Skip to main content

Мантра девятая

МАНТРА ДЕВ’ЯТА

Текст

Текст

андхам̇ тамах̣ правиш́анти
йе ’видйа̄м упа̄сате
тато бхӯйа ива те тамо
йа у видйа̄йа̄м̐ рата̄х̣
андгам̇ тамах̣ правіш́анті
йе ’відйа̄м упа̄сате
тато бгӯйа іва те тамо
йа у відйа̄йа̄м̇ рата̄х̣

Пословный перевод

Послівний переклад

андхам — грубое невежество; тамах̣ — темнота; правиш́анти — входят; йе — те, кто; авидйа̄м — невежеству; упа̄сате — поклоняются; татах̣ — чем это; бхӯйах̣ — более; ива — подобно; те — они; тамах̣ — темнота; йе — те, кто; у — также; видйа̄йа̄м — совершенствованием знаний; рата̄х̣ — заняты.

андгам—брутальне невігластво; тамах̣—пітьма; правіш́анті—входять у; йе—ті, хто; авідйа̄м—незнання; упа̄сате—поклоняються; татах̣—далі; бгӯйах̣—вважають; іва—подібно; те—вони; тамах̣—пітьма; йе—ті; у—також; відйа̄йа̄м—в плеканні знань; рата̄х̣—залучений до.

Перевод

Переклад

Тем, кто совершенствуется в невежественной деятельности, уготованы темнейшие районы невежества. Однако еще хуже те, кто совершенствует так называемое знание.

Ті, що діють без правильного розуміння, потрапляють до найпохмуріших місцин невігластва. Але ще гіршим є становище тих, хто плекає так зване «знання».

Комментарий

Коментар

КОММЕНТАРИЙ: В этой мантре сравниваются два понятия: видйа̄ и авидйа̄. Авидья, невежество, несомненно, опасно, но видья, то есть знание, если оно ошибочно или вводит в заблуждение, еще опаснее. Эта мантра «Шри Ишопанишад» гораздо актуальнее сегодня, чем когда бы то ни было в прошлом. Современная цивилизация добилась значительных успехов на поприще просвещения масс, но в результате этого люди только стали более несчастны, чем когда-либо прежде, потому что уделяют слишком много внимания материальному прогрессу и забыли о самом важном аспекте жизни — духовном.

У цій мантрі пропонується порівняльний аналіз відйі й авідйі. Авідйа̄, невігластво, безсумнівно, небезпечне, але ще небезпечнішим є помилкове, оманне знання. В наші часи ця мантра Ш́рı̄ Īш́опанішад більш актуальна, ніж будь-коли досі. Сучасна цивілізація досягла значних успіхів в галузі масової освіти, але люди стали від цього ще більш нещасними, ніж будь-коли, тому що загострення уваги на матеріальному проґресі призвело до втрати смаку до духовної, найголовнішої сторони життя.

Что касается видьи, то в первой мантре «Шри Ишопанишад» очень определенно сказано, что Верховный Господь является владельцем всего, и забвение этого факта есть невежество. Чем глубже человек забывает эту истину, тем глубже погружается во тьму, и с этой точки зрения безбожная цивилизация, совершенствующая так называемое образование, более опасна, чем общество, в котором массы людей менее «образованны».

Що ж стосується відйі, то в першій мантрі напрочуд ясно з’ясовано, що Господь є володарем усього й забуття цього є невіглаством. Чим більше людина забуває цю істину, тим глибше вона занурюється в пітьму. В цьому розумінні безбожна цивілізація, скерована до так званого «підвищення загальноосвітнього рівня», куди небезпечніша, ніж цивілізація, де народ у своєму загалі менш освічений.

