Skip to main content

ТЕКСТ 22

ВІРШ 22

Текст

Текст

намах̣ пан̇каджа-на̄бха̄йа
намах̣ пан̇каджа-ма̄лине
намах̣ пан̇каджа-нетра̄йа
намас те пан̇каджа̄н̇гхрайе
намах панкаджа-набгайа
намах панкаджа-маліне
намах панкаджа-нетрайа
намас те панкаджанґграйе

Пословный перевод

Послівний переклад

намах̣ — почтительные поклоны; пан̇каджа-на̄бха̄йа — Господу, у которого в центре живота есть углубление, напоминающее лотос; намах̣ — поклоны; пан̇каджа-ма̄лине — тому, кто всегда украшен гирляндой из лотосов; намах̣ — поклоны; пан̇каджа-нетра̄йа — тому, чей взгляд освежает, словно лотос; намах̣ те — почтительно склоняюсь перед Тобой; пан̇каджа-ан̇гхрайе — тем, чьи подошвы отмечены знаком лотоса (и про кого поэтому говорят, что у Него лотосные стопы).

намах̣  —  найшанобливіші поклони; пан̇каджа-на̄бга̄йа  —  Господеві з особливою ямкою на животі, яка нагадує лотос; намах̣ — поклони; пан̇каджа-ма̄ліне —  тому, кого завжди прикрашає ґірлянда з лотосів; намах̣  —  поклони; пан̇каджа- нетра̄йа  —  тому, чий погляд дарує прохолоду, наче від лотосової квітки; намах̣ те  —  шанобливі поклони Тобі; пан̇каджа-ан̇ґграйе  —  Тобі, в кого підошви стіп позначені лотосами (і про кого через те кажуть, що Він має лотосові стопи).

Перевод

Переклад

О Господь, я почтительно склоняюсь пред Тобой. На Твоем животе — углубление, напоминающее лотос, Ты всегда украшен гирляндой из лотосов, Твой взгляд освежает, как цветок лотоса, а стопы Твои отмечены знаком лотоса.

Я шанобливо схиляюсь перед Тобою, Господи, що на Твоєму животі ямка, подібна до лотосу, перед Тобою, кого завжди прикрашає ґірлянда з лотосів, Тобою, чий погляд дарує таку прохолоду, як лотоси, і чиї стопи відмічені знаками лотосів.

Комментарий

Коментар

На духовном теле Личности Бога есть символические знаки, отличающие его от тел других существ. Все они присущи только телу Господа. Господь может выглядеть, как один из нас, но Его отличают особые знаки на теле. Шримати Кунти была женщиной и потому считала себя недостойной смотреть на Господа, так как женщины, шудры (рабочие) и двиджа-бандху, жалкие отпрыски трех высших сословий, не обладают разумом, позволяющим постичь трансцендентные предметы, относящиеся к духовному имени Верховной Абсолютной Истины, Ее славе, качествам, формам и прочему. Такие люди, хотя и недостойны принять участие в духовных играх Господа, тем не менее могут видеть Его в облике арча-виграхи, нисходящей в материальный мир только для того, чтобы одарить милостью падшие души, включая уже упомянутых женщин, шудр и двиджа-бандху. Поскольку такие падшие души не могут видеть ничего, выходящего за пределы материи, Господь милостиво нисходит в каждую из бесчисленных вселенных в форме Гарбходакашайи Вишну. В центре Его трансцендентного живота из лотосоподобного углубления вырастает стебель лотоса, на котором рождается Брахма, первое живое существо во вселенной. Поэтому Господа называют Панкаджанабхи. Господь Панкаджанабхи принимает арча-виграху (Свою трансцендентную форму), состоящую из различных элементов: созданную в уме, сделанную из дерева, глины, металла, драгоценных камней, написанную красками, нарисованную на песке и т. д. Эти формы Господа всегда украшены гирляндами из лотосов, и, чтобы привлечь разгоряченные умы непреданных, вечно занятых материальными спорами, в храме должна царить атмосфера покоя и умиротворения. Занимающиеся медитацией поклоняются форме, созданной в уме. Таким образом, Господь оказывает милость даже женщинам, шудрам и двиджа-бандху, если они соглашаются посещать храмы и поклоняться различным формам Господа, созданным для них. Эти посетители храмов не идолопоклонники, как утверждают несведущие люди. Ради блага менее разумных людей все великие ачарьи в разных местах открывали такие храмы. И человеку не следует считать, что он уже превзошел стадию поклонения в храме и похваляться этим, тогда как на самом деле он относится к категории шудр, женщин или того ниже. Сначала рекомендуется взирать на лотосные стопы Господа, постепенно переводя взгляд на бедра, талию, грудь и лицо. Не следует пытаться смотреть в лицо Господу, не приучившись созерцать Его лотосные стопы. Приходясь Господу теткой, Шримати Кунти вначале посмотрела не на лотосные стопы Кришны, чтобы не смутить Его. Не желая поставить Господа в неловкое положение, Кунтидеви сразу подняла глаза выше Его лотосных стоп — на талию, постепенно переведя взгляд на Его лицо, а затем опустив на лотосные стопы. Так в этом замкнутом круге был соблюден надлежащий порядок.

