Skip to main content

ГЛАВА ПЕРША

KAPITOLA PRVÁ

Огляд армій на полі бою Курукшетра

Pozorovanie armád na Kuruovskom bojisku

ВІРШ 1:
Дгр̣тара̄шт̣ра сказав: О Сан̃джайо, що роблять мої сини й сини Па̄н̣д̣у, зібравшись в місці прощ на полі Курукшетра з наміром битися?
VERŠ 1:
Dhṛtarāṣtra riekol: „Ó, Sañjaya, čo urobili moji a Pāṇḍuovi synovia, keď sa v bojovnej nálade zhromaždili na pútnom mieste Kuruovcov?“
TEXT 2:
Сан̃джайа сказав: О царю, оглянувши армію, вишикувану синами Па̄н̣д̣у, цар Дурйодгана наблизився до свого вчителя й звернувсь до нього з такими словами.
VERŠ 2:
Sañjaya riekol: „Ó, môj kráľ, po zhliadnutí vojska zoradeného do vojenského šíku bratmi Pāṇḍuovcami pristúpil kráľ Duryodhana k svojmu učiteľovi a predniesol nasledujúce slová:
TEXT 3:
О мій вчителю, поглянь на велику армію синів Па̄н̣д̣у, так вправно вишикувану твоїм здібним учнем, сином Друпади.
VERŠ 3:
Ó, môj učiteľ, pozri na mohutné vojsko synov Pāṇḍuových, ktoré tak znalecky zoradil tvoj múdry žiak, syn Drupadov.
TEXT 4:
У цій армії багато відважних лучників, рівних в бою Бгı̄мі й Арджуні, багато великих воїнів, таких як Йуйудга̄на, Віра̄т̣а й Друпада.
VERŠ 4:
V tejto armáde je veľa hrdinských lukostrelcov, ktorí sa v boji vyrovnajú Bhīmovi a Arjunovi, a sú tu aj veľkí bojovníci, ako Yuyudhāna, Virāṭa a Drupada.
TEXT 5:
Серед них є й такі видатні, відважні й могутні воїни, як Дгр̣штакету, Чекіта̄на, Ка̄ш́іра̄джа, Пуруджіт, Кунтібгоджа й Ш́аібйа.
VERŠ 5:
Sú tu tiež veľkí, hrdinskí a mocní bojovníci ako Dhṛṣṭaketu, Cekitāna, Kāśirāja, Purujit, Kuntibhoja a Śaibya.
TEXT 6:
Там є також могутній Йудга̄манйу, грізний Уттамауджа̄, син Субгадри й сини Драупадı̄. Всі ці воїни дуже вправні в бою на колісницях.
VERŠ 6:
Je tu mocný Yudhāmanyu, silný Uttamaujā, Subhadrin syn i synovia Draupadī. Všetci sú to udatní bojovníci na vojenských vozoch.
TEXT 7:
Але, о кращий із бра̄хман̣, дозволь доповісти тобі про тих командувачів, які особливо достойні очолити мої військові сили.
VERŠ 7:
Ó, najlepší z brāhmaṇov, dovoľ mi, aby som ťa informoval o veliteľoch, ktorí sú obzvlášť schopní viesť moje vojsko.
TEXT 8:
Серед них — такі воїни, як Бгı̄шма, Карн̣а, Кр̣па, Аш́ваттга̄ма̄, Вікарн̣а й син Сомадатти на ім’я Бгӯріш́рава̄, що не знали поразок в битвах, як і ти сам.
VERŠ 8:
Okrem teba sú tu osobnosti ako Bhīṣma, Karṇa, Kṛpa, Aśvatthāmā, Vikarṇa a Somadattov syn nazývaný Bhūriśravā, ktorí vychádzajú z bojov vždy víťazne.
TEXT 9:
Там багато інших героїв, ладних віддати за мене своє життя. Всі вони добре споряджені всілякою зброєю й досвідчені у військовій справі.
VERŠ 9:
Je tu veľa ďalších hrdinov, ktorí sú pripravení za mňa obetovať svoje životy. Všetci sú dobre ozbrojení najrôznejšími zbraňami a všetci sú to skúsení bojovníci.
TEXT 10:
Наші сили незмірні, й нас прекрасно захищає дід Бгı̄шма. Сили ж Па̄н̣д̣ав, які пильнує Бгı̄ма, обмежені.
VERŠ 10:
Naša vojenská sila je neobmedzená a dokonale chránená praotcom Bhīṣmom, zatiaľ čo sila bratov Pāṇḍuovcov, svedomito chránená Bhīmom, je obmedzená.
TEXT 11:
Тепер всі ви, обравши відповідні стратегічні позиції, повинні всіма силами підтримати діда Бгı̄шму.
