Skip to main content

ТЕКСТ 23

ВІРШ 23

Текст

Текст

йада̄сйа на̄бхйа̄н налина̄д
ахам а̄сам̇ маха̄тманах̣
на̄видам̇ йаджн̃а-самбха̄ра̄н
пуруша̄вайава̄н р̣те
йада̄сйа на̄бгйа̄н наліна̄д
ахам а̄сам̇ маха̄тманах̣
на̄відам̇ йаджн̃а-самбга̄ра̄н
пуруша̄вайава̄н р̣те

Пословный перевод

Послівний переклад

йада̄ — когда; асйа — Его; на̄бхйа̄т — из живота; налина̄т — из цветка лотоса; ахам — я; а̄сам — родился; маха̄-а̄тманах̣ — великой личности; на авидам — не знал; йаджн̃а — жертвенные; самбха̄ра̄н — компоненты; пуруша — Господа; авайава̄н — частей Его тела; р̣те — кроме.

йада̄  —  коли; асйа  —  Його; на̄бгйа̄т  —  з живота; наліна̄т  —   з лотоса; ахам  —  я; а̄сам  —  народився; маха̄-а̄тманах̣  —  великої особи; на авідам  —  не знав; йаджн̃а  —  жертовні; самбга̄ра̄н  —  складові; пуруша  —  Господа; авайава̄н  —  частин Його тіла; р̣те  —  крім.

Перевод

Переклад

Когда я родился на лотосе, выросшем из живота Господа, великой личности [Маха-Вишну], в моем распоряжении не было никаких компонентов для совершения жертвоприношений, кроме частей тела великой Личности Бога.

Коли я народився на лотосі, що виріс з живота Господа, великої особи [Маха-Вішну], я не мав ніяких складників для принесення жертв    —    тільки частини тіла великого Бога- Особи.

Комментарий

Коментар

Господа Брахму, творца космического проявления, называют Сваямбху, что значит «тот, кто рожден без участия отца и матери». Как правило, живые существа появляются на свет в результате совокупления мужской и женской особей (отца и матери), но Брахма, первое из рожденных живых существ, появился на свет из лотоса, который вырос из живота Маха-Вишну, полной экспансии Господа Кришны. Лотос, выросший из живота Господа, является частью Его тела, и Брахма родился на этом лотосе. Следовательно, Господь Брахма также является частью тела Господа. Появившись в гигантской пустоте вселенной, Брахма не увидел ничего, кроме кромешной тьмы. Он пребывал в растерянности, и Господь, находящийся в его сердце, вдохновил его на совершение аскез, благодаря которым он получил все необходимое для жертвоприношений. Но кроме них двоих — Маха-Вишну и самого Брахмы, родившегося из тела Господа, — во вселенной никого не было. Для совершения жертвоприношений необходимо много разных компонентов, и главное — животные. Животных приносят в жертву не для того, чтобы убить, а для того, чтобы достичь цели, с которой совершается жертвоприношение. Разумеется, животное, принесенное в жертву на огне, погибает, но ведические гимны, исполняемые опытными жрецами, дают ему возможность сразу же получить новое тело. Без опытных жрецов проводить огненные жертвоприношения животных на алтаре запрещено. Таким образом, даже компоненты жертвоприношения Брахма создал из частей тела Гарбходакашайи Вишну, то есть Брахма сам установил космический порядок. Кроме того, во вселенной нет ничего, что было бы создано из пустоты, — все в ней создано из тела Господа. В «Бхагавад-гите» (10.8) Господь говорит: ахам̇ сарвасйа прабхава маттах̣ сарвам̇ правартате — «Я — источник всех духовных и материальных миров. Все исходит из Меня. Мудрецы, постигшие эту истину, служат и поклоняются Мне всем сердцем».

