ТЕКСТ 6
ВІРШ 6
Текст
Текст
йато бхактир адхокшадже
ахаитукй апратихата̄
йайа̄тма̄ супрасӣдати
йато бгактир адгокшадже
ахаитукй апратихата̄
йайа̄тма̄ супрасідати
Пословный перевод
Послівний переклад
сах̣ — то; ваи — несомненно; пум̇са̄м — для человечества; парах̣ — высшее; дхармах̣ — занятие; йатах̣ — посредством которого; бхактих̣ — преданное служение; адхокшадже — Трансцендентному; ахаитукӣ — беспричинное; апратихата̄ — непрерывное; йайа̄ — которым; а̄тма̄ — душа; супрасӣдати — обретает полное удовлетворение.
сах̣ — то; ваі — безперечно; пум̇са̄м — для людства; парах̣ — піднесене; дгармах̣ — заняття; йатах̣ — котрим; бгактіх̣ — віддане служіння; адгокшадже — Трансцендентному; ахаітукі — безпричинне ; апратіхата̄ — неперервне ; йайа̄ — котрим; а̄тма̄ — єство; супрасідаті — повністю вдоволюється.
Перевод
Переклад
Высшим занятием [дхармой] для всех людей является такое занятие, с помощью которого они могут прийти к любовному преданному служению трансцендентному Господу. Чтобы полностью удовлетворить душу, такое преданное служение должно быть бескорыстным и непрерывным.
Діяльністю [дгармою] найвищого рівня для всього людства є діяльність, яка здатна привести людину до любовного відданого служіння трансцендентному Господеві. Це віддане служіння має бути безкорисливе й неперервне, і тоді воно цілковито задоволить душу.
Комментарий
Коментар
В этом утверждении Шри Суты Госвами дан ответ на первый вопрос мудрецов Наймишараньи. Мудрецы попросили его обобщить все богооткровенные писания и выделить из них наиболее существенное, чтобы они стали доступны пониманию падших людей, которые составляют большинство. Веды предписывают человеку две формы деятельности. Одна из них называется правритти-маргом, путем чувственного наслаждения, а другая — нивритти-маргом, путем отречения. Путь наслаждений — низший, а путь самопожертвования ради высокой цели — высший. Материальное существование — это нездоровое состояние живого существа. Его истинная жизнь — духовное бытие, или бытие на стадии брахма-бхӯта, где жизнь вечна, блаженна и исполнена знания. Материальное существование временно, иллюзорно и исполнено страданий. В нем вообще нет счастья, а есть только тщетные попытки избавиться от страданий, и временное прекращение страданий ошибочно принимается за счастье. Поэтому путь материальных наслаждений — временных, жалких и иллюзорных — низший. Но преданное служение Верховному Господу, ведущее к вечной жизни в блаженстве и всеведении, называется высшей формой деятельности человека. Иногда, если к нему примешиваются низшие качества, оно оскверняется. Например, если человек обращается к преданному служению ради материальной выгоды, это, безусловно, создает препятствия на его пути к отречению. Отречение, или самопожертвование во имя высшего блага, бесспорно предпочтительнее наслаждения жизнью в болезненном состоянии. Такое наслаждение только усугубляет и затягивает болезнь. Поэтому преданное служение Господу должно быть качественно чистым, то есть полностью свободным от стремления к материальным наслаждениям. Следовательно, необходимо обратиться к высшему занятию — преданному служению Господу, лишенному малейшей примеси ненужных желаний, кармической деятельности или философских спекулятивных рассуждений. Только так на пути служения Господу можно обрести вечное утешение.
