Люди перебувають на різних ступенях розвитку, і з багатьох тисяч можливо лише один цікавиться трансцендентальним знанням і намагається пізнати, що є «я сам», що є тіло і що — Абсолютна Істина. Переважно люди просто задовольняють свої тваринні нахили, а саме: їдять, сплять, захищаються та паруються — і майже нікого не цікавить трансцендентальне знання. Перші шість глав Ґı̄ти призначені для тих, хто прагне трансцендентального знання, усвідомлення своєї душі, Верховної Душі і, щоб досягти всього цього, йде шляхами джн̃а̄на-йоґи, дгйа̄на-йоґи й самопізнання. Однак, пізнати Кр̣шн̣у може лише той, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Інші трансценденталісти можуть осягнути безособистісного Брахмана, тому що це легше, ніж усвідомити Кр̣шн̣у. Кр̣шн̣а є Верховна Особа, і, слід розуміти, Він перебуває поза межами знання про Брахмана та Парама̄тму. Йоґи та джн̃а̄ні заплутуються у своїх спробах пізнати Кр̣шн̣у. Хоча найвидатніший з імперсоналістів, Ш́рı̄па̄да Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, визнав у своїх коментарях до Ґı̄ти, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, його послідовники не визнають Кр̣шн̣у, тому що пізнати Кр̣шн̣у дуже важко навіть для тих, хто досяг трансцендентного усвідомлення безособистісного Брахмана.

Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, причина всіх причин, одвічний Господь Ґовінда. Īш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ сач-чід-а̄нанда-віґрахах̣ / ана̄дір а̄дір ґовіндах̣ сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам. Для невідданих пізнати Його дуже важко. Хоча вони і заявляють, що шлях бгакті, тобто відданого служіння, дуже легкий, — самі вони не можуть слідувати ним. Якщо шлях бгакті настільки легкий, як про те заявляють невіддані, тоді чому ж вони обирають інший, важчий шлях? Насправді, шлях бгакті нелегкий. Так званий «шлях бгакті», що ним йдуть несумлінні особистості, що позбавлені знання про бгакті, можливо і легкий, однак, якщо бгакті виконувати правдиво, згідно з правилами й приписами, то такі вчені-теоретики та спекулятивні філософи сходять з нього. Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ пише в своїй Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу (1.2.101):

«Здійснювати віддане служіння Господеві, нехтуючи такою авторизованою ведичною літературою, як Упанішади, Пура̄н̣и й На̄рада- пан̃чара̄тра, — лише приносити зайвий неспокій у суспільство».

Імперсоналіст, який осяг Брахмана, або йоґ, що бачить Наддушу, — всі вони далекі від усвідомлення Кр̣шн̣и, Верховного Бога- Особи, який є сином Йаш́оди й візничим Арджуни. Навіть великі напівбоги також інколи перебувають у замішанні щодо Кр̣шн̣и (мухйанті йат сӯрайах̣). Ма̄м̇ ту веда на каш́чана: «Ніхто воістину не знає Мене», — каже Господь. І якщо хтось знає Його, то говориться: са маха̄тма̄ су-дурлабгах̣ — «надзвичайно рідкісною є така велика душа». Тому, доки людина не присвячує себе відданому служінню Господеві, хоча вона і може бути великим ученим або філософом, їй неможливо пізнати Кр̣шн̣у таким, яким Він є (таттватах̣). Лише чисті віддані можуть знати щось про незбагненні трансцендентні якості, що притаманні Кр̣шн̣і, причині всіх причин, Його всемогутності й щедротам, Його славі, силі, красі, знанню та відреченню, бо Кр̣шн̣а особливо прихильний до Своїх відданих. Він — останнє слово в усвідомленні Брахмана, й лише віддані можуть пізнати його таким, яким Він є. Тому сказано:

«За допомогою сліпих матеріальних чуттів ніхто не може пізнати Кр̣шн̣у таким, яким Він є. Але Він, задоволений трансцендентним любовним служінням Своїх відданих, відкриває Себе їм» (Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234).