Skip to main content

ТЕКСТ 38

38

Текст

Текст

а̄тмано ’васито ватса
махима̄ кавина̄дина̄
сам̇ватсара-сахасра̄нте
дхийа̄ йога-випаккайа̄
а̄тмано ’васіто ватса
махіма̄ кавіна̄діна̄
сам̇ватсара-сахасра̄нте
дгійа̄ йоґа-віпаккайа̄

Пословный перевод

Послівний переклад

а̄тманах̣ — Высшей Души; аваситах̣ — понял; ватса — дорогой сын; махима̄ — величие; кавина̄ — поэт Брахма; а̄дина̄ — первый; сам̇ватсара — небесных лет; сахасра-анте — по прошествии тысячи; дхийа̄ — разумом; йога-випаккайа̄ — в глубокой медитации.

а̄тманах̣  —  Верховної Душі; авасітах̣  —  відома; ватса  —  синку; махіма̄  —  велич; кавіна̄  —  поетом Брахмою; а̄діна̄  —  первісним; сам̇ватсара  —  небесні роки; сахасра  —  тисячі; анте  —  в кінці; дгійа̄  —  інтелектом; йоґа-віпаккайа̄  —  зрілою медитацією.

Перевод

Переклад

Сын мой, проведя в глубокой медитации тысячу небесных лет, первый поэт вселенной, Брахма, понял только то, что величие Высшей Души непостижимо.

О синку, після тисячі небесних років зрілої медитації, первісний поет, Брахма, збагнув тільки те, що велич Верховної Душі незбагненна.

Комментарий

Коментар

Некоторые последователи «лягушачьей философии» пытаются постичь Верховную Душу с помощью философских рассуждений и умозрительных построений. И когда преданные, обладающие некоторым знанием о Верховном Господе, говорят, что величие Господа неизмеримо и непостижимо, эти философы обрушиваются на них с обвинениями в невежестве. Подобно лягушке, которая, живя в колодце, пыталась определить размеры Тихого океана, они предпочитают проводить свое время в бесплодных философских рассуждениях, вместо того чтобы прислушаться к наставлениям преданных, таких, например, как первый поэт вселенной Брахма. Господь Брахма провел в глубокой медитации тысячу небесных лет, и тем не менее он утверждал, что величие Господа непостижимо. Чего же тогда надеются достичь с помощью своих глубокомысленных философских рассуждений последователи доктора Лягушки?

ПОЯСНЕННЯ: Існує чимало прихильників «жаб’ячої філософії», які мають намір пізнати Верховну Душу умоглядними роздумами й філософствуванням. А коли віддані, володіючи деяким знанням про Верховного Господа, вказують на те, що велич Господа незбагненна і незмірна, послідовники «жаб’ячої філософії» починають запекло критикувати їх. Ці філософи, уподібнюючись жабі в криниці, яка силкувалася визначити обшир Тихого океану, воліють радше брати на себе труд безплідних умоглядних розумувань, ніж слухати настанови таких відданих, як перший поет всесвіту, Брахма. Господь Брахма протягом тисячі небесних років напружено медитував, однак прийшов до висновку, що велич Господа незбагненна. Тому чого можуть сподіватися від своїх умоглядних розумувань послідовники «жаб’ячої філософії»?

В «Брахма-самхите» говорится, что, даже если такие философы будут сотни миллионов лет носиться по небу философских рассуждений со скоростью ума или ветра, они все равно не смогут постичь величие Господа. В отличие от них преданные не теряют времени на тщетные попытки постичь Всевышнего, а смиренно внимают истинным преданным, которые прославляют Господа. Так, слушая о величии Господа и повторяя услышанное, они обретают подлинное трансцендентное блаженство. Приветствуя деятельность таких преданных, махатм, Господь говорит:

У «Брахма-самхіті» сказано, що умоглядні філософи можуть мільярди років мчати зі швидкістю вітру чи думки просторами неба теоретичних роздумів, але Абсолютна Істина так і залишиться для них непізнаною. Віддані, натомість, не марнують часу на марні спроби пізнати Всевишнього. Замість того вони смиренно слухають з вуст істинних відданих описи Господньої величі. Слухаючи про Господа і прославляючи Його, вони відчувають трансцендентну насолоду. Господь Сам схвалює діяльність відданих, чи махатм, кажучи:

маха̄тма̄нас ту ма̄м̇ па̄ртха
даивӣм̇ пракр̣тим а̄ш́рита̄х̣
бхаджантй ананйа-манасо
джн̃а̄тва̄ бхӯта̄дим авйайам
маха̄тма̄нас ту ма̄м̇ па̄ртга
даівім̇ пракр̣тім а̄ш́ріта̄х̣
бгаджантй ананйа-манасо
джн̃а̄тва̄ бгӯта̄дім авйайам
сататам̇ кӣртайанто ма̄м̇
йатанташ́ ча др̣д̣ха-врата̄х̣
намасйанташ́ ча ма̄м̇ бхактйа̄
нитйа-йукта̄ упа̄сате
сататам̇ кіртайанто ма̄м̇
йатанташ́ ча др̣д̣га-врата̄х̣
намасйанташ́ ча ма̄м̇ бгактйа̄
нітйа-йукта̄ упа̄сате

Б.-г., 9.13–14

(Б.-ґ. 9.13–14)

Чистые преданные Господа поручают себя заботам пара-пракрити, внутренней энергии Господа, которую называют Лакшмидеви, Ситадеви, Шримати Радхарани или Шримати Рукминидеви. Так они становятся истинными махатмами, великими душами. Махатмы не тратят свое время на бесплодные философские рассуждения, они неуклонно следуют путем преданного служения Господу. Преданное служение начинается со слушания и повторения повествований о деяниях Господа. Занимаясь этой трансцендентной деятельностью, махатмы обретают необходимые знания о Господе, поскольку, если Бога и можно до какой-то степени познать, то только с помощью преданного служения. Никто не может запретить человеку философствовать, растрачивая на это драгоценное время человеческой жизни, однако философствование не поможет ему войти в царство Господа. Махатмы отвергают философский путь познания Господа — они черпают наслаждение в слушании повествований о Его славных деяниях и Его трансцендентных отношениях с преданными и демонами. Эти повествования о деяниях Господа доставляют преданным огромное наслаждение и делают их счастливыми как в этой жизни, так и в следующей.

Чисті віддані Господа віддаються під захист пара пракріті, Господньої внутрішньої енерґії, яку називають Лакшмідеві, Сітадеві, Шріматі Радгарані чи Шріматі Рукмінідеві, і завдяки тому вони стають істинними махатмами, великими душами. Махатми не захоплюються філософськими роздумами, натомість вони на ділі виконують віддане служіння Господу, не відхиляючись від цієї діяльності ні на крок. Основні методи відданого служіння    —    це, передусім, слухати про Господні діяння і оспівувати їх. Цей трансцендентний метод дарує махатмам достатнє знання про Господа. Адже, якщо Бога й можна якоюсь мірою пізнати, то тільки відданим служінням, і ніяк інакше. Можна скільки завгодно розмірковувати, марнуючи дорогоцінний час людського життя, але це не допоможе навіть наблизитися до Господа. Махатми, однак, не ставлять собі за мету силою філософських роздумів пізнати Господа    —    вони відчувають насолоду, слухаючи про Його славетні діяння, про Його трансцендентні стосунки з відданими і з демонами. Черпаючи насолоду в оповідях і про стосунки Господа з відданими, і про Його стосунки з демонами, віддані щасливі як у цьому житті, так і в наступному.