VERŠ 11:
Teraz, keď tu takto stojíte rozostavení na svojich príslušných strategických miestach, musíte praotca Bhīṣmu podporiť zo všetkých síl.
TEXT 12:
Тоді Бгı̄шма, доблесний предок династії Куру, дід воїнів, що стали до бою, голосно засурмив у свою мушлю, звук якої, подібний до левиного рикання, сповнив радістю серце Дурйодгани.
VERŠ 12:
Potom Bhīṣma, mocný a statočný predok Kuruovského rodu, praotec bojovníkov, zadul mocne do svojej lastúry. Burácajúci zvuk, podobný leviemu revu, potešil Duryodhanu.
TEXT 13:
Після цього несподівано залунали всі мушлі, великі й маленькі барабани, литаври та ріжки, створюючи страшенний шум.
VERŠ 13:
Potom sa zrazu spoločne búrlivým hlasom rozozneli všetky lastúry, bubny, bubienky, kotly a rohy.
TEXT 14:
На іншому боці поля Кр̣шн̣а й Арджуна, підносячись у чудовій колісниці, яку мчали білі коні, засурмили у свої божественні мушлі.
VERŠ 14:
Na druhej strane aj Śrī Kṛṣṇa a Arjuna zaduli do svojich transcendentálnych lastúr, sediac na veľkom bojovom voze, v ktorom boli zapriahnuté biele tátoše.
TEXT 15:
Господь Кр̣шн̣а засурмив у Свою мушлю Па̄н̃чаджанйу, Арджуна засурмив у свою, Девадатту, а Бгı̄ма, ненаситний їдець, здатний до надлюдських вчинків, засурмив у свою жахливу мушлю Паун̣д̣ра.
VERŠ 15:
Śrī Kṛṣṇa zadul do Svojej lastúry nazývanej Pāñcajanya a Arjuna do svojej Devadatty. A Bhīma, nenásytný jedák schopný nadľudských skutkov, zadul do svojej strašlivej lastúry nazývanej Pauṇḍra.
TEXTS 16-18:
Цар Йудгішт̣гіра, син Кунтı̄, засурмив у свою мушлю Анантавіджайу; Накула й Сахадева засурмили в мушлі Суґгошу й Ман̣іпушпаку. О царю, великий лучник цар Ка̄ш́ı̄, могутній воїн Ш́ікган̣д̣ı̄, Дгр̣шт̣адйумна, Віра̄т̣а й непереможний Са̄тйакі, а також Друпада, сини Драупадı̄ та всі інші, такі, як могутньо озброєний син Субгадри, — всі засурмили у свої мушлі.
VERŠE 16-18:
Kráľ Yudhiṣṭhira, syn Kuntī, zadul do svojej lastúry zvanej Anantavijaya, a Nakula a Sahadeva do svojej Sughoṣi a Maṇipuṣpaky. Vynikajúci lukostrelec kráľ Kāśī, mocný bojovník Śikhandī, Dhṛṣṭadyumna, Virāṭa, neporaziteľný Sātyaki, Drupada, synovia Draupadī, silne ozbrojený Subhadrin syn a ďalší, ó, môj kráľ, tí všetci duli do svojich lastúr.
TEXT 19:
Звуки всіх цих мушель злилися в безперервне ревіння, потрясаючи небо й землю, і серця синів Дгр̣тара̄шт̣ри здригнулись.
VERŠ 19:
Trúbenie všetkých týchto rôznych lastúr začalo byť ohlušujúce. Otriasalo oblohou i zemou a rozochvievalo srdcia Dhṛtarāṣṭrových synov.
TEXT 20:
Відтак Арджуна, син Па̄н̣д̣у, сидячи у своїй колісниці під прапором із зображенням Ханума̄на, підняв свій лук на знак готовності до бою. О царю, дивлячись на лави синів Дгр̣тара̄шт̣ри, що наближались, Арджуна мовив Кр̣шн̣і такі слова.
VERŠ 20:
Ó, kráľ, Arjuna, syn Pāṇḍuov, na svojom bojovom voze nesúcom vlajku so znakom Hanumāna v tejto chvíli pozdvihol svoj luk, aby sa pripravil vystreliť šípy. Pozrel sa na Dhṛtarāṣṭrových synov zoradených vo vojenskom šíku a potom oslovil Śrī Kṛṣṇu nasledujúcimi slovami.“
TEXTS 21-22:
Арджуна сказав: О непохибний, прошу Тебе, виведи мою колісницю між двох армій, щоб я зміг побачити присутніх тут — тих, що прагнуть бою і з ким я маю зітнутись у цій великій битві.
VERŠE 21-22:
Arjuna riekol: „Ó, Neomylný, postav prosím môj bojový voz medzi obe vojská tak, aby som mohol vidieť bojachtivých prítomných, s ktorými sa musím v tomto veľkom boji stretnúť.
