TEXT 12
TEXT 12
Текст
Tekst
куру-вр̣ддгах̣ піта̄махах̣
сім̇ха-на̄дам̇ вінадйоччаіх̣
ш́ан̇кгам̇ дадгмау прата̄пава̄н
kuru-vṛddhaḥ pitāmahaḥ
siṁha-nādaṁ vinadyoccaiḥ
śaṅkhaṁ dadhmau pratāpavān
Послівний переклад
Synonyms
тасйа — його; сан̃джанайан — збільшуючи; харшам — бадьорість; курувр̣ддгах̣—предок династії Куру (Бгı̄шма); піта̄махах̣—дід; сім̇ха-на̄дам—звук, подібний до левиного рикання; вінадйа—що вібрує; уччаіх̣—дуже голосно; ш́ан̇кгам—мушля; дадгмау—подув; прата̄па-ва̄н—доблесний.
tasya — hans (Duryodhanas); sañjanayan — forøgende; harṣam — glæde; kuru-vṛddhaḥ — Kuru-dynastiets ældste (Bhīṣma); pitāmahaḥ — bedstefaderen; siṁha-nādam — brølende lyd, som en løves brøl; vinadya — idet han lod lyde; uccaiḥ — meget højt; śaṅkham — i konkylien; dadhmau — blæste; pratāpa-vān — den tapre.
Переклад
Translation
Тоді Бгı̄шма, доблесний предок династії Куру, дід воїнів, що стали до бою, голосно засурмив у свою мушлю, звук якої, подібний до левиного рикання, сповнив радістю серце Дурйодгани.
Bhīṣma, Kuru-dynastiet og krigernes store, tapre bedstefader, blæste da højt i sin konkylie og fremkaldte en lyd som en løves brøl til stor glæde for Duryodhana.
Коментар
Purport
Предок династії Куру добре розумів внутрішній стан свого внука Дурйодгани і з притаманним йому співчуттям, намагаючись підбадьорити його, гучно засурмив у свою мушлю — на підтвердження того, що його недаремно порівнюють з левом. Але посередньо, символічним звучанням своєї мушлі, він повідомив свого пригніченого внука Дурйодгану, що в того немає ніяких надій на перемогу в битві, тому що на боці супротивника був Верховний Господь Кр̣шн̣а. Однак, обов’язком Бгı̄шми було керувати боєм і не шкодувати зусиль для цього.
FORKLARING: Kuru-dynastiets bedstefader kunne forstå, hvad der foregik i hjertet på hans sønnesøn Duryodhana. På grund af sin naturlige medfølelse med ham forsøgte han at opmuntre ham ved at blæse højt i sin konkylie, så den lød som en løves brøl. Gennem konkyliens symbolik fortalte han indirekte sin nedtrykte sønnesøn Duryodhana, at denne ingen chance havde for at vinde slaget, eftersom den Højeste Herre, Kṛṣṇa, befandt Sig på den anden side. Men ikke desto mindre var det hans [Bhīṣmas] pligt at føre an i slaget, og i den henseende ville han give sig selv fuldt ud.