Skip to main content

ТЕКСТ 36

ВІРШ 36

Текст

Текст

вйавахита-пр̣тана̄-мукхам̇ нирӣкшйа
сва-джана-вадха̄д вимукхасйа доша-буддхйа̄
куматим ахарад а̄тма-видйайа̄ йаш́
чаран̣а-ратих̣ парамасйа тасйа ме ’сту
вйавахіта-пр̣тана̄-мукгам̇ нірікшйа
сва-джана-вадха̄д вимукгасйа доша-буддгйа̄
куматім ахарад а̄тма-відйайа̄ йаш́
чаран̣а-ратіх̣ парамасйа тасйа ме ’сту

Пословный перевод

Послівний переклад

вйавахита — стоящие вдали; пр̣тана̄ — воины; мукхам — лица; нирӣкшйа — глядя на; сва-джана — родственников; вадха̄т — от убийства; вимукхасйа — отказывающийся; доша-буддхйа̄ — оскверненным разумом; куматим — скудный запас знаний; ахарат — рассеял; а̄тма-видйайа̄ — трансцендентным знанием; йах̣ — Тот, кто; чаран̣а — к стопам; ратих̣ — влечение; парамасйа — Всевышнего; тасйа — к Нему; ме — мое; асту — да будет.

вйавахіта  —  стоячи на відстані; пр̣тана̄  —  воїни; мукгам  —   обличчя; нірı̄кшйа — дивлячись; сва-джана  —  на родичів; вадга̄т  —  від вбивства; вімукгасйа  —  того, хто відмовляється; доша-буддгйа̄  —  через осквернений інтелект; куматім  —  недостатнє знання; ахарат  —  розвіяв; а̄тма-відйайа̄  —  трансцендентним знанням; йах̣  —  Він, що; чаран̣а  —  до стіп; ратіх̣ — потяг; парамасйа — Всевишнього; тасйа — для Нього; ме  —  мій; асту  —  нехай буде.

Перевод

Переклад

Когда Арджуна обозревал стоявших перед ним на поле битвы воинов и командиров и его разума, казалось, коснулось невежество, Господь устранил это невежество, дав ему трансцендентное знание. Пусть же Его лотосные стопы вечно привлекают меня.

Коли Арджуна оглядав воїнів та командувачів на полі бою і його розум, здавалось, вкрило невігластво, Господь розвіяв це невігластво, давши Арджуні трансцендентне знання. Нехай Його лотосові стопи вічно притягають мене.

Комментарий

Коментар

Цари и военачальники были обязаны находиться впереди сражающихся воинов. Таковы были правила ведения настоящего боя. Цари и военачальники не были похожи на современных так называемых президентов и министров обороны. Они не оставались дома, предоставляя несчастным воинам или наемникам сражаться друг с другом. Может быть, это и согласуется с правилами нынешней демократии, но в те времена, когда господствовала истинная монархия, цари не были трусами, которых избирают, не принимая во внимание их качеств. Из описания битвы на Курукшетре явствует, что все командиры с обеих сторон — такие, например, как Дрона, Бхишма, Арджуна и Дурьйодхана, — не сидели без дела. Они принимали активное участие в сражении, для которого было выбрано место, удаленное от жилищ мирных жителей. Это означает, что последствия битвы между группировками враждующих царей не сказывались на невинных подданных. Им незачем было наблюдать, что происходило во время битвы. Кто бы это ни был — Арджуна или Дурьйодхана — они должны были отдавать правителю четверть своего дохода. Все военачальники обеих армий стояли на поле битвы Курукшетра лицом к лицу, и Арджуна с великим состраданием смотрел на них. Он был охвачен скорбью, оттого что ради императорского трона ему придется убивать на поле битвы своих родственников. Его вовсе не страшила огромная фаланга воинов, выставленных Дурьйодханой, но, так как он был милосердным преданным Господа, отречение от мирского было для него естественным. Поэтому он отказался сражаться ради мирской собственности. Это было следствием скудости его знаний, поэтому в данном стихе говорится, что его разум был загрязнен. Но его разума не могла коснуться скверна, потому что он был преданным Господа и Его постоянным спутником, как явствует из четвертой главы «Бхагавад-гиты». Это только казалось, что разума Арджуны коснулась скверна, так как иначе не представилась бы возможность поведать учение «Бхагавад-гиты» на благо всех оскверненных обусловленных душ, которые из-за ложных представлений о материальном теле попали в материальное рабство. «Бхагавад-гита» была дана обусловленным душам этого мира, чтобы избавить их от ложных представлений о тождественности тела и души и чтобы восстановить вечные отношения души с Верховным Господом. Господь поведал атма-видью, трансцендентное знание о Себе, главным образом, на благо всех заинтересованных в этом обитателей вселенной.

ПОЯСНЕННЯ: Царі та воєначальники мали стояти попереду воїнів, що билися    —    такі були правила справжнього бою. Царі та командувачі не були схожі на нинішніх президентів чи міністрів оборони. Вони не залишались вдома, полишаючи на нещасних воїнів чи найманців воювати одне з одним. Можливо, для сучасної демократії це норма, але коли існувала справжня монархія, на трон не сідали виборні боягузи, котрих обрано, не враховуючи їхніх особистих якостей. З описів битви на Курукшетрі видно, що всі головнокомандувачі обох сторін, Дрона, Бгішма, Арджуна, Дурйодгана та інші, під час битви не лежали в ліжку. Вони брали активну участь у битві, для якої обирали місце подалі від осель мирного населення. Це означає, що неповинні цивільні люди були в безпеці від усіх наслідків битви між прибічниками двох претендентів на трон. Громадян не повинно було цікавити, що саме відбувається на полі бою. Сидів на троні Дурйодгана чи Арджуна,    —    піддані мали в кожнім разі сплачувати до царської казни чверть свого доходу. Всі командувачі обидвох сторін на полі битви Курукшетра стали в першій лаві лицем до ворога, і коли Арджуна побачив їх усіх, серце йому стислося від співчуття. Його охопила скорбота: ради імперії він мав убивати своїх рідних. Його зовсім не лякало величезне військо, яке вишикував проти нього Дурйодгана. Він, милостивий відданий Господа, був за природою неприв’язаний до матеріального і тому вирішив не битися заради матеріальних набутків. Однак до такого рішення призвів брак знання. Тому у вірші сказано, що його інтелект був осквернений. Він був відданий Господа та Його вічний супутник, тому, як з’ясовано у четвертій главі «Бгаґавад-ґіти», його інтелекту не могла торкнутися скверна. Лише позірно його інтелект занечистився, бо інакше не було б нагоди звістити вчення «Бгаґавад-ґіти» на добро всіх занечищених зумовлених душ, які в ілюзії вважають себе за матеріальне тіло і лишаються у матеріальному рабстві. «Бгаґавад-ґіту» дано зумовленим душам світу на те, щоб вони змогли відкинути хибне уявлення, що тіло і душа тотожні, і поновити вічні стосунки душі з Верховним Господом. Господь повідав атма-від’ю, трансцендентне знання щодо Себе, насамперед для добра всіх зацікавлених істот з усього всесвіту.