ТЕКСТ 1
ВІРШ 1
Текст
Текст
джанма̄дй асйа йато ‘нвайа̄д итараташ́ ча̄ртхешв абхиджн̃ах̣ свара̄т̣
тене брахма хр̣да̄ йа а̄ди-кавайе мухйанти йат сӯрайах̣
теджо-ва̄ри-мр̣да̄м̇ йатха̄ винимайо йатра три-сарго ‘мр̣ша̄
дха̄мна̄ свена сада̄ нираста-кухакам̇ сатйам̇ парам̇ дхӣмахи
джанма̄дй асйа йато ‘нвайа̄д
итараташ́ ча̄ртгешв абгіджн̃ах̣ свара̄т̣
тене брахма хр̣да̄ йа а̄ді-кавайе
мухйанті йат сӯрайах̣
теджо-ва̄рі-мр̣да̄м̇ йатга̄
вінімайо йатра трі-сарго ‘мр̣ша̄
дга̄мна̄ свена сада̄ ніраста-
кухакам̇ сатйам̇ парам̇ дгімахі
Пословный перевод
Послівний переклад
ом̇ — о мой Господь; намах̣ — в почтении склоняюсь; бхагавате — Личности Бога; ва̄судева̄йа — Ва̄судеве (сыну Васудевы), Господу Шри Кришне, изначальному Господу; джанма-а̄ди — творение, поддержание и разрушение; асйа — проявленных вселенных; йатах̣ — от которого; анвайа̄т — прямо; итаратах̣ — косвенно; ча — и; артхешу — цели; абхиджн̃ах̣ — обладающий полным сознанием; сва-ра̄т̣ — полностью независимый; тене — вложил; брахма — ведическое знание; хр̣да̄ — сознание в сердце; йах̣ — тот, кто; а̄ди-кавайе — первого сотворенного существа; мухйанти — введены в заблуждение; йат — насчет которого; сӯрайах̣ — великие мудрецы и полубоги; теджах̣ — огонь; ва̄ри — вода; мр̣да̄м — земля; йатха̄ — так же как и; винимайах̣ — действие и противодействие; йатра — после чего; три-саргах̣ — три гуны творения, созидательные энергии; амр̣ша̄ — почти реальны; дха̄мна̄ — вместе со всем трансцендентным окружением; свена — будучи самодостаточным; сада̄ — всегда; нираста — отрицание на основании отсутствия; кухакам — иллюзия; сатйам — истина; парам — абсолютная; дхӣмахи — я медитирую на нее.
ом̇ — мій Господи; намах̣ — в шанобі схиляючись; бгаґавате — Богові-Особі; ва̄судева̄йа — Ва̄судеві (синові Васудеви), Господу Шрі Крішні, відначальному Господеві; джанма-а̄ді — творення, підтримання та знищення; асйа — проявлених усесвітів; йатах̣ — що з Нього; анвайа̄т — прямо; ітаратах̣ — непрямо; ча — і; артгешу — цілях; абгіджн̃ах̣ — повністю свідомий ; сва - ра̄т̣ — цілковито незалежний ; тене — вклав ; брахма — ведичне знання; хр̣да̄ — свідомість серця; йах̣ — той, котрий; а̄ді-кавайе—первісній живій істоті; мухйанті— введені в оману; йат — що про Нього; сӯрайах̣ — великі мудреці та півбоги; теджах̣ — вогонь; ва̄рі — вода; мр̣да̄м — земля; йатга̄—так само; вінімайах̣—дія та протидія; йатра— звідки; трі-сарґах̣—три ґуни творіння, твірні сили; амр̣ша̄— мов справжні; дга̄мна̄ — разом з усіма трансцендентними атрибутами; свена — самодостатній; сада̄ — завжди; ніраста— заперечення через відсутність; кухакам — ілюзії; сатйам — істина; парам — абсолютна; дгімахі — я медитую на.
Перевод
Переклад
О мой Господь Шри Кришна, сын Васудевы, о всепроникающая Личность Бога, я почтительно склоняюсь перед Тобой. Я медитирую на Господа Шри Кришну, ибо Он является Абсолютной Истиной и изначальной причиной всех причин созидания, сохранения и разрушения проявленных вселенных. Прямо и косвенно Он сознает все проявления и независим, ибо не существует иной причины, кроме Него. Именно Он вначале вложил ведическое знание в сердце Брахмаджи, первого живого существа. Даже великие мудрецы и полубоги введены Им в заблуждение, подобно тому, как человека сбивает с толку обманчивый образ воды в огне или суши на воде. Лишь благодаря Ему материальные вселенные, временно проявленные взаимодействием трех гун природы, кажутся истинными, хотя в действительности они нереальны. Поэтому я медитирую на Него, Господа Шри Кришну, вечно пребывающего в трансцендентной обители, которая всегда свободна от иллюзорных образов материального мира. Я медитирую на Него, ибо Он — Абсолютная Истина.
О мій Господи! Я шанобливо схиляюся перед Тобою, Шрі Крішно, сину Васудеви, всепроникаючий Боже-Особо! Я медитую на Господа Шрі Крішну, тому що Він є Абсолютна Істина, первинна причина всіх причин у творенні, підтриманні й знищенні проявлених усесвітів. Він знає, прямо чи непрямо, що відбувається у всьому проявленому; і Він є незалежний, бо немає іншого начала, крім Нього. Саме Він вклав на початку ведичне знання у серце Брахмаджі, першоствореної живої істоти. Він вводить в оману навіть великих мудреців та півбогів, — так збиває з пантелику оманний образ води, що з’являється у вогні, чи образ землі на воді. Тільки Він є причиною того, що тимчасово проявлені через взаємодію трьох ґун природи матеріальні всесвіти видаються дійсними, хоча є нереальні. Отже, я медитую на Нього, Господа Шрі Крішну, що вічно перебуває у трансцендентній обителі, яка завжди вільна від ілюзорних образів матеріального світу. Я медитую на Нього, бо Він є Абсолютна Істина.
