ТЕКСТЫ 10-11
ВІРШІ 10-11
Текст
Текст
трасйанте са̄дхвй аса̄дхубхих̣
тасйа маттасйа наш́йанти
кӣртир а̄йур бхаго гатих̣
трасйанте са̄дгвй аса̄дхубгіх̣
тасйа маттасйа наш́йанті
кіртір а̄йур бгаґо ґатіх̣
хй а̄рта̄на̄м а̄рти-ниграхах̣
ата энам̇ вадхишйа̄ми
бхӯта-друхам асаттамам
хй а̄рта̄на̄м а̄рті-ніґрагах̣
ата енам̇ вадгішйа̄мі
бгӯта-друхам асаттамам
Пословный перевод
Послівний переклад
йасйа — тот, в чьей; ра̄шт̣ре — стране; праджа̄х̣ — живые существа; сарва̄х̣ — все до одного; трасйанте — запуганы; са̄дхви — о целомудренная; аса̄дхубхих̣ — негодяями; тасйа — его; маттасйа — находящегося в иллюзии; наш́йанти — пропадают; кӣртих̣ — слава; а̄йух̣ — продолжительность жизни; бхагах̣ — удача; гатих̣ — хорошее рождение; эшах̣ — их; ра̄джн̃а̄м — царей; парах̣ — главное; дхармах̣ — дело; хи — несомненно; а̄рта̄на̄м — страдающих; а̄рти — страдания; ниграхах̣ — облегчающий; атах̣ — потому; энам — этого человека; вадхишйа̄ми — я убью; бхӯта-друхам — восстающего на других живых существ; асат-тамам — самого подлого.
йасйа — той, у кого; ра̄шт̣ре — у державі; праджа̄х̣ — живі істоти; сарва̄х̣ — до одної; трасйанте — залякані; са̄дгві — о доброчесна; аса̄дгубгіх̣ — негідникам; тасйа — його; маттасйа — оманеного; наш́йанті — гине; кіртіх̣ — слава; а̄йух̣ — тривалість життя; бгаґах̣ — добра доля; ґатіх̣ — добре наступне народження; ешах̣ — ці; ра̄джн̃а̄м — царів; парах̣ — вищий; дгармах̣ — обов’язок; хі — певно; а̄рта̄на̄м — тих, хто страждає; а̄рті—страждання; ніґрахах̣—позбутись; атах̣ — тому; енам—цю людину; вадгішйа̄мі—вб’ю; бгӯта-друхам— що йде проти інших живих істот; асат-тамам — найницішу.
Перевод
Переклад
О целомудренная! Царь лишается своей репутации, продолжительность его жизни сокращается, и в следующей жизни он не получает хорошего тела, если негодяи в его царстве держат в страхе живых существ. Несомненно, первейший долг царя — облегчить страдания страждущих. Поэтому я должен убить этого подлейшего из людей за его жестокость к другим живым существам.
О доброчесна істото, коли негідники тримають в страхові всі живі істоти, що живуть у царстві, добре ім’я царя гине, тривалість його життя поменшується, і йому вже не мати доброго наступного народження. Безперечно, найперший обов’язок царя — покласти край стражданням тих, хто страждає. Тож я мушу вбити цього найницішого чоловіка, бо він чинить насильство над іншими живими істотами.
Комментарий
Коментар
Когда деревню или город беспокоят дикие звери, полиция или кто-нибудь другой принимают меры, чтобы уничтожить их. Подобным же образом, в обязанности правительства входит немедленное уничтожение всех антиобщественных элементов, в частности воров, бандитов и убийц. Такого же наказания заслуживают и те, кто убивает животных, так как животные в стране также являются праджами. Слово праджа̄ означает «тот, кто родился в этой стране», а сюда входят и люди, и животные. Важнейшее право каждого живого существа, родившегося в стране, — это право на жизнь под защитой царя. Животные, обитающие в джунглях — тоже подданные царя и имеют право на жизнь, не говоря уже о таких домашних животных, как коровы и быки.
