Skip to main content

ТЕКСТ 18

ВІРШ 18

Текст

Текст

на̄ртхо балер айам урукрама-па̄да-ш́аучам
а̄пах̣ ш́икха̄-дхр̣тавато вибудха̄дхипатйам
йо ваи пратиш́рутам р̣те на чикӣршад анйад
а̄тма̄нам ан̇га манаса̄ харайе ’бхимене
на̄ртго балер айам урукрама-па̄да-ш́аучам
а̄пах̣ ш́ікга̄-дгр̣тавато вібудга̄дгіпатйам
йо ваі пратіш́рутам р̣те на чікіршад анйад
а̄тма̄нам ан̇ґа манаса̄ харайе ’бгімене

Пословный перевод

Послівний переклад

на — никогда; артхах̣ — какая-либо ценность в сравнении; балех̣ — власти; айам — эта; урукрама-па̄да-ш́аучам — вода, омывшая стопы Личности Бога; а̄пах̣ — вода; ш́икха̄-дхр̣таватах̣ — того, кто окропил ей голову; вибудха-адхипатйам — власть над царством полубогов; йах̣ — тот, кто; ваи — несомненно; пратиш́рутам — то, что было обещано; р̣те на — кроме этого; чикӣршат — прилагал усилия ради; анйат — ни о чем больше; а̄тма̄нам — даже свое тело; ан̇га — о Нарада; манаса̄ — в уме; харайе — Верховному Господу; абхимене — посвятил.

на  —  ніколи; артгах̣  —  порівняно жодної цінности; балех̣  —   сили; айам  —  це; урукрама-па̄да-ш́аучам  —  вода, якою омито стопи Бога-Особи; а̄пах̣  —  вода; ш́ікга̄-дгр̣таватах̣  —  того, хто окропив нею свою голову; вібудга-адгіпатйам  —  володіння царством півбогів; йах̣  —  той, хто; ваі  —  безперечно; пратіш́рутам  —  обіцяне; р̣те на  —  крім того; чікіршат  —   спробував; анйат  —  нічого іншого; а̄тма̄нам  —  навіть своє тіло; ан̇ґа  —  Нарадо; манаса̄  —  в розумі; харайе  —  Верховному Господеві; абгімене  —  присвятив.

Перевод

Переклад

Окропив свою голову водой, стекавшей со стоп Господа, Бали Махараджа не думал ни о чем, кроме своего обещания, несмотря на то что духовный учитель запретил ему исполнять его. Царь предложил Господу свое тело, чтобы Тот мог сделать третий шаг. Для такого человека даже завоеванное им райское царство не представляет никакой ценности.

Балі Махараджа, окропивши свою голову водою з лотосових стіп Господа, не думав ні про що інше, крім своєї обіцянки, дарма що духовний вчитель заборонив її виконувати. Щоб не зламати слова і дати Господеві змогу ступити обіцяні три ступені, цар приніс у жертву власне тіло. Для такої особистости навіть здобуте в битві райське царство не становило жодної цінности.

Комментарий

Коментар

Бали Махараджа, которому Господь за его великую материальную жертву явил Свою трансцендентную милость, получил доступ на Вайкунтху, где царит вечное блаженство, оказавшись в таких же и даже лучших, чем прежде, условиях. Таким образом, пожертвовав райским царством, завоеванным им с помощью своей материальной силы, он ничего не потерял. Иначе говоря, если Господь отбирает у человека его заработанное тяжким трудом материальное имущество и взамен одаривает его возможностью заниматься трансцендентным служением, несущим вечность, блаженство и знание, то в этом нужно видеть проявление Его особого расположения к Своему чистому преданному.

ПОЯСНЕННЯ: Балі Махараджа, пожертвою всіх своїх матеріальних володінь прихиливши до себе трансцендентну ласку Господа, заслужив право вступити на Вайкунтгалоку, що давало йому аж ніяк не менші можливості для насолоди, та ще й вічної. Отже, пожертвувавши райське царство, здобуте матеріальною силою, Балі Махараджа нічого не втратив. Іншими словами, коли Господь відбирає в чистого відданого важкозароблені матеріальні набутки і з Своєї ласки дарує натомість можливість вічно, в блаженстві і знанні, виконувати трансцендентне служіння Йому Самому, це слід розцінювати як особливу милість.

