Skip to main content

ТЕКСТ 24

ВІРШ 24

Текст

Текст

тад ама-сра хдайа батеда
йад гхйамаир хари-нма-дхейаи
на викрийеттха йад викро
нетре джала гтра-рухешу харша
тад аш́ма-са̄рам̇ хр̣дайам̇ батедам̇
йад ґр̣хйама̄н̣аір харі-на̄ма-дгейаих̣
на вікрійета̄тга йада̄ віка̄ро
нетре джалам̇ ґа̄тра-рухешу харшах̣

Пословный перевод

Послівний переклад

тат — то; ама-срам — окованное сталью; хдайам — сердце; бата идам — несомненно, это; йат — которое; гхйамнаи — несмотря на повторение; хари-нма — святого имени Господа; дхейаи — с сосредоточением ума; на — не; викрийета — изменяется; атха — поэтому; йад — когда; викра — изменение; нетре — в глазах; джалам — слезы; гтра-рухешу — в порах; харша — мурашки от экстаза.

тат   —   те; аш́ма-са̄рам   —   чисто стальне; хр̣дайам   —   серце; бата ідам  —  безперечно те; йат  —  яке; ґр̣хйама̄н̣аіх̣  —  незважаючи на оспівування; харі-на̄ма  —  святого імені Господа; дгейаіх̣  —  розумовим зосередженням; на  —  не; вікрійета  —   змінюється; атга  —  так; йада̄  —  коли; віка̄рах̣  —  наслідок; нетре   —   в очах; джалам   —   сльози; ґа̄тра-рухешу   —   у порах; харшах̣  —  пухирці екстазу.

Перевод

Переклад

Если, сосредоточенно повторяя святое имя Господа, человек не испытывает экстаза, если его глаза не наполняются слезами, а волосы не встают дыбом, значит, его сердце заковано в железо.

Якщо серце людини, яка зосереджено повторює святе ім’я Господа , не тане навіть в екстазі    —    коли очі набігають слізьми і волосся на тілі надиблюється,    —    то таке серце, поза сумнівом, просто стальне.

Комментарий

Коментар

Необходимо отметить, что в первых трех главах Второй песни был описан постепенный процесс эволюции преданного служения. В первой главе особое внимание было уделено слушанию и повторению — процессам, с которых начинается преданное служение в сознании Бога. Кроме того, там была описана вселенская форма Личности Бога, Его материальное воплощение, на которое рекомендуют медитировать начинающим. Эти представления о Боге в форме грубых материальных проявлений Его энергии дают человеку возможность одухотворить свой ум и чувства и постепенно сосредоточить ум на Господе Вишну, Всевышнем, который в образе Сверхдуши пребывает в сердце каждого живого существа и в каждом атоме материальной вселенной. Система панча-упасаны, проводящая человека через пять психологических состояний, преследует, по сути дела, ту же цель — постепенно приучить человека поклоняться высшей силе, которая предстает перед ним в форме огня (электричества), солнца, совокупности всех живых существ, Господа Шивы и наконец безличной Сверхдуши, частичного проявления Господа Вишну. Все это описано во второй главе. Третья глава адресована тем, кто уже достиг стадии поклонения Вишну, то есть чистого преданного служения; в ней рассказывается о дальнейшем прогрессе на этой стадии, а данный стих описывает этап зрелости в поклонении Вишну и перемены, которые на этом этапе происходят в сердце человека.

ПОЯСНЕННЯ: Варто взяти собі на увагу , що в перших трьох главах Другої пісні описано поступовий розвиток відданого служіння. Перша глава загострює увагу на слуханні та оспівуванні, першому кроці відданого служіння у свідомості Бога, і описує всесвітню форму Бога-Особи, Його грубий образ, на який радять медитувати початківцям. Медитуючи на цю грубу форму Господа, проявлену у Його матеріальній енерґії, людина може одухотворити свої розум та чуття і поступово зосередити розум на Господі Вішну, Всевишньому, що як Наддуша присутній у кожному серці, у кожному атомі матеріального всесвіту. На цей самий ефект (поступовий розвиток) розрахована і система панча-упасани, що радить звичайній людині виховати в собі шанобливе ставлення до п’яти проявів вищої сили    —    спочатку поклоняючись вогневі (електриці), тоді сонцеві, загалові живих істот, Господу Шіві і нарешті безособистісній Наддуші, частковому прояву Господа Вішну. Усі ці прояви докладно змальовані у другій главі. Однак третя глава спонукує перейти до наступного рівня, коли людина вже поклоняється Господеві Вішну, тобто виконує чисте віддане служіння. І цей вірш, у якому йдеться про зміну в серці, подає до уваги опис уже зрілого поклоніння Вішну.

