ТЕКСТ 1
ВІРШ 1
Текст
Текст
эвам̇ пура̄ дха̄ран̣айа̄тма-йонир
нашт̣а̄м̇ смр̣тим̇ пратйаварудхйа тушт̣а̄т
татха̄ сасарджедам амогха-др̣шт̣ир
йатха̄пйайа̄т пра̄г вйаваса̄йа-буддхих̣
евам̇ пура̄ дга̄ран̣айа̄тма-йонір
нашт̣а̄м̇ смр̣тім̇ пратйаварудгйа тушт̣а̄т
татга̄ сасарджедам амоґга-др̣шт̣ір
йатга̄пйайа̄т пра̄г вйаваса̄йа-буддгіх̣
Пословный перевод
Послівний переклад
ш́рӣ-ш́уках̣ ува̄ча — Шри Шукадева Госвами сказал; эвам — таким же образом; пура̄ — до проявления космоса; дха̄ран̣айа̄ — таким созерцанием; а̄тма-йоних̣ — Брахмаджи; нашт̣а̄м — утраченную; смр̣тим — память; пратйаварудхйа — восстановив сознание; тушт̣а̄т — благодаря тому, что удовлетворил Господа; татха̄ — таким образом; сасарджа — сотворил; идам — этот материальный мир; амогха-др̣шт̣их̣ — тот, кто обрел ясное ви́дение; йатха̄ — как; апйайа̄т — создавал; пра̄к — как прежде; вйаваса̄йа — непоколебимый; буддхих̣ — разум.
ш́рі-ш́уках̣ ува̄ча — Шрі Шукадева Ґосвамі сказав; евам — так само; пура̄ — перед проявленням космосу; дга̄ран̣айа̄ — через таке зосередження ; а̄тма - йоніх̣ — Брахмаджі ; нашт̣а̄м — втрачену; смр̣тім — пам’ять; пратйаварудгйа — відновивши свідомість; тушт̣а̄т — задовольнивши Господа; татга̄ — по тому ; сасарджа — створив ; ідам — цей матеріальний світ; амоґга-др̣шт̣іх̣ — той, хто набув ясного бачення; йатга̄ — як; апйайа̄т — створив; пра̄к — як раніше; вйаваса̄йа — утверджений; буддгіх̣ — інтелект.
Перевод
Переклад
Шри Шукадева Госвами сказал: Еще до проявления этого космоса Господь Брахма, медитируя на вират-рупу и умилостивив Верховного Господа, восстановил свое изначальное сознание. Так он смог воссоздать творение таким, каким оно было прежде.
Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Раніше, ще до проявлення цього космосу, Господь Брахма, медитуючи на вірат-рупу, задовольнив Господа і повернув собі втрачену пам’ять. Так він зміг відтворити матеріальний світ таким, яким він був раніше.
Комментарий
Коментар
Случай с Брахмаджи, о котором говорится в этом стихе, — пример забывчивости живого существа. Брахмаджи — воплощение одного из материальных атрибутов Господа. Являясь воплощением материальной гуны страсти, он уполномочен Господом создавать это прекрасное материальное творение. И все же, поскольку он — всего лишь одно из миллиардов живых существ, он склонен забывать искусство созидания. Всем живым существам, начиная с Брахмы и кончая ничтожным муравьем, свойственно забывать, и избавиться от этого можно, медитируя на вират-рупу Господа. Такой шанс предоставляется живому существу только в человеческой форме жизни, и тот, кто последует совету, данному в «Шримад-Бхагаватам», и начнет медитировать на вират-рупу, сможет возродить свое чистое сознание и одновременно избавится от склонности забывать о своих вечных отношениях с Господом. И когда пелена забвения спадает с живого существа, оно обретает, как говорится в этом стихе и в «Бхагавад-гите» (2.41), вйаваса̄йа-буддхи. Такая непоколебимая решимость, основанная на знании, приводит живое существо к тому, в чем оно больше всего нуждается, — к любовному служению Господу. Царство Бога безгранично, поэтому у Него бесконечное число рук — Его помощников. В «Бхагавад-гите» (13.14) утверждается, что Господь имеет руки, ноги, глаза и рты в каждом уголке Своего творения. Это значит, что экспансии отделенных частиц Господа, называемые дживами (живыми существами), — Его руки-помощники, призванные, каждая по-своему, служить Ему. Однако обусловленная душа, даже если она занимает положение Брахмы, под влиянием иллюзорной материальной энергии, порождаемой ложным эго, забывает об этом. Этот ложный эгоизм можно искоренить, возродив в себе сознание Бога. Достичь освобождения — значит пробудиться от сна забвения и по примеру Брахмы посвятить себя истинному любовному служению Господу. Служение Брахмы — это служение освобожденного существа: оно не имеет ничего общего с так называемым альтруистическим служением, полным ошибок и иллюзий. Освобождение — это ни в коем случае не бездействие, это служение, свободное от человеческих ошибок.
ПОЯСНЕННЯ: Згаданий випадок з Брахмаджі являє собою приклад забутливости живої істоти. Брахмаджі — це втілення одного з матеріальних атрибутів Господа. Господь вповноважив Брахмаджі — втілення ґуни страсти в матеріальній природі — творити це прекрасне матеріальне проявлення. Однак Брахма належить до числа незліченних живих істот і тому схильний забувати дароване йому вміння творити. Цієї забутливости, яка притаманна кожній живій істоті, починаючи від Брахми і закінчуючи найменшою мурахою, можна позбутися медитуючи на вірат-рупу Господа.
Людське життя дає живій істоті цю можливість, і якщо істота скористається з неї і буде медитувати на вірат-рупу, дотримуючись настанов «Шрімад-Бгаґаватам», то вона зможе відродити в собі свою чисту свідомість і водночас позбутися схильности забувати свої вічні стосунки з Господом. А позбувшись цієї забутливости , істота одразу здобуває вйаваса̄йа-буддгі, що його згадано тут і також у «Бгаґавад- ґіті» ( 2 . 41 ) . А цей утверджений інтелект , заснований на знанні, приводить живу істоту до любовного служіння Господеві — того, чого вона найбільше потребує. Царство Бога безмежне, а тому в Господа безліч рук-помічників. «Бгаґавад-ґіта» (13.14) запевняє, що Господь має руки, ноги, очі та роти в кожному куточку творіння. Це означає, що відокремлені невід’ємні частки Господа, джіви, живі істоти, що в них Він Себе поширює, — це Господні руки, Його помічники, і кожна з них покликана виконувати якесь своє служіння Господеві. Але під ілюзією матеріальної енерґії, яка постає з оманного его, зумовлена душа, навіть на рівні Господа Брахми, забуває про це. Позбутися цього оманного егоїзму можна пробудивши в собі свідомість Бога. Звільнитися означає прокинутись від цього сну забуття і втвердитись у реальному любовному служінні Господеві, як демонструє приклад Брахми. Служіння Брахми — це зразок звільненого стану служіння Господу. Воно докорінно відрізняється від так званого служіння суспільству , тому що альтруїстична діяльність — це та сама ілюзія і забуття . Звільнення аж ніяк не означає бездіяльність — це служіння, вільне від людських вад.