Skip to main content

ТЕКСТЫ 40-41

ВІРШІ 40-41

Текст

Текст

виш́уддхам̇ кевалам̇ джн̃а̄нам̇
пратйак самйаг авастхитам
сатйам̇ пӯрн̣ам ана̄дй-антам̇
ниргун̣ам̇ нитйам адвайам
віш́уддгам̇ кевалам̇ джн̃а̄нам̇
пратйак самйаґ авастхітам
сатйам̇ пӯрн̣ам ана̄дй-антам̇
нірґун̣ам̇ нітйам адвайам
р̣ше виданти мунайах̣
праш́а̄нта̄тмендрийа̄ш́айа̄х̣
йада̄ тад эва̄сат-таркаис
тиродхӣйета виплутам
р̣ше віданті мунайах̣
праш́а̄нта̄тмендрійа̄ш́айа̄х̣
йада̄ тад ева̄сат-таркаіс
тіродгійета віплутам

Пословный перевод

Послівний переклад

виш́уддхам — без малейшей примеси материального; кевалам — чистое и совершенное; джн̃а̄нам — знание; пратйак — всепроникающую; самйак — в полноте; авастхитам — утвердившуюся; сатйам — истину; пӯрн̣ам — абсолютную; ана̄ди — не имеющую начала; антам — и конца; ниргун̣ам — не имеющую материальных качеств; нитйам — вечную; адвайам — не имеющую соперников; р̣ше — о Нарада, о великий мудрец; виданти — только они могут понять; мунайах̣ — великие мыслители; праш́а̄нта — умиротворенных; а̄тма — души; индрийа — чувств; а̄ш́айа̄х̣ — нашедшие убежище; йада̄ — тогда как; тат — это; эва — несомненно; асат — несостоятельными; таркаих̣ — рассуждениями; тирах̣-дхӣйета — исчезает; виплутам — искаженное.

віш́уддгам  —  без тіні матерії; кевалам  —  чисте і досконале; джн̃а̄нам   —   знання ; пратйак   —   всепронизуючу ; самйак   —   у повноті ; авастгітам   —   утверджену ; сатйам   —   істину ; пӯрн̣ам  —  абсолютну; ана̄ді  —  що не має початку; антам  —  і не має кінця; нірґун̣ам  —  що не має матеріальних якостей; нітйам  —  вічну; адвайам  —  що не має суперників; р̣ше  —  Нарадо, великий мудрецю; віданті  —  тільки вони можуть зрозуміти; мунайах̣  —  великі мислителі; праш́а̄нта  —  вмиротворені; а̄тма  —  душа; індрійа  —  чуття; а̄ш́айа̄х̣  —  що знайшли притулок; йада̄  —  тимчасом як; тат  —  це; ева  —  безперечно; асат  —  безґрунтовними; таркаіх̣  —  доказами; тірах̣-дгійета  —  зникає; віплутам  —  перекручена.

Перевод

Переклад

Верховный Господь чист, ибо свободен от малейшей примеси материальной скверны. Он является Абсолютной Истиной, олицетворением полного и совершенного знания. Он пронизывает Собой все, у Него нет ни начала, ни конца, и никто не может соперничать с Ним. О великий мудрец Нарада, великие мыслители постигают Его только тогда, когда полностью освобождаются от всех материальных желаний и обретают невозмутимость. Несостоятельные же рассуждения только искажают все, и Господь скрывается у нас из виду.

Бог - Особа чистий від будь - яких домішок матеріальної скверни. Він    —    Абсолютна Істина, уособлення повного і довершеного знання. Він пронизує все, Йому немає ні початку, ні кінця, і ніхто не може бути Йому суперником. О великий мудрецю Нарадо, великі мислителі на силі пізнати Його, тільки коли повністю звільнились від матеріальних бажань і захищені вмиротвореністю чуттів. Натомість бездовідні розумування все спотворюють, і Господь зникає з-перед наших очей.

Комментарий

Коментар

Здесь Господа описывают отдельно от Его трансцендентной деятельности в преходящих материальных творениях. Философия майявады пытается доказать, что, когда Господь приходит в материальный мир в образе Своих аватар, Он оскверняется, получая материальное тело. Данный стих полностью опровергает эти домыслы, утверждая, что Господь остается чистым и непогрешимым при всех обстоятельствах. В соответствии с философией майявады, пока духовная душа покрыта неведением, ее называют дживой, а избавившись от неведения, она сливается с безличным бытием Абсолютной Истины. Однако этот стих утверждает, что Господь всегда остается олицетворением полного и совершенного знания. Такова Его отличительная черта — быть вечно свободным от материальной скверны. Это отличает Господа от обыкновенных живых существ с их склонностью попадать под влияние невежества и становиться материально обусловленными. В Ведах говорится, что Господь вигьянам анандам — исполнен блаженства и знания. Обусловленные индивидуальные души нельзя даже сравнивать с Ним, поскольку они склонны оскверняться материей. Получив освобождение, живое существо обретает качества Господа, но присущая ему склонность к осквернению, которая чужда Всевышнему, всегда отличает живое существо от Господа. В Ведах сказано: ш́уддхам апа̄па-виддхам — грех оскверняет индивидуальную атму, но никогда не касается Господа. Господа сравнивают с солнцем. Солнце обладает такой энергией, что никакая скверна не может коснуться его. Наоборот, своими лучами оно само дезинфицирует любую грязь. Подобно этому, Господа также не может коснуться скверна греха, наоборот, Он очищает все живые существа, соприкасающиеся с Ним. Это значит, что Господь всепроникающ, как солнце, и потому в данном стихе употреблено слово пратьяк. Нет ничего, что существовало бы вне и помимо энергий Господа. Господь присутствует во всем, Он также охватывает все, и на Него не оказывает влияния деятельность индивидуальных душ. Таким образом, Он бесконечно велик, а живые существа — ничтожно малы.

