ТЕКСТ 17
ВІРШ 17
Текст
Текст
манасвино мантра-видах̣ суман̇гала̄х̣
кшемам̇ на винданти вина̄ йад-арпан̣ам̇
тасмаи субхадра-ш́равасе намо намах̣
манасвіно мантра-відах̣ суман̇ґала̄х̣
кшемам̇ на вінданті віна̄ йад-арпан̣ам̇
тасмаі субгадра-ш́равасе намо намах̣
Пословный перевод
Послівний переклад
тапасвинах̣ — великие мудрецы; да̄на-пара̄х̣ — великие приверженцы благотворительности; йаш́асвинах̣ — знаменитости; манасвинах̣ — великие философы и мистики; мантра-видах̣ — великие исполнители ведических гимнов; су-ман̇гала̄х̣ — те, кто строго придерживается ведических принципов; кшемам — хорошего результата; на — никогда; винданти — достигают; вина̄ — без; йат-арпан̣ам — посвящения; тасмаи — Ему; субхадра — благому; ш́равасе — когда о Нем слушают; намах̣ — мое почтение; намах̣ — вновь и вновь.
тапасвінах̣ — великі мудреці; да̄на-пара̄х̣ — щедрі добродійники; йаш́асвінах̣ — хто вкриває себе великою славою; манасвінах̣ — великі філософи чи містики ; мантра - відах̣ — великі читці ведичних гімнів; су-ман̇ґала̄х̣ — ті, хто суворо дотримується ведичних засад; кшемам — помітного результату; на — ніколи; вінданті — досягають; віна̄ — без; йат-арпан̣ам — самопосвяти ; тасмаі — Йому ; субгадра — всесприятливому; ш́равасе — якщо про Нього слухати; намах̣ — мої поклони; намах̣ — знову і знову.
Перевод
Переклад
Снова и снова я в глубоком почтении склоняюсь перед всеблагим Господом Шри Кришной, ибо даже великие мудрецы, люди, славящиеся своей щедростью, знаменитости, великие философы и мистики, великие исполнители ведических гимнов и ревностные поборники ведических принципов не могут добиться успеха в своей деятельности, не используя свои выдающиеся качества в служении Господу.
Знову і знову я складаю шанобливі поклони всеблагому Господеві Шрі Крішні, адже навіть великі мудреці, щедрі добродійники, заслужені знаменитості, великі містики, вправні читці ведичних гімнів і ревні поборники ведичних засад не спроможні досягнути успіху у своїй діяльності, не застосовуючи свої видатні якості на служіння Господеві.
Комментарий
Коментар
Блестящее образование, склонность к благотворительности, политическое, социальное или религиозное лидерство в человеческом обществе, занятия философией или йогой, совершение ведических обрядов и другие достоинства подобного рода помогают достичь совершенства только тогда, когда их используют для служения Господу. В противном случае все эти достоинства становятся источником беспокойства для окружающих. Всякую вещь можно использовать либо для удовлетворения собственных чувств, либо для служения кому-либо другому. Существует два вида эгоизма: личный и групповой, — но по сути дела между ними нет качественной разницы. Воровство в личных интересах или в интересах семьи остается воровством и в обоих случаях квалифицируется как преступление. Не существует закона, который позволял бы оправдать вора, считающего себя невиновным только на том основании, что он украл не для себя лично, а для общества или страны. Люди не ведают о том, что личные интересы живого существа становятся совершенными только в том случае, если совпадают с интересами Господа. Почему, например, необходимо поддерживать душу в теле? Чтобы поддержать тело (свое собственное или тело общественного организма), человек зарабатывает деньги, но если он не направляет эту деятельность на то, чтобы постичь свои отношения с Богом, то все его старания мало чем отличаются от усилий животных. На самом деле, поддерживая жизнь в теле, человек должен ставить перед собой иную цель, нежели та, которую преследуют животные. Аналогичным образом, научные исследования, экономический прогресс, философские изыскания, изучение ведических писаний и даже благочестивая деятельность (благотворительность, открытие больниц, раздача пищи) также должны быть связаны с Господом. Целью подобных трудов и усилий должно стать не удовлетворение отдельной личности или группы людей, а удовлетворение Господа (сам̇сиддхир хари-тошан̣ам). Тот же принцип провозглашается и в «Бхагавад-гите» (9.27), где говорится: какие бы пожертвования ни делал человек, какие бы аскезы он ни совершал, он должен посвящать их Господу и делать все это только во имя Него. До тех пор пока искушенные лидеры безбожной человеческой цивилизации не примут сознания Бога, все их усилия в сфере экономики и образования не принесут желаемого результата. А для того чтобы стать сознающим Бога, нужно слушать повествования о всеблагом Господе, содержащиеся в «Шримад-Бхагаватам», «Бхагавад-гите» и других священных писаниях.
ПОЯСНЕННЯ: Блискуча освіта, схильність до добродійности, талант до політичної, соціальної чи релігійної діяльности, філософський розум, практика йоґи, майстерність у ведичних ритуалах та будь-які інші видатні якості в людині можуть привести її до досконалости тільки тоді, коли вона використовує їх у служінні Господеві. Якщо людина не використовує ці дарування задля Господа, то всі вони стають просто джерелом турбот для людей. Усе можна застосувати або на задоволення своїх власних чуттів, або на службу комусь іншому. Своєкорисливість теж може виявлятися двома способами: як егоїзм особистий та егоїзм розширений. Але за своєю суттю особистий егоїзм і розширений не відрізняються. І крадіжка для себе, і крадіжка для сім’ї за суттю такий самий злочин. Державний закон ще ніколи, в жодній країні не виправдовував злодіїв, які доводили свою невинність тим, що крали не для себе особисто, а для свого суспільства чи країни.
Люди назагал не знають, що найбільша користь для самої істоти полягає в тому, щоб дбати за користь Господа. Наприклад, яка користь від підтримання життя в тілі? Щоб підтримувати тіло (чи своє, чи суспільства), людина заробляє гроші, однак якщо в неї нема свідомости Бога, якщо добробут тіла вона підтримує не для того, щоб пізнати свій зв’язок з Богом, то всі її зусилля не відрізняються від зусиль тварини, що також підтримує життя в своєму тілі. Мета життя в людському тілі відрізняється від мети життя тварин. Аналогічно, поглиблювати знання, поліпшувати добробут, досліджувати філософію, вивчати ведичну літературу і навіть робити доброчесні дії (як то роздавати милостиню, відкривати лікарні чи годувати нужденних) треба теж у зв’язкові з Господом. Метою всієї цієї діяльности і всіх наших зусиль повинно бути задоволення Господа, а не задоволення кого-небудь іншого, іншої особи чи якоїсь громади (сам̇сіддгір харі-тошан̣ам). Той самий принцип обстоює «Бгаґавад-ґіта» (9.27), вказуючи, що всю милостиню, яку ми даємо, всі аскези, які ми виконуємо, треба присвячувати Господеві і робити тільки в Його ім’я. Без свідомости Бога спритним керівникам атеїстичної цивілізації не вдасться досягти бажаних результатів у своїх намаганнях піднести освіту чи економіку на вищий рівень. А щоб розвинути свідомість Бога, треба слухати оповіді про всеблагого Господа, що містяться у «Бгаґавад-ґіті», «Шрімад-Бгаґаватам» та інших священних писаннях.