ТЕКСТ 36
36
Текст
Текст
вила̄са-ха̄секшита-ва̄ма-сӯктаих̣
хр̣та̄тмано хр̣та-пра̄н̣а̄м̇ш́ ча бхактир
аниччхато ме гатим ан̣вӣм̇ прайун̇кте
віла̄са-ха̄секшіта-ва̄ма-сӯктаіх̣
хр̣та̄тмано хр̣та-пра̄н̣а̄м̇ш́ ча бгактір
аніччгато ме ґатім ан̣вім̇ прайун̇кте
Пословный перевод
Послівний переклад
таих̣ — этими формами; дарш́анӣйа — пленительными; авайаваих̣ — члены которого; уда̄ра — возвышенные; вила̄са — игры; ха̄са — с улыбкой; ӣкшита — взгляды; ва̄ма — доставляющие удовольствие; сӯктаих̣ — чьи пленительные речи; хр̣та — плененные; а̄тманах̣ — их умы; хр̣та — плененные; пра̄н̣а̄н — их чувства; ча — и; бхактих̣ — преданное служение; аниччхатах̣ — сами того не желая; ме — Мою; гатим — обитель; ан̣вӣм — тонкую; прайун̇кте — получают.
таіх̣ — тими формами; дарш́анійа — чарівні; авайаваіх̣ — чиї члени; уда̄ра — піднесені; віла̄са — розваги; ха̄са — усміх; ікшіта — погляди; ва̄ма — що дарують насолоду; сӯктаіх̣ — прекрасними словами; хр̣та — захоплений; а̄тманах̣ — їхній розум; хр̣та — захоплені; пра̄н̣а̄н — їхні чуття; ча — і; бгактіх̣ — віддане служіння; аніччгатах̣ — не бажаючи; ме — Мою; ґатім — обитель; ан̣вім — найтоншу; прайун̇кте — здобувають.
Перевод
Переклад
Созерцая пленительный облик Господа, Его прекрасное улыбающееся лицо и слушая Его сладкозвучные речи, чистый преданный забывает об окружающем. Его чувства, поглощенные преданным служением, перестают заниматься чем бы то ни было еще. Так, сам того не желая, он без особых усилий обретает освобождение.
Споглядаючи чарівний образ Господа, Його привабливе усміхнене обличчя і чуючи Його солодкі слова, чистий відданий майже непритомніє, забуваючи про все інше. Його чуття звільняються від усіх сторонніх занять, і він занурюється у віддане служіння. Так, незважаючи на брак бажання звільнитися, він без окремих зусиль досягає звільнення.
Комментарий
Коментар
Преданные делятся на три категории, но даже те из них, кто относится к третьей, самой низкой категории, являются освобожденными душами. В данном стихе говорится, что, хотя преданные третьего класса и не обладают знанием, приходя в храм, они любуются убранством Божества и, погружаясь в мысли о Господе, перестают замечать окружающее. Утвердившись в сознании Кришны и заняв свои чувства служением Господу, преданный незаметно для себя обретает освобождение. Это подтверждает также «Бхагавад-гита». Практикуя, как предписано в шастрах, чистое преданное служение, человек очень быстро достигает уровня Брахмана. В «Бхагавад-гите» сказано: брахма-бхӯйа̄йа калпате. Это значит, что живое существо изначально является Брахманом, поскольку индивидуальная душа суть неотъемлемая частица Верховного Брахмана. Но, когда живое существо забывает о том, что его предназначение — вечно служить Господу, оно попадает в плен к майе. Забвение своего истинного предназначения называется майей, но само по себе живое существо всегда остается Брахманом.
ПОЯСНЕННЯ: Існують три категорії відданих: першого класу, другого і третього. Але навіть віддані третьої категорії належать до звільнених душ. Як пояснено в цьому вірші, навіть якщо в них немає знання, просто споглядаючи чудово прикрашений образ Божества у храмі, віддані поринають у думки про Господа і з їхньох свідомості зникає все стороннє. Просто зосередившись на свідомості Крішни і залучивши чуття до служіння Господу, людина непомітно для себе самої досягає звільнення. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта». Просто виконуючи вільне від скверни віддане служіння згідно з вказівками писань, людина досягає природи Брахмана. У «Бгаґавад-ґіті» сказано: брахма-бгӯйа̄йа калпате. Іншими словами, у своєму природному стані жива істота є Брахман, тому що вона невід’ємна частка Верховного Брахмана. Але забувши про свою справжнє природу вічного слуги Господа, вона потрапляє під вплив майі і стає її рабом. Майа — це стан живої істоти, в якому вона забуває про своє істинне природне становище. А насправді жива істота одвічно є Брахман.
