TEXT 19
TEXT 19
Текст
Texte
ананта-ба̄хум̇ ш́аш́і-сӯрйа-нетрам
паш́йа̄мі тва̄м̇ дı̄пта-хута̄ш́а-вактрам̇
сва-теджаса̄ віш́вам ідам̇ тапантам
ananta-bāhuṁ śaśi-sūrya-netram
paśyāmi tvāṁ dīpta-hutāśa-vaktraṁ
sva-tejasā viśvam idaṁ tapantam
Послівний переклад
Synonyms
ана̄ді—без початку; мадгйа—середини; антам—і кінця; ананта— безмежно; вı̄рйам—славного; ананта—безліч; ба̄хум—руки; ш́аш́і — Місяць; сӯрйа — і Сонце; нетрам — очі; паш́йа̄мі — я бачу; тва̄м—Тебе; дı̄пта—сліпучий; хута̄ш́а-вактрам—вогонь, що виходить із Твоїх уст; сва-теджаса̄—своїм сяйвом; віш́вам—всесвіт; ідам—цей; тапантам—що розжарює.
anādi: sans début; madhya: milieu; antam: ou fin; ananta: illimitée; vīryam: la gloire; ananta: illimités; bāhum: les bras; śaśi: la lune; sūrya: et le soleil; netram: les yeux; paśyāmi: je vois; tvām: de Toi; dīpta: brûlant; hutāśa-vaktram: le feu qui sort de Ta bouche; sva-tejasā: par Ta radiance; viśvam: univers; idam: cet; tapantam: chauffant.
Переклад
Translation
В Тебе нема початку, середини й кінця. Твоя слава безмежна. В Тебе безліч рук, а Сонце й Місяць — Твої очі. Я бачу, як ти вивергаєш сліпуче полум’я із Своїх уст і спалюєш весь усесвіт власним сяйвом.
Sans commencement, sans fin, sans milieu, doté d’innombrables bras, d’une bouche d’où jaillit un feu brûlant, Tu incendies l’univers entier de Ta radiance. Le soleil et la lune sont Tes yeux. On ne saurait mesurer l’étendue de Ta gloire.
Коментар
Purport
Усі шість щедрот Верховного Бога-Особи поширюються безмежно. Ці рядки, як і багато інших, містять повтори, але, згідно з святими писаннями, багаторазове повторення слів, які оспівують славу Кр̣шн̣и, не є літературна недоробка. Сказано, що в стані збентеження, подиву або великого екстазу ті ж самі слова можуть повторюватись знову й знову. І це не є вада.
Les six opulences spirituelles du Seigneur Suprême sont chacune infinies. Dans ce verset, comme dans bon nombre d’autres, on trouvera des répétitions, mais les Écrits védiques nous enseignent que la répétition des gloires de Kṛṣṇa ne constitue en rien une faiblesse littéraire. N’arrive-t-il pas, lorsqu’on est émerveillé, déconcerté ou saisi d’une grande extase, que l’on répète maintes fois les mêmes choses ? On ne saurait voir dans ces répétitions la moindre imperfection.