Люди делятся на разные категории: карми, гьяни и йогов. Карми — это те, кто занят удовлетворением чувств. Практически 99,9 процента людей в современном обществе заняты удовлетворением своих чувств под вывесками индустриализации, развития экономики, альтруизма, политической деятельности и т. д. Вся эта деятельность в большей или меньшей степени основана на принципе удовлетворения чувств и никак не связана с сознанием Бога, о котором идет речь в первой мантре «Шри Ишопанишад».

З-поміж людей різних класів — кармі, джн̃а̄ні та йоґів — кармі є тими, хто діє задля задоволення своїх почуттів. Майже 99,9 відсотків людей у сучасному суспільстві діють заради почуттєвого задоволення під прапорами індустріалізації, економічного розвитку, альтруїзму, політичної активності тощо. Однак усю подібну діяльність тим чи іншим чином засновано на прагненні до чуттєвого задоволення і діяльність така не має жодного зв’язку із свідомістю Бога, яку було описано в першій мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад.

Люди, поглощенные плотскими наслаждениями, на языке «Бхагавад-гиты» (7.15) называются мудхами. Это слово означает, что они так же невежественны и темны, как ослы, символ тупости. Люди, занятые бессмысленным удовлетворением чувств, по определению «Шри Ишопанишад», поклоняются авидье. И те, кто поддерживают такого рода цивилизацию, называя это прогрессом просвещения, приносят гораздо больше вреда, чем те, кто живет только ради удовлетворения чувств. Прогресс науки безбожных людей так же опасен, как драгоценный камень на голове кобры. Кобра, украшенная драгоценным камнем, еще опаснее, чем кобра без украшения. В «Хари-бхакти-судходае» (3.11) научные достижения безбожных людей сравнивают с украшениями на мертвеце. В Индии, как и во многих других странах, некоторые люди придерживаются обычая провожать в последний путь украшенное тело покойника, чтобы хоть как-то утешить скорбящих родственников. Вся современная цивилизация представляет собой такую же жалкую попытку хоть как-то облегчить непрекращающиеся страдания материального существования. Вся эта деятельность направлена только на удовлетворение чувств. Но выше чувств стоит ум, выше ума — интеллект, а выше интеллекта — душа. Поэтому целью настоящего образования должно быть самоосознание, познание духовных ценностей души. Любое другое образование, не приводящее к пониманию природы своего «я», следует считать авидьей, невежеством. И культивировать его — значит опускаться в темнейшие области невежества.

Мовою Бгаґавад-ґı̄ти (7.15), люди, що занурені у брутальне задоволенням почуттів, є віслюками, мӯдгами. Як і віслюк — уособлення тупості — вони перебувають у пітьмі. Ті, хто безглуздо вганяє за почуттєвою втіхою, згідно з присудом Ш́рı̄ Īш́опанішад, поклоняються авідйі. Але ті, хто бере на себе роль сприяти розвиткові подібної цивілізації во ім’я «поліпшення освітнього процесу», завдають ще більшої шкоди, ніж шукачі брутальних втіх. Розвиток науки та освіти, здійснюваний невіруючими, є настільки ж небезпечним, як коштовний камінь на каптурі кобри. Кобра, прикрашена самоцвітом, так само небезпечна, як і звичайна.

В Харі-бгакті-судгодайі розвиток освіти, здійснюваний безбожниками, порівнюється з прикрасами на мертвому тілі. В Індії, як і в багатьох інших країнах, поширений звичай нести на чолі похоронної процесії прикрашене мертве тіло. Це тішить родичів померлого, які оплакують його. Подібно до цього діяльність апологетів сучасної цивілізації нагадує спроби перелатування вбогої одежини з метою приховати вічні злидні матеріального існування. Всі такі дії спрямовано на задоволення почуттів, однак над чуттями стоїть розум, над розумом — інтелект, а ще вище перебуває душа. Отже, метою справжньої освіти мусить стати самоусвідомлення, пізнання і виявлення духовних вартостей душі. Будь-яка освіта, що не ставить собі за мету духовне усвідомлення, є авідйею, незнанням, а плекання авідйі заводить людей до найтемніших нетрів невігластва.

