Skip to main content

TEXT 35

TEXT 35

Текст

Texte

сан̃джайа ува̄ча
етач чгрутва̄ вачанам̇ кеш́авасйа
кр̣та̄н̃джалір вепама̄нах̣ кірı̄тı̄
намаскр̣тва̄ бгӯйа ева̄ха кр̣шн̣ам̇
са-ґадґадам̇ бгı̄та-бгı̄тах̣ пран̣амйа
sañjaya uvāca
etac chrutvā vacanaṁ keśavasya
kṛtāñjalir vepamānaḥ kirīṭī
namaskṛtvā bhūya evāha kṛṣṇaṁ
sa-gadgadaṁ bhīta-bhītaḥ praṇamya

Послівний переклад

Synonyms

сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; етат—таким чином; ш́рутва̄—чуючи; вачанам—мову; кеш́авасйа—Кр̣шн̣и; кр̣та-ан̃джаліх̣—із складеними руками; вепама̄нах̣—тремтячи; кірı̄тı̄—Арджуна; намаскр̣тва̄—пропонуючи шанобливі поклони; бгӯйах̣—знову; ева—також; а̄ха—сказав; кр̣шн̣ам—Кр̣шн̣і; са-ґадґадам—затинаючись; бгı̄та-бгı̄тах̣—із страхом; пран̣амйа—пропонуючи шанобливі поклони.

sañjayaḥ uvāca: Sañjaya dit; etat: ainsi; śrutvā: entendant; vacanam: les paroles; keśavasya: de Kṛṣṇa; kṛtāñjaliḥ: les mains jointes; vepamānaḥ: tremblant; kirītī: Arjuna; namaskṛtvā: rendant son hommage; bhūyaḥ: encore; eva: aussi; āha: dit; kṛṣṇam: à Kṛṣṇa; sa-gadgadam: d’une voix tremblante; bhīta-bhītaḥ: effrayé; praṇamya: rendant son hommage.

Переклад

Translation

Сан̃джайа сказав Дгр̣тарашт̣рі: О царю, почувши ці слова від Верховного Бога-Особи, тремтячий Арджуна знову й знову, молитовно склавши руки, шанобливо схилявся перед ним, і, нарешті, затинаючись від страху, сказав Господу Кр̣шн̣і такі слова.

Sañjaya dit à Dhṛtarāṣṭra: Ô roi, après avoir entendu les paroles du Seigneur Suprême, Arjuna, tremblant, les mains jointes, Lui rend encore et encore son hommage. D’une voix coupée par l’émotion et la crainte, il prononce ces mots.

Коментар

Purport

Як уже було з’ясовано, явлення всесвітньої форми Верховного Бога-Особи збентежило і вкрай здивувало Арджуну. Тому він знову й знову шанобливо кланяється Кр̣шн̣і й потім непевним голосом звертається до Нього, вже не як друг, а як здивований відданий.

Comme nous l’avons préalablement expliqué, Arjuna est frappé de stupéfaction par la forme universelle du Seigneur. Encore et encore, il rend son hommage à Kṛṣṇa et, d’une voix émue, Lui adresse des prières, non plus comme un ami, mais comme un dévot que la grandeur de Dieu fascine.