ТЕКСТ 20
ВІРШ 20
Текст
Текст
йатха̄ хй ауш́ӣнарах̣ ш́ибих̣
йаш́о витанита̄ сва̄на̄м̇
даушйантир ива йаджвана̄м
йатга̄ хй ауш́інарах̣ ш́ібіх̣
йаш́о вітаніта̄ сва̄на̄м̇
даушйантір іва йаджвана̄м
Пословный перевод
Послівний переклад
эшах̣ — это дитя; да̄та̄ — подающий милостыню; ш́аран̣йах̣ — защитник предавшихся ему; ча — и; йатха̄ — как; хи — точно; ауш́ӣнарах̣ — из страны Ушинара; ш́ибих̣ — Шиби; йаш́ах̣ — славы; витанита̄ — распространитель; сва̄на̄м — родственников; даушйанти ива — как Бхарата, сын Душьянты; йаджвана̄м — из тех, кто совершил много жертвоприношений.
ешах̣ — ця дитина; да̄та̄ — жертводавець; ш́аран̣йах̣ — захисник тих, хто йому віддався; ча — і; йатга̄ — як; хі — певно; ауш́інарах̣ — країна Ушінара; ш́ібіх̣ — Шібі; йаш́ах̣ — славу; вітаніта̄ — той, хто поширює; сва̄на̄м — родичів; даушйантіх̣ іва — як Бгарата, син Душ’янти; йаджвана̄м — тих, хто здійснив багато жертвопринесень.
Перевод
Переклад
Этот ребенок будет щедро раздавать милостыню и защищать тех, кто будет искать у него защиты, подобно прославленному царю Шиби из страны Ушинары. Как Бхарата, сын Махараджи Душьянты, он приумножит славу своей семьи.
Махараджа Парікшіт буде щедрий жертводавець і захисник усіх, хто здався на його милість, як був колись Шібі, цар Ушінари. А свою родину він вкриє такою самою славою, як колись Бгарата, син Махараджі Душ’янти.
Комментарий
Коментар
Царь может прославиться своими щедрыми пожертвованиями, своими жертвоприношениями (ягьями), а также тем, что защищает всех, кто доверяется ему, и т. п. Царь-кшатрий гордится тем, что защищает тех, кто предался ему. Такое отношение царя называется ишвара-бхавой — реальной способностью защитить тех, кого следует защищать. В «Бхагавад-гите» Господь призывает живые существа предаться Ему, обещая им всяческую защиту. Господь всемогущ и верен Своему слову, поэтому Он всегда защищает Своих преданных. Царь — представитель Господа, и потому он должен стремиться любой ценой защитить предавшиеся ему души. Махараджа Шиби, царь Ушинары, был близким другом Махараджи Яяти, которому вместе с Махараджей Шиби удалось достичь райских планет. Махараджа Шиби знал, на какую райскую планету он перенесется после смерти, и ее описание приводится в «Махабхарате» («Ади-парва», 96.6–9). Махараджа Шиби был настолько щедр, что хотел уступить Яяти свое место в райском царстве, но тот отказался от этого. Яяти отправился на райскую планету вместе с такими великими риши, как Аштака и другие. Когда они были на пути к небесам, Яяти по просьбе риши описал праведные дела Шиби. Махараджа Шиби стал членом собрания Ямараджи, полубога, которому поклонялся. Как подтверждается в «Бхагавад- гите», поклоняющийся полубогам отправляется на планеты полубогов (йа̄нти дева-врата̄ дева̄н), поэтому Махараджа Шиби стал приближенным великого авторитета для вайшнавов, Ямараджи, на его планете. Находясь на Земле, он прославился тем, что защищал предавшиеся ему души и щедро раздавал милостыню. Однажды небесный царь принял облик птицы, охотящейся на голубей (орла), а Агни, бог огня, — облик голубя. Спасаясь от орла, голубь укрылся на коленях у Махараджи Шиби, орел же требовал, чтобы царь отдал ему голубя. Царь хотел дать ему какой-нибудь другой кусок мяса и просил не убивать голубя. Птица-охотник отвергла предложение царя, но потом они договорились, что орел примет кусок плоти самого царя, по весу равный голубю. Царь стал вырезать из своего тела куски плоти, чтобы уравнять на весах чашу с голубем, но таинственный голубь каждый раз оказывался тяжелее. Тогда, чтобы уравновесить чашу, царь встал на весы сам. Полубоги были очень довольны его поступком. Небесный царь и бог огня явили царю свой истинный облик и благословили его. Деварши Нарада тоже прославлял Махараджу Шиби за его великие дела, особенно за то, что он раздавал милостыню и оказывал покровительство всем. Во имя людей в своем царстве Махараджа Шиби даже принес в жертву своего сына. Итак, младенец Парикшит должен был стать вторым Шиби по щедрости и стремлению оказывать всем свою защиту.
Цар здобуває славу, роздаючи милостиню, відправляючи яґ’ї, захищаючи тих, хто йому віддався й іншими такими діями. Захищати тих, хто здався на його милість, складає гордість царя-кшатрії. Такий дух називають ішвара- бгавою, реальною силою взяти під захист тих, на чиєму боці справедливість. У «Бгаґавад-ґіті» Господь закликає живі істоти віддатися Йому і Своєю чергою обіцяє захищати їх. Господь всемогутній і вірний Своєму слову, тому Він захищає усіх Своїх відданих за будь-яких обставин. Цар, представник Господа, обов’язково повинен мати це прагнення будь-якою ціною захистити впокорені йому душі.
