ТЕКСТ 33
ВІРШ 33
Текст
Текст
пратишиддхе сва-сам̇вида̄
авидйайа̄тмани кр̣те
ити тад брахма-дарш́анам
пратішіддге сва-сам̇віда̄
авідйайа̄тмані кр̣те
іті тад брахма-дарш́анам
Пословный перевод
Послівний переклад
йатра — коли; іме — у всіх цих; сат-асат — грубих і тонких; рӯпе — у формах; пратішіддге — коли усунуті; сва-сам̇віда̄— самоусвідомленням; авідйайа̄—невіглаством; а̄тмані— душі; кр̣те— накинуті; іті— так; тат— то є; брахма-дарш́анам — бачити Абсолют.
Перевод
Переклад
Когда в процессе самоосознания человек ощущает, что ни грубое, ни тонкое тело не имеют никакого отношения к его чистому «я», тогда он видит и самого себя, и Господа.
Коли шляхом самоусвідомлення людина пересвідчується, що ні грубе, ні тонке тіла не мають нічого спільного з чистим «я», тоді вона бачить і себе, і Господа.
Комментарий
Коментар
Разница между самоосознанием и материальной иллюзией состоит в том, что человек, достигший самоосознания, понимает, что временные, иллюзорные наслоения материальной энергии в форме грубого и тонкого тел — всего лишь внешние оболочки души. Причина возникновения этих оболочек — невежество. Личность Бога никогда не бывает покрыта такими оболочками. Твердо усвоить это — значит достичь освобождения, то есть увидеть Абсолют. Следовательно, чтобы достичь совершенного самоосознания, нужно вести религиозную, или, иными словами, духовную жизнь. Осознать себя — значит стать равнодушным к потребностям грубого и тонкого тел и сосредоточиться на деятельности души. Импульс к деятельности исходит от души, но, если душа не понимает своего истинного положения, эта деятельность становится иллюзорной. По своему невежеству живое существо отождествляет свои интересы с тем, что приносит пользу грубому и тонкому телам. Это делает бессмысленной всю его деятельность на протяжении многих жизней. Деятельность души начинается, когда человек, следуя путем истинного познания, постигает свою сущность. Поэтому человека, чья деятельность является деятельностью души, называют дживан-муктой, то есть освобожденным даже в обусловленном существовании.
ПОЯСНЕННЯ: Різниця між самоусвідомленням і матеріальною ілюзією полягає в розумінні того, що всі тимчасові й ілюзорні нашарування матеріальної енерґії у формі грубого та тонкого тіл — це лише зовнішні покрови душі. Ці покрови виникають лише через невігластво. Бога-Особу такі покрови ніколи не вкривають. Твердо засвоїти ці істини означає звільнитися, тобто побачити Абсолют. Отже, щоб довершено усвідомити себе, треба стати на шлях релігійного, духовного життя. Усвідомити себе означає перенести увагу із задоволення потреб грубого й тонкого тіл на діяльність душі. Поштовх до діяльности виходить з душі, однак якщо діяти в невігластві щодо справжнього становища душі, така діяльність стає ілюзорною. Через невігластво жива істота пов’язує свої інтереси з тим, що дає користь грубому і тонкому тілам, і тому все, що ми робимо, життя у життя обертається внівець. Однак якщо людина розвивається в правильному напрямку, вона приходить розуміння, яка є природа її «я», і з цього часу вже починає діяти власне душа. Таку людину, чия діяльність є безпосередньою діяльністю душі, називають джіван-мукта, тобто звільненою навіть у зумовленому бутті.
Этой совершенной стадии самоосознания нельзя достичь искусственными средствами — ее можно достичь, лишь предавшись лотосным стопам неизменно трансцендентного Господа. В «Бхагавад-гите» Господь говорит, что Он пребывает в сердце каждого и лишь от Него исходят знание, память и забвение. Когда живое существо хочет наслаждаться материальной энергией (иллюзорными проявлениями), Господь погружает его в пучину забвения. Из-за этого живое существо принимает грубое тело и тонкий ум за самого себя. Когда же в процессе совершенствования трансцендентного знания живое существо обращается к Господу с мольбой об освобождении из тисков забвения, Господь по Своей беспричинной милости устраняет скрывающую живое существо завесу иллюзии, и оно осознает себя. Затем живое существо, вернувшееся в свое неизменное изначальное положение, посвящает себя служению Господу, освобождаясь от обусловленного существования. Господь осуществляет это либо посредством Своей внешней энергии, либо непосредственно с помощью Своей внутренней энергии.
На цей досконалий рівень самоусвідомлення не прийти ніякими штучними методами — його досягають тільки біля лотосових стіп Господа, незмінно трансцендентного. В «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що Він присутній у серці кожного і що Він один є джерело всього знання, пам’яті та забуття. Коли жива істота хоче бути тим, хто насолоджується матеріальною енерґією (тобто ілюзорними явищами), Господь вкриває живу істоту тьмою забуття, і тоді жива істота починає хибно вважати, що грубе тіло й тонкий розум — це і є її єство. Коли ж на шляху розвитку трансцендентного знання істота починає молити Господа про звільнення її від кайданів забуття, Господь зі Своєї безпричинної ласки забирає з-перед її очей завісу ілюзії, і тоді, осягаючи, хто вона є, істота віддає себе на служіння Господеві і звільняється із зумовленого життя, повернувшись до свого одвічного природного становища. Все це Господь робить або через посередництво Своєї зовнішньої енерґії, або безпосередньо через Свою внутрішню енерґію.