Комментарий
Коментар
Выражение почтения Личности Бога, Ва̄судеве, указывает непосредственно на Господа Шри Кришну, божественного сына Васудевы и Деваки. В тексте данного произведения это будет объяснено более подробно, а здесь Шри Вьясадева утверждает, что Шри Кришна является изначальной Личностью Бога, тогда как все остальные — Его прямые или косвенные полные части и части частей. Более подробно это разъясняется Шрилой Дживой Госвами в «Кришна-сандарбхе». А Брахма, первое живое существо во вселенной, подробно разъяснил науку о Шри Кришне в своем трактате «Брахма-самхита». В «Сама-веда-упанишаде» также утверждается, что Господь Шри Кришна является божественным сыном Деваки. Итак, первое же утверждение этой молитвы гласит, что Шри Кришна — изначальный Господь, и если какое-либо трансцендентное определение приложимо к Абсолютной Личности Бога, то им должно быть имя, выражаемое словом «Кришна», то есть «всепривлекающий». В «Бхагавад-гите» Господь неоднократно говорит о Себе как об изначальной Личности Бога. Арджуна и великие мудрецы: Нарада, Вьяса и многие другие — подтверждают это. В «Падма-пуране» также сказано, что среди бесчисленных имен Господа главным является имя Кришна. Ва̄судева обозначает полную часть Личности Бога, и в этом стихе указывается на различные формы Господа, ибо все они тождественны Ва̄судеве. Имя «Ва̄судева» относится, в частности, к божественному сыну Васудевы и Деваки. Парамахамсы, наиболее совершенные из тех, кто ведет отреченный образ жизни, всегда медитируют на Шри Кришну.
ПОЯСНЕННЯ: Поклони Богові-Особі, Ва̄судеві, є прямим виразом шани Господу Шрі Крішні, божественному синові Васудеви та Девакі. Далі в цій праці це буде з’ясовано докладніше. В цьому самому вірші Шрі В’ясадева стверджує, що Шрі Крішна — це відначальний Бог-Особа, а всі інші є Його безпосередні та непрямі повні частки і частки часток. Глибше цей предмет роз’яснено у «Крішна-сандарбзі» Шріли Джіви Ґосвамі. Брахма, першостворена жива істота, теж докладно пояснив усе, що стосується Крішни, у трактаті за назвою «Брахма-самхіта». В «Сама-веда Упанішаді» також сказано, що Господь Шрі Крішна — це божественний син Девакі. Отже, перше твердження поданої вище молитви таке: Господь Шрі Крішна є відначальний Господь, і якщо можна прикласти до Абсолютного Бога-Особи якесь трансцендентне визначення, то це має бути ім’я «Крішна», що означає «всепривабливий». В «Бгаґавад-ґіті» Господь багаторазово стверджує, що Він є відначальний Бог-Особа, і це підтверджують Арджуна і великі мудреці: Нарада, В’яса та багато інших. «Падма Пурана» містить чітке твердження: з-поміж незліченних імен Господа ім’я «Крішна» є найголовніше. Ім’я «Ва̄судева» позначає повну частку Бога-Особи, а що всі різні форми Господа тотожні Ва̄судеві, вони теж вказані в цьому вірші. Ім’я «Ва̄судева» вказує конкретно на божественного сина Васудеви та Девакі. Шрі Крішна — постійний об’єкт медитації парамахамс, тобто тих особистостей, які в зреченому стані життя сягнули досконалости.
Ва̄судева, Господь Шри Кришна — причина всех причин. Все сущее исходит из Господа, и в последующих главах будет разъясняться этот процесс. Шри Чайтанья Махапрабху называл это произведение безупречной Пураной, так как оно содержит трансцендентное повествование о Шри Кришне, Личности Бога. История «Шримад-Бхагаватам» тоже замечательна. «Бхагаватам» был составлен Шри Вьясадевой, когда он достиг зрелости в познании трансцендентного. Он написал его, следуя наставлениям Шри Нарададжи, своего духовного учителя. Вьясадева составил все ведические писания, включая четыре части Вед, «Веданта-сутры» (или «Брахма-сутры»), Пураны, «Махабхарату» и проч. И тем не менее он был недоволен. Видя его неудовлетворенность, его духовный учитель Нарада посоветовал Вьясадеве описать трансцендентную деятельность Господа Шри Кришны, и Десятая песнь данного произведения посвящена исключительно ей. Однако для того чтобы постичь саму субстанцию, необходимо последовательно изучать ее категории.