TEXT 23:
Дай-но мені подивитися на тих, що прийшли сюди битись, бажаючи догодити зловмисному синові Дгр̣тара̄шт̣ри.
VERŠ 23:
Dovoľ mi vidieť tých, ktorí sem prišli bojovať so želaním potešiť zlomyseľného Dhṛtarāṣṭrovho syna.“
TEXT 24:
Сан̃джайа сказав: О нащадку Бгарати, Господь Кр̣шн̣а на прохання Арджуни вивів і поставив Свою чудову колісницю між двома арміями.
VERŠ 24:
Sañjaya riekol: „Ó, potomok Bharatov, takto oslovený Arjunom zašiel Śrī Kṛṣṇa s úžasným vozom medzi obe vojská.“
TEXT 25:
Перед Бгı̄шмою, Дрон̣ою та всіма іншими правителями світу Господь сказав Арджуні: Тож поглянь, Па̄ртга, на всіх Куру, що зібрались тут.
VERŠ 25:
V prítomnosti Bhīṣmu, Droṇu a ostatných panovníkov sveta Śrī Hṛṣīkeśa povedal: „Ó, Pārtha, len sa pozri na všetkých zhromaždených Kuruovcov.“
TEXT 26:
Арджуна побачив з обох сторін своїх батьків, дідів, вчителів, дядьків по матері, братів, синів, онуків, друзів, а також тестів та доброзичливців.
VERŠ 26:
Vo vojskách oboch protivníkov zazrel Arjuna svojich otcov, dedov, učiteľov, strýkov, bratov, synov, vnukov, priateľov a tiež svokrov a priaznivcov.
TEXT 27:
Коли Арджуна, син Кунтı̄, побачив усіх цих друзів та родичів, його серце сповнилося жалем і він сказав такі слова.
VERŠ 27:
Keď Arjuna, syn Kuntī, videl všetkých svojich priateľov a príbuzných, zmocnil sa ho hlboký súcit a povedal.
TEXT 28:
Арджуна сказав: Мій дорогий Кр̣шн̣а, я відчуваю, як тіло моє тремтить і в роті мені пошерхло, бо я бачу перед собою своїх друзів та родичів у такому войовничому настрої.
VERŠ 28:
Arjuna riekol: „Ó, Kṛṣṇa, keď pred sebou vidím svojich priateľov a príbuzných v takej bojovnej nálade, cítim, ako sa mi chvejú údy a vysychá mi v ústach.
TEXT 29:
Все тіло моє здригається, й волосся стає дибом. Мій лук Ґа̄н̣д̣ı̄ва вислизає з рук, а шкіра палає.
VERŠ 29:
Trasiem sa na celom tele a vlasy sa mi ježia. Luk Gāṇḍīva mi padá z rúk a koža ma páli.
TEXT 30:
Я більше не можу залишатись тут. Я вже не володію собою, й розум мій потьмарився. Я передбачаю одні лише нещастя, о Кр̣шн̣о, вбивцю демона Кеш́ı̄.
VERŠ 30:
Nemôžem tu už dlhšie stáť, zabúdam sa a moja myseľ blúdi. Predvídam iba nešťastie, ó, Kṛṣṇa, hubiteľ démona Keśīho.
TEXT 31:
Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Кр̣шн̣а, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною.
VERŠ 31:
Nevidím nič dobrého na tom, že v boji zabijem svojich vlastných príbuzných. Môj milý Kṛṣṇa, ako môžem túžiť po nejakom ďalšom víťazstve, kráľovstve alebo šťastí?
TEXTS 32-35:
О Ґовіндо, навіщо нам царство, щастя, ба й навіть саме життя, якщо ті, заради кого ми могли б бажати усього того, вишикувані зараз проти нас у бойовому порядку на цьому полі. О Мадгусӯдано, коли вчителі, батьки, сини, діди, дядьки по матері, тесті, онуки, свояки та інші родичі стоять переді мною, ладні віддати своє багатство та життя, як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо в протилежнім випадку вони уб’ють мене? О Джана̄рдано, опертя всіх живих істот, я не можу битися з ними, навіть заради трьох світів, не кажучи вже про землю. Що за радість нам від убивства синів Дгр̣тара̄шт̣ри, о Кр̣шн̣о?
VERŠE 32-35:
Ó, Govinda, načo nám bude kráľovstvo, radosť, ba i samotný život, keď všetci, pre ktorých si to môžeme želať, sú teraz zoradení na tomto bojisku? Ó, Madhusūdana, keď tu učitelia, otcovia, synovia, dedovia, strýkovia, svokrovia, vnuci, švagrovia a ostatní príbuzní stoja predo mnou pripravení obetovať svoje životy a majetok, prečo by som si mal želať zabiť ich, hoci inak by oni mohli zabiť mňa? Ó, udržovateľ všetkých živých bytostí, nie som pripravený s nimi bojovať ani pre vládu nad tromi svetmi, nie to ešte nad týmto svetom. Aké potešenie z toho budeme mať, keď zabijeme Dhṛtarāṣṭrových synov?
