ТЕКСТ 24
ВІРШ 24
Текст
Текст
саммоха̄йа сура-двиша̄м
буддхо на̄мна̄н̃джана-сутах̣
кӣкат̣ешу бхавишйати
саммоха̄йа сура-двіша̄м
буддго на̄мна̄н̃джана-сутах̣
кікат̣ешу бгавішйати
Пословный перевод
Послівний переклад
татах̣ — затем; калау — век Кали; самправр̣тте — наступил; саммоха̄йа — чтобы сбить с толку; сура — верующим; двиша̄м — враждебных; буддхах̣ — Господь Будда; на̄мна̄ — по имени; ан̃джана-сутах̣ — чьей матерью была Анджана; кӣкат̣ешу — в провинции Гая (Бихаре); бхавишйати — явится.
татах̣ — потім; калау — в епоху Калі; самправр̣тте — що настала; саммоха̄йа — щоб спантеличити; сура — віруючим; двіша̄м — заздрісних; буддгах̣ — Господь Будда; на̄мна̄ — на ім’я; ан̃джана-сутах̣—чия матір була Анджана; кікат̣ешу— в провінції Ґая (Біхар); бгавішйаті — стане.
Перевод
Переклад
Затем, в начале Кали-юги, чтобы обмануть тех, кто враждебно относится к последователям религии, Господь явится в провинции Гая как Господь Будда, сын Анджаны.
Потім, на початку Калі-юґи, щоб ввести в оману тих, хто ворожий до вірних Богові, Господь з’явиться в провінції Ґая як Господь Будда, син Анджани.
Комментарий
Коментар
Господь Будда, могущественное воплощение Личности Бога, явился в провинции Гая (Бихар) как сын Анджаны и проповедовал учение о непричинении вреда живому, осуждая даже разрешенные Ведами жертвоприношения животных. Во времена Господа Будды люди в большинстве своем были атеистами. Мясо животных они предпочитали всему остальному. Под предлогом проведения ведических жертвоприношений повсюду были устроены настоящие скотобойни. Господь Будда из сострадания к несчастным животным, которых забивали без всяких ограничений, проповедовал ненасилие. Проповедуя, он утверждал, что не верит догмам Вед, и подчеркивал, что убийство животных оказывает крайне неблагоприятное воздействие на психику людей. Малоразумные люди века Кали, не имевшие веры в Бога, стали соблюдать установленные им принципы, и какое-то время действительно придерживались моральных норм и принципа ненасилия, который является первой ступенью на пути к осознанию Бога. Он обманул атеистов, следовавших его принципам, потому что они не верили в Бога, но зато безоговорочно верили в Господа Будду, который сам был воплощением Бога. Так он заставил неверующих уверовать в Бога в образе Господа Будды. В этом заключается милость Господа Будды: он заставил неверующих поверить в него.
ПОЯСНЕННЯ: Господь Будда, могутнє втілення Бога-Особи, з’явився в провінції Ґая (Біхар) як син Анджани. Він проповідував власне вчення ненасильства, засуджуючи навіть дозволені у Ведах жертвопринесення тварин. На той час, коли з’явився Господь Будда, основна маса людей були атеїсти, і основною їжею для них було м’ясо тварин. Посилаючись на потребу виконувати ведичні жертвопринесення, вони скрізь влаштували справжні різниці і тварин забивали без жодних обмежень. Із співчуття до нещасних тварин Господь Будда почав проповідувати відмову од насильства. Він проголошував, що не йме віри ведичним догматам, і робив притиск на тому, що вбивство тварин спричиняється до шкідливих змін у психіці. Менш розумні люди доби Калі, які жили без віри в Бога, прийняли основи вчення Господа Будди, і на якийсь час дбали за засади моралі та ненасильства, а це, власне, є перші ступені на шляху до осягнення Бога. Будда перехитрив атеїстів: вони, не вірячи в Бога, стали на шлях Господа Будди і беззастережно повірили в нього, що сам був втіленням Бога. Так він змусив невіруючих повірити в Бога в його — Господа Будди — подобі. То була ласка Господа Будди: невіруючі знайшли віру в нього.
Перед приходом Господа Будды убийство животных было распространено в обществе повсеместно. Люди называли это ведическими жертвоприношениями. Поверхностных читателей Вед, принимающих это знание не по цепи авторитетной ученической преемственности, витиеватый стиль этих книг вводит в заблуждение. В «Бхагавад-гите» дается характеристика таких глупых ученых (авипаш́читах̣). Недалекие «знатоки» ведической литературы, не заботящиеся о том, чтобы принять трансцендентное послание из трансцендентного источника ученической преемственности, неизбежно сбиваются с толку. Для них все сводится к ритуальным церемониям. Как утверждается в «Бхагавад-гите» (15.15), ведаиш́ ча сарваир ахам эва ведйах̣: все Веды призваны помочь человеку постепенно встать на путь, ведущий к Верховному Господу. Вся ведическая литература посвящена познанию Верховного Господа, индивидуальной души, космического проявления и их взаимоотношений. Когда эти взаимоотношения поняты, начинается соответствующая им деятельность, благодаря которой можно легко достичь высшей цели жизни — вернуться к Богу. К сожалению, тех, кто, изучая Веды, не следует путем авторитетов, привлекают только очистительные обряды, и это препятствует их естественному прогрессу.