Ва̄судева, чи Господь Шрі Крішна, є причина всіх причин. Усе суще виходить із Господа. Як саме це відбувається, з’ясовано в подальших главах цього твору. Твір цей Махапрабгу Шрі Чайтан’я охарактеризував як бездоганну Пурану, тому що вона є трансцендентною оповіддю про Бога-Особу Шрі Крішну. Славетна також історія виникнення «Шрімад- Бгаґаватам». «Бгаґаватам» уклав Шрі В’ясадева, коли досяг зрілости в трансцендентному знанні. Він написав його за настановами Шрі Нарададжі, свого духовного вчителя. На той час В’ясадева вже записав усю ведичну літературу: чотири підрозділи Вед, «Веданта-сутри» (чи «Брахма-сутри»), Пурани, «Махабгарату» і т. ін., проте не був задоволений. Незадоволення В’ясадеви постеріг його духовний вчитель, Нарада, і порадив йому описати трансцендентні діяння Господа Шрі Крішни. Ці трансцендентні діяння є осереддям уваги в Десятій пісні твору. Однак, аби збагнути першооснову, слід просуватися послідовно, осягаючи знання про категорії.
Для философского ума естественно стремление постичь источник творения. Когда в ночном небе мы видим звезды, мы, конечно, задумываемся над тем, кто их населяет. Такие вопросы естественны для человека, так как он обладает более развитым сознанием, чем животные. Автор «Шримад-Бхагаватам» дает прямой ответ на все эти вопросы. Он говорит, что источником всего сущего является Господь Шри Кришна. Он не только создает Вселенную, но и разрушает ее. По воле Господа проявленная материальная природа создается в определенное время. В течение некоторого времени она поддерживается, а затем, по Его же воле, уничтожается. Следовательно, за всей космической деятельностью стоит высшая воля. Конечно, существуют всевозможные атеисты, не верящие в творца, но это лишь следствие скудости их знаний. Например, современные ученые создали космические спутники. С помощью тех или иных приспособлений они выводят их на какое-то время в космическое пространство и на расстоянии управляют ими. Так и вселенные с их бесчисленными звездами и планетами управляются разумом Личности Бога.
Цілком природно, що філософський розум прагне пізнати джерело творіння. Дивлячись увечері на зорі в небі, людина з таким складом розуму природно загадується про те, хто їх населяє. Ця допитливість природна для людини, з її розвиненішою проти тварин свідомістю. Автор «Шрімад-Бгаґаватам» дає пряму відповідь на такі запитання. Він каже, що Господь Шрі Крішна — це джерело усього створеного. Він не лише творець усесвіту, а і його руйнівник. Коли настає час, з волі Господа космічна природа виникає, якийсь час існує і по тому знищується, теж з Його волі. Так, за всім, що відбувається в космосі, стоїть верховна воля. Звичайно, є й атеїсти різних ґатунків, що не мають віри в творця, але причина тому єдина — брак знання. Сучасні вчені створили, наприклад, супутники і тим чи іншим способом запускають їх у космічний простір. Супутники перебувають у космосі якийсь час, і вчені, що створили їх, з великої відстані керують ними. Так само всіма всесвітами з їхніми незліченними зірками та планетами керує інтелект Бога-Особи.
В ведических писаниях говорится, что Абсолютная Истина, Личность Бога, — главное среди всех живых существ. Все живые существа, начиная с Брахмы, первого из сотворенных существ, и кончая крошечным муравьем, являются индивидуальными живыми существами. Но и выше Брахмы есть живые существа, которые тоже обладают индивидуальностью. Личность Бога тоже живое существо. Так же как и живые существа, Верховный Господь является индивидуальностью. Но Верховный Господь, высшее живое существо, обладает величайшим разумом и разнообразнейшими непостижимыми энергиями. Если человеческий ум способен создать спутник, то нетрудно представить себе, что ум, превосходящий человеческий, может создавать куда более удивительные вещи. Рассудительный человек быстро согласится с этим доводом, но упрямые атеисты никогда его не примут. Шрила Вьясадева, однако, сразу же принимает высший разум как парамешвару. Он склоняется перед высшим разумом, называя его пара или парамеш́вара, то есть Верховной Личностью Бога. Как утверждается в «Бхагавад- гите» и других писаниях, переданных Шри Вьясадевой, в особенности «Шримад-Бхагаватам», этот парамеш́вара есть Шри Кришна. В «Бхагавад-гите» Господь говорит, что нет иной пара-таттвы (суммум бонум), кроме Него. Поэтому Шри Вьясадева с самого начала склоняется перед пара-таттвой, Шри Кришной, чья трансцендентная деятельность описывается в Десятой песни.
У ведичних писаннях сказано: Абсолютна Істина, Бог-Особа, є найголовніша з живих істот. Усі живі істоти — від найпершої створеної істоти, Брахми, і до найменшого мурашки — є осібні живі істоти. Є й інші вищі проти Брахми живі істоти, що теж мають якості індивідуальности. До числа цих істот належить і Бог-Особа. Він — особистість так само, як і інші істоти. Але Верховний Господь, найвища жива істота, має найвищий інтелект і володіє надзвичайними незбагненними енерґіями всіх можливих різновидів. Якщо мозок людини здатний створити космічний супутник, то неважко уявити, що мозок, вищий проти людського, може створювати речі куди дивовижніші. Мисляча людина легко визнає слушність такого доказу, проте є затяті атеїсти, які ніколи з цим не погодяться. Шріла В’ясадева, однак, зразу ж починає з того, що визнає верховний інтелект за парамешвару. Він складає шанобливі поклони найвищому інтелектові, звертаючись до нього: пара, парамешвара чи «Верховний Бог-Особа». Парамешвара — це Шрі Крішна, як то визнає «Бгаґавад-ґіта» та інші писання від Шрі В’ясадеви, і передусім «Шрімад-Бгаґаватам». У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що немає іншої пара-таттви (суммум бонум) крім Нього. Тому В’ясадева починає з того, що вшановує пара-таттву, Шрі Крішну, чиї трансцендентні дії описано в Десятій пісні.