TEXT 36:
Великий гріх ляже на нас за вбивство синів Дгр̣тара̄шт̣ри і наших друзів, хай навіть вони і лиходії; ми не повинні цього робити. Чого ми досягнемо, о Кр̣шн̣о, супруже богині процвітання, чи зможемо ми бути щасливі, вбивши родичів?
VERŠ 36:
Ak zabijeme týchto zločincov, upadneme do hriechu. Preto nie je od nás správne zabiť synov Dhṛtarāṣṭrových a našich priateľov. Čo by sme tým, ó, Kṛṣṇa, manžel bohyne šťastia, získali a ako môžeme byť šťastní, keď zabijeme svojich vlastných príbuzných?
TEXTS 37-38:
О Джана̄рдано, нехай ці засліплені жадібністю люди не вбачають ніякого гріха в убивстві членів своєї родини й у ворожнечі з друзями, але чому ж ми, ті, хто усвідомлює, що знищення родини — гріх, повинні так чинити?
VERŠE 37-38:
Ó, Janārdana, hoci títo muži, ktorých srdcia premohla žiadostivosť, nevidia nič zlého v zabíjaní príslušníkov svojej rodiny a v hádkach so svojimi priateľmi, prečo by sme my, ktorí v zničení rodu vidíme zločin, mali konať takto hriešne?
TEXT 39:
Коли руйнується династія, гинуть вічні родинні традиції, а ті члени родини, які залишились, впадають у безвір’я.
VERŠ 39:
So zánikom rodu je zničená večná rodová tradícia, a tak zvyšok rodiny upadá do neznabožstva.
TEXT 40:
Коли в родині панує безвір’я, о Кр̣шн̣о, жінки такої родини стають розбещеними, а деґрадація жінок, о нащадку Вр̣шн̣і, призводить до небажаного потомства.
VERŠ 40:
Keď v rodine prevládne bezbožnosť, ó, Kṛṣṇa, nastane mravný úpadok žien, a keď poklesnú ženy, ó, potomok Vṛṣṇiho, príde nežiadúce potomstvo.
TEXT 41:
Коли збільшується небажане потомство, виникає пекельне становище як для родини, так і для тих, хто руйнує сімейні традиції. Предки таких родин падають униз, бо пожертва їм у вигляді води та їжі повністю припиняється.
VERŠ 41:
Pribúdanie nežiadúceho obyvateľstva spôsobí pekelný život rodiny, ako aj tých, ktorí rodinné tradície ničia. Predkovia takto zničených rodín poklesnú tiež, lebo sa im prestane obetovať jedlo a voda.
TEXT 42:
Внаслідок лихих дій тих, хто руйнує сімейні традиції, множаться небажані діти, й таким чином зазнають краху будь-які громадські заходи разом з діяльністю заради родинного щастя.
VERŠ 42:
Následkom zlých skutkov ničiteľov rodových tradícií, ktoré spôsobujú narodenie nechcených detí, sa ničí odveký spoločenský poriadok a blaho rodiny.
TEXT 43:
О Кр̣шн̣о, Ти, що підтримуєш життя всього людства, я довідавсь через учнівську послідовність, що ті, хто руйнує сімейні традиції, завжди падають у пекло.
VERŠ 43:
Ó, Kṛṣṇa, udržovateľ ľudstva, počul som od duchovných učiteľov, že tí, ktorí zničia rodinné tradície, budú naveky prebývať v pekle.
TEXT 44:
О, наскільки ж безглуздим й прикрим є те, що ми готуємось учинити такий великий гріх. Спонукувані жагою розкішних царських насолод, ми сповнились рішучості вбити своїх же родичів.
VERŠ 44:
Ó, beda, aké zvláštne je, že sme odhodlaní spáchať veľké hriechy. Z túžby po kráľovskom šťastí sme schopní zabíjať aj vlastných príbuzných.
TEXT 45:
Хай краще мене, беззбройного і безборонного, вб’ють сини Дгр̣та̄рашт̣ри, ніж я буду з ними битись.
VERŠ 45:
Bolo by pre mňa lepšie, keby som sa nebránil a bol bez zbrane v boji zabitý ozbrojenými synmi Dhṛtarāṣṭrovými.“
TEXT 46:
Сан̃джайа сказав: Вимовивши ці слова, Арджуна відклав убік лук та стріли й сів у колісниці, сповнений горя.
VERŠ 46:
Sañjaya riekol: „Keď takto Arjuna prehovoril uprostred bojiska, odhodil luk a šípy a zachvátený žiaľom sa posadil do bojového voza.“