В Ведах сказано, что не существует ничего, помимо Господа, и что все другие в своем существовании зависят от Него. Он — источник жизненной энергии каждого, Он — Высшая Истина, первопричина всех прочих категорий истины. Он — источник всего, чем обладают остальные существа, следовательно, никто не может сравниться с Ним в богатстве. Обладая всеми достояниями: богатством, славой, силой, красотой, знанием и отречением, — Он, безусловно, является Верховной Личностью. И, будучи личностью, Господь обладает многими личностными качествами, оставаясь при этом трансцендентным к материальным гунам. Мы уже обсуждали слова иттхам̇-бхӯта-гун̣о харих̣ (Бхаг., 1.7.10). Его трансцендентные качества так привлекательны, что даже освобожденные души (атмарамы) не могут устоять перед ними. Однако, даже обладая всеми качествами личности, Господь тем не менее всемогущ, поэтому Он ничего не должен делать Сам — за Него все делают Его всемогущие энергии. Это подтверждают ведические мантры: пара̄сйа ш́актир вивидхаива ш́рӯйате сва̄бха̄викӣ джн̃а̄на-бала-крийа̄ ча. Это означает, что Он обладает определенной духовной формой, не доступной восприятию материальными чувствами. Его можно увидеть только с помощью чувств, очищенных в процессе преданного служения (йам эваиша вр̣н̣уте тена лабхйах̣). Таким образом, Господь и живые существа во многих отношениях существенно отличаются друг от друга. Веды утверждают, что Ему нет равных: экам эва̄двитӣйам̇ брахма, дваита̄д ваи бхайам̇ бхавати. У Господа не может быть соперников, Ему нечего бояться других существ, и никто не может достичь одного уровня с Ним. Хотя все прочие существа исходят из Него, между ними и Господом существует огромная разница. В противном случае предыдущий стих, который гласит, что никто не способен познать Его полностью (на йам̇ виданти таттвена), был бы лишен смысла. Данный стих вторит предыдущему, утверждая, что Господа невозможно постичь полностью, но здесь, кроме того, перечислены качества, которыми необходимо обладать, чтобы до некоторой степени познать Его. Познать Господа могут только прашанты, Его беспримесные преданные, поскольку у них нет иных желаний, кроме одного — быть послушными слугами Господа, тогда как все остальные: философы- эмпирики, мистики и карми — имеют корыстные желания и потому не знают покоя. Карми хотят получить вознаграждение за свои труды, мистики добиваются того или иного совершенства в жизни, а философы-эмпирики стремятся слиться с бытием Господа. Однако, пока у человека остается желание удовлетворять свои чувства — в какой бы форме оно ни проявлялось, — он не может обрести покоя, наоборот, бесплодные абстрактные умозаключения и рассуждения только искажают искомую истину, отдаляя его от Господа. Поскольку спекулятивные мыслители следуют принципам аскетизма, они способны до некоторой степени постичь безличный аспект Господа, но у них нет никаких шансов познать Его высшую форму — Говинду, ибо только амалатманы, то есть абсолютно безгрешные люди, могут заниматься чистым преданным служением Господу, что подтверждается и в «Бхагавад-гите» (7.28):