Недобросовестные люди сразу принимаются за Десятую песнь, особенно за те пять глав, в которых содержится описание танца раса Господа. Этот раздел «Шримад-Бхагаватам» представляет собой самую сокровенную часть великого произведения. Тот, кто не постиг в совершенстве трансцендентную науку о Господе, не может правильно понять трансцендентные игры Господа, называемые танцем раса, и Его любовные забавы с гопӣ, являющиеся объектом поклонения. Этот предмет высокодуховен, и только освобожденные личности, постепенно достигшие стадии парамахамсы, способны испытать трансцендентное наслаждение от танца раса. Поэтому Шрила Вьясадева дает читателю возможность постепенно углублять свое духовное понимание, чтобы он мог получить истинное наслаждение от квинтэссенции игр Господа. Поэтому он намеренно обращается к мантре гаятри, дхӣмахи. Мантра Гаятри предназначена для духовно продвинутых людей. Когда человек достигает успеха в повторении мантры Гаятри, он способен достичь трансцендентного положения Господа. Поэтому, чтобы успешно повторять мантру Гаятри и достичь стадии трансцендентного понимания Господа, Его имени, Его славы, Его качеств и т. д., необходимо обрести качества брахмана, то есть находиться исключительно под влиянием гуны благости.
Безпринципні люди вдаються відразу до Десятої пісні, а надто до п’яти глав, котрі змальовують Господній танець раса. Ця частина « Шрімад - Бгаґаватам » — найпотаємніша частина величного твору. Той, хто не опанував зусебічно трансцендентної науки про Господа, запевно хибно сприйматиме гідні поклоніння трансцендентні розваги Господа — танець раса та Його любовні взаємини з ґопі. Це найвищою мірою духовний предмет, і тому зрозуміти трансцендентну насолоду цього танцю раса можуть тільки звільнені особи, що поступом піднеслись на рівень парамахамс. Тому Шріла В’ясадева дає читачеві змогу плекати в собі духовне усвідомлення, щоб зрештою поступом прийти до рівня, де можна насолоджуватися найпіднесенішими з Господніх розваг. Отже, він промовляє мантру ґаятрі,
«Шримад-Бхагаватам» повествует о сварупе Господа, которую проявляет Его внутренняя энергия. Эта энергия отличается от внешней, проявившей доступное нашему восприятию мироздание. В данной шлоке Шрила Вьясадева показывает разницу между ними. Шри Вьясадева говорит, что проявление внутренней энергии реально, тогда как проявление внешней энергии, то есть материальное существование, временно и иллюзорно, подобно миражу в пустыне. В мираже нет настоящей воды, а только ее видимость. Настоящая вода находится в другом месте. Проявленное космическое творение только кажется реальностью. В действительности оно лишь тень реального духовного мира. Абсолютная Истина находится в духовном, а не в материальном небе, где все является относительной истиной. Это означает, что каждая истина здесь зависит от чего-то другого. Это космическое творение возникает в результате взаимодействия трех гун природы. И его временные проявления устроены так, чтобы сбитая с толку обусловленная душа, которая проявляется в телах, принадлежащих к великому множеству видов жизни, включая таких высших полубогов, как Брахма, Индра, Чандра и проч., принимала иллюзию за реальность. На самом деле проявленный мир нереален, но он кажется реальным, поскольку существует истинная реальность духовного мира, где Личность Бога вечно пребывает со Своим трансцендентным окружением.
«Шрімад-Бгаґаватам» оповідає про сварупу Господа, що проявлена Його внутрішньою енерґією. Ця енерґія відмінна од зовнішньої, яка проявила доступний нашому досвіду космічний світ. Шріла В’ясадева у даній шлоці виразно розмежовує згадані дві енерґії, стверджуючи, що проявлена внутрішня енерґія є реальна, а зовнішня проявлена енерґія у формі матеріального буття є тимчасова та оманна, як міраж у пустелі. Коли в пустелі виникає міраж, здається, що в ньому є вода, але насправді води там немає, — справжня вода деінде. Проявлене космічне творіння видається реальним. Але сама реальність, якої воно є лише тьмяне віддзеркалення, — це духовний світ. Абсолютна Істина перебуває в духовному, а не в матеріальному небі. Все, що існує в матеріальному небі, є істина відносна. Це означає, що кожна істина тут обов’язково від чогось залежить. Космічне творіння виникає із взаємодії трьох ґун матеріальної природи, і всі тимчасові проявлення створені так, щоб являти ілюзію реальности запамороченому розуму зумовленої душі, що з’являється в якомусь із численних видів життя, до яких входять і вищі півбоги, як-от Брахма, Індра, Чандра та ін. Насправді ж нічого реального у проявленому світі немає. Проте він видається реальним, тому що істинна реальність існує-таки в духовному світі, де з усім Своїм трансцендентним оточенням вічно перебуває Бог-Особа.
