Skip to main content

ТЕКСТ 18

ВІРШ 18

Текст

Текст

таравах̣ ким̇ на джӣванти
бхастра̄х̣ ким̇ на ш́васантй ута
на кха̄данти на механти
ким̇ гра̄ме паш́аво ’паре
таравах̣ кім̇ на джіванті
бгастра̄х̣ кім̇ на ш́васантй ута
на кга̄данті на механті
кім̇ ґра̄ме паш́аво ’паре

Пословный перевод

Послівний переклад

таравах̣ — деревья; ким — разве; на — не; джӣванти — живут; бхастра̄х̣ — мехи; ким — разве; на — не; ш́васанти — дышат; ута — также; на — не; кха̄данти — едят; на — не; механти — испускают семя; ким — разве; гра̄ме — в окрестностях; паш́авах̣ — животные; апаре — другие.

таравах̣  —  дерева; кім  —  хіба; на  —  не; джіванті  —  живуть; бгастра̄х̣  —  міхи; кім  —  хіба; на  —  не; ш́васанті  —  дихають; ута  —  також; на  —  не; кга̄данті  —  їдять; на  —  не; механті  —   вивергають сім’я; кім  —  хіба; ґра̄ме  —  в околиці; паш́авах̣  —   живі істоти    —    звірі; апаре  —  інші.

Перевод

Переклад

Разве деревья не живут? Разве кузнечные мехи не дышат? И разве животные вокруг нас не едят и не испускают семя?

Хіба дерева не живуть? Хіба ковальські міхи не дихають? Хіба всі звірі навколо нас не їдять і не вивергають сімені?

Комментарий

Коментар

Современные материалисты не преминут возразить, что человек рождается вовсе не для того, чтобы тратить всю жизнь или даже часть ее на теософские и теологические споры. По их мнению, жизнь дается человеку для того, чтобы он как можно дольше наслаждался едой, вином, сексом, веселился и получал удовольствия. Современный человек надеется, что достижения материальной науки позволят ему жить вечно, поэтому сейчас развелось так много глупых теорий о том, как продлить жизнь. Но «Шримад-Бхагаватам» утверждает, что цель жизни не сводится к достижению так называемого экономического или научно-технического прогресса ради возможности есть, пить, заниматься сексом и веселиться, как учит философия гедонизма. Единственная цель жизни — тапасья, очищение, которое позволит человеку, когда его жизнь в этом теле подойдет к концу, достичь вечного бытия.

ПОЯСНЕННЯ: Сучасні матеріалісти неодмінно почали б сперечатися, обстоюючи, що людина народжується аж ніяк не для того, щоб відводити ціле життя, чи навіть його частину, на теософські й теологічні бесіди. Життя, як на них, призначене для того, щоб якнайдовше їсти, спати, злучатися, розважатися та насолоджуватись. Сучасна людина прагне вічного життя, покладаючи надії на проґрес матеріальної науки, і тому нині поширено багато безглуздих теорій про те, як зробити життя якомога довшим. Але «Шрімад- Бгаґаватам» стверджує, що смисл життя не зводиться до того, аби добитись так званого проґресу в економіці чи матеріальній науці і тоді їсти, паруватись, пити й веселитись, як цього вчить філософія гедонізму. Життя призначене тільки на тапас’ю, яка очищує існування людини і таким чином дає їй змогу, коли закінчиться її життя в цьому тілі, досягти вічного життя.

