ТЕКСТ 18
18
Текст
Текст
вйа̄пр̣та̄тма̄джитендрийах̣
мрийате рудата̄м̇ сва̄на̄м
уру-веданайа̄ста-дхӣх̣
вйа̄пр̣та̄тма̄джітендрійах̣
мрійате рудата̄м̇ сва̄на̄м
уру-веданайа̄ста-дгіх̣
Пословный перевод
Послівний переклад
евам — так; кут̣умба-бгаран̣е — у підтримання сім’ї; вйа̄пр̣та — занурений; а̄тма̄ — його розум; аджіта — неприборкані; індрійах̣ — його чуття; мрійате — вмарає; рудата̄м — що плачуть; сва̄на̄м — своїх родичів; уру — великим; веданайа̄ — болем; аста — позбавлений; дгіх̣ — свідомості.
Перевод
Переклад
Так человек, который всю жизнь заботился о благополучии семьи и жил, во всем потакая своим чувствам, умирает в великом горе, окруженный рыдающими родственниками. Он умирает жалкой смертью, в страшных муках и без сознания.
Так, не зумівши приборкати чуття, все життя пропрацювавши на підтримання сім’ї, він у великому горі вмирає серед ридання своїх родичів. Він вмирає жалюгідною смертю, в страшних муках і без свідомості.
Комментарий
Коментар
В «Бхагавад-гите» сказано, что в момент смерти человек думает о том, о чем привык думать в течение жизни. Если он всю жизнь заботился только о благополучии своей семьи, его последние мысли тоже будут связаны с семейными делами. Для обыкновенного человека этот итог является вполне закономерным. Такой человек не знает, что ждет его после смерти; всю свою быстротечную жизнь он только и делает, что печется о благе семьи, но в конечном счете его родственники все равно остаются недовольны тем, насколько он увеличил семейное состояние. Каждый считает, что он приносил в дом слишком мало. Сильная привязанность к семье заставляет человека забыть о своем первоочередном долге, который состоит в том, чтобы обуздать чувства и развить в себе духовное сознание. Иногда умирающий передает дела семьи сыну или одному из родственников, говоря при этом: «Я ухожу. Прошу тебя, позаботься о моей семье». Он не знает, что ждет его впереди, но даже на смертном одре не перестает беспокоиться о благополучии своей семьи. Нередко умирающий умоляет врача продлить ему жизнь хотя бы на несколько лет, чтобы он мог осуществить задуманный план, который принесет его семье богатство. Таковы материальные недуги обусловленной души. Обусловленный человек полностью забывает о своем истинном долге, который состоит в том, чтобы обрести сознание Кришны. Он озабочен только реализацией планов, связанных с благополучием его семьи, хотя и меняет эти семьи одну за другой.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що в смертну мить людина думатиме про те, що звикла думати все життя. Той, хто турбувався тільки про сім’ю й ні про що інше, під час смерті думками буде повертатися до сімейних справ. Це природно чекає всіх звичайних людей. Звичайна людина не знають своєї майбутньої долі, усе своє коротке життя вона просто турбуються про сім’ю. Але на схилку її життя ніхто не задоволений тим, наскільки вона поліпшила матеріальний добробут сім’ї, і всі думають, що вона заробила недостатньо. Глибоко прив’язана до своєї сім’ї, вона забуває про свій головний обов’язок — приборкати чуття і розвинути духовну свідомість. Іноді на порозі смерті така людина доручає турботу про сімейні справи синові чи якомусь іншому родичу й каже: «Я йду. Будь-ласка, подбай про нашу сім’ю». Їй невідомо, куди вона піде, але навіть у смертну годину вона трубується про добробут своєї сім’ї. Трапляється, що приречена скоро померти людина благає лікаря подовжити їй життя хоча б на кілька років, щоб вона змогла довести до кінця свої плани, покликані забезпечити добробут сім’ї. Це матеріальна хвороба зумовленої душі. Вона повністю забуває свій справжній обов’язок — розвинути свідомість Крішни — і з головою поринає в плани, призначені забезпечити її сім’ю, хоча й змінює ці сім’ї одну за одною.