Главный инженер сложного строительства не принимает в нем непосредственного участия, но ему известен каждый его уголок, потому что все осуществляется под его руководством. Ему все известно об этом сооружении как прямо, так и косвенно. Подобно этому, Личность Бога — верховный инженер этого космического творения — знает в нем каждый уголок, несмотря на то что все работы в нем выполняют полубоги. Все в материальном творении — от Брахмы и до крошечного муравья — зависимы. Во всем видна рука Господа. Из Него исходят все материальные элементы и все духовные искры. Все, что создается в материальном мире, есть не что иное, как взаимодействие двух энергий — материальной и духовной, которые берут начало в Абсолютной Истине, Личности Бога, Шри Кришне. Проведя в лабораторных условиях реакцию между водородом и кислородом, химик может создать воду. Но на самом деле и живым существом, работающим в лаборатории, руководит Верховный Господь, и материалы для его работы тоже поставляет Господь. Господь прямо или косвенно знает обо всем, Ему известно все до мельчайших подробностей, и Он полностью независим. Его сравнивают с золотым месторождением, а разнообразные космические творения — с изделиями из золота: кольцами, ожерельями и проч. Золотое кольцо и ожерелье качественно едины с золотом в золотоносной жиле, но в количественном отношении они не равны. Таким образом, в Абсолютной Истине одновременно присутствуют и единство, и различие. Нет ничего полностью тождественного Абсолютной Истине, но в то же время нет и ничего независимого от Нее.
Начальник великого будівництва сам безпосередньо нічого не будує, але він знає найменші деталі всього, що відбувається, тому що все робиться під його наглядом. Про хід робіт він — і прямо, і непрямо — знає все. Так само і Верховний Бог-Особа є верховний будівничий творіння і тому досконало знає найменші деталі космічного творіння, хоча всі роботи виконують півбоги. У матеріальному творінні ніхто не є незалежною істотою, починаючи від Брахми і закінчуючи найнезначнішою мурашкою. У всьому видно руку Господа. І всі матеріальні елементи, і всі духовні іскри виходять з Нього одного. І все, що постає в матеріальному світі, є просто взаємодією двох енерґій, матеріальної і духовної, які виходять з Абсолютної Істини, Бога-Особи, Шрі Крішни. Хімік, сполучивши кисень з воднем, може виготовити в своїй лабораторії воду, але насправді живу істоту, що працює в лабораторії, скеровує Господь, і так само матеріали, що з ними вона працює, теж постачає Господь. Прямо чи непрямо Господь знає все, Йому відомі й найменші дрібниці, і Він цілковито незалежний. Його порівнюють до золотої копальні, а космічне проявлення у всьому його розмаїтті форм — до золотих виробів, як-от золоті каблучки, намиста тощо. З погляду якости золота каблучка чи золоте намисто тотожні золоту у копальні, проте з погляду кількісного вмісту золота між ними існує різниця. Отак Абсолютна Істина водночас і тотожна усьому, і відмінна від усього. Немає нічого, що було б абсолютно тотожне Абсолютній Істині, і рівночасно немає нічого, що було б від Неї незалежне.
Все обусловленные души, начиная с Брахмы, конструктора вселенной, и кончая крошечным муравьем, что-либо создают, но все они зависят от Верховного Господа. Материалист ошибочно полагает, что нет иного творца, кроме него самого. Это называется майей, иллюзией. Обладая ничтожными знаниями, материалист не способен видеть дальше, чем ему позволяют его несовершенные чувства. Поэтому он думает, что материя принимает форму сама, без помощи высшего разума. В данной шлоке Шрила Вьясадева опровергает это: «Полное целое, Абсолютная Истина, является источником всего. Поэтому нет ничего независимого от тела Абсолютной Истины». Что бы ни происходило с телом, воплощенный в теле тотчас узнает об этом. Аналогичным образом, творение — это тело абсолютного целого. Следовательно, прямо или косвенно Абсолюту известно обо всем, что происходит в творении.
Зумовлені душі, від Брахми, що конструює цілий усесвіт, і до крихітного мурашки, — всі щось творять, але ніхто з них не є незалежний від Верховного Господа. Матеріаліст помилково вважає, що іншого творця, крім нього самого, немає. Це називається майа, ілюзія. Посідаючи надзвичайно обмежене знання, матеріаліст бачить лише те, що може сприйняти своїми недосконалими чуттями, а тому гадає, що матерія набуває форми сама собою, без допомоги вищого інтелекту. Шрі В’ясадева спростовує це у шлоці: «Довершене ціле, чи Абсолютна Істина, є джерело усього, і тому ніщо не може бути незалежне од тіла Абсолютної Істини». Про все, що трапляється з тілом, негайно дізнається той, хто в ньому втілений. Так само і творіння є тілом абсолютного цілого. Отож, Абсолют прямо й непрямо знає все, що відбувається у творінні.