Коли жителів міста чи селища турбують дикі тварини, поліція чи хтось ще вживають заходів, щоб організованими зусиллями винищити їх. Так само обов’язком уряду є одразу винищувати всі лихі елементи в суспільстві, тобто злодіїв, розбійників та вбивць. На таку саму кару заслуговують і ті, хто вбиває тварин, тому що тварини в державі також є праджа̄. Праджа̄ означає «ті, хто народилися у державі», тобто це і люди, і тварини. Основне право кожної живої істоти, що народилася у державі — це право на життя і царевий захист. Навіть тварини в джунґлях є піддані царя і теж мають право на життя, а за свійських тварин, як оце корови й бики, дарма й казати.
Тот, кто терроризирует другие живые существа, — гнусный негодяй, и царь должен немедленно уничтожить такого нарушителя спокойствия. Подобно тому, как убивают дикого зверя, нарушающего спокойствие, любого человека, без необходимости убивающего лесных и других животных или мучающего их, необходимо немедленно наказать. По закону Верховного Господа все живые существа, какую бы форму тела они ни имели, являются сыновьями Господа, и никто не вправе убивать животное, если это противоречит законам природы. Тигр может убить низшее животное для пропитания, но человеку это запрещено. Такова воля Бога, установившего закон, по которому одно живое существо поддерживает свою жизнь, поедая другое. Поэтому вегетарианцы тоже живут, поедая другие живые существа. Итак, закон гласит: нужно жить, поедая только те живые существа, которые предназначены для этого в соответствии с волей Бога. Согласно «Ишопанишад», в жизни нужно руководствоваться указаниями Господа, а не поступать, как вздумается. Человек может прокормиться разнообразными зерновыми, фруктами и молоком, выделенными ему Богом, и, за исключением особых случаев, в животной пище нет никакой необходимости.
Кожний, хто мучить інших істот, є найницішою істотою, і, виявивши такого порушника спокою, цар повинен одразу вбити його. Коли людей турбує якась дика тварина, її вбивають на місці, і так само слід одразу карати кожну людину, котра вбиває чи мучить лісових та інших тварин. За законами Верховного Господа усі живі істоти, хоч би яку вони мали форму тіла, є Його сини, і ніхто не має права вбивати інших тварин — за винятком тих, кому це визначено за законами природи. Тигрові, щоб жити, можна вбивати нижчих тварин, однак людині вбивати тварин собі в їжу не дозволено. Така воля Бога, що й створив закон, за яким одні живі істоти є поживою для інших. Веґетаріанці теж живляться іншими живими істотами. Отож цей закон наказує підтримувати життя, вживаючи в їжу тільки ті живі істоти, які кожному визначені у пожиток за волею Бога. «Ішопанішад» вказує, що людина має жити так, як їй наказує Бог, а не як їй самій хочеться. Людина має харчуватись усіляким збіжжям, плодами та молоком, що їй визначив у їжу Бог, але м’яса тварин, за винятком надзвичайних випадків, вона не потребує.
Пребывающий в иллюзии царь или глава исполнительной власти, даже если иногда его объявляют великим философом или ученым, позволяет организовывать в государстве скотобойни, не ведая о том, что истязание бедных животных прокладывает таким неразумным царям или главам правительств дорогу в ад. Глава правительства должен всегда охранять безопасность праджей — людей и животных — и выяснять, не издевается ли одно живое существо над другими. Живое существо, досаждающее другим, должно быть немедленно схвачено и предано смерти, как это продемонстрировал Махараджа Парикшит.
Царі та голови виконавчої влади, що інколи навіть виставляють себе за великих філософів чи вчених, перебувають в ілюзії і, не розуміючи, що мордування нещасних тварин веде їх у пекло, дозволяють відкривати державні бойні. Однак правитель повинен завжди дбати, щоб праджа̄ — і люди, і тварини — були в безпеці, і пильнувати, щоб нікого з живих істот не мучили інші живі істоти. Якщо ж якась жива істота знущається з іншої, її слід негайно схопити й скарати на смерть. Цей приклад подає нам Махараджа Парікшіт.
Народное правительство, то есть правительство, состоящее из народа, не должно допускать убийства ни в чем не повинных животных по прихоти глупых правительственных чиновников. Они должны знать законы Бога, которые содержатся в богооткровенных писаниях. Махараджа Парикшит говорит здесь, что по законам Бога безответственный царь или правитель рискует своим добрым именем, долголетием, могуществом, силой и, наконец, своим продвижением к лучшей жизни и спасением после смерти. Такие глупые люди даже не верят в существование следующей жизни.