Поняв свое истинное положение, живое существо начинает сознавать себя слугой Господа. Когда живое существо называют Брахманом, имеется в виду, что оно достигло уровня самоосознания. Даже преданный третьего класса, который не обладает знанием об Абсолютной Истине, но с благоговением склоняется перед Господом, думает о Господе, созерцает образ Господа в храме, преподносит Ему цветы и плоды, незаметно для себя обретает освобождение. Ш́раддхайа̄нвита̄х̣: с великой верой и преданностью бхакты поклоняются Божеству и ухаживают за Ним. Божества Радхи и Кришны, Лакшми и Нараяны, Ситы и Рамы пленяют сердца преданных, так что, стоит им войти в храм и увидеть Божества во всем великолепии Их убранства, как они тут же погружаются в мысли о Господе. Так преданные обретают освобождение. Иначе говоря, данный стих подтверждает, что даже преданный третьего класса находится на трансцендентном уровне и значительно превосходит тех, кто идет к освобождению философским или каким- либо иным путем познания. Даже таких великих имперсоналистов, как Шукадева Госвами и четверо Кумаров, покорила красота стоящих в храме Божеств, их великолепные украшения и аромат листьев туласи, предложенных Господу, в результате чего они стали преданными. Хотя они уже были освобожденными душами, они не пожелали оставаться имперсоналистами и, плененные красотой Господа, стали преданными.
Пройшовши відповідне навчання і усвідомивши своє становище, людина розуміє, що вона слуга Господа. «Брахман» — це стан самоусвідомлення. Навіть відданий третього класу, який не розвинув глибокого розуміння Абсолютної Істини, а просто з великою відданістю кланяється Господу, думає про Нього, споглядає Господа в храмі і приносить в дар Божеству квіти і плоди, непомітно для себе досягає звільнення. Ш́раддгайа̄нвіта̄х̣ — віддані поклоняються Господу і приносять Божеству дари з великою відданістю. Божества Радги і Крішни, Лакшмі і Нараяни чи Сіти й Рами так приваблюють відданих, що коли вони заходять до храму і бачать ці чудово вбрані Божества, вони повністю поринають у думки про Господа. Це стан звільнення. Іншими словами, тут Капіла Муні підтверджує, що навіть відданий третього класу перебуває на трансцендентному рівні і вищий за тих, хто намагається досягнути звільнення філософськими роздумами чи іншими методами. Навіть великі імперсоналісти, як оце Шукадева Ґосвамі або четверо Кумар, привабились красою Божеств у храмі, Їхніми прикрасами чи ароматом піднесених Господу туласі, і стали відданими. Хоча вони вже перебували на рівні звільнення, замість того, щоб залишитися імперсоналістами, вони стали відданими, зачаровані красою Господа.
В данном стихе особенно важным является слово вила̄са. Так называют деяния или игры Господа. Согласно правилам, регулирующим поклонение Божествам в храме, преданный должен приходить в храм не только для того, чтобы любоваться красотой Божеств, но и для того, чтобы слушать «Шримад-Бхагаватам», «Бхагавад-гиту» и другие писания, которые регулярно читают в храме. В каждом храме Вриндавана ежедневно проводятся чтения священных писаний. Таким образом, даже начинающие преданные, которые не разбираются в писаниях или не имеют времени на чтение «Шримад- Бхагаватам» и «Бхагавад-гиты», получают возможность слушать повествования об играх Господа. Это позволяет им постоянно размышлять о Господе — о Его форме, деяниях и Его трансцендентной природе. Достигая этого уровня сознания Кришны, преданные становятся освобожденными душами. Поэтому Господь Чайтанья особенно подчеркивал важность пяти основных форм преданного служения. Любой преданный должен: 1) повторять святые имена Господа: Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе; 2) общаться с преданными и служить им; 3) слушать «Шримад-Бхагаватам»; 4) регулярно приходить в храм, чтобы созерцать великолепно украшенные Божества, и, если возможно, 5) жить в святом месте, таком, как Вриндаван или Матхура. Тот, кто занимается этими пятью видами преданного служения, может не делать ничего другого и тем не менее достичь высшей ступени совершенства. Подтверждение тому можно найти в «Бхагавад-гите», а также в данном стихе «Шримад-Бхагаватам». Все ведические писания сходятся в том, что даже преданный-неофит может незаметно для себя получить освобождение.
Дуже важливим тут є слово віла̄са. Віла̄са означає «діяння», чи «розваги» Господа. Правила храмового поклоніння вимагають, щоб відданий не просто приходив до храму і споглядав прекрасний образ Божества, але щоб він також слухав «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіту» чи інші подібні до них писання, що їх реґулярно читають у храмі. У Вріндавані в кожному храмі заведено щодня читати шастри. Навіть відданий третього класу, який не має знання писань і не має часу читати «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Бгаґавад-ґіту», отримує можливість послухати про Господні розваги. Таким чином його розум завжди занурений у думки про Господа — про образ Господа, про Його діяння і про Його трансцендентну природу. В такому стані свідомості Крішни людина перебуває на рівні звільнення. Тому Господь Чайтан’я вказував, що у відданому служінні є п’ять найважливіших методів: 1) повторювати святі імена Господа — Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, 2) спілкуватися з відданими і якомога більше їм слугувати, 3) слухати «Шрімад-Бгаґаватам», 4) приходити до храму, щоб споглядати його убранство і Божества, і, якщо можливо, 5) жити в такому місці, як Вріндавана чи Матгура. Самих цих п’яти елементів відданого служіння досить, щоб відданий досягнув найвищої досконалості. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта», а також ці вірші «Шрімад-Бгаґаватам». Усі ведичні писання погоджуються, що відданий третього класу також може непомітно досягнути звільнення.