Махараджа Шібі, цар Ушінари, був близький друг Махараджі Яяті, що зміг піти разом з Махараджею Шібі на райські планети. Махараджа Шібі знав, на яку саме райську планету перенесеться після смерти. Опис цієї планети поданий у «Махабгараті» («Аді-парва», 96.6–9). Махараджа Шібі був такий щедрий, що хотів віддати своє право ввійти до райського царства Яяті, однак Яяті жертви не прийняв. Яяті пішов на райські планети разом з великими ріші, Аштакою та іншими. Дорогою до небес Яяті на прохання ріші оповів їм усе про доброчесні діяння Шібі. Шібі став членом зібрання Ямараджі, божества, якому він поклонявся. «Бгаґавад-ґіта» стверджує, що той, хто поклоняється півбогам, йде на планети півбогів (йа̄нті дева-врата̄ дева̄н); тож Махараджа Шібі став супутником Ямараджі, великого авторитета вайшнав, на його планеті. На Землі Махараджа Шібі прославився як захисник тих, хто здався на його милість, і як щедрий жертводавець. Якось цар райських планет прибрав подоби птаха (орла), що полює на голубів, а Аґні, бог вогню, перекинувся голубом. Втікаючи від орла, голуб сховався на колінах в Махараджі Шібі. Орел, що полював на голуба, попрохав царя віддати йому здобич. Цар на відповідь запропонував нагодувати орла якимось іншим м’ясом, а голуба прохав не вбивати. Хижий птах ніяк не погоджувався на те, але в кінці кінців вони з царем дійшли згоди, домовившись, що замість голуба орел прийме м’ясо з тіла царя вагою, рівною вазі голуба. Цар почав відрізати шматки від свого тіла і клав їх на шальку терезів, на іншій шальці яких був голуб, але дивовижний голуб все переважував. Зрештою, щоб врівноважити терези, цар сам став на шальку. Тоді півбоги, цар райських планет та бог вогню, надзвичайно задоволені з Махараджі Шібі, відкрилися йому і благословили його. Деварші Нарада теж уславлював Махараджу Шібі за його великі діяння, і найбільше за щедрість і захист інших. Задля щастя людей у царстві Махараджа Шібі приніс у жертву власного сина. Отож маленький Парікшіт мав стати другим Шібі за щедрістю в милостині і за прагненням захищати інших.
Даушьянти Бхарата. В истории упоминается много Бхарат. Среди них наиболее известны брат Господа Рамы, сын царя Ришабхи и сын Махараджи Душьянты. Все эти Бхараты упоминаются в исторических хрониках вселенной. Эта Земля названа Бхаратой (или Бхарата-Варшей) в честь царя Бхараты сына Ришабхи, но некоторые утверждают, что она называется Бхаратой в честь сына Душьянты. Что же касается нас, то, по нашему глубокому убеждению, название Бхарата-Варша утвердилось со времен царствования Бхараты сына Ришабхи. До этого Земля называлась Илаврита-Варшей, но сразу после коронации сына Ришабхи она стала называться Бхарата-Варшей.
Душ’янті Бгарата. Історія знає багато Бгарат, але найвідомішими з них є Бгарата, який був братом Господа Рами, інший Бгарата, син царя Рішабги, і ще один Бгарата — син Махараджі Душ’янти. Усі три Бгарати є відомими постатями в історії всесвіту. Планету Землю називають Бгарата, чи Бгарата-варша, за царем Бгаратою, сином Рішабги. Щодо цього, проте, є й інша думка: дехто вважає, що планету назвали Бгаратою тому, що на ній колись царював син Душ’янти. Що ж до нас, ми тримаємося думки, що назва Бгарата-варша закріпилася за Землею за правління Бгарати, який був сином царя Рішабги. До того Землю називали Ілавріта-варша, але відколи був коронований Бгарата, син Рішабги, її стали звати Бгарата-варша.
Но так или иначе, Бхарата сын Махараджи Душьянты был не менее знаменитой личностью. Он был сыном известной красавицы Шакунталы. Махараджа Душьянта в лесу влюбился в Шакунталу. Так был зачат Бхарата. После этого по проклятию Канвы Муни Махараджа забыл свою жену Шакунталу, и она вырастила маленького Бхарату в лесу. Уже в детстве он был таким сильным, что задирал лесных львов и слонов и сражался с ними, подобно детям, которые играют с кошками и собаками. Из-за того что ребенок стал таким сильным — сильнее современного Тарзана, — риши, жившие в лесу, назвали его Сарвадаманой, то есть «тот, кто способен покорить любого». Целиком история Махараджи Бхараты приводится в «Ади-парве» «Махабхараты». Пандавов и Кауравов иногда называют Бхаратами, потому что они родились в роду знаменитого Махараджи Бхараты, сына царя Душьянты.
Втім, це ніскільки не применшує слави іншого славетного Бгарати, сина Махараджі Душ’янти. Цей Бгарата — син славетної красуні Шакунтали. Махараджа Душ’янта зустрів Шакунталу в лісі, і вони, покохавши одне одного, зачали Бгарату. Через прокляття Канви Муні Махараджа забув свою дружину Шакунталу, і Бгарату виростила в лісі мати. Ще в дитинстві Бгарата був таким могутнім, що часто займав у лісі лева чи слона і боровся з ними, як ото діти бавляться з котами та собаками. Через те, що юнак виріс сильний — набагато сильніший від сучасних Тарзанів, — ріші, що жили в лісі, прозвали його Сарвадамана, тобто «той, хто здатний підкорити своїй владі будь-кого». Про Махараджу Бгарату докладно розказано в «Аді-парві» «Махабгарати». Пандав, чи Куру, також подеколи називають Бгаратами, бо вони прийшли в роді від славетного Махараджі Бгарати, сина царя Душ’янти.