TEXTS 3-4
TEXTS 3-4
Текст
Texte
авйактам̇ парйупа̄сате
сарватра-ґам ачінтйам̇ ча
кӯт̣а-стгам ачалам̇ дгрувам
avyaktaṁ paryupāsate
sarvatra-gam acintyaṁ ca
kūṭa-stham acalaṁ dhruvam
сарватра сама-буддгайах̣
те пра̄пнуванті ма̄м ева
сарва-бгӯта-хіте рата̄х̣
sarvatra sama-buddhayaḥ
te prāpnuvanti mām eva
sarva-bhūta-hite ratāḥ
Послівний переклад
Synonyms
йе—ті, хто; ту—але; акшарам—те, що за межами почуттєвого сприймання; анірдеш́йам — невизначеному; авйактам — невиявленому; парйупа̄сате—цілком присвятили себе поклонінню; сарватра-ґам — усюдисущому; ачінтйам — незбагненному; ча — також; кӯт̣а-стгам—незмінному; ачалам—нерухомому; дгрувам—постійному; саннійамйа—контролюючи; індрійа-ґра̄мам—всі чуття; сарватра—скрізь; сама-буддгайах̣—однаково прихильні; те—вони; пра̄пнуванті—досягають; ма̄м—Мене; ева—неодмінно; сарва-бгӯта-хіте—на благо всіх живих істот; рата̄х̣—зайняті.
ye: ceux qui; tu: mais; akṣaram: ce qui est au-delà du pouvoir de perception des sens; anirdeśyam: indéfini; avyaktam: non manifesté; paryupāsate: s’engagent complètement dans le culte de; sarvatra-gam: omniprésent; acintyam: inconcevable; ca: aussi; kūṭa-stham: invariable; acalam: immuable; dhruvam: fixe; sanniyamya: maîtrisant; indriya-grāmam: tous les sens; sarvatra: partout; sama-buddhayaḥ: de disposition égale; te: ils; prāpnuvanti: atteignent; mām: Moi; eva: certes; sarva-bhūta-hite: au bien de tous les êtres; ratāḥ: occupés.
Переклад
Translation
Але й ті, хто, опановуючи свої чуття, повною мірою вшановує непроявлене, що лежить понад чуттєвим сприйняттям, що проникає в усе, неосяжне, непохитне й незмінне — безособистісний аспект Абсолютної Істини — хто однаково ставиться до всіх й спрямовує свою діяльність на загальне благо, — також врешті-решт досягають Мене.
Quant à ceux qui tout entiers se vouent au non-manifesté – le concept impersonnel de la Vérité Absolue – inaccessible aux sens, omniprésent, inconcevable, invariable, immuable et fixe, en contrôlant leurs sens, en se montrant égal envers tous et en œuvrant pour le bien de tous les êtres, ils finissent aussi par M’atteindre.
Коментар
Purport
Ті, хто безпосередньо не поклоняються Верховному Богові, Кр̣шн̣і, але роблять спроби досягти того ж призначення обхідним шляхом, зрештою теж досягають тієї ж самої мети, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. «Після численних народжень мудрець шукає притулок в Мені, пізнавши, що Ва̄судева є всім». Коли, після багатьох народжень, людина досягає довершеного знання, вона віддається Господу Кр̣шн̣і. Якщо людина йде до Бога шляхом, який описано в цьому вірші, їй необхідно оволодіти своїми чуттями, служити кожній істоті й діяти на благо всіх. Із сказаного випливає, що людині треба наблизитись до Господа Кр̣шн̣и, інакше вона не досягне досконалого знання. Часто людині доводиться накладати на себе численні покути, перше ніж цілком віддатися Йому.
Ceux qui n’adorent pas directement Dieu, Kṛṣṇa, mais qui essayent d’obtenir le même résultat par des voies indirectes, en fin de compte, parviennent eux aussi jusqu’à Lui. La Bhagavad-gītā nous apprend en effet qu’après de nombreuses naissances, lorsqu’il comprend que Vāsudeva, Kṛṣṇa, est tout ce qui est, l’homme au vrai savoir prend refuge en Lui. Si l’on désire approcher Dieu par la méthode mentionnée dans le verset qui nous occupe, il nous faut apprendre à maîtriser nos sens, se faire le serviteur d’autrui et œuvrer au bien-être de tous. Ce verset implique également qu’il ne saurait y avoir de réalisation parfaite sans approcher Kṛṣṇa. Et avant de s’abandonner entièrement à Lui, il faut souvent accomplir de nombreuses austérités.
In order to perceive the Supersoul within the individual soul, one has to cease the sensual activities of seeing, hearing, tasting, working, etc. Then one comes to understand that the Supreme Soul is present everywhere. Realizing this, one envies no living entity – he sees no difference between man and animal because he sees soul only, not the outer covering. But for the common man, this method of impersonal realization is very difficult.
Pour percevoir l’Âme Suprême au cœur de l’âme individuelle, il faut mettre un terme à toute activité des sens (voir, entendre, goûter, toucher, sentir, agir). Seulement alors réalise-t-on l’omniprésence de l’Âme Suprême. L’ayant ainsi réalisée, on n’envie plus les autres entités vivantes. On ne fait plus de distinction entre les êtres (homme, animal...), car on contemple non pas les enveloppes extérieures, mais l’âme seule. Cependant, l’homme du commun aura toutes les peines du monde à emprunter la voie particulièrement ardue de la réalisation impersonnelle.