Skip to main content

Štirinajsta mantra

МАНТРА ЧОТИРНАДЦЯТА

Besedilo

Текст

sambhūtiṁ ca vināśaṁ ca
yas tad vedobhayaḿ saha
vināśena mṛtyuṁ tīrtvā
sambhūtyāmṛtam aśnute
самбгӯтім̇ ча віна̄ш́ам̇ ча
йас тад ведобгайам̇ саха
віна̄ш́ена мр̣тйум̇ тı̄ртва̄
самбгӯтйа̄мр̣там аш́нуте

Synonyms

Послівний переклад

sambhūtim — večnega Vsevišnjega Gospoda, Njegovo transcendentalno ime, podobo, zabave, lastnosti in osebne predmete, raznolikost Njegovega prebivališča itd; ca — in; vināśam — začasno materialno pojavitev polbogov, ljudi, živali itdter njihovih nepravih imen, slave itd; ca — tudi; yaḥ — kdor; tat — to; veda — pozna; ubhayam — oboje; saha — skupaj z; vināśena — z vsem, kar je podvrženo uničenju; mṛtyum — smrt; tīrtvā — presegajoč; sambhūtyā — v večnem Božjem kraljestvu; amṛtam — neumrljivost; aśnute — uživa.

самбгӯтім—вічний Бог-Особа, Його трансцендентне ім’я, форма, розваги, якості, Його невід’ємне оточення, розмаїття Його обителі й т. ін.; ча—і; віна̄ш́ам—тимчасове матеріальне проявлення, що включає в себе напівбогів, людей, тварин тощо, з їхніми оманливими, нетривкими іменами, славою тощо; ча—і; йах̣—якими вони є; тат—те; веда—знає; убгайам—обидва; саха—разом з; віна̄ш́ена—з усім, що має загинути; мр̣тйум—смерть; тı̄ртва̄—перевершуючи; самбгӯтйа̄—у вічному Божому царстві; амр̣там—безсмертя; аш́нуте—насолоджуються.

Translation

Переклад

Človek bi moral resnično poznati Vsevišnjega Gospoda, Śrī Kṛṣṇo, Njegovo transcendentalno ime, podobo, lastnosti in zabave pa tudi začasno materialno stvarstvo z minljivimi polbogovi, ljudmi in živalmi. Takrat se lahko dvigne nad smrt in bežen pojavni svet ter v večnem Božjem kraljestvu uživa v neskončnem življenju, polnem blaženosti in vednosti.

Слід знати Бога-Особу та Його трансцендентне ім’я, а також тимчасове матеріальне творіння з його недовговічними напівбогами, людьми та тваринами. Той, хто досконало знає все це, долає смерть і, покинувши ефемерне космічне творіння, насолоджується вічним життям, сповненим щастя і знання у вічнім царстві Бога.

Purport

Коментар

Človeška civilizacija je z navideznim znanstvenim napredkom ustvarila veliko materialnih stvari, med drugim vesoljske ladje in atomsko energijo. Kljub temu pa ji ni uspelo ustvariti okoliščin, v katerih ljudem ne bi bilo treba umreti, se spet roditi, ostareti ali trpeti v bolezni. Kadar koli pameten človek tako imenovane znanstvenike opozori na te nadloge, mu ti zvito zagotovijo, da materialna znanost napreduje in da bo človek nazadnje premagal smrt in staranje ter izkoreninil bolezni. Ti odgovori dokazujejo njihovo globoko nepoznavanje materialne narave. V snovnem svetu smo vsi podvrženi strogim zakonom materije in prehajamo skozi šest stopenj obstoja: rojstvo, rast, vzdrževanje, proizvajanje stranskih proizvodov, hiranje in smrt. Nihče, ki je v stiku z materialno naravo, se ne more dvigniti nad te zakone preobrazbe – zato v tem svetu nihče ne more živeti večno, pa naj bo polbog, človek, žival ali rastlina.

Завдяки так званій «науково-технічній революції» людська цивілізація спромоглася створити космічні кораблі й поставити атомну енерґію собі на службу. Однак все це не допомогло звільнитись від народження, старості, хвороб та смерті. Кожного разу, коли якась розумна людина ставить питання про ці злигодні перед так званими «вченими», останні дуже спритно уникають відповіді, посилаючись на те, що матеріалістична наука постійно розвивається і згодом допоможе людині стати безсмертною й вічно молодою. Подібні відповіді свідчать про те, що насправді вчені зовсім не розуміють законів матеріальної природи, в якій речовина підвладна строгим законам і мусить проходити в своєму розвиткові шість фаз: народження, ріст, зрілість, відтворення потомства, псування і, зрештою, смерть. Все, що лише є в матеріальній природі, не може уникнути цих шести законів зміни, і тому ніхто — ні напівбог, ні людина, тварина чи дерево — не зможе залишатись навіки в матеріальному світі.