Материальная собственность, какой бы привлекательной она ни казалась, не может принадлежать нам вечно. Поэтому от нее нужно отказаться добровольно, в противном случае с ней все равно придется расстаться, когда смерть заставит нас покинуть наше нынешнее материальное тело. Здравомыслящий человек понимает, что любая материальная собственность не вечна и что самое лучшее, что с ней можно сделать, — это использовать ее для служения Господу, чтобы, довольный его служением, Господь предоставил ему вечное место в Своей парам дхаме.

Матеріальні володіння, хоч би які спокусливі, не можуть належати людині вічно. Якщо не зректися їх добровільно, з ними однаково доведеться розстатись, покидаючи своє матеріальне тіло. Людина при здоровому глузді розуміє, що всі матеріальні надбання тимчасові і що найбільший вжиток з них буде, коли їх використати в служінні Господеві, щоб, задоволений жертводавцем, Господь винагородив його вічним місцем у Своїй парам дгамі.

В «Бхагавад-гите» (15.5–6) парам дхама Господа описана следующим образом:

«Бгаґавад-ґіта» (15.5–6) так описує Господню парам дгаму:

нирма̄на-моха̄ джита-сан̇га-доша̄
адхйа̄тма-нитйа̄ винивр̣тта-ка̄ма̄х̣
двандваир вимукта̄х̣ сукха-дух̣кха-сам̇джн̃аир
гаччхантй амӯд̣ха̄х̣ падам авйайам̇ тат
нірма̄на-моха̄ джіта-сан̇ґа-доша̄
адгйа̄тма-нітйа̄ вінівр̣тта-ка̄ма̄х̣
двандваір вімукта̄х̣ сукга-дух̣кга-сам̇джн̃аір
ґаччхантй амӯд̣га̄х̣ падам авйайам̇ тат
на тад бха̄сайате сӯрйо
на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣
йад гатва̄ на нивартанте
тад дха̄ма парамам̇ мама
на тад бга̄сайате сӯрйо
на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣
йад ґатва̄ на нівартанте
тад дга̄ма парамам̇ мама

Тот, кто обладает большими материальными богатствами, будь то дома, земля, дети, родственники, друзья или деньги, владеет всем этим лишь временно. Этими иллюзорными вещами, созданными майей, невозможно владеть вечно. Такой собственник находится в еще большей иллюзии, чем тот, у кого ничего нет, и ему гораздо труднее осознать себя; поэтому нужно либо ограничиться необходимым минимумом, либо вовсе отказаться от материальной собственности, чтобы избавиться от своей ложной гордости. В материальном мире нас оскверняет соприкосновение с тремя гунами природы, поэтому чем больше человек в процессе преданного служения Господу прогрессирует духовно, отрекаясь от временной материальной собственности, тем больше он освобождается от привязанности к материальной иллюзии. Чтобы достичь этой стадии, необходимо обладать твердой уверенностью в реальности существования вечного духовного мира. А чтобы убедиться в вечности духовного бытия, нужно добровольно отказаться от материальной собственности или ограничиться минимумом, необходимым для нормального поддержания своего существования. Мы должны стараться не создавать искусственных потребностей — это поможет нам довольствоваться необходимым минимумом. Искусственные жизненные потребности развиваются у того, кто занимается удовлетворением чувств. Прогресс современной культуры зиждется на деятельности чувств, иначе говоря, мы принадлежим к цивилизации чувственных наслаждений. Совершенная культура — это культура атмы, души. Человек, принадлежащий к культуре чувственных наслаждений, находится на животном уровне, поскольку животные тоже не способны выйти за пределы деятельности чувств. Выше чувств стоит ум. Однако культура, основанная на умозрительных построениях, также несовершенна, поскольку над умом находится интеллект. Культура, построенная на интеллекте, описана в «Бхагавад-гите». В ведических писаниях содержатся указания, касающиеся всех форм человеческой культуры, в том числе культур, основанных на деятельности чувств, ума, интеллекта и собственно души. «Бхагавад-гита» обращена прежде всего к интеллекту человека, направляя его на путь духовной культуры. А «Шримад-Бхагаватам», описывая непосредственно душу, лежит в основе совершенной человеческой культуры. Как только человек достигает уровня духовной культуры, он получает право войти в царство Бога, описанное в приведенных выше стихах «Бхагавад-гиты».

