Skip to main content

ТЕКСТ 6

ВІРШ 6

Текст

Текст

ким̇ те ка̄ма̄х̣ сура-спа̄рха̄
мукунда-манасо двиджа̄х̣
адхиджахрур мудам̇ ра̄джн̃ах̣
кшудхитасйа йатхетаре
кім̇ те ка̄ма̄х̣ сура-спа̄рха̄
мукунда-манасо двіджа̄х̣
адгіджахрур мудам̇ ра̄джн̃ах̣
кшудгітасйа йатгетаре

Пословный перевод

Послівний переклад

ким — то, ради чего; те — все это; ка̄ма̄х̣ — объекты удовлетворения чувств; сура — обитателей небес; спа̄рха̄х̣ — желания; мукунда-манасах̣ — того, кто уже сознает Бога; двиджа̄х̣ — о брахманы; адхиджахрух̣ — могло удовлетворить; мудам — удовольствие; ра̄джн̃ах̣ — царю; кшудхитасйа — голода; йатха̄ — как такового; итаре — в других вещах.

кім  —  навіщо; те  —  усі ті; ка̄ма̄х̣  —  об’єкти чуттєвої втіхи; сура—небожителі; спа̄рха̄х̣—прагнення; мукунда-манасах̣  —   того, хто вже розвинув у собі свідомість Бога; двіджа̄х̣  —  о брахмани; адгіджахрух̣—могло задоволити; мудам—задоволення; ра̄джн̃ах̣—царя; кшудгітасйа—голодного; йатга̄ —   як; ітаре  —  в іншому.

Перевод

Переклад

О брахманы, богатства царя были так притягательны, что их желали даже небожители. Но поскольку царь был поглощен служением Господу, ничто, кроме этого служения, не могло принести ему удовлетворения.

О брахмани! Багатства царя були такі звабні, що їх прагнули навіть жителі райських планет . Але Махараджа Юдгіштгіра, цілком присвятивши себе на служіння Господеві, знаходив задоволення тільки в ньому.

Комментарий

Коментар

Две вещи в мире могут удовлетворить живое существо. Тому, кто поглощен материальным, удовлетворение приносят только чувственные удовольствия, но, освободившись от обусловленности материальными гунами, живое существо получает удовлетворение только от любовного служения Господу ради Его удовольствия. Это означает, что по своей природе живое существо — слуга, а не тот, кому служат. Введенное в заблуждение внешней энергией, оно ошибочно считает, что ему должны служить, но на самом деле не ему служат, а оно становится слугой своих чувств: вожделения, желаний, гнева, жадности, гордыни, безумия и нетерпимости. Тот же, кто пришел в себя, обретя духовное знание, осознает, что он не хозяин материального мира, а всего лишь слуга своих чувств. Тогда он начинает умолять даровать ему служение Господу и обретает счастье, избавившись от иллюзии так называемого материального счастья. Махараджа Юдхиштхира был одной из освобожденных душ, поэтому не испытывал удовольствия от обладания огромным царством, добродетельной женой, от послушания братьев, счастья подданных и процветания мира. Эти благословения сами собой приходят к чистому преданному, даже если он и не стремится к ним. Пример, приведенный здесь, очень красноречив. Говорится, что того, кто голоден, может удовлетворить только пища.

Задоволення живій істоті в цьому світі можуть дати дві речі. Занурений у матеріальне знаходить задоволення тільки у чуттєвій втісі, а звільненому від зумовлености матеріальними ґунами дає задоволення тільки любовне служіння, скероване на задоволення Господа. Це означає, що за своєю природою жива істота є слуга, а не той, кому служать. Введена в оману зовнішньою енерґією, істота хибно вважає себе тим, кому служать, однак насправді то не їй служать    —    то служить вона, служить своїм чуттям, служить хтивості, пожадливості, гнівові, жадності, гордості, божевіллю й нетерпимості. Коли людина, здобувши духовне знання, стямлюється, вона починає усвідомлювати, що вона не пан над матеріальним світом, а слуга власних чуттів. Відтак істота вже просить у Господа служіння і, звільнившись від ілюзії матеріального «щастя», стає справді щаслива. Махараджа Юдгіштгіра належав до звільнених душ, а тому не тішився з того, що має неосяжне царство, добру дружину, покірливих братів, щасливих підданих і що світ за його врядування процвітає. Усі такі благословення сходять на чистого відданого самі, хоча він їх не прагне. Приклад, наведений тут, дуже точний: сказано, що голодного крім їжі не зможе задовольнити ніщо.

Материальный мир полон голодающих живых существ. Но это голод не от недостатка хорошей пищи, они ощущают неудовлетворенность не потому, что им не хватает чувственных наслаждений или нет крова над головой, это голод по духовной атмосфере. Только по невежеству люди полагают, что мир неудовлетворен из- за недостатка пищи, отсутствия крова, недостаточной защищенности или нехватки объектов удовлетворения чувств. Это называется иллюзией. Живое существо по ошибке принимает свой духовный голод за материальный. Но глупые лидеры неспособны увидеть, что даже те, кто вполне удовлетворен материально, по-прежнему испытывают голод. Что же это за голод и нищета? В действительности это стремление к духовной пище, духовному крову, духовной защищенности и духовному удовлетворению чувств. Все это можно обрести в общении с Верховным Духом, Господом Шри Кришной, и потому того, кто обладает этим, не привлекают так называемая пища, кров, безопасность и удовлетворение чувств материального мира, даже если ими наслаждаются небожители. Поэтому Господь говорит в «Бхагавад-гите» (8.16), что даже на Брахмалоке, высочайшей планете вселенной, где продолжительность жизни по земному исчислению в миллионы раз больше, невозможно утолить свой голод. Это возможно только в том случае, когда живое существо обретает бессмертие, которого можно достичь в духовном небе, неизмеримо выше Брахмалоки, в общении с Господом Мукундой, Господом, награждающим Своих преданных трансцендентным блаженством освобождения.

У матеріальному світі повно голодних живих істот. Цей голод    —    не на добру їжу, притулок чи чуттєву втіху. Це — голод на духовне. Тільки через невігластво люди вважають, що невдоволеність, притамана усім в цьому світі, є наслідком браку їжі, притулку, захищености та об’єктів чуттєвої втіхи. Таке сприйняття називається ілюзією. Жива істота помилково вважає свій голод на матеріальні речі за голод духовний. Але за браком розуму керівники суспільства не бачать, що голод відчувають такі люди, котрі мають усі матеріальні блага. Що ж це за голод і чого бракує людям? Насправді це голод на духовну їжу, духовний притулок, духовний захист та духовне чуттєве задоволення. Потамувати той голод можна тільки спілкуючись з Верховним Духом, Господом Шрі Крішною. І того, хто має ці духовні багатства, вже не ваблять так звані їжа, притулок, захист й чуттєва втіха матеріального світу, навіть коли вони, здавалося б, гідні небожителів. Тому в «Бгаґавад-ґіті» (8.16) Господь каже, що потамувати свій голод не вийде навіть на найвищій планеті всесвіту, Брахмалоці, на якій тривалість життя вимірюється мільйонами років за земним відліком часу. Цей голод вдасться потамувати лише здобувши безсмертя, а це можливо тільки в духовному небі, що незмірно вище за Брахмалоку, і лише у спілкуванні з Господом Мукундою    —    Господом, що дарує Своїм відданим трансцендентне щастя звільнення.