   Dolžina življenja je odvisna od življenjske vrste. Gospod Brahmā, glavno živo bitje v vesolju, živi na milijone let, neznatna klica pa le nekaj ur. Nihče v materialnem svetu pa ne more živeti večno. Vse stvari so ustvarjene v določenih okoliščinah, nekaj časa obstajajo in končno propadejo – živa bitja pa se rodijo, rastejo, se razmnožujejo, postopoma hirajo in nazadnje umrejo. Po teh zakonih bodo prej ali slej umrli celo Brahme, ki jih je v raznih vesoljih na milijone. Zato se celotno materialno stvarstvo imenuje Martyaloka, kraj smrti.

Тривалість життя живої істоти залежить від типу тіла, в якому вона пробуває. Господь Брахма̄, головна жива істота матеріального всесвіту, може прожити мільйони років, тимчасом як крихітний мікроб живе лише кілька годин. Але річ не в цьому. В матеріальному світі ніхто не може жити вічно. Все народжується або твориться за певних умов, залишається деякий час, і, якщо це жива істота, росте, народжує собі подібних, поступово виснажується і згодом зникає. Згідно з цими законами навіть мільйони й мільйони Брахм у різних всесвітах (кожний з котрих більше попереднього) приречені вмерти не сьогодні, так завтра. Тому весь цей матеріальний всесвіт і називають Мр̣тйалокою — місцем смерті.

   Posvetni znanstveniki in politiki, ki ničesar ne vedo o večni duhovni naravi, bi radi dosegli, da bi ljudje postali neumrljivi na tem svetu. To je posledica nepoznavanja vedske književnosti, ki vsebuje popolno znanje, podprto z zrelo božansko izkušnjo. Na žalost dandanes ljudje nočejo sprejemati znanja iz Ved, Purāṇ in drugih svetih spisov.

Матеріалістичні вчені і політичні діячі, які нічого не знають про безсмертну духовну природу, намагаються увічнити існування в цьому світі. Це є наслідком їхньої необізнаності у ведичній літературі, яка містить довершене знання зрілого трансцендентного досвіду. На жаль, сучасні люди не схильні набувати знання із Вед, Пура̄н̣ та інших священних писань.

   Viṣṇu Purāṇa (6.7.61) nas uči:

З Вішн̣у Пура̄н̣и (6.7.61) ми довідуємось:

viṣṇu-śaktiḥ parā proktā
kṣetrajñākhyā tathā parā
avidyā-karma-saṁjñānyā
tṛtīyā śaktir iṣyate
вішн̣у-ш́актіх̣ пара̄ прокта̄
кшетраджн̃а̄кхйа̄ татха̄ пара̄
авідйа̄-карма-сам̇джн̃а̄нйа̄
тр̣тійа̄ ш́актір ішйате

Božanska Osebnost Gospod Viṣṇu ima raznovrstne energije, ki so bodisi parā (višje) ali aparā (nižje). Živo bitje pripada Gospodovi višji energiji, materialna energija, v katero smo trenutno zapleteni, pa je nižja. Ta energija, ki živa bitja prekrije z nevednostjo (avidyo) in jih sili k delovanju z željo po uživanju sadov dela, omogoča materialno stvarjenje. Obstaja pa še drugi del Gospodove višje energije, ki se razlikuje tako od materialne (nižje) energije kot od živih bitij. Ta sestavlja večno in neumrljivo Božje prebivališče. To potrjuje Bhagavad-gītā (8.20):

Господь Вішн̣у, Бог-Особа, володіє різними енерґіями, які відомі як пара̄ — вища енерґія і апара̄, або авідйа̄ — нижча енерґія. Матеріальну енерґію, в тенетах якої ми зараз перебуваємо, називають авідйею, тобто нижчою енерґією. Завдяки цій енерґії стає можливим творення матеріального світу. Але існує й інша, вища енерґія, називана пара̄-ш́акті. Ця вища енерґія зовсім відмінна од нижчої матеріальної енерґії — вона складає вічне, безсмертне Господнє творіння (Б.-ґ. 8.20).

