих труднощів. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам є подібний уривок: якщо людина врешті-решт має намір вручити себе Верховному Богові-Особі (цей спосіб називають бгакті), але натомість бере на себе тягар усвідомлення Брахмана й того, що не є Ним і витрачає на це все своє життя, то результатом буде тільки клопіт. Тому тут і не рекомендовано ставати на такий складний шлях самореалізації, бо невідомо, яким ще буде кінцевий результат.

Итак, преданным не составляет никакого труда обратиться прямо ко Всевышнему, но для тех, кто пытается постичь безличный Абсолют, путь духовного самопознания весьма нелегок. Чтобы постичь непроявленный аспект Всевышнего, им приходится изучать такие ведические произведения, как Упанишады, они должны учить язык этих писаний, анализировать тончайшие ощущения и в совершенстве овладеть всем этим. Для обыкновенного человека это очень трудно. Но тот, кто занимается преданным служением под руководством истинного духовного учителя, просто каждый день поклоняясь Божеству, слушая рассказы о величии Господа и питаясь остатками предложенной Ему пищи, без труда развивает в себе сознание Кришны и постигает Верховную Личность Бога. Имперсоналисты, идя своим путем, вне всяких сомнений, преодолевают ненужные трудности и препятствия, рискуя при этом в конце концов так и не постичь Абсолютную Истину. Однако те, кто поклоняется личностному аспекту Бога, идут к Господу прямым путем, ничем не рискуя, не испытывая никаких беспокойств и трудностей. Аналогичное утверждение содержится в «Шримад- Бхагаватам». Там говорится, что человек в конце концов все равно должен предаться Верховной Личности Бога (это и называют бхакти), но, если он вместо этого пытается разобраться в том, что есть Брахман и что не есть Брахман, и тратит на это всю свою жизнь, он в результате не получает ничего, кроме трудностей. Вот почему в данном стихе Кришна не рекомендует столь сложный путь, ибо, избрав его, человек не может быть уверен в конечном результате.

Жива істота вічно є індивідуальною душею, і якщо вона бажає розчинитись в духовному цілому, то цим вона може завершити усвідомлення аспектів вічності й знання, що притаманні їй, але аспекту блаженства вона не осягне. Милістю якого-небудь відданого трансценденталіст, що обізнаний з джн̃а̄на-йоґою, може впритул підійти до бгакті-йоґи, або відданого служіння. Але тривале захоплення імперсоналізмом також стає джерелом труднощів, бо тоді людина вже не може позбутись імперсональних ідей. Отже, обумовленій душі завжди важко мати справу з невиявленим, як під час занять джн̃а̄на-йоґою, так і тоді, коли вона вже усвідомлює його. Кожна душа має часткову незалежність, і людина повинна чітко з’ясувати для себе, що реалізація невиявленого суперечить її духовній, сповненій блаженства сутності. Тому не слід вдаватись до цього. Для кожної індивідуальної живої істоти шлях свідомості Кр̣шн̣и або відданого служіння є найкращий шлях. На тих, хто нехтує відданим служінням, чигає небезпека стати атеїстом. Отже, як відмічено в цьому вірші, спосіб, що полягає в зосередженні уваги на невиявленому, незбагненному, на тому, що перебуває поза чуттєвим сприйманням, ніколи не слід підтримувати, особливо в нашу епоху. Господь Кр̣шн̣а не радить цього.

Живое существо вечно остается индивидуальной душой, и тот, кто хочет слиться с духовным целым, может осознать такие аспекты своей изначальной природы, как вечность и знание, но ему не удастся познать аспект блаженства. Получив милость преданного, трансценденталист, достигший высот в гьяна-йоге, может в какой- то момент начать заниматься бхакти-йогой, преданным служением Господу. Но многолетние поиски безличного Абсолюта и в этом случае станут помехой для него, так как ему будет трудно отказаться от идеи имперсонализма. Таким образом, постижение непроявленного всегда является для воплощенной души источником трудностей — и на стадии практики, и на стадии совершенства. Каждое живое существо наделено некоторой независимостью, и нужно уяснить, что попытки постичь непроявленное противны самой природе живого существа, духовного и исполненного блаженства. Человеку не следует вставать на этот путь. Самым лучшим методом духовного самопознания для каждого является метод сознания Кришны, ведущий к полному погружению в преданное служение. Но тот, кто отвергает преданное служение, рискует превратиться в атеиста. Таким образом, как следует из данного стиха, людям не стоит сосредоточивать свое внимание на познании непроявленного и непостижимого, недоступного восприятию чувств. Этот принцип справедлив всегда, и особенно в наш век. Господь Кришна не рекомендует людям вступать на этот путь.