«Бхагавад-гита» (2.42, 7.15) называет таких заблуждающихся мирских просветителей веда-ва̄да-рата и ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄. Они могут также быть демонами-атеистами, низшими из людей. Те, кто относится к веда-вада-ратам, выдают себя за знатоков ведических писаний, но, к сожалению, превратно понимают цель Вед. В «Бхагавад-гите» (15.15) говорится, что целью Вед является познание Личности Бога, но их это совсем не интересует. Они зачарованы результатами кармической деятельности: достижением рая и т. п.

Згідно з Ведами, «просвітителі», які самі перебувають у омані, відомі як: 1) веда-ва̄да-рати, 2) ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на, 3) а̄сурам бга̄вам і 4) нара̄дгами. Вчені веда-ва̄да-рата вдають із себе великих знавців ведичної літератури, але, на жаль, вони повністю відхилились од мети Вед. В Бгаґавад-ґı̄ті (15.18 – 20) сказано, що метою Вед є пізнати Бога-Особу, однак Він ніяк не цікавить веда-ва̄да-рат. Навпаки, їх причаровують плоди кармічної діяльності: досягнення райських планет тощо.

Как говорится в первой мантре «Шри Ишопанишад», мы должны знать, что все является собственностью Личности Бога и нам следует довольствоваться выделенной нам долей жизненных благ. Цель всей ведической литературы — это пробуждение сознания Бога у забывчивых живых существ. С различными вариациями этот принцип отражен во всех писаниях мира, чтобы недалекие люди могли понять его. Следовательно, высшая цель всех религий — помочь людям возвратиться к Богу.

Як стверджується в першій мантрі, ми мусимо знати про те, що Бог-Особа є володарем усього, і ми повинні вдовольнятися тією часткою, яку нам виділено на задоволення наших життєвих потреб. Уся ведична література покликана розбудити в забудькуватій живій істоті свідомість Бога. До цієї ж мети різними способами спрямовують нерозумне людство всі інші святі писання світу. Отже, кінцева мета всіх релігій полягає в тому, щоб привести кожного назад до Бога.

Однако те, кого называют веда-вада-ратами, вместо того чтобы понять истинную цель Вед, которая заключается в восстановлении связи забывчивой души с Личностью Бога, считают само собой разумеющимся, что конечная цель Вед — это достижение таких второстепенных результатов, как райские наслаждения, страсть к которым и является главной причиной их материального рабства. Своими толкованиями ведической литературы такие люди только вводят в заблуждение других. Иногда они даже критикуют Пураны, которые представляют собой авторитетное объяснение ведических истин, предназначенное для мирских людей. Веда-вада-раты по-своему интерпретируют Веды, отрицая авторитет великих учителей (ачарьев). Кроме того, они имеют обыкновение возвеличивать какого-нибудь беспринципного человека из своего круга, присваивая ему титул великого знатока ведической мудрости. Эта мантра в первую очередь направлена против таких людей, которые охарактеризованы в ней очень точным санскритским выражением — видйа̄йа̄м̐ рата̄х̣. Видйа̄йа̄м означает «изучение Вед», так как Веды являются источником всех знаний (видьи), а рата̄х̣ означает «занимающиеся». Таким образом, видйа̄йа̄м̐ рата̄х̣ означает «занимающиеся изучением Вед». Эта мантра осуждает так называемых «исследователей Вед» потому, что из-за своего нежелания подчиняться ачарьям они не знают истинной цели Вед. Такие веда-вада-раты ищут в Ведах только подтверждения собственных концепций. Они не знают, что ведические писания — это не обычные книги, и их нельзя понять иначе, как с помощью учителя, стоящего в цепи ученической преемственности.