paras tasmāt tu bhāvo ’nyo
’vyakto ’vyaktāt sanātanaḥ
yaḥ sa sarveṣu bhūteṣu
naśyatsu na vinaśyati
парас тасма̄т ту бха̄во ’нйо
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бхӯтешу
наш́йатсу на вінаш́йаті

Materialni planeti – višji, nižji in srednji, skupaj s Soncem, Mesecem in Venero – so razpršeni po vsem vesolju. Obstajajo samo toliko časa, kolikor dolgo živi Brahmā. Kljub temu so nekateri nižji planeti uničeni ob koncu Brahmovega dne in so naslednji dan spet ustvarjeni. Na višjih planetih čas teče drugače. Naše leto je enako le štiriindvajsetim uram oziroma enemu dnevu in noči na številnih višjih planetih. Štiri zemeljske dobe (satya, tretā, dvāpara in kali) trajajo na višjih planetih samo dvanajst tisoč let. Če to obdobje tisočkrat pomnožimo, dobimo Brahmov dan, enako dolgo pa traja tudi njegova noč. Brahmovi dnevi in noči sestavljajo njegove mesece in leta, živi pa sto svojih let. Po tem času je uničena celotna vesoljna pojavitev.

Усі матеріальні планети, вищі, нижчі й проміжні, включно із Сонцем, Місяцем та Венерою, розсіяні по усьому всесвіті. Ці планети існують лише впродовж життя Брахми. Деякі з нижчих планет, проте, знищуються наприкінці кожного дня Брахми і творяться знову з приходом нового дня. На вищих планетах відлік часу зовсім відмінний од нашого. На багатьох з них наш земний рік дорівнює лише одній добі. Чотири земних епохи — Сатйа, Трета̄, Два̄пара і Калі — по шкалі часу вищих планет тривають лише 12 000 років. Такий же проміжок часу, збільшений у тисячу разів, складає день Брахми і стільки ж триває його ніч. Ці дні й ночі утворюють місяці й роки на планеті Брахми, і Брахма̄ живе сто таких років. Наприкінці життя Брахми всесвітнє проявлення знищується.

   Vsa živa bitja – tista, ki prebivajo na višjih planetih, kot sta Sonce in Mesec, pa tudi tista na Martyaloki (Zemlji) in nižjih planetih – se med Brahmovo nočjo potopijo v vode uničenja. Čeprav takrat živa bitja in vrste duhovno še vedno obstajajo, niso zaznavna. To stanje se imenuje avyakta. Drugo stanje avyakte nastopi ob uničenju celotnega vesolja ob koncu Brahmovega življenja. Onkraj teh dveh pa obstaja še eno nezaznavno stanje – duhovni svet. Tam je nešteto duhovnih planetov, ki obstajajo večno, tudi ob koncu Brahmovega življenja, ko so uničeni vsi planeti materialnega vesolja. Obstaja veliko materialnih vesolj in vsakemu vlada drug Brahmā, vsa vesoljna pojavitev skupaj pa obsega le četrtino Gospodove energije (ekapād-vibhūti). To je Gospodova nižja energija. Onkraj Brahmove oblasti pa je duhovna narava, imenovana tripād-vibhūti, ki je Gospodova višja energija ali parā-prakṛti in obsega tri četrtine Njegove energije.

У ніч Брахми живі істоти, ті, що мешкають на Сонці і Місяці, разом із тими, що заселяють планетну систему Мр̣тйалока, до якої належить наша Земля й чимало інших планет, розташованих нижче від неї, розчиняються у водах спустошення. В цей час всі живі істоти, всі види життя стають непроявленими, хоча як духовні душі вони продовжують існувати. Такий непроявлений стан називають авйактою. Коли ж наприкінці життя Брахми всесвіт повністю знищується під час загального спустошення, авйакта настає знову. Однак поза двома непроявленими станами існує духовна атмосфера або природа. Ця атмосфера сповнена безліччю духовних планет, і ці планети вічносущі — їх не заторкують катаклізми матеріального всесвіту.

Космічне проявлення, яким правлять численні різні Брахми, є виявом лише одної четвертої частини енерґії Господа і цю енерґію називають нижчою. Поза сферою повноважень Брахм перебуває духовна природа трі-пада-вібгӯті, яка становить три чверті Господньої енерґії і ця енерґія є пара̄-пракр̣ті — вищою.

