Skip to main content

ТЕКСТ 38

ВІРШ 38

Текст

Текст

сва-ра̄т̣ паутрам̇ винайинам
а̄тманах̣ сусамам̇ гун̣аих̣
тойа-нӣвйа̄х̣ патим̇ бхӯмер
абхйашин̃чад гаджа̄хвайе
сва-ра̄т̣ паутрам̇ вінайінам
а̄тманах̣ сусамам̇
ґун̣аіх̣
тойа-нівйа̄х̣ патім̇ бгӯмер
абгйашін̃чад
ґаджа̄хвайе

Пословный перевод

Послівний переклад

сва-ра̄т̣ — император; паутрам — внука; винайинам — должным образом подготовленного; а̄тманах̣ — ему самому; су-самам — равного во всех отношениях; гун̣аих̣ — по качествам; тойа-нӣвйа̄х̣ — окруженную морями; патим — господин; бхӯмех̣ — земли; абхйашин̃чат — возвел на трон; гаджа̄хвайе — в столице Хастинапуре.

сва-ра̄т̣—імператор; паутрам—онукові; вінайінам —належно підготованому; а̄тманах̣  —  йому самому; су-самам  —  рівному в усьому; ґун̣аіх̣  —  якостями; тойа-нівйа̄х̣  —  оточеної морями; патім—повелителя; бгӯмех̣—землі; абгйашін̃чат—   посадив на трон; ґаджа̄хвайе  —  у столиці Хастінапурі.

Перевод

Переклад

Затем в столице Хастинапуре он возвел на трон своего внука, который получил необходимое образование и был равен ему во всех отношениях как император и владыка всей земли, окруженной морями.

Він посадив на трон у Хастінапурі свого внука, що мав належну підготовку і не поступався йому на добрих якостях, зробивши його імператором і володарем всієї землі, оточеної морями.

Комментарий

Коментар

Вся окруженная морями поверхность земного шара находилась тогда под властью царя Хастинапура. Махараджа Юдхиштхира научил своего внука, Махараджу Парикшита, обладавшего всеми необходимыми качествами, тому, как управлять государством, выполняя долг царя перед своими подданными. Таким образом, перед уходом Махараджи Юдхиштхиры обратно к Богу на его трон был возведен Парикшит. Особого внимания в характеристике Махараджи Парикшита заслуживает слово винайинам. Почему царя Хастинапура, по крайней мере до времени царствования Махараджи Парикшита, считали императором всего мира? Единственная причина этого в том, что люди на Земле были счастливы благодаря хорошему правлению императора. Счастье людей основывалось на изобилии даров природы: зерна, фруктов, молока, целебных трав, драгоценных камней, минералов — всего, в чем нуждаются люди. Они были свободны даже от всех телесных страданий, тревог ума и беспокойств, вызываемых природными явлениями и другими живыми существами. И так как каждый был вполне счастлив, не было ссор, хотя между царями иногда и происходили сражения по политическим мотивам и в борьбе за превосходство. Каждого готовили к достижению высшей цели жизни, и потому люди были достаточно просвещенными, чтобы не ссориться по пустякам. Влияние века Кали постепенно распространилось на добрые качества и царей, и подданных, и, как следствие этого, отношения между правителями и подданными стали напряженными. Но даже в этот век неравенства между правителями и подданными возможно обрести духовное благо и сознание Бога. Таково его особое преимущество.

Уся земля була під рукою царя Хастінапури. Махараджа Юдгіштгіра навчив свого внука, Махараджу Парікшіта, що не поступався йому на добрих якостях, правити державою і розповів про обов’язки царя перед своїми підданими. Отож перш як відійти до Бога, Махараджа Юдгіштгіра посадив на трон Парікшіта. Важливо зазначити слово вінайінам, вжите щодо Махараджі Парікшіта. Чому царя Хастінапури, принаймні до часів Махараджі Парікшіта, визнавали за імператора над цілим світом? Цьому була тільки одна причина: люди були щасливі за доброго правління імператора. Піддані були щасливі, тому що було доволі природних дарів    —    збіжжя, плодів, молока, лікарських рослин, коштовних каменів, мінералів та всього, що потрібно людині. Люди тоді не знали навіть що таке фізичні страждання, стурбований розум та нещастя, що їх завдають їм інші живі істоти та стихійні явища. Кожен був у всьому щасливий, а тому не було обурених, хоча царі держав з певних політичних причин іноді й билися між собою за вищість. Усі були виховані в дусі прагнення до найвищої мети життя, і тому люди були досить просвічені, щоб не сваритися за дрібниці. Під впливом доби Калі поступово зійшли нанівець добрі якості царів та їхніх підданих, а тому стосунки між правителями й підлеглими загострилися. Однак духовно збагачуватись і розвивати свідомість Бога можна навіть за цієї доби незгод між правителями й підлеглими. Це    —    особливий дар.