В шрути-мантре также говорится, что абсолютное целое, или Брахман, — изначальный источник всего. Все исходит из Него и все поддерживается Им. И в конце все в Него же и возвращается. Таков закон природы. То же подтверждает и смр̣ти-мантра. Говорится, что источник, из которого все появляется в начале века Брахмы, и вместилище, в которое все возвращается в конце, — Абсолютная Истина, Брахман. Ученые-материалисты считают само собой разумеющимся, что Солнце является источником происхождения планетной системы, но они не в состоянии объяснить, откуда берется само Солнце. Здесь же говорится об изначальном источнике всего сущего. Согласно ведическим писаниям, Брахма, которого можно сравнить с Солнцем, не является изначальным творцом. В этой шлоке утверждается, что Брахма получил ведическое знание от Личности Бога. Можно возразить, что Брахму, первое живое существо, некому было вдохновлять, поскольку других живых существ тогда еще не было. Здесь же сказано, что это Верховный Господь вдохновил Брахму, вторичного творца, чтобы тот мог выполнять свои созидательные функции. Итак, высший разум, стоящий за всеми творениями, — Абсолютный Господь, Шри Кришна. В «Бхагавад-гите» Господь Шри Кришна говорит, что Он один управляет созидательной энергией, пракр̣ти, которая составляет совокупную материю. Поэтому Шри Вьясадева поклоняется не Брахме, а Верховному Господу, руководящему Брахмой в его созидательной деятельности. В этой шлоке следует обратить внимание на слова абхиджн̃ах̣ и свара̄т̣. Эти два слова указывают на отличие Верховного Господа от остальных живых существ. Никакое другое живое существо не является ни абхиджн̃ах̣, ни свара̄т̣. Иначе говоря, ни одно из них не обладает ни полным знанием, ни полной независимостью. Даже Брахма, чтобы творить, должен медитировать на Верховного Господа, что же тогда говорить о таких больших ученых, как Эйнштейн! Ясно, что мозг такого ученого не является творением рук человека. Ученые не могут создать подобный мозг. Что же говорить о глупых атеистах, отвергающих авторитет Господа? Даже имперсоналисты-майявади, которые тешат себя надеждой слиться с Господом, не являются ни абхиджн̃ах̣, ни свара̄т̣. Такие имперсоналисты подвергают себя суровым аскезам, чтобы получить знание и слиться с Господом. Но в конце концов они попадают в зависимость от какого-нибудь своего богатого ученика, предоставляющего им деньги на постройку монастырей и храмов. Таким атеистам, как Равана или Хираньякашипу, пришлось налагать на себя суровые епитимьи, прежде чем они решились бросить вызов власти Господа. Но в конечном счете и они оказались беспомощными и не смогли спастись, когда Господь предстал перед ними в облике жестокой смерти. Так же обстоит дело и с нынешними атеистами, осмеливающимися отвергать власть Господа. История повторяется, и этих атеистов постигнет та же участь. Стоит человеку пренебречь властью Господа, как природа и ее законы тотчас наказывают его. Это подтверждается в широко известном стихе «Бхагавад-гиты»: йада̄ йада̄ хи дхармасйа гла̄них̣. «Всякий раз, когда дхарма приходит в упадок и возрастает адхарма, Я нисхожу Сам, о Арджуна» (Б.-г., 4.7).
Шруті-мантра теж проголошує, що абсолютне ціле, чи Брахман, є найвище джерело усього. З Нього все виходить, підтримує все теж Він, а накінці все знову входить у Нього. Такий закон природи. В смріті-мантрі маємо потвердження тому. Сказано, що джерело, з якого все виходить на початку віку Брахми, і вмістище, до якого все остаточно входить, — це Абсолютна Істина, Брахман. Матеріалістичні вчені вважають за очевидну істину, що сонце є в кінцевому підсумку джерелом, з якого виникла планетна система, однак пояснити, звідки виникає саме сонце, вони не на силі. Але цей вірш дає пояснення про джерело всього сущого. Брахма, що його можна порівняти до сонця, за ведичними писаннями не є найвищий творець. У цій шлоці сказано, що ведичного знання Брахму навчив Бог-Особа. Можна заперечити, що оскільки Брахма є первісною живою істотою, його не було кому надихнути, бо інших істот ще не було. Але тут сказано ясно, що Верховний Господь наділив вторинного творця, Брахму, здатністю творити, щоб той зміг виконати покладений на нього обов’язок. Отже, верховний інтелект, який стоїть за всім створеним, є Абсолютний Бог, Шрі Крішна. В «Бгаґавад-ґіті» Господь Шрі Крішна стверджує, що Він і тільки Він здійснює верховний нагляд за творчою енерґією, пракріті, яка є сукупністю матерії. Тому Шрі В’ясадева поклоняється не Брахмі — він вшановує Верховного Господа, що скеровує Брахму у всій його творчій діяльності. В цій шлоці слова абгіджн̃ах̣ і свара̄т̣ мають особливу вагу. Цими двома словами встановлено межу між Верховним Господом і рештою живих істот. Ніяка інша жива істота не є ані абгіджн̃ах̣, ані свара̄т̣, тобто ніхто не має ні повного знання, ні повної незалежности. Навіть Брахма, щоб мати змогу творити, мусить медитувати на Верховного Господа, за великих вчених, Айнштайна, приміром, годі й казати. Мозок такого вченого запевно не є витвір людських рук. Такого мозку не виробити і вченим, а за малорозвинених атеїстів, що повстають на Господню владу, дарма і згадувати. Навіть майаваді-імперсоналісти, що тішать своє самолюбство гадкою, ніби можуть стати єдиними із Господом, не є ні абгіджн̃ах̣, ні свара̄т̣. Такі імперсоналісти, прагнучи надбати знання, яке дало б змогу стати одним з Господом, вдаються до суворих аскез; але закінчується все, зазвичай, тим, що вони потрапляють в залежність від якогось із своїх багатих учнів, котрий постачає їм гроші на будівництво монастирів та храмів. Перш як кинути виклик владі Бога, атеїсти, як-от, прикладом, Равана чи Хіран’якашіпу, мали пройти через суворі аскези. Проте зрештою виявилось, що вони геть безпорадні. Вони не могли навіть врятувати себе, коли Господь з’явився перед ними в подобі жорстокої смерти. Те саме буде і з сучасними атеїстами, яким стає зухвалости заперечувати владу Бога. З ними станеться те саме, бо історія повторює себе. Природа з її законами завжди напоготові покарати тих, хто зневажає Господню владу. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта» у відомому вірші йада̄ йада̄ хі дгармасйа ґла̄ніх̣. «Коли дгарма занепадає і росте адгарма, о Арджуна, Я втілююсь» (Б.-ґ. 4.7).