   Gospod Śrī Kṛṣṇa je prevladujoča Božanska Osebnost duhovnega sveta, Svojega prebivališča. Bhagavad-gītā (8.22) zagotavlja, da se Mu lahko približamo le s čistim vdanim služenjem, medtem ko nam z jñāno (filozofijo), jogo (mistiko) ali karmo (delovanjem z željo po uživanju sadov svojega dela) to ne bo uspelo. Karmīji oziroma tisti, ki si želijo sadov svojega dela, se lahko dvignejo na planete Svargaloke, ki vključujejo tudi Sonce in Mesec. Jñānīji in jogiji se lahko dvignejo še više, in sicer na Maharloko, Tapoloko in Brahmaloko, ko pa se z vdanim služenjem Gospodu še bolj usposobijo, lahko vstopijo v duhovni svet, bodisi v sijaj duhovnega neba (Brahman) ali pa na planete Vaikuṇṭhe – odvisno od svoje usposobljenosti. Zagotovo pa nihče ne more doseči duhovnih planetov Vaikuṇṭhe, ne da bi se prej usposobil v vdanem služenju Gospodu.

Вища Верховна Особа, що мешкає і править в духовному світі — Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Як стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті (8.22), наблизитись до Нього можна лише шляхом чистого неподільного відданого служіння, але ніяк не за допомогою методів джн̃а̄ни (філософії), йоґи (містицизму), або, ще менше, карми (діяльності задля плодів її). Кармі, тобто ті, кого цікавлять плоди діяльності, зможуть піднятися до планет Сварґалоки, до складу якої входять Сонце й Місяць. Джн̃а̄ні та йоґи можуть досягти ще вищих планет, навіть Брахмалоки і, якщо завдяки відданому служінню вони набудуть відповідних якостей, їх буде допущено в духовний світ — або в сяйну космічну атмосферу духовного неба (Брахман), або на планети Ваікун̣т̣ги — залежно від їхньої кваліфікації. Але, безсумнівно, ніхто не зможе досягти планет Ваікун̣т̣г, не маючи досвіду відданого служіння.

   Naša bolezen v materialnem svetu je, da si vsi, od Brahme do mravlje, prizadevamo vladati naravi. Vse dokler ne ozdravimo, smo podvrženi menjavanju teles. Ne glede na to, ali smo v človeški, polbožji ali živalski podobi, moramo nazadnje v času dveh uničenj prenašati nezaznavno stanje – med Brahmovo nočjo ali pa ob koncu njegovega življenja. Če se nočemo več rojevati in umirati, pa tudi stareti in zbolevati, si moramo prizadevati, da bi se dvignili na duhovne planete, kjer lahko živimo večno in se družimo s Kṛṣṇo ali Njegovimi popolnimi emanacijami v podobi Nārāyaṇe. Śruti mantre potrjujejo, da Gospod Kṛṣṇa ali Njegove popolne emanacije vladajo vsakemu od teh neštetih planetov: eko vaśī sarva-gaḥ kṛṣṇa īḍyaḥ / eko 'pi san bahudhā yo 'vabhāti (Gopāla-tāpanī Upaniṣad 1.21).

На матеріальних планетах кожен, від Брахми до мурашки, намагається панувати над матеріальною природою,— такою є матеріальна хвороба. Доки така хвороба триває, жива істота змушена зазнавати безперервної зміни тіл. Незалежно від того, яке тіло приймає жива істота — людини, напівбога або тварини — вона, врешті-решт, буде змушена терпіти непроявлений стан під час двох спустошень — спустошення, яким супроводжується ніч Брахми і загального спустошення по смерті Брахми. І якщо ми хочемо покласти край повторюваним народженням і смерті, а також хворобам і старості, що супроводжують їх, ми повинні докладати зусиль, щоб досягнути духовних планет, на кожній з яких панує Господь Кр̣шн̣а у формі Своїх повновладних експансій.