Весь процесс духовной практики направлен на то, чтобы изменить сердце живого существа, восстановив его вечные отношения с Верховным Господом, отношения слуги и господина. Итак, по мере эволюции преданного служения сердце человека меняется; постепенно он перестает испытывать удовольствие от иллюзорного господства над миром, и в нем все больше усиливается стремление с любовью служить Господу. Здесь описано воздействие, которое видхи-бхакти, то есть регулируемое преданное служение с участием всех органов тела (глаз, ушей, носа, рук и ног, как сказано выше), оказывает на ум, который побуждает эти органы к действию. У того, кто занимается регулируемым преданным служением, обязательно должна произойти перемена в сердце. Если этого не происходит, значит, сердце человека заковано в железо, поскольку оно не размягчается даже от повторения святого имени Господа. Необходимо постоянно помнить, что слушание и повторение святого имени являются основными принципами преданного служения, и, если преданный делает это как следует, он непременно достигает экстаза: на глазах у него выступают слезы, а волосы на теле встают дыбом. Это — естественные реакции, являющиеся первым признаком стадии бхавы, которая предшествует преме — стадии совершенной любви к Богу.

Мета всієї духовної практики   —    змінити серце живої істоти, відродивши в ньому покору і бажання служити Верховному Господеві. Така покора і бажання служити    —    то вічні стосунки живої істоти з Господом і її вічне природне становище. Ця зміна в серці проявляється з поступом відданого у тому, що він поступово байдужіє до матеріальних насолод (тобто до ілюзорного владарювання над світом), а натомість усе більше бажає з любов’ю служити Господеві. Цей вірш, описуючи відгі-бгакті    —    реґламентоване віддане служіння, що його виконують за приписами просто своїм тілом (очима, вухами, носом, руками і ногами, як пояснено раніше),    —    зводить тепер нам на очі роль розуму, що власне керує діями всіх частин тіла. Якщо людина виконує віддане служіння, це дає всі підстави сподіватися в ній ознак переміни серця. Якщо переміна не настає і навіть повторення святого Господнього імені не розплавляє її серця, це означає, що замість серця у неї шматок сталі. Треба завжди пам’ятати, що слухати й повторювати    —    це найперші засади відданого служіння і всі інші обов’язки підпорядковані їм. Якщо належним чином слухати і повторювати, це викличе екстаз, який виявиться у сльозах і наїженому волоссі. Це природні наслідки, і вони провіщають прихід на рівень бгави, яка передує досконалості преми    —    любови до Бога.

Однако если у того, кто продолжительное время слушает и повторяет святое имя Господа, не возникает подобной реакции, виной тому могут быть только оскорбления. Так гласит «Сандарбха». Тот, кто, начав повторять святое имя, не старается избегать десяти видов оскорблений стоп святого имени, не может рассчитывать на то, что ощутит разлуку с Господом, когда на глазах выступают слезы и волосы на теле встают дыбом.

Якщо жодних тілесних змін не відбувається, дарма що людина тривалий час слухає та оспівує святе Господнє ім’я, причиною цього можуть бути тільки образи. Таке судження «Сандарбги». Відданий, який почав повторювати святе ім’я Господа, але не стережеться десяти образ проти лотосових стіп святого імені, звичайно, не вболіватиме над своєю розлукою з Господом і не явить сліз на очах та настовбурченого волосся.

Стадию бхавы характеризуют восемь трансцендентных признаков: оцепенение, испарина, мурашки на теле, дрожание голоса, трепет тела, бледность, слезы и, наконец, транс. Эти и другие проявления трансцендентного состояния, как устойчивые, так и усиливающиеся, подробно описаны в «Нектаре преданности», изложении «Бхакти-расамрита-синдху» Шрилы Рупы Госвами.

Рівень бгави проявляється у восьми трансцендентних ознаках: заціпенінні, потінні, сиротах по шкірі, дрожі в голосі, тремтінні тіла, блідоті, сльозах на очах і, нарешті, трансі. «Нектар відданости», загальний виклад книги Шріли Рупи Ґосвамі «Бгакті-расамріта-сіндгу», роз’яснює ці ознаки і змальовує інші прояви трансцендентного стану, як устійнені, так і навальні.

Шрила Вишванатха Чакраварти Тхакур подверг подобные проявления бхавы критическому разбору в связи с попытками некоторых беспринципных преданных-неофитов, стремящихся заслужить дешевое признание, имитировать перечисленные выше признаки. Их сурово осуждал не только он, но и Шрила Рупа Госвами. Иногда преданные-материалисты (пракрита-сахаджии) имитируют все восемь упомянутых выше признаков, но обман сразу же раскрывается, когда выясняется, что такой псевдопреданный питает пристрастие ко многим запретным вещам. Человек, приверженный к курению, пьянству и недозволенному сексу, даже украсив свое тело знаками преданного, не сможет испытать экстаза, сопровождающегося упомянутыми признаками. Но бывает и так, что люди умышленно симулируют эти признаки, вот почему Шрила Вишванатха Чакраварти говорит, что у таких имитаторов каменное сердце. Иногда на них падают отблески трансцендентных признаков экстаза, но если, несмотря на это, они не отказываются от дурных привычек, то теряют всякую надежду осознать трансцендентное.

Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура у своєму аналізі виявів бгави засуджує певних безчесних неофітів, які імітують описані вище ознаки задля дешевої слави. І Вішванатга Чакраварті не самотній у своїй думці, бо так само гостро їх засуджує Шріла Рупа Ґосвамі. Іноді віддані-матеріалісти (пракріта-сахаджії) імітують усі вісім ознак екстазу, однак підробність таких ознак можна одразу викрити, побачивши згубну прив’язаність лжевідданого до всіляких заборонених речей. Той, хто палить, п’є чи вступає в незаконні статеві стосунки з жінками,    —    нехай він навіть прикрашає себе знаками відданого    —    не може проявляти вищезгадані екстатичні ознаки. Однак можна побачити, як іноді ці ознаки навмисне підробляють, і тому Шріла Вішванатга Чакраварті засуджує таких імітаторів, як людей з кам’яними серцями. Серед них навіть трапляються ті, на кого справді колись впав відблиск чийогось трансцендентного екстазу, та, однак, якщо вони не покидають своїх заборонених звичок, для них немає жодної надії усвідомити трансцендентне.

Встретив на берегу Годавари Шрилу Рамананду Рая из Каваура, Господь Чайтанья обнаружил все названные выше признаки, но подавил их, поскольку Рая сопровождала его свита, состоявшая из брахманов-непреданных. Таким образом, при определенных обстоятельствах даже у преданного первого класса нельзя увидеть подобных признаков. Поэтому истинная, устойчивая бхава по-настоящему проявляется в том, что у человека пропадают материальные желания (кшанти), в том, что каждое мгновение своей жизни он использует для трансцендентного любовного служения Господу (авйартха-клатвам), в его жажде постоянно прославлять Господа (нма-гне сад ручи), стремлении жить в местах, где проходили игры Господа (прӣтис тад-васати стхале), равнодушии к материальному счастью (виракти) и полном отсутствии гордыни (мна-ӯнйат). Тот, кто развил в себе все эти трансцендентные качества, действительно находится на стадии бхавы, в отличие от имитатора с каменным сердцем или преданного-материалиста.

Коли Господь Чайтан’я побачив на березі Ґодаварі Шрілу Рамананду Раю з Каваура, у Господа виникли усі згадані ознаки, проте з огляду на брахман-невідданих у Раманандиному почті Господь затамував Свій екстаз. Отже, буває, що за певних обставин, з тих чи інших причин ознак екстазу не видно навіть у тілі першорядного відданого. Так що справжню, постійну бгаву можна непомильно впізнати за тим, що відданий не бажає матеріальних речей (кшанті), використовує кожнісіньку мить на трансцендентне любовне служіння Господеві (ав’яртга-калатвам), прагне невпинно уславлювати Господа (нама-ґане сада ручі), схильний жити в місцях Господніх діянь (прітіс тад-васаті стгале), цілковито відречений від матеріального щастя (віракті) і вільний від гордині (мана-шун’ята). Хто розвинув усі ці трансцендентні якості, той    —    справді на рівні бгави, чого не можна сказати про імітатора з кам’яним серцем чи про відданого-матеріаліста.

Итак, весь процесс сводится к следующему: продвинутый преданный, повторяющий святое имя без оскорблений и ко всем относящийся доброжелательно, способен ощутить подлинное трансцендентное блаженство, прославляя Господа. В результате этого, как уже говорилось, человек избавляется от всех материальных желаний и т. п. Однако неофиты, находясь на низшей ступени преданного служения, не могут избавиться от зависти, которая настолько поглощает их, что они не следуют ачарьям, а вместо этого выдумывают собственные правила и методы преданного служения. Поэтому они, хотя и делают вид, что постоянно повторяют святое имя Господа, на самом деле не способны насладиться его трансцендентным вкусом. Ачарьи сурово осуждают такие показные слезы, дрожь, испарину, потерю сознания и т. д. Однако, начав общаться с чистым преданным Господа, неофиты могут избавиться от своих дурных привычек; в противном случае их сердца так и останутся каменными, и им уже ничто не поможет. Пройти до конца весь путь домой, обратно к Богу, может только тот, кто следует указаниям богооткровенных писаний, полученных от осознавшего себя преданного.

Коротко весь процес можна описати так. Відданий, який проґресує, оспівуючи Господнє ім’я без ніяких образ і приязно ставлячись до всіх, може звідати справжнього трансцендентного смаку в уславленні Господа. Внаслідку цього усвідомлення у відданого зникають, зокрема, усі матеріальні бажання і проявляється решта ознак, описаних у попередньому абзаці. Початківці, перебуваючи на нижчому ступені відданого служіння, неминуче відчувають заздрість та ворожість до інших. Через це вони навіть вигадують свої власні правила та методи відданого служіння і нехтують настановами та прикладом ачарій. Тому, навіть якщо вони вдають, ніби весь час оспівують святе ім’я Господа, його трансцендентний смак їм недоступний. Ось чому показні сльози в очах, дрож тіла, потіння, непритомність і т. ін. заслуговують на осуд. Однак такі віддані можуть знайти товариство чистого відданого Господа і позбутися своїх поганих звичок. Інакше вони лишатимуться безнадійно хворими, зі своїм кам’яним серцем. Подолати до самого кінця зворотний шлях додому, до Бога, спроможний тільки той, хто виконує настанови явлених писань під керівництвом самосвідомого відданого.