Однак ті, кого називають веда-ва̄да-ратами, не усвідомлюють значення Вед, а натомість переконані в тому, що такі бічні положення Вед, як досягнення небесного блаженства й почуттєвого задоволення — хтиве прагнення яких насамперед і є причиною матеріального рабства — є кінцевою метою Вед. Своїми недолугими тлумаченнями Вед вони вводять в оману інших. Інколи вони навіть ганять Пура̄н̣и, які насправді є достовірними, призначеними для світських людей поясненнями Вед. Веда-ва̄да-рати дають власні пояснення Ведам, нехтуючи авторитетом великих вчителів (а̄ча̄рйів). Їм властиво висувати з-поміж себе якусь безпринципну особистість і хизуватися нею, як провідним авторитетом у галузі ведичного знання.

В наведеній вище мантрі таких людей особливо засуджено дуже влучним словом відйа̄-рата. Відйа̄ означає веда, а що Веда є джерелом знань, а рата означає «той, хто вивчає», то відйа̄-рата вказує на того, хто вивчає Веди. Тут засуджуються ці так звані «відйа̄-рати», які не хочуть слідувати стопами а̄ча̄рйів, і тому не знають справжньої мети Вед. Подібні веда-ва̄да-рати звикли відшукувати в кожному слові Вед ті значення, що відповідають їхнім власним цілям. Вони не розуміють, що ведична література не є звичайним зібранням книг і що її можна пізнати тільки через ланцюг учнівської послідовності й ніяким іншим способом.

Чтобы понять трансцендентное учение Вед, необходимо обратиться к истинному духовному учителю. Это указание «Мундака-упанишад» (1.2.12). Однако веда-вада-раты имеют своих собственных ачарьев, не принадлежащих к цепи трансцендентной ученической преемственности, поэтому они превратно понимают смысл ведических писаний и в результате попадают в темнейшие области невежества, опускаясь даже ниже тех, кто вовсе не знает Вед.

Щоб зрозуміти трансцендентне послання Вед, слід наблизитись до справжнього духовного вчителя, — такою є вказівка Кат̣га Упанішади. Однак веда-ва̄да-рати мають своїх власних а̄ча̄рйів, не причетних до лінії трансцендентної учнівської послідовності. Таким чином, хибно трактуючи ведичну літературу, вони все глибше занурюються в найтемніше невігластво. Їхнє неуцтво ще непроглядніше, ніж невігластво тих, хто взагалі нічого не знає про Веди.

К категории людей майяяпахрита-гьяна относятся самозванные «боги». Они считают себя Богом и не видят никакой необходимости поклоняться какому-то иному Богу. При этом они готовы поклоняться обыкновенному человеку, если он богат, но отказываются поклоняться Личности Бога. Таким глупцам, неспособным признать собственную глупость, никогда не приходит в голову задуматься над тем, как может Бог попасть в ловушку майи, Своей иллюзорной энергии. Если бы Бог мог попасть в ловушку майи, это означало бы, что майя могущественнее Самого Бога. Такие люди говорят, что Бог всемогущ, но если Он всемогущ, то как Он может оказаться во власти майи? Доморощенные «боги» не могут сколько-нибудь вразумительно ответить на эти вопросы, но их вполне удовлетворяет то, что они сами стали «богами».

До класу ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄н̣а належать самозвані «боги». Такі люди вважають, що вони, власне, і є Богом, і що немає потреби поклонятись якомусь іншому Богові. Вони можуть створити культ звичайної людини, особливо багатої, але ніколи не схиляться перед Богом-Особою. Подібним людям, котрі не здатні визнати власної нерозсудливості, ніколи не спадає на думку суперечливість становища «бога», що піймавсь у пастку ілюзії. Якби Бог потрапив у тенета ілюзії, це означало б, що омана є сильнішою од Бога. Такі люди багато говорять про Божу всемогутність, але вони не замислюються над тим, що в такому разі ілюзії було б не під силу подолати Бога. Доморощені «боги» не можуть чітко відповісти на всі ці питання, вони просто втішаються тим, що самі стали «богом».