Skip to main content

KAPITOLA ŠESTNÁSTA

ГЛАВА ШІСТНАДЦЯТА

Božské a démonské povahy

Божественні і демонічні натури

VERŠE 1 – 3:
Kṛṣṇa, Najvyššia Božská Osobnosť, riekol: „Nebojácnosť, očista bytia, pestovanie duchovného poznania, dobročinnosť, nenásilie, pravdovravnosť, nehnevlivosť, odriekanie, vnútorný pokoj, nechuť k vyhľadávaniu chýb druhých, súcit so všetkými živými tvormi, nechamtivosť, striedmosť, skromnosť, pevná odhodlanosť, sila, schopnosť odpúšťať, odvaha, čistotnosť, nezávislosť a neočakávanie pôct — to sú transcendentálne vlastnosti, ktorými sa vyznačujú zbožní ľudia s božskou povahou, ó, potomok Bharatov.
TEXTS 1-3:
Верховний Бог-Особа сказав: Безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність, самовладання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, простота, відмова од насильства, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів; зречення, спокій, небажання вишукувати недоліки в інших, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадібності, порядність, скромність, непохитна рішучість, енерґійність, всепрощення, мужність, чистота, відсутність заздрісності та шанолюбства — всі ці трансцендентні якості, о син Бгарати, притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою.
VERŠ 4:
Pýcha, spupnosť, domýšľavosť, hnev, hrubosť a nevedomosť sú vlastnosti tých, ktorí sa narodili s démonskou povahou, ó syn Pṛthy.
TEXT 4:
Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність і невігластво — ці якості притаманні істотам демонічного походження, о сину Пр̣тги.
VERŠ 5:
Transcendentálne vlastnosti vedú k oslobodeniu, zatiaľ čo démonské zotročujú. Ty sa však nemusíš báť, ó, syn Pāṇdua, pretože si sa narodil s božskými vlastnosťami.
TEXT 5:
Трансцендентні якості ведуть до звільнення, тоді як демонічні — поневолюють людину. Але не хвилюйся, о сине Па̄н̣д̣у, ти народжений з божественними якостями.
VERŠ 6:
Ó, syn Pṛthy, na tomto svete sú dva druhy stvorených bytostí. Jedny sa nazývajú božské a druhé démonské. Božské vlastnosti som ti už v krátkosti popísal. Čuj teraz odo Mňa o démonských.
TEXT 6:
О сину Пр̣тги, в цьому світі є два різновиди створених істот. Одних називають божественними, інших — демонічними. Я вже пояснив тобі докладно, якими є божественні якості, тепер послухай про якості демонічні.
VERŠ 7:
Démoni nevedia, ako majú konať a ako nie. Nepoznajú čistotu či správne chovanie a ani pravdy v nich niet.
TEXT 7:
Демони не знають, що треба робити, а чого — не треба. Їм не властиві ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда.
VERŠ 8:
Démoni hovoria, že tento svet je neskutočný, že nemá nijaký základ, že v ňom niet Boha — vládcu. Hovoria, že vznikol z pohlavnej túžby a nemá inej príčiny, než je žiadostivosť.
TEXT 8:
Вони кажуть, що цей світ нереальний, що у нього немає основи, нема Бога, який керує ним. Вони кажуть, що світ виник із статевого бажання і що його зумовлює лише хтивість.
VERŠ 9:
Vedení týmito závermi a stratení sami v sebe sa démonskí ľudia bez inteligencie zamestnávajú v neužitočných, ohavných činnostiach, určených k zániku sveta.
TEXT 9:
Виходячи із таких уявлень, демони, які загубили себе й втратили розум, займаються жахливою, шкідливою діяльністю на згубу світу.
VERŠ 10:
Oddávajúc sa nenásytnej žiadostivosti a plní pýchy, sebavedomia a domýšľavosti, sú poblúznení démoni priťahovaní dočasným a konajú vždy nečisto podľa svojich predsavzatí.
TEXT 10:
Знаходячи втіху в невситимій хтивості, охоплені зарозумілістю, гордощами й пихою, демони перебувають таким чином в ілюзії, зачаровані минущим, і їх постійно приваблює нечиста діяльність.
VERŠE 11 – 12:
Sú presvedčení, že uspokojovanie zmyslov je prvoradou potrebou ľudskej civilizácie. Až do poslednej chvíle prežívajú nesmiernu úzkosť. Spútaní sieťou storakých a tisícorakých túžob a posadnutí žiadostivosťou a hnevom si nezákonne obstarávajú peniaze pre zmyslový pôžitok.
TEXTS 11-12:
Вони вважають, що чуттєве задоволення — найперша потреба людської цивілізації. Таким чином, охоплені до кінця своїх днів незмірним неспокоєм, вони зазнають незліченних страхів й тривог. Обплутані тенетами сотень і тисяч бажань, в полоні хтивості та гніву, вони всіма правдами й кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення.