   Kṛṣṇi nihče ne more gospodovati. Ker pogojene duše skušajo vladati materialni naravi, so podvržene njenim zakonom ter trpijo v ponavljajočem se rojevanju in umiranju. Gospod pride v ta svet vzpostavit verska načela, med katerimi je najosnovnejše želja po predanosti Bogu. To je Gospodovo zadnje navodilo v Bhagavad-gīti (18.66): sarva-dharmān parityajya mām ekaṁ śaraṇaṁ vraja. »Opusti vse druge poti in se predaj samo Meni.« Na žalost pa nespametni ljudje napačno razlagajo ta najpomembnejši nauk in na razne načine zavajajo množice. Ljudi nagovarjajo, naj odpirajo bolnišnice, ne spodbujajo pa jih, naj se z vdanim služenjem Gospodu izobrazijo za vstop v duhovno kraljestvo. Učijo jih, naj se posvetijo samo minljivi dobrodelnosti, ki nikoli ne more zares osrečiti živega bitja. Ustanavljajo vrsto javnih in pol-vladnih organizacij za reševanje uničujočih posledic naravnih nesreč, ne vedo pa, kako nepremagljivo naravo pomiriti. Številne razglašajo za velike poznavalce Bhagavad-gīte, toda ti ne poznajo njenega sporočila, kako pomiriti mogočno materialno naravo. To je mogoče doseči le z obuditvijo zavedanja Boga, kar Bhagavad-gītā (7.14) posebej poudarja.

Ніхто не може підкорити собі Кр̣шн̣у. Обумовлені душі — це ті, хто намагається запанувати над матеріальною природою, але замість цього підпадає під владу її суворих законів і страждає від повторюваних народжень і смерті. Господь приходить сюди, щоб відновити засади релігії, основою якої є почуття відданості Йому. Такою є остання настанова Господа в Бгаґавад-ґı̄ті (18.66), але безсоромні люди на свій лад тлумачать це найважливіше напучення й різними способами зводять людські маси на манівці. Люди вважають за краще відкривати лікарні, ніж за допомогою відданого служіння готувати себе до життя в духовному царстві. Їх навчено цікавитися лише працею, яка дає тимчасове полегшення, але ніколи не принесе живій істоті реального щастя. Вони засновують різноманітні суспільні й державні установи й заклади, щоб стримати руйнівну силу природи, але вони не знають, як приборкати цю нездоланну силу.

Багатьох людей рекламують як великих знавців Бгаґавад-ґı̄ти, попри те, що вони прогледіли метод, який представлений у ній, і хоча вони не розуміють послання Ґı̄ти, завдяки якому можна умиротворити матеріальну природу. Як з’ясовано в Бгаґавад-ґı̄ті (7.14), могутню природу можна приборкати лише пробудивши в собі свідомість Бога.

   Śrī Īśopaniṣad nas v tej mantri uči, da moramo popolnoma poznati tako sambhūti (Božansko Osebnost) kot vināśo (začasni pojavni svet). Če poznamo samo slednjega, se ne moremo rešiti, saj se bomo po naravnem toku slej ko prej soočili z uničenjem (ahany ahani bhūtāni gacchantīha yamālayam). Temu se ne moremo izogniti niti z odpiranjem bolnišnic. Rešimo se lahko samo s popolnim znanjem o večnem življenju, polnem blaženosti in zavedanja. Celoten vedski sistem je namenjen izobraževanju ljudi o tem, kako usvojiti umetnost večnega življenja. Ljudi pogosto zavedejo minljive privlačnosti, ki temeljijo na zadovoljevanju čutov, ne zavedajo pa se, da zaradi zavajajočega služenja čutom človek nazaduje.

У даній мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад вчить нас, що треба досконало знати як віна̄ш́а — тимчасове матеріальне проявлення, так і самбгӯті — Бога-Особу. Знаючи лише недовговічне матеріальне проявлення, не можна нічого врятувати, бо згідно з законами природи щомиті відбувається розпад і розклад. Людина не може врятуватись від розпаду — відкриттям лікарен справі не зарадиш. Врятувати нас може лише досконале знання про вічне, сповнене щастя й цілковитого знання життя. І вся ведична система освіти призначена навчити людей мистецтва досягнення вічного життя. Людей часто зводять з пуття тимчасові матеріальні принади, однак, служіння об’єктам чуттів, яке засноване на прагненні почуттєвого задоволення, не тільки вводить в оману, але й сприяє занепаду.

   Sebe in soljudi moramo zato reševati na pravilen način. O resnici ne moremo razpredati, ali nam je ljuba ali ne. Ta preprosto obstaja. Če se hočemo rešiti ponavljajočih se rojstev in smrti, se moramo nujno in brez polovičarstva posvetiti vdanemu služenju Gospodu.

Тому ми й повинні врятувати своїх ближніх від недолі. Істина перебуває поза категоріями приємного чи неприємного, і якщо ми хочемо врятуватись від повторюваних народження і смерті, нам слід приєднатися до відданого служіння Господеві. Тут не може бути ніяких компромісів, бо ця потреба нагальна.