ПОЯСНЕННЯ: На духовному тілі Бога-Особи є особливі знаки, що відрізняють Його тіло від тіл будь-яких інших істот. У цьому вірші вказані деякі з них    —    все це є особливі ознаки тіла Господа. Господь може виглядати як один із нас, проте особливі тілесні ознаки завжди вирізняють Його з-поміж усіх інших. Шріматі Кунті вважала, що вона, жінка, недостойна дивитись на Господа. У жінок, шудр(класу робітників) та двіджа-бандгу, занепалих нащадків трьох вищих соціальних станів, інтелект розвинутий недостатньо, і вони не можуть осягнути трансцендентної науки про духовне ім’я Верховної Абсолютної Істини, Його славу, якості, форми тощо. Такі люди, хоча духовні розваги Господа недосяжні для них, мають можливість бачити Його у формі арча-віґрахи; Господь сходить у матеріальний світ у цій формі, щоб дарувати ласку всім падшим душам включно із згаданими вище: жінками, шудрами й двіджа-бандгу. Такі падші душі не здатні сприйняти нічого поза межами матерії, і тому Господь, виявляючи Свою милість, входить як Ґарбгодакашаї Вішну в кожний з незліченних усесвітів; зі схожої на лотос ямки посередині Його трансцендентного живота виростає лотос, і на ньому народжується Брахма, перша жива істота всесвіту. Через це Господа називають Панкаджанабгі. Господь Панкаджанабгі приходить як арча-віґраха (трансцендентна форма), що проявлена в різних елементах: створена в розумі, зроблена з дерева, з металу, з коштовних каменів, намальована фарбами, зроблена з землі, намальована на піску і т. ін. Всі ці форми Господа завжди прикрашають ґірлянди з лотосів, а щоб привабити увагу невідданих, чий розпалений розум завше занурений у матеріальні суперечки, в храмі має панувати атмосфера миру і спокою. Ті, хто практикує медитацію, поклоняються формі Господа, що в розумі. Отже, Господь поширює Свою милість і на жінок, шудр та двіджа- бандгу    —    їм потрібно тільки відвідувати якийсь з Його храмів і поклонятися там Господній формі, що дана для них на поклоніння. Ці відвідувачі храму ні в якому разі не є ідолопоклонниками, як проголошують деякі бідні на знання люди. Всі великі ачар’ї повсюди встановлювали такі храми для поклоніння, так виявляючи свою ласку до менш розумних. Людині, що насправді належить до категорії шудр і жінок або й нижчої, не слід виставляти себе за таку, що перевершила рівень храмового поклоніння.

Споглядати Господа треба починаючи від Його лотосових стіп, і поступово піднімати погляд до стегон, стану, грудей і обличчя. Поки очі не навчені споглядати лотосові стопи Господа, дивитися на Його лице передчасно. Шріматі Кунті була Господеві тіткою, а тому не подивилася одразу на лотосові стопи    —    Господь міг почутися ніяково. Отож, щоб не ставити Господа в незручне становище, Кунтідеві спершу подивилася не на Його стопи, а вище, одразу на стан, тоді поступово перевела погляд на обличчя, і вже потім опустила очі до лотосових стіп Господа. Описавши коло, вона дотримала заведеного порядку.