ТЕКСТ 3
ВІРШ 3
Текст
Текст
сйа̄д апраматто вйаваса̄йа-буддхих̣
сиддхе ’нйатха̄ртхе на йатета татра
париш́рамам̇ татра самӣкшама̄н̣ах̣
сйа̄д апраматто вйаваса̄йа-буддгіх̣
сіддхе ’нйатха̄ртхе на йатета татра
паріш́рамам̇ татра самікшама̄н̣ах̣
Пословный перевод
Послівний переклад
атах̣ — поэтому; кавих̣ — просвещенный человек; на̄масу — лишь в именах; йа̄ват — минимум; артхах̣ — необходимое; сйа̄т — должно быть; апраматтах̣ — не сходя с ума по ним; вйаваса̄йа-буддхих̣ — твердость ума; сиддхе — ради успеха; анйатха̄ — иных; артхе — в интересах; на — не; йатета — следует прилагать усилия; татра — там; париш́рамам — тяжкий труд; татра — там; самӣкшама̄н̣ах̣ — тот, кто практически убедился.
атах̣ — тому; кавіх̣ — просвітлена людина; на̄масу — в самих іменах; йа̄ват — мінімум; артгах̣ — потреб; сйа̄т — повинно бути; апраматтах̣ — не шаліючи за ними; вйаваса̄йа- буддгіх̣ — із зосередженим інтелектом; сіддге — задля успіху; анйатга̄ — інакше; артге — в інтересах; на — не повинен ніколи; йатета — намагатися; татра — туди; паріш́рамам — з великими зусиллями; татра — туди; самікшама̄н̣ах̣ — той, хто дивиться на все тверезо.
Перевод
Переклад
Поэтому просвещенный человек, пока он находится в этом мире имен, должен ограничиться удовлетворением лишь самых насущных потребностей. Он должен быть тверд разумом и не тратить свои силы на приобретение ненужных вещей, на собственном опыте убедившись, что все эти усилия — только тяжкий и бессмысленный труд.
Тому просвітлена людина, живучи у цьому світі назв, повинна докладати зусилля для задоволення тільки своїх найголовніших потреб. Вона повинна втвердити свій інтелект і ніколи не намагатися здобути щось зайве, усвідомлюючи, що всі такі зусилля — це тільки важкий і безглуздий труд.
Комментарий
Коментар
Путь бхагавата-дхармы, религии «Шримад- Бхагаватам», коренным образом отличается от пути кармической деятельности, которую преданные считают пустой тратой времени. Вселенная, а точнее, весь материальный мир, называется джагат, поскольку движущей силой материального существования является стремление устроиться как можно лучше и безопаснее, хотя каждому известно, что никакое положение в материальном мире не может обеспечить ни комфорта, ни безопасности. Тот, кто в погоне за призрачным счастьем оказывается во власти чар иллюзорного прогресса материальной цивилизации, — поистине безумец. Весь материальный мир — это всего-навсего игра имен. В сущности, здесь нет ничего, кроме обманчивых порождений материи, состоящих из земли, воды и огня. Дома, мебель, автомобили, виллы, фабрики, заводы, промышленность, мир, война и даже последние достижения материальной науки — ядерная энергия и электроника — всего лишь сбивающие с толку названия различных сочетаний материальных элементов и сопутствующих им реакций трех гун. Преданный Господа прекрасно понимает это и не стремится создавать ненужные вещи, которые к тому же не имеют отношения к реальности, а являются всего лишь именами, бессмысленными, как плеск морских волн. Великие цари, вожди и воины сражаются друг с другом, чтобы увековечить свое имя в истории. Но со временем о них забывают, и на их место приходят другие. Преданный понимает, что все исторические события и исторические личности — бессмысленные порождения скоротечного времени. Люди, занятые кармической деятельностью, изо всех сил добиваются богатства, женщин и мирских почестей, но тех, чей ум сосредоточен на высшей реальности, не интересуют эти иллюзорные ценности. Для них все это — напрасная трата времени. Каждое мгновение человеческой жизни драгоценно, поэтому просвещенный человек должен быть очень осторожным и разумно использовать свое время. Ни одну секунду человеческой жизни, потраченную на бессмысленную погоню за счастьем в материальном мире, нельзя вернуть даже за миллионы золотых монет. Вот почему всех трансценденталистов, стремящихся выпутаться из сетей майи, иллюзорной деятельности, в этом стихе предупреждают, чтобы они не прельщались иллюзорными достижениями тех, кто занят кармической деятельностью. Смысл человеческой жизни не в том, чтобы удовлетворять чувства, но в том, чтобы осознать свою духовную природу. Весь «Шримад-Бхагаватам» — с первой страницы до последней — говорит только об этом. Единственная цель человеческой жизни — осознать себя. Цивилизация, ставящая перед собой цель достичь такого совершенства, не тратит время на создание бессмысленных вещей. В совершенном обществе человек учится удовлетворять только самые насущные потребности, то есть руководствуется принципом извлекать максимальную пользу из невыгодной сделки. Наши материальные тела и, следовательно, вся наша жизнь — это в каком-то смысле невыгодная сделка, потому что живое существо по сути своей духовно и нуждается в духовном совершенствовании. Цель человеческой жизни — осознать эту важную истину и действовать в соответствии с ней, то есть удовлетворять только самые насущные потребности и зависеть только от того, что посылает нам Бог, не растрачивая человеческую энергию на погоню за материальными наслаждениями. Цивилизация, целью которой является материальный прогресс, называется демонической, и ее удел — войны и нищета. В этом стихе особо подчеркивается, что трансценденталист должен всегда сохранять ясность ума и быть непоколебимым в своей решимости, даже сталкиваясь с трудностями на пути к простой жизни и возвышенному мышлению. Трансценденталист должен избегать тесного общения с мирскими людьми, занятыми удовлетворением своих чувств. Для него это равносильно самоубийству, поскольку подобное общение мешает достичь высшей цели жизни. Шукадева Госвами встретился с Махараджей Парикшитом, когда царь нуждался в его обществе. Трансценденталист обязан помочь тем, кто действительно стремится к спасению, и поддержать в них это желание. Интересно, что Шукадева Госвами ни разу не встречался с Махараджей Парикшитом, пока тот правил своим царством. Образ жизни трансценденталиста описан в следующей шлоке.