Той, хто намагається збільшувати свої володіння в матеріальному світі    —    чи це будинки, чи земля, діти, коло спілкування, друзі чи багатство,    —    володіє речами тимчасовими. Такими ілюзорними породженнями майінеможливо володіти вічно. Що більші статки людини, то більша її ілюзія, яка заважає їй усвідомити себе; тому треба посідати якнайменше або зовсім нічого, щоб легше було позбутись безпідставної гордині. У матеріальному світі нас оскверняє зв’язок з трьома ґунами матеріальної природи. Отож чим більше людина росте у відданому служінні Господу, зрікаючись тимчасової власности, тим більше вона байдужіє до матеріальної ілюзії. Щоб прийти на цей рівень життя, треба бути твердо переконаним в існуванні духу та в його вічності. Впевнитись у вічності духовного буття людина зможе тільки тоді, коли вчитиметься добровільно обходитись якомога меншою кількістю речей, ба й взагалі мінімумом потрібного для того, щоб без зайвих зусиль підтримувати своє матеріальне тіло. Треба не створювати собі штучних потреб, і це допоможе задовольнятися мінімумом.

Штучні потреби породжує сваволя чуттів. Розвиток сучасної цивілізації орієнтований саме на вимоги чуттів, тобто це цивілізація задоволення чуттів. Досконала та цивілізація, яка дбає про душу, атму. Людина цивілізації чуттєвої насолоди перебуває на однаковому рівні з тваринами, бо вище за чуття не можуть піднятись тільки тварини. Над чуттями є розум. Цивілізація умоглядних розумувань теж не знаменує досконалости, бо вище за розум інтелект. «Бгаґавад- ґіта» вчить нас про цивілізацію, засновану на інтелекті. Ведичні писання дають різні вказівки щодо устрою цивілізації, роз’яснюючи і устрій цивілізації чуттєвого задоволення, і розуму, і інтелекту, і самої душі. «Бгаґавад-ґіта» звернена головно до інтелекту людини, ведучи її до цивілізації, яка заснована на поступі духовної душі. А «Шрімад-Бгаґаватам» описує довершену людську цивілізацію, обговорюючи саму душу. Коли людина підіймається до рівня цивілізації душі, вона здобуває право ввійти до царства Бога, яке «Бгаґавад- ґіта» змальовує в наведених вище віршах.

Первое, что мы узнаем о царстве Бога, — это что там не нужно ни солнца, ни луны, ни электричества, которые необходимы в царстве тьмы материального мира. Далее мы узнаем, что тот, кто, приняв духовную культуру, то есть встав на путь бхакти-йоги, вступает в царство Бога, достигает высшего совершенства жизни. Такой человек, обладающий полным знанием о трансцендентном любовном служении Господу, обретает вечную духовную жизнь. В обмен на свои материальные богатства Бали Махараджа получил доступ к духовной культуре, а вместе с ним и право войти в царство Бога. Все богатства райского царства, которые он завоевал благодаря своему материальному могуществу, ничто по сравнению с богатствами царства Бога.

З опису царства Бога ми найперше дізнаємось, що там не потрібно ні сонця, ні місяця, ні електрики, без яких у матеріальному світі темряви не обійтися. А відразу по тому ми дізнаємось, що кожен, кому завдяки дотриманню засад цивілізації душі, тобто завдяки методу бгакті-йоґи, вдається ввійти до царства Бога, досягає остаточної, найвищої досконалости життя. Він утверджується у вічному існуванні душі, володіючи повним знанням про трансцендентне любовне служіння Господеві. Балі Махараджа став на засади цивілізації душі, пожертвувавши задля цього своїми величезними матеріальними багатствами, і так заслужив право ввійти до царства Бога. Райське царство, яке він здобув за допомогою матеріальної сили, губиться в тіні порівняно з царством Бога.

Тот, кто пользуется всеми удобствами материальной культуры, созданной для чувственных наслаждений, должен попытаться получить доступ в царство Бога, следуя по стопам Бали Махараджи, который, воспользовавшись методом бхакти-йоги, рекомендованным в «Бхагавад-гите» и более подробно описанном в «Шримад-Бхагаватам», отдал за это все накопленное им материальное богатство.

Ті, хто користується вигодами матеріальної цивілізації, створеної для задоволення чуттів, повинні спробувати досягти царства Бога за прикладом Балі Махараджі, що став на шлях бгакті-йоґи, рекомендований у «Бгаґавад-ґіті» і роз’яснений у «Шрімад-Бгаґаватам», віддавши за це всі свої матеріальні набутки.