ПОЯСНЕННЯ: Господа Брахму, творця космічного проявлення, називають Сваямбгу    —    «народжений без батька і матері». Загалом, живі істоти з’являються на світ унаслідок парування представників чоловічої та жіночої статі (батька та матері), але Брахма, першонароджена жива істота, народився з лотоса, що виріс з живота Маха-Вішну, повного поширення Господа Крішни. Лотос, що виріс з живота Господа,    —    це частина Його тіла, і Брахма народився з цього лотоса. Отже Господь Брахма також частина Господнього тіла. З’явившись у величезній порожнині всесвіту, Брахма не побачив нічого    —    тільки пітьму. Тоді Господь із серця надихнув розгубленого Брахму вдатись до аскез, що дають змогу отримати все потрібне для жертвопринесень. Але крім них двох    —    Маха-Вішну і самого Брахми, що народився з Господнього тіла,    —    у всесвіті не було нічого. Для жертвопринесень потрібно багато складових, передусім тварин. Тварин приносять у жертву не для того, щоб забити їх, а для того, щоб успішно досягнути мети жертвопринесення. Тварина, принесена в жертву на вогні, так би мовити, гине, проте наступної ж миті ведичні гімни, що їх рецитують досвідчені жерці, дають їй нове життя. Якщо таких досвідчених жерців немає, офірувати тварин на вогонь жертовника заборонено. Отже, навіть складові жертвопринесення Брахма створив з частин тіла Ґарбгодакашаї Вішну. Це свідчить про те, що космос упорядкував Брахма. Крім того, немає нічого, що було б створене з порожнечі,    —    все створене з Господнього тіла. У «Бгаґавад-ґіті» (10.8) Господь каже: ахам̇ сарвасйа прабгаво маттах̣ сарвам̇ правартате    —    «Все створене з частин Мого тіла, і тому Я є відначальне джерело усіх творінь».

Имперсоналисты заявляют, что поклоняться Господу нет никакого смысла, поскольку все сущее есть не что иное, как Сам Господь. Однако те, кто понимает, что Бог является личностью, поклоняются Ему из чувства глубокой благодарности, используя для этого созданные из членов тела Господа компоненты. Фрукты и цветы растут из тела Земли, но тем не менее благоразумные преданные поклоняются матери-Земле, поднося ей то, что она родила. Матери-Ганге поклоняются, предлагая ей воду из Ганги, и тем не менее поклоняющийся пожинает благие плоды своего поклонения. Господу также поклоняются с помощью компонентов, созданных из членов Его тела, и все же поклоняющийся, который сам является частицей Господа, обретает плоды преданного служения Господу. Имперсоналисту кажется, будто он и есть Господь, но тот, кто понимает, что Бог — это личность, из чувства благодарности поклоняется Господу в процессе преданного служения, прекрасно сознавая, что во всем мире нет ничего, что было бы отлично от Господа. Поэтому преданный старается все использовать для служения Ему, понимая, что все принадлежит Господу и никто не имеет права объявлять что бы то ни было своей собственностью. Эта совершенная концепция единства помогает преданному в его любовном служении Господу, тогда как самодовольному имперсоналисту его ложная гордыня не позволяет стать преданным, и Господь никогда не признает такого человека.

Імперсоналісти запевняють, що немає сенсу поклонятись Господеві, коли все суще є не що інше, як Сам Господь. Однак той, хто знає Господа як особистість, з почуття глибокої вдячности поклоняється Йому, використовуючи створені з частин Господнього тіла компоненти. Плоди і квіти породжує і зрощує тіло Землі, проте розважливий відданий поклоняється матері Землі, підносячи їй те, що вона ж народила. Так само матері Ґанзі поклоняються, пропонуючи їй воду з неї самої, але однаково це поклоніння приносить добрі плоди. Господеві також поклоняються підношеннями, створеними з частин Його тіла, і все таки вірний    —    сам частка Господа    —    отримує плоди відданого служіння Господу. Імперсоналіст приходить до помилкового висновку, що він сам і є Бог, натомість персоналіст із глибокої вдячности поклоняється Господеві у відданому служінні, добре знаючи, що немає нічого відмінного від Господа. Тому відданий намагається все застосувати на служіння Господеві, знаючи, що все належить Господу і ніхто не має права проголошувати щось своєю власністю. Таке досконале розуміння єдности допомагає відданому з любов’ю служити Господеві, тоді як імперсоналіст зі своєю безпідставною пихою назавжди залишається невідданим, і Господь ніколи не визнає його.