Во всех шрути-мантрах подтверждается, что Верховный Господь совершенен. В шрути-мантрах говорится, что, бросив взгляд на материю, совершенный Господь создал все живые существа. Живые существа являются неотъемлемыми частицами Господа, и Он оплодотворяет гигантское материальное творение семенами духовных искр. Это приводит в движение созидательные энергии, благодаря чему возникает множество удивительных творений. Атеисты могут возразить, что Бог не искуснее часовщика, но Бог, несомненно, превосходит его, так как может создавать парные механизмы: мужские и женские. И уже без дальнейшего вмешательства Бога мужские и женские формы разнообразных механизмов продолжают производить бесчисленное количество себе подобных. Если бы человеку удалось создать комплекс машин, способных без его участия производить другие машины, он приблизился бы к разуму Бога. Но это невозможно, потому что каждый механизм должен кто-то обслуживать. Следовательно, никто не может творить так же совершенно, как Бог. Одно из имен Бога — асамаурдхва. Оно означает, что никто не равен Ему и никто не превосходит Его. Тот, кому нет равных, есть парам̇ сатйам, Высшая Истина. Это подтверждают и шрути-мантры. Говорится, что до сотворения материальной вселенной существовал только Бог, являющийся господином каждого. Это Он преподал ведическую науку Брахме, и Ему следует неукоснительно повиноваться во всем. Каждый, кто хочет избавиться от материальных пут, должен предаться Господу. То же говорится и в «Бхагавад-гите».
Те, що Верховний Господь є досконалий з будь-якого погляду, свідчать усі шруті-мантри. В шруті-мантрах сказано, що вседосконалий Господь кинув погляд на матерію і так створив усі живі істоти. Живі істоти є невід’ємні частки Господа. Господь запліднює неозоре матеріальне творіння насінинами духовних іскор. Так приходять до руху твірні енерґії, даючи початок численним дивовижним творінням. Атеїст скаже на це, що Господь не вправніший за годинникаря, але вищість Господа безсумнівна: Він може створити пару машин — тіла чоловічої і жіночої статі. А вже далі ці чоловічі та жіночі механізми виробляють інші, подібні до них самих, машини без ліку, і цей процес вже не вимагає уваги Бога. Наблизитись інтелектом до Бога людина могла б лише в тому випадку, якби їй вдалося виготовити набір машин, які були б здатні виробляти далі інші машини без її втручання. Однак це неможливо, бо кожна машина зокрема потребує осібної обслуги. Отже, ніхто не здужає творити так, як Бог. Ще одне ім’я Бога — асамаурдгва — означає, що немає рівного Йому чи більшого за Нього. Парам сат’ям, або Верховна Істина, — це Той, хто не має Собі рівного і проти кого немає вищого. Підтвердження цьому містять і шруті-мантри, де мовиться, що перед творенням матеріального усесвіту існував тільки Господь, володар над усіма. Саме Він навчив Брахму ведичного знання, і це Йому, Господеві, слід коритися в усьому. Кожен, хто хоче звільнитися з пут матерії, мусить віддатися Господу. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті».
Тот, кто не предается лотосным стопам Верховного Господа, несомненно, впадет в заблуждение. Как подтверждается в «Бхагавад-гите», только в совершенстве познав Кришну как причину всех причин и предавшись Его лотосным стопам, разумный человек становится махатмой, великой душой. Но такие великие души встречаются редко. Только махатмы способны понять, что Верховный Господь — первопричина всего сущего. Он есть парама, высшая истина, потому что все остальные истины зависимы от Него. Он всеведущ, и для Него не существует иллюзии.
Доки людина не віддасть себе лотосовим стопам Верховного Господа, вона неодмінно перебуватиме в омані. Як запевняє «Бгаґавад-ґіта», тільки коли мудра людина пізнає, що Крішна є причина всіх причин, і віддається Його лотосовим стопам, вона може стати махатмою, великою душею. Але таку велику душу подибуємо дуже рідко. Тільки махатмам до снаги зрозуміти, що Верховний Господь є первісна причина всіх причин. Він є парама, найвища істина, тому що всі інші істини є відносні щодо Нього. Він всезнаючий. Ілюзії для Нього не існує.
Отдельные ученые-майявади пытаются доказать, что «Шримад-Бхагаватам» не был составлен Шри Вьясадевой. Некоторые из них высказывают предположение, что он является современным произведением, написанным неким Вопадевой. Опровергая эти бессмысленные рассуждения, Шри Шридхара Свами указывает, что ссылки на «Бхагаватам» содержатся во многих древнейших Пуранах. Первая шлока «Бхагаватам» начинается с мантры гаятри. Об этом упоминается в древнейшей из Пуран — «Матсья-пуране». В этой Пуране со ссылкой на мантру гаятри в «Бхагаватам» утверждается, что произведение, в котором есть множество повествований, содержащих духовные наставления, открывается мантрой гаятри. Там есть и история о Вритрасуре. Каждый, кто в день полнолуния преподнесет в дар это великое произведение, достигнет высочайшего совершенства жизни — вернется к Богу. Ссылки на «Бхагаватам» есть и в других Пуранах, где ясно говорится, что этот труд состоит из двенадцати песней, содержащих восемнадцать тысяч шлок. В «Падма-пуране» приводится беседа между Гаутамой и Махараджей Амбаришей, где также упоминается «Бхагаватам». Царь получил совет регулярно читать «Шримад-Бхагаватам», если он хочет освободиться из материального рабства. Итак, авторитет «Бхагаватам» не подлежит никакому сомнению. За последние пять столетий многие эрудированные ученые и ачарьи, в частности, Джива Госвами, Санатана Госвами, Вишванатха Чакраварти, Валлабхачарья и другие признанные ученые уже после Господа Чайтаньи составили подробные комментарии к «Бхагаватам». Тому, кто серьезно изучает «Шримад-Бхагаватам», советуется ознакомиться с ними, чтобы получить большее наслаждение от этого трансцендентного послания.