VERŠE 13 – 15:
Démonský človek uvažuje takto: 'Dnes som získal toto bohatstvo a keď pôjde všetko podľa plánu, získam ešte viac. Dnes som bohatý a zajtra budem ešte bohatší. On bol mojím nepriateľom a ja som ho zabil; zabijem teda aj ostatných svojich nepriateľov. Som pánom všetkých a som požívateľom. Som dokonalý, mocný a šťastný. Som najbohatší a obklopený aristokratickým príbuzenstvom. Nik nie je taký mocný a šťastný ako ja. Budem vykonávať obete, budem dávať milodary a budem sa radovať.' Takto je démonský človek poblúznený nevedomosťou.
TEXTS 13-15:
Демон думає: «Сьогодні в мене є так багато грошей, а буде, згідно з моїми підрахунками, ще більше. Тепер мені належить стільки–то, і з часом моє багатство зростатиме все більше й більше. Він — мій ворог, і я знищив його, а всіх інших моїх ворогів також буде знищено. Я пан над усіма і над усім, я — насолоджуюсь. Я досконалий, могутній і щасливий. Я найбагатша людина, мене оточують шляхетні родичі. Нема нікого, хто б перевершив мою силу і був би щасливіший од мене. Я офірую щось, роздам милостиню й відтак буду веселитися». Таким способом невігластво вводить людей в оману.
VERŠ 16:
Zmätení mnohými starosťami a zapletení do siete ilúzií, sú takí ľudia priveľmi pútaní k zmyslovému pôžitku a klesajú do pekla.
TEXT 16:
Так, пригнічені турботами, охоплені тривогою, заплутавшись в тенетах ілюзій, вони стають надто схильними до чуттєвих насолод і потрапляють до пекла.
VERŠ 17:
Samoľúbi a večne nadutí, opojení bohatstvom a falošnou prestížou, nehľadiac na pravidlá a predpisy, vykonávajú z času na čas obete len pre dobrú povesť.
TEXT 17:
Самовдоволені й завжди зухвалі, введені в оману багатством й ілюзорним престижем, вони, сповнившись пихи і нехтуючи всіма правилами й приписами, інколи приносять жертви лише про людське око.
VERŠ 18:
Zmätení falošným egom, silou, pýchou, žiadostivosťou a hnevom, závidia démonskí ľudia Najvyššiemu Pánovi, ktorý sídli v ich vlastných telách i telách druhých, a rúhajú sa pravému náboženstvu.
TEXT 18:
Збиті з пуття оманним его, силою, пихою, хтивістю й гнівом, демони починають заздрити Верховному Богові-Особі, який перебуває в їхніх власних тілах й тілах інших істот, і вони вдаються до блюзнірства, зневажаючи справжню релігію.
VERŠ 19:
Týchto najnižších z ľudí, závistivých a zlomyseľných, vrhám do oceánu hmotnej existencie, do rôznych démonských druhov života.
TEXT 19:
Їх, заздрісних і лихих, останніх з-поміж людей, Я постійно вкидаю в океан матеріального існування до різноманітних демонічних форм життя.
VERŠ 20:
Život za životom sa tieto osoby ocitajú v démonských životných druhoch a nikdy Ma nedosiahnu, ó, syn Kuntī. Postupne klesajú do najhorších druhov existencie.
TEXT 20:
Знову й знову народжуючись серед демонічних форм життя, такі люди, о сину Кунтı̄, ніколи не можуть наблизитись до Мене. Поступово вони опускаються до найниціших форм існування.
VERŠ 21:
Tri brány vedú do pekiel — žiadostivosť, hnev a chamtivosť. Nech sa preto každý rozumný človek odvráti od týchto brán, pretože vedú k poklesnutiu duše.
TEXT 21:
Три брами відкривають шлях до пекла: хтивість, гнів, пожадливість. Кожна розумна людина повинна відмовитись від них, тому що саме вони зумовлюють деґрадацію душі.
VERŠ 22:
Kto sa vzdiali od týchto troch pekelných brán, ó, syn Kuntī, ten koná činy, ktoré prospievajú sebarealizácii, a postupne dosiahne najvyššieho cieľa.
TEXT 22:
Людина, яка уникла цих трьох пекельних врат, о син Кунтı̄, здійснює вчинки, що ведуть до самоусвідомлення, й таким чином поступово досягає вищої мети.
VERŠ 23:
No ten, kto zavrhne príkazy písiem a koná z vlastného rozmaru, nedosiahne ani dokonalosť, ani šťastie, ani najvyšší cieľ.
TEXT 23:
Той, хто зневажає настанови ш́а̄стр і діє, керуючись власними примхами й хтивістю — той не зможе досягти ні досконалості, ні щастя, ні вищого призначення.
VERŠ 24:
Každý by mal vedieť čo sa smie a čo nie, a k tomu by mu mali slúžiť príkazy písiem. Poznaním týchto príkazov a predpisov sa bude môcť postupne povýšiť.“
TEXT 24:
Тому, керуючись приписами ш́а̄стр, людині слід зрозуміти, в чому полягає її обов’язок і чого їй не дозволено робити. Знаючи ці правила й приписи, людина повинна діяти таким чином, щоб поступово піднестись.