Перед приходом Будди твариновбивство було відмітною ознакою суспільства. Люди називали вбивство тварин ведичним жертвопринесенням. Випадкову людину, що сприймає Веди не через авторитетну учнівську послідовність, вводить в оману барвиста мова, якою записане ведичне знання. «Бгаґавад-ґіта» згадує за таких нерозумних вчених (авіпаш́чітах̣). Немудрі дослідники ведичної літератури, які не дбають про те, щоб отримати трансцендентне послання з трансцендентного джерела просвітленої учнівської послідовности, неодмінно будуть оманені. На їхню думку ритуальні церемонії — це вершина всього. Знання їхнє не має глибини. Адже за «Бгаґавад-ґітою» (15.15): ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣, тобто вся система Вед покликана поступово підвести людину до шляху, що веде до Верховного Господа. Лейтмотивом всієї ведичної літератури є пізнати Верховного Господа, індивідуальну душу, стан речей у космосі та взаємозв’язок вищезгаданих об’єктів. Знаючи цей взаємозв’язок, людина може й відповідно діяти, а така діяльність є найлегший спосіб прийти до найвищої мети життя — повернутися до Бога. На жаль, тих, котрі вивчають Веди не так, як вказують авторитети, приманюють тільки обряди, призначені очистити життя. А така упередженість є перешкодою для їхнього духовного поступу.
Для таких сбитых с толку людей с атеистическими наклонностями Господь Будда является олицетворением теизма. Поэтому он хотел прежде всего положить конец обычаю убийства животных. Убийцы животных представляют собой опасность на пути, ведущем обратно к Богу. Есть два типа убийц животных. Иногда душу тоже называют «животным», то есть живым существом. Таким образом, и те, кто забивает животных, и те, кто забыл, что они — душа, в равной мере являются убийцами животных.
Для заблукалих, атеїстично налаштованих осіб Господь Будда є втілення теїзму. Тому він забажав насамперед покласти край вбивству тварин. На шляху повернення до Бога вбивці тварин — велика небезпека. Душу теж іноді визначають словом «твар», тобто «істота». Тому і різник, що забиває тварин, і той, хто забув, що він є душа, обидва — вбивці тварин.
Махараджа Парикшит сказал, что только убийцы животных не способны наслаждаться трансцендентным посланием Верховного Господа. Поэтому, как уже говорилось, для того, чтобы вести людей к Богу, их нужно научить отказаться от убийства животных. Невозможно придумать большей нелепицы, чем утверждение о том, что убийство животных не имеет никакого отношения к духовному самоосознанию. Эта опасная теория по милости Кали-юги породила множество так называемых санньяси, которые, прикрываясь Ведами, проповедуют убийство животных. Этот вопрос уже обсуждали в Своей беседе Господь Чайтанья и мулла Чханд Кази Шахеб. Принесение животных в жертву, о котором говорится в Ведах, не имеет ничего общего с бесконтрольным истреблением их на бойнях. Из-за того, что асуры — так называемые знатоки ведических писаний — оправдывали убийство животных цитатами из Вед, Господь Будда на словах отверг авторитет Вед. Он пошел на это, чтобы уберечь людей от греха убийства животных, а несчастных животных — от боен, устраиваемых их старшими братьями, которые много говорят о всеобщем братстве, мире, справедливости и равенстве. Пока убиваются животные, о справедливости не может быть и речи. Господь Будда хотел прекратить это повсюду, поэтому его учение ахимсы распространилось не только в Индии, но и за ее пределами.
Махараджа Парікшіт сказав, що тільки вбивця тварин неспроможний відчути смак трансцендентного послання Верховного Господа. Тому якщо людям взагалі давати якусь освіту щодо того, як повернутися до Бога, то найперше їх треба навчити не вбивати тварин. За це була мова вище. Казати, що вбивство тварин ніяк не впливає на духовне усвідомлення, — це найбільше безглуздя. Ця небезпечна теорія породила з милости Калі-юґи численних «санн’ясі», що, прикриваючись Ведами, проповідують вбивство тварин. Це питання було обговорене в бесіді між Господом Чайтан’єю та преподобним Чгандом Казі Шахебом. Жертвопринесення тварин згідно з ведичним каноном не має нічого спільного із нестримним забоєм тварин на бойнях. Через те, що асури — так звані знавці Вед — виправдовують вбивство тварин словами з них, Господь позірно відкинув авторитет Вед. Господь Будда пішов на те, щоб відкинути Веди, прагнучи врятувати людей від гріха убивства тварин, а нещасних тварин — від різниць, де їх вбивають їхні старші брати, що так багато говорять про всесвітнє братерство, мир, справедливість та рівність. Поки вбивають тварин, не може навіть ітися за справедливість! Господь Будда хотів покласти тому край, і його вчення ахімси поширилось всією Індією і далі за її межі.