Деякі вчені-майаваді обстоюють погляд, що «Шрімад-Бгаґаватам» створив не Шріла В’ясадева. Дехто з них вважає, ніби це сучасний твір, автором якого є певний Вопадева. Аби спростувати подібні безпідставні твердження, Шрі Шрідгара Свамі вказує, що згадка за «Бгаґаватам» є у багатьох найдавніших Пуранах. Перша шлока «Бгаґаватам» починається мантрою ґаятрі, і про це сказано у найдавнішій з Пуран, «Матс’я Пурані». В цій Пурані, із вказівкою на мантру ґаятрі в «Бгаґаватам», сказано, що є твір, який відкривається мантрою ґаятрі і містить багато оповідей з духовним змістом і де наведено історію про Врітрасуру. Сказано ще, що кожен, хто в день повного місяця приносить цей величний твір у дар, осягає найвищу досконалість життя: повертається до Бога. Посилання на «Шрімад-Бгаґаватам» містять і інші Пурани. Там конкретно зазначено, що твір складають дванадцять пісень, які містять вісімнадцять тисяч шлок. Згадують за «Шрімад-Бгаґаватам» у бесіді між собою Ґаутама і Махараджа Амбаріша («Падма Пурана»). Махараджа Амбаріша дістав пораду реґулярно читати «Шрімад-Бгаґаватам», якщо бажає звільнитися від матеріальних пут. Ці свідчення не лишають жодних сумнівів щодо достовірности «Шрімад-Бгаґаватам». Упродовж останніх п’ятисот років численні блискучі вчені та ачар’ї, як ось Джіва Ґосвамі, Санатана Ґосвамі, Вішванатга Чакраварті, Валлабгачар’я і багато інших видатних учених, які жили вже після часів Господа Чайтан’ї, склали до «Бгаґаватам» докладні пояснення. Серйозному учневі варто було б спробувати ознайомитися з ними, це допоможе йому повніше відчути смак трансцендентного послання.
Шрила Вишванатха Чакраварти Тхакур уделяет особое внимание первоначальной и чистой психологии секса (ади-расе), в которой полностью отсутствует мирское опьянение. Секс является движущей силой всего материального творения. В современной цивилизации это ось, вокруг которой вращается вся деятельность человека. Половые отношения господствуют повсюду, следовательно, они не являются нереальными. Их реальность можно испытать в духовном мире, а материальные половые отношения представляют собой лишь извращенное отражение изначальной реальности. Эта изначальная реальность пребывает в Абсолютной Истине. Таким образом, Абсолютная Истина не может быть безличной. Невозможно быть безличным и содержать в себе чистую половую жизнь. Таким образом, философы-имперсоналисты, настаивая на безличности высшей истины, косвенно поощряют занятия отвратительным мирским сексом. Не ведая об истинной духовной форме секса, люди сделали извращенный материальный секс смыслом своей жизни. Секс в нездоровом материальном состоянии отличается от духовного секса.
Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура в своїх працях розглядає безпосередньо первинну чисту психологію сексу (аді- расу), що цілковито вільна від матеріальної скверни. Усе матеріальне творіння обертається навколо статевого життя. В сучасному людському суспільстві секс є осереддям усієї діяльности. Скрізь, куди не глянь, секс відіграє головну роль. Отже, статеве життя не є щось нереальне. В реальній подобі він існує в духовному світі, а статеві стосунки в матеріальному світі є спотвореним відбитком первісного явища. Це відначальне статеве життя міститься в Абсолютній Істині, і це свідоцтво того, що Абсолютна Істина не може бути безособистісна. Неможливо бути безособистісним і водночас містити в собі чисте статеве життя. Отже, філософи-імперсоналісти, найбільше наголошуючи на безособистісности найвищої істини, непрямо штовхають до огидних матеріальних статевих стосунків. Внаслідку людство, не маючи інформації про істинну духовну форму статевих стосунків, взяло спотворене матеріальне статеве життя за вершину всього. Проте секс у матеріальному житті, яке є хворобливим станом істоти, і секс у духовному бутті геть відмінні.
«Шримад-Бхагаватам» постепенно поднимет непредубежденного читателя на высочайшую ступень трансцендентного совершенства. Он позволит ему возвыситься над тремя видами материальной деятельности, которую рекомендуют Веды: кармическими действиями, спекулятивным философствованием и поклонением функциональным божествам.
«Шрімад-Бгаґаватам» поступово підійме неупередженого читача на найвищий рівень досконалости в трансцендентному. Він дасть змогу стати понад матеріальною діяльністю у трьох якостях, на яку вказують вірші Вед: діяльністю задля плодів, умоглядною філософією та поклонінням чинним божествам.