ПОЯСНЕННЯ: Бгаґавата-дгарма, діяльність , якої вчить «Шрімад-Бгаґаватам», цілковито відмінна від кармічної діяльности. Кармічну діяльність, тобто діяльність задля насолоди її плодами, віддані вважають просто марнуванням часу. Весь усесвіт, та й, зрештою, саме матеріальне існування, — це просто джаґат, світ, де кожна істота будує плани, як влаштуватися зручніше та безпечніше, але де, як для кожного очевидно, ні зручного, ні безпечного становища немає і не може бути на жодному рівні розвитку. Ілюзорний проґрес матеріальної цивілізації являє собою по суті погоню за міражем, і люди, зачаровані ним, поістині божевільні. Весь матеріальний світ — це просто гра назв. Насправді за оманливою зовнішністю речей цього світу немає нічого іншого поза сполученням матеріальних елементів: землі, води та вогню. Хмарочоси, меблі, машини, вілли, фабрики та заводи, промисловість, війна, мир і навіть найвищі досягнення матеріальної науки — атомна енерґетика та електроніка — це все просто оманливі назви тих самих матеріальних елементів та їхніх взаємодій у трьох ґунах. Відданий Господа досконало це усвідомлює і цілковито вільний від бажання створювати задля вигаданих цілей всілякий непотріб. Адже будь-яке становище в цьому світі — просто оманлива назва, що важить не більше, ніж плюскіт морських хвиль. Задля того щоб закарбувати свої імена на сторінках історії, великі царі, вожді та воїни стинаються між собою в боротьбі, однак з часом їхні імена забуваються і вони звільняють історичну арену для нової епохи. Проте відданий глибоко усвідомлює, що всі історичні події та особистості — це просто безглузді породження мінливого часу.
Кармі палко прагнуть досягти великого успіху у формі багатства, жінок і земної слави, але тих, хто знає істинну реальність, зовсім не цікавлять такі оманливі речі. Вони розцінюють це як марнування часу. Кожна мить людського життя має величезну цінність, а тому людина, яка володіє духовним знанням, повинна дуже дорожити своїм часом. Одної миті, згайнованої на марні плани знайти щастя в матеріальному світі, не повернути навіть за мільйони золотих монет. Тому цей вірш застерігає трансценденталіста, який прагне звільнитися з лабет майі, тобто життя в ілюзії, щоб він не приваблювався оманливими звершеннями кармі. Людське життя призначене аж ніяк не для задоволення чуттів, а для самоусвідомлення. Весь «Шрімад-Бгаґаватам», від самого початку до кінця, присвячений тільки самоусвідомленню. Єдина ціль людського життя — самоусвідомлення. Цивілізація, яка ставить собі за мету цю найвищу досконалість, не марнує енерґії на створення непотрібних речей. Таке досконале суспільство виховує людей, які вміють задовольнятись найпотрібнішим, тобто вміють жити за принципом «повернути погану угоду собі на користь». Наше матеріальне тіло і, відповідно, матеріальне життя в цьому тілі — це погана угода, тому що насправді жива істота є дух і їй конче потрібний духовний розвиток. Людське життя дане для того, щоб усвідомити цю важливу істину, і тому треба відповідно жити: задовольнятись найпотрібнішим для підтримання життя і загалом покладатись на те, що посилає нам Господь, а не марнувати людську енерґію на щось інше, як, наприклад, гонитву за матеріальною насолодою. Цивілізацію, яка ставить собі за мету матеріальний проґрес, називають демонічною. Така цивілізація зрештою приводить лише до воєн та нестатків.
Цей вірш застерігає трансценденталіста, щоб він не відвертав свій розум ні на йоту від поставленої мети і зберігав непохитну рішучість навіть за найскрутніших обставин, коли стає важко жити просто і мислити піднесено. Тісно спілкуватися з світськими людьми, зацікавленими в чуттєвій насолоді, для трансценденталіста рівнозначно самогубству, тому що таке спілкування не дозволить йому досягти найвищого життєвого успіху.
Шукадева Ґосвамі зустрівся Махараджі Парікшіту саме тоді, коли той потребував його товариства. Трансценденталіст зобов’язаний допомагати кожному, хто по-справжньому прагне спасіння, і підтримувати всіх на цьому шляху. Можна зауважити, що Шукадева Ґосвамі не зустрівся Махараджі Парікшіту, коли той правив своїм величезним царством. Наступна шлока пояснює, як повинен діяти трансценденталіст.