ТЕКСТ 15
15
Текст
Текст
анашт̣о нашт̣аван мр̣ша̄
нашт̣е ’хан̇каран̣е драшт̣а̄
нашт̣а-витта ива̄турах̣
анашт̣о нашт̣аван мр̣ша̄
нашт̣е ’хан̇каран̣е драшт̣а̄
нашт̣а-вітта іва̄турах̣
Пословный перевод
Послівний переклад
манйама̄нах̣ — думаючи; тада̄ — тоді; а̄тма̄нам — себе; анашт̣ах̣ — хоче не загублений; нашт̣а-ват — як загубленого; мр̣ша̄ — оманно; нашт̣е ахан̇каран̣е — через зникнення его; драшт̣а̄ — споглядач; нашт̣а-віттах̣ — який загубив свій маєток; іва — наче; а̄турах̣ — нещасний.
Перевод
Переклад
Живое существо способно отчетливо ощутить, что является наблюдателем, но, поскольку во время глубокого сна его эго исчезает, оно ошибочно считает, что утратило себя, подобно человеку, который потерял большую сумму денег и сокрушается по этому поводу, думая, что теперь он пропал.
Жива істота може ясно відчути свою природу споглядача, але через те, що під час глибокого сну її его зникає, вона піддається омані і вважає себе теж загубленою. Так само людина, яка втратила своє багатство, поринає в горе, вважаючи себе погубленою.
Комментарий
Коментар
Только по невежеству живое существо считает, что можно утратить себя. Когда в процессе познания истины живое существо возвращается на свое место, обретая вечное бытие, оно понимает, что не может потерять себя. В данном стихе это проиллюстрировано очень удачным примером: нашт̣а-витта ива̄турах̣. Человек, потерявший большую сумму денег, может думать, что теперь он пропал, но на самом деле пропал не он, а его деньги. Однако, поглощенный мыслями о деньгах, то есть отождествляющий себя с деньгами, человек считает, что потерял самого себя. Аналогичным образом, когда мы ошибочно отождествляем себя с материей, которая является полем нашей деятельности, нам кажется, что мы потеряли себя, хотя на самом деле это не так. Когда в человеке просыпается вечное знание и он осознает себя вечным слугой Господа, он возвращается в свое истинное положение. Живое существо никогда не исчезает. Погружаясь в глубокий сон, человек забывает себя, и ему кажется, что он стал кем-то другим или вовсе перестал существовать, однако в действительности его «я» остается в неприкосновенности. Это ложное эго заставляет человека думать, что он больше не существует, и он будет оставаться в таком состоянии до тех пор, пока не осознает себя вечным слугой Господа. Концепция философов-майявади о слиянии с Верховным Господом — еще один пример утраты себя под влиянием ложного эго. Даже если человек объявляет себя Верховным Господом, это еще не значит, что он стал Богом. Это последняя ловушка, которую майя расставляет на пути живого существа. Те, кто считает себя равным Господу или мнит себя Верховной Личностью Бога, также находятся под влиянием ложного эго.
ПОЯСНЕННЯ: Тільки в невігластві жива істота вважає себе загубленою. Розвинувши знання і усвідомивши своє істинне становище вічної істоти, вона розуміє, що ніколи не може пропасти. Вдалий приклад, який це ілюструє, наведено в цьому вірші: нашт̣а-вітта іва̄турах̣. Людина, яка втратила великі гроші, може думати, що вона пропала, але насправді пропала не вона, а тільки її гроші. Але через те, що її свідомість занурена в гроші, тобто через те, що вона ототожнює себе з цими грошима, вона вважає, що пропала вона сама. Так само, коли ми помилково ототожнюємо себе з матерією, яка становить наше поле діяльності, ми іноді думаємо, що пропали, хоча насправді це ілюзія. Коли в людині прокидається чисте знання і вона усвідомлює себе як вічного слугу Господа, вона повертається в своє істинне становище. Жива істота ніколи не може пропасти. Людина, яка поринула в сон і забула, хто вона, може вважати, що вона хтось інший чи що вона пропала, але насправді її тотожність залишається та сама. Уявляти себе загубленим примушує оманне его, яке існує доти, доки жива істота не прокинеться й не усвідомить, що вона вічний слуга Господа. Ідеї філософів-майаваді про злиття з Верховним Господом — це просто інший прояв оманного его, яке навіює їм думки про зникнення особи. Під впливом ілюзії хто завгодно може проголосити себе Верховним Господом, але це не має нічого спільного з дійсністю. Це остання пастка майі, в яку вона ловить живу істоту. Вважати себе за рівного Верховному Господу чи вважати себе за Самого Верховного Господа означає все ще залишатися під впливом оманного его.