Формально философию Господа Будды относят к атеистическим философиям, так как она не признает Верховного Господа и отвергает авторитет Вед. На самом же деле Господь замаскировал Свои намерения. Господь Будда — воплощение Бога и, следовательно, изначальный учитель ведического знания. Поэтому он не может отвергать философию Вед. Но он сделал вид, что отвергает ее, потому что сура-двиша, демоны, враждебно относящиеся к преданным Бога, ссылаясь на Веды, пытались оправдывать убийство коров и других животных, а сейчас этим занимаются нынешние так называемые санньяси. Господь Будда был вынужден полностью отвергнуть авторитет Вед. Не будь это просто формальностью, Господа Будду не признавали бы воплощением Бога, а поэт Джаядева, ачарья вайшнавов, не поклонялся бы ему в своих трансцендентных песнях. Господь Будда (как и Шанкарачарья) проповедовал начальные принципы Вед в наиболее приемлемой для того времени форме, утверждая тем самым их авторитет. Таким образом, и Господь Будда, и Ачарья Шанкара прокладывали путь теизму, а ачарьи вайшнавов, в особенности Господь Шри Чайтанья Махапрабху, вели по нему людей к достижению цели этого пути — возвращению к Богу.
Формально філософія Господа Будди є атеїстична: вона відкидає існування Верховного Господа і заперечує авторитет Вед. Але все те призначене було просто замаскувати наміри Господа. Господь Будда є втілення Бога, тому він є відначальний вчитель ведичного знання. Як же він міг відкинути ведичну філософію? Проте він вдав, начебто відкидає її, тому що сура-двіша, демони, що вороже ставляться до відданих Бога, намагаються виправдати вбивство корів та інших тварин цитатами з Вед. Те саме роблять сучасні «санн’ясі». Тому Господь Будда мусив цілковито відкинути авторитет Вед. Якби це була не хитрість і Будда насправді відкинув би Веди, чи визнавали б його за Боже втілення? Чи ж складав би йому шану в трансцендентних піснях поет Джаядева, вайшнавський ачар’я? Господь Будда, утверджуючи авторитет Вед, проповідував начальні їх засади так, як вимагав певний час (так само робив і Шанкарачар’я). Тож Господь Будда й Ачар’я Шанкара торували шлях теїзмові, а вайшнавські ачар’ї, і насамперед Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, повели цим шляхом людей до його цілі — додому, до Бога.
Нас радует, что люди проявляют интерес к движению ахимсы Господа Будды. Но отнесутся ли они к нему настолько серьезно, чтобы закрыть все бойни? Если нет, культ ахимсы теряет всякий смысл.
Це велика радість, що люди цікавляться рухом ненасильства Господа Будди. Та чи на міру поважно вони приймуть його, щоб закрити всі бойні? Як ні, то вчення ахімси втрачає самий сенс.
«Шримад-Бхагаватам» был составлен перед самым началом века Кали (около пяти тысяч лет назад), а Господь Будда приходил около двадцати шести столетий тому назад. Таким образом, в «Шримад- Бхагаватам» предсказан приход Господа Будды. Таков авторитет этого ясного писания. В нем содержится много подобных пророчеств, и они сбываются одно за другим. Так будет подтверждаться безупречная репутация «Шримад-Бхагаватам», свободного от любых ошибок, иллюзии, обмана и несовершенств — четырех недостатков, присущих всем обусловленным душам. Освобожденные души выше этих недостатков, поэтому способны видеть и предсказывать события, которые произойдут в далеком будущем.
«Шрімад-Бгаґаватам» був укладений перед самим початком доби Калі (близько п’яти тисяч років тому), а Господь Будда з’явився дві тисячі шістсот років тому. Тобто, «Шрімад-Бгаґаватам» провіщає прихід Господа Будди. Такий є авторитет цього ясного писання. В ньому є численні пророцтва, й вони справджуються одне по одному. Це однозначне свідчення того, що у «Шрімад-Бгаґаватам» і справді немає й тіні помилки, ілюзії, обману чи недосконалости, цих чотирьох вад, що притаманні всім зумовленим душам. Звільнені душі стоять понад цими вадами, тому вони можуть бачити і провіщати те, що станеться в далекому майбутньому.