ПОЯСНЕННЯ: Цим твердженням Шрі Сута Ґосвамі відповідає на перше запитання мудреців у Наймішаран’ї. Мудреці попрохали, щоб він підсумував знання, яке міститься в усьому розмаїтті явлених писань, і подав найсуттєвіше в такий спосіб, щоб падші люди, тобто весь людський загал, змогли б легко це осягнути. Веди визначають для людини два роди діяльности. Один, праврітті-марґа, — це шлях чуттєвої насолоди; інший, ніврітті-марґа, — шлях зречення. Шлях чуттєвої насолоди є нижчий, тоді як жертвопринесення во ім’я верховної причини є шлях вищий. Для живої істоти матеріальне існування не є справжнім життям, але станом хвороби. Справжнє життя — це духовне існування, існування брахма-бгута, де життя вічне, блаженне й сповнене знання. Матеріальне існування є тимчасове, сповнене омани й страждання. Щастя в ньому взагалі немає. Щастям тут оманно називають тимчасове припинення страждань, але це тільки марна намога позбутися страждань. Тому шлях, який веде до нарощення матеріальної насолоди, — насолоди минущої, пов’язаної зі стражданням, та оманної — це шлях нижчий. Натомість віддане служіння Верховному Господеві, що приводить у вічне, блаженне і повне свідомости життя, вважають за діяльність вищого ґатунку. Подеколи, однак, цю діяльність забруднюють домішки якісно нижчої діяльности. Приміром, братися до відданого служіння задля матеріального зиску, безумовно, є перепоною на шляху зречености. Зреченість і самопожертва задля кінцевого блага, певно, ліпші, ніж діяльність задля насолоди у хворобливому стані життя. Така насолода тільки загострює перебіг хвороби і подовжує її. Отож, віддане служіння Господеві має бути чисте, тобто позбавлене й найменшого бажання матеріальної втіхи. Тож слід узятись до діяльности вищого ґатунку — любовного і самовідданого служіння Господеві, що вільне навіть від тіні непотрібних бажань, діяльности задля власної користи чи філософських розумувань. Тільки так можна знайти вічну втіху в служінні Богові.
Мы намеренно перевели слово дхарма как «занятие», поскольку корневое значение слова дхарма — «то, что поддерживает чье-либо существование». Для живого существа поддерживать существование — значит согласовывать свою деятельность с вечными взаимоотношениями с Верховным Господом Кришной. Кришна — это центр, вокруг которого вращаются все живые существа. Он — всепривлекающее живое существо, или вечная форма, среди других живых существ, или вечных форм. В духовном мире все без исключения живые существа обладают вечной формой, и для всех них Кришна является вечным центром притяжения. Кришна — это полное целое, а все остальные — Его неотъемлемые частицы, связанные с Ним отношениями слуги и господина. Эти отношения трансцендентны и совершенно отличны от того, что известно нам из материального опыта. Эти отношения слуги и господина являются высшей формой близости. Это можно осознать по мере продвижения в преданном служении. Даже в нашем нынешнем обусловленном состоянии материального существования каждый должен посвятить себя трансцендентному любовному служению Господу. Со временем это откроет человеку путь к истинной жизни и принесет полное удовлетворение.
Слово дгарма ми визначили як «діяльність» не випадково, адже головне його значення — «те, що підтримує існування істоти». Для живої істоти підтримувати існування означає згармонізувати діяльність у її вічних стосунках з Верховним Господом Крішною. Крішна є осереддя, до якого тяжіють усі живі істоти, або вічні форми, і з усіх істот Він один є істота, або вічна форма, що приваблює з будь-якого погляду. Кожна жива істота має свою вічну форму в духовному існуванні, а Крішна вічно привабливий для всіх цих форм. Крішна — довершене ціле, всі ж решта є Його невід’ємні частки. Всі пов’язані з Ним стосунками слуг, Він же — пан, якому всі служать. Цей зв’язок трансцендентний, цілковито відмінний од того, що ми знаємо в матеріальному існуванні. Ці стосунки слуги і того, кому служать, є найприроднішою формою близькости. Усвідомлення цього приходить з поступом у відданому служінні. Кожен, навіть той, кого нині зумовлює матеріальне існування, має вдатися до трансцендентного любовного служіння Господеві. З плином часу воно дасть виконавцеві провідну нитку до справжнього життя і винагородить його довершеністю втіхи.