Народний уряд, тобто уряд, що складається з представників мас, повинен слідкувати, щоб за попусту немудрих урядовців не вбивали невинних тварин. Вони повинні знати заповіді Бога з явлених писань. Махараджа Парікшіт посилається тут на закони Бога, за якими цар чи голова держави, котрий не має почуття відповідальности, ризикує своїми добрим ім’ям, тривалістю життя, силою й владою і зрештою самим поступом до ліпшого життя та спасінням після смерти. Такі бездумні люди навіть не вірять, що буде наступне життя.
Сейчас, когда мы пишем комментарий к этому стиху, у нас перед глазами лежит заявление видного современного политика, недавно умершего и оставившего завещание, обнаруживающее его незнание законов Бога, о которых говорил царь Парикшит. Законы Бога были настолько незнакомы этому политику, что он написал: «Я не верю ни в какие подобные обряды, и подчиниться им, даже формально, было бы лицемерием и попыткой обмануть себя и других... Я не питаю никаких религиозных чувств на этот счет».
Пишучи пояснення до цього вірша, ми тримаємо перед собою заповіт одного видатного сучасного політичного діяча, який нещодавно помер. З цього заповіту видно, що він геть не знає законів Бога, за які каже у вірші Махараджа Парікшіт. Цей політик у своєму глибокому невігластві щодо законів Бога навіть написав: «Я зовсім не вірю у такі відправи, і вдаватися до них, навіть з формальности, було б лицемірством, намаганням обманути і себе, і інших... Щодо цього питання я не маю ніяких релігійних почуттів».
Сравнив это утверждение видного современного политика со словами Махараджи Парикшита, мы увидим, какая между ними пропасть. Махараджа Парикшит был благочестив и во всем следовал заповедям писаний, а современный политик руководствуется собственным мнением и убеждениями. В конце концов, любой великий человек в материальном мире является обусловленной душой. Он связан по рукам и ногам путами материальной природы, но несмотря на это, глупая обусловленная душа считает, что может поступать по собственной прихоти. Итак, из этого следует, что во времена Махараджи Парикшита люди были счастливы, а животным оказывалась необходимая защита, поскольку во главе правительства стоял человек, которому были известны законы Бога и который не поступал по собственной прихоти. Глупые неверующие создания пытаются опровергнуть существование Бога и объявляют себя непричастными ни к какой религии, расплачиваясь за свою глупость драгоценной человеческой жизнью. Человеческая жизнь специально предназначена для постижения науки о Боге, но невежественные создания, особенно в век Кали, вместо научного познания Бога ведут пропаганду против религии и существования Бога, хотя сами вечно связаны законами Бога, проявляющимися в рождении, смерти, старости и болезнях.
Співставляючи слова видатного політика сучасної доби з тим, що сказав Махараджа Парікшіт, ми бачимо разючу відмінність. У своїй праведності Махараджа Парікшіт жив за законами писань, тимчасом як сучасний політик дослухається тільки голосу власних переконань та почуттів. Врешті-решт, будь-яка велика людина матеріального світу є зумовленою істотою. Матеріальна природа зв’язала її на руки й на ноги своїми цупкими мотузками, але така людина все одно вважає, що має свободу діяти як їй забагнеться.
Підсумовуючи можна сказати, що за часів Махараджі Парікшіта люди були щасливі, а тварини мали належний захист, бо державою правила людина, яка знала закони Бога й діяла не за власними примхами. Бездумні невіруючі створіння, намагаючись заперечити існування Господа і проголошуючи, що не визнають ніякої релігії, розплачуються за це тим, що складає саму цінність людського життя. Людині життя дане на те, щоб пізнати науку про Бога, однак нерозумні створіння, а надто за цієї доби Калі, замість вести науковий пошук Бога виступають з пропаґандою проти релігії і навіть проти самої думки про існування Бога, хоча самі вічно зв’язані Божими законами, свідоцтвом чого є народження, смерть, старість і хвороби.