ПОЯСНЕННЯ: З цього опису видно , що Господь стоїть окремо від Своєї трансцендентної діяльности у минущих матеріальних творіннях. Філософи майаваді обстоюють, що, коли Господь приходить у Своїх втіленнях, Він влягає скверні, приймаючи матеріальне тіло. Однак немає жодних підстав нав’язувати Господу якісь матеріальні впливи і цей вірш повністю спростовує такі вигадки, пояснюючи, що Господь незаймано чистий за будь-яких обставин. За філософією майавади духовну душу називають джіва поки вона вкрита невіглаством, а звільнившись від такого невігластва, або незнання, вона розчиняється в безособистісному бутті Абсолютної Істини. Але тут сказано, що Господь вічно уособлює повне і досконале знання. У цьому полягає особливість Господа    —    незмінна свобода від матеріальної скверни. Це відрізняє Господа від звичайних індивідуальних істот, піддатливих впливові невігластва і матеріальному самоототожненню, що його накидає невігластво. У Ведах сказано, що Господь віджн̃а̄нам а̄нандам    —    сповнений знання і блаженства. Зумовлені душі ніколи не слід рівняти до Нього, бо вони схильні влягати скверні. Хоча, звільнившись, жива істота поєднується з буттям, якісно однаковим із буттям Господа, її відрізняє від Господа схильність осквернятись, якої ніколи не має Господь. У Ведах сказано: ш́уддгам апа̄па- віддгам    —    індивідуальна атма занечищує себе гріхом, але Господа гріх ніколи не торкається. Господа порівнюють до сонця з його могутністю. Сонце настільки могутнє, що його не може заразити жодна скверна. Навпаки, своїм промінням воно само знезаражує будь-який бруд. Так само, Господь ніколи не оскверняється гріхом, навпаки, стикаючись із Господом, очищуються грішники. Господь всепронизуючий, як сонце, і тому в даному вірші вжито слова пратйак. Немає нічого, що не охоплювали б Господні енерґії. Господь присутній у всьому і охоплює все, не зазнаючи впливу дій індивідуальних душ. Тому Він безмежно великий, а живі істоти    —    безмежно малі.

У Ведах сказано, що не існує нічого попри Господа і всі в своєму існуванні залежать від Нього. Він    —    джерело життєвої енерґії кожного, Він    —    Верховна Істина усіх основоположних істин. Він    —    джерело достоїнств та багатств кожного, і тому ніхто не може зрівнятися з Ним у багатстві. Сповнений усіх щедрот: багатства, слави, сили, краси, знання і зречення,    —    Він, безперечно, є Верховна Особа. А що Він особа, то має багато особистісних якостей, хоча Він трансцендентний до матеріальних якостей. Ми вже обговорювали вислів іттгам̇-бгӯта-ґун̣о харіх̣ (Бгаґ. 1.7.10). Його трансцендентні якості такі привабливі, що зачаровують навіть звільнених душ (атмарам). Проте, посідаючи всі особистісні якості, Господь разом з тим всемогутній і нічого не мусить робити    —    за Нього все роблять Його всемогутні енерґії. Це підтверджують ведичні мантри: пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате сва̄бга̄вікı̄ джн̃а̄на-бала-крійа̄ ча. З цього всього випливає, що Він має певну духовну форму, неприступну матеріальним чуттям. Його можна побачити тільки тоді, коли чуття очищені відданим служінням (йам еваіша вр̣н̣уте тена лабгйах̣). Отже, між Господом та живими істотами, як не подивись, пролягає докорінна різниця. Як проголошують Веди, ніхто не може зрівнятися з Господом (екам ева̄двітı̄йам̇ брахма, дваіта̄д ваі бгайам̇ бгаваті). Господь не має суперників, Йому годі боятись когось іншого і Йому не може бути рівних. Хоча Він основа усіх інших істот, між ними та Господом існує суттєва різниця. Інакше не треба було б стверджувати в одному з попередніх віршів, що ніхто не може повністю пізнати Його таким, який Він є (на йам̇ віданті таттвена). У даному вірші також сказано, що ніхто не може повністю усвідомити Господа, але тут згадано за якості, потрібні для того, щоб до певної міри пізнати Його. Пізнати Господа значною мірою можуть тільки праш́а̄нта, Його бездомісні віддані. Річ у тім, що вони не бажають нічого в житті    —    єдино бути покірними слугами Господа. Натомість всі решта: філософи-емпірики, містики і корисливі трудівники    —    зрештою мають якісь бажання і тому не можуть заспокоїтись. Корисливі трудівники хочуть плодів своєї праці, містики    —    певної досконалости в житті, а філософи- емпірики прагнуть розчинитись у бутті Господа. Так чи так, а доки людина бажає задовольняти свої чуття, вона нездатна стати вмиротвореною, а зайві сухі розумування, з іншого боку, все спотворюють, віддаляючи нас від розуміння Господа. Одне що, дотримуючись засад аскетизму й покути, умоглядні мислителі можуть до певної міри пізнати безособистісний аспект Господа. Але вони не мають змоги усвідомити Його найвищу форму    —    Ґовінду. Тільки амалатмани, цілком безгрішні люди, можуть взятися до відданого служіння, як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (7.28):

йеша̄м̇ тв анта-гатам̇ па̄пам̇
джана̄на̄м̇ пун̣йа-карман̣а̄м
те двандва-моха-нирмукта̄
бхаджанте ма̄м̇ др̣д̣ха-врата̄х̣
йеша̄м̇ тв анта-ґатам̇ па̄пам̇
джана̄на̄м̇ пун̣йа-карман̣а̄м
те двандва-моха-нірмукта̄
бгаджанте ма̄м̇ др̣д̣га-врата̄х̣