Материалисты стараются максимально продлить свою жизнь, потому что не ведают о том, что после смерти их ждет следующая жизнь. Они стремятся окружить себя всеми удобствами в этой жизни, поскольку абсолютно уверены, что жизни после смерти просто не существует. Невежество людей, которые не знают о том, что живое существо, меняющее оболочки в материальном мире, бессмертно, послужило причиной разложения современного человеческого общества, а это в свою очередь породило многочисленные проблемы, которые только умножаются по мере осуществления людьми своих планов. Все эти планы, призванные разрешить проблемы общества, только усугубляют положение. Даже если бы люди научились продлевать свою жизнь до ста лет и более, само по себе это еще не стало бы гарантией прогресса человеческого общества. В «Бхагаватам» сказано, что существуют деревья, живущие сотни и тысячи лет. Во Вриндаване (в месте, называемом Имлитала) растет тамариндовое дерево, которое, как говорят, стоит там еще со времен Господа Кришны. В Калькуттском ботаническом саду растет баньяновое дерево, которому более пятисот лет, и таких деревьев на земле очень много. Свами Шанкарачарья прожил всего тридцать два года, а Господь Чайтанья — сорок восемь лет. Но значит ли это, что долгая жизнь деревьев ценнее жизни Шанкары или Чайтаньи? Долгая, но бездуховная жизнь лишена всякого смысла. Некоторые могут усомниться в том, что деревья являются живыми существами, поскольку они не дышат. Но Боуз и другие современные ученые доказали, что растения одушевлены, следовательно, дыхание не является единственным признаком жизни. В «Бхагаватам» сказано, что глубокое дыхание кузнечных мехов еще не говорит о том, что они живые. «Нельзя сравнивать жизнь человека и дерева, — возразит материалист, — ведь дерево не может наслаждаться жизнью, вкушая изысканные яства и занимаясь сексом». «Бхагаватам» отвечает на это возражение вопросом: разве другие животные, к примеру, собаки и свиньи, живущие в одной деревне с людьми, не едят и не наслаждаются сексом? При этом в «Шримад-Бхагаватам» употреблено примечательное выражение — «другие животные». Оно указывает на то, что люди, занятые исключительно усовершенствованием животной жизни, которая сводится к еде, дыханию и совокуплению, — те же животные, только в облике людей. Общество таких рафинированных животных не способно облегчить страдания человечества, поскольку одно животное не задумываясь причиняет зло другому, а добро делает только в самых исключительных случаях.

Матеріалісти прагнуть прожити якомога довше, бо нічого не знають за наступне життя. Вони хочуть здобути якнайбільше приємностей у теперішньому житті, бо цілковито переконані, що після смерти життя немає. Таке невігластво людей, які не відають, що жива істота вічна і просто змінює свої оболонки в матеріальному світі, знищило лад у людському суспільстві. Це потягло за собою численні проблеми, і від усіляких планів сучасної людини вони тільки примножуються. Усі плани розв’язку суспільних проблем тільки ще більше загострили стан речей. Навіть якби вдалося зробити середню тривалість життя довшою за сто років, це ще не означатиме, що людство стане від того цивілізованіше. «Бгаґаватам» нагадує, що деякі дерева живуть сотні, а то й тисячі років. У Вріндавані (у місці за назвою Імлітала) росте тамариндове дерево, яке, розповідають, стоїть ще від часів Господа Крішни. У Калькуттському ботанічному саду стоїть баньян, вік якого, як кажуть,    —    понад п’ятсот років, і таких дерев по всьому світі багато. Свамі Шанкарачар’я прожив тільки тридцять два роки, а Господь Чайтан’я    —    сорок вісім. Хіба це означає, що вищезгадані дерева-довгожителі важливіші за Шанкару чи Чайтан’ю? Довге життя без духовних цінностей важить небагато. Хтось, можливо, візьме під сумнів те, що дерева мають життя, адже вони не дихають. Однак сучасні вчені, як-от Боуз, уже довели, що в рослинах є життя. Отже, наявність життя визначає не дихання. «Бгаґаватам» вказує, що ковальські міхи дихають дуже натужно, однак це не означає, що вони живі. Матеріаліст тут заперечить і скаже, що життя дерева не можна порівнювати до життя людини, бо дерево не може насолоджуватися життям, смакуючи добірними стравами чи втішаючись сексом. Відхиляючи цей арґумент, «Бгаґаватам» запитує: хіба інші тварини    —    наприклад собаки та свині, що живуть в одному селі з людьми,    —    не їдять і не втішаються сексом? «Шрімад-Бгаґаватам» вживає тут конкретний вираз «інші тварини», і це означає, що люди, стурбовані просто поліпшенням тваринного життя, тобто їди, дихання та парування,    —    це такі самі тварини, єдине що в людській подобі. Коли суспільство складається з таких вилощених тварин, стражденне людство не знає добра, бо тварина завжди готова зробити іншій тварині зло, але добро робить украй рідко.