Skip to main content

Мантра тринадцатая

МАНТРА ТРИНАДЦЯТА

Текст

Текст

анйад эва̄хух̣ самбхава̄д
анйад а̄хур асамбхава̄т
ити ш́уш́рума дхӣра̄н̣а̄м̇
йе нас тад вичачакшире
анйад ева̄хух̣ самбгава̄д
анйад а̄хур асамбгава̄т
іті ш́уш́рума дгı̄ра̄н̣а̄м̇
йе нас тад вічачакшіре

Пословный перевод

Послівний переклад

анйат — иное; эва — несомненно; а̄хух̣ — говорится; самбхава̄т — поклонением Верховному Господу, причине всех причин; анйат — иное; а̄хух̣ — говорится; асамбхава̄т — поклонением чему-то другому; ити — таким образом; ш́уш́рума — я слышал; дхӣра̄н̣а̄м — от невозмутимых авторитетов; йе — кто; нах̣ — нам; тат — этот предмет; вичачакшире — подробно разъяснили.

анйат—відмінний; ева—неодмінно; а̄хух̣—сказано; самбгава̄т—поклонінням Верховному Господеві, причині всіх причин; анйат—інший; а̄хух̣—сказано; асамбгава̄т—поклонінням тому, що не є вищим; іті—таким чином; ш́уш́рума—я чув про це; дгı̄ра̄н̣а̄м̇—від нічим не стурбованих авторитетів; йе—хто; нах̣—нам; тат—ці теми; вічачакшіре—досконало пояснили.

Перевод

Переклад

Говорится, что поклонение высшей причине всех причин приносит иные плоды, чем поклонение тому, что не является высшим. Все это услышано от невозмутимых авторитетов, которые доступно объяснили это.

Сказано, що поклоніння верховній причині всіх причин приносить одні плоди, але зовсім інші плоди дає поклоніння тому, що не є верховним. Все це було почуто від нічим не стурбованих авторитетів, які чітко з’ясували це.

Комментарий

Коментар

КОММЕНТАРИЙ: В этой мантре говорится о необходимости слушания невозмутимых авторитетов. Пока человек не услышит истинного ачарью, которого не могут вывести из равновесия перемены материального мира, ему будет закрыт доступ к трансцендентному знанию. Истинный духовный учитель, который услышал шрути-мантры, то есть получил ведическое знание, от другого невозмутимого ачарьи, никогда не станет утверждать то, о чем не говорится в ведической литературе. В «Бхагавад-гите» (9.25) ясно сказано, что те, кто поклоняется предкам (питам), достигают планеты предков, закоренелые материалисты, которые хотят оставаться здесь, остаются в этом мире, а преданные Господа, которые не поклоняются никому, кроме Господа Кришны, высшей причины всех причин, достигают Его в Его обители, находящейся в духовном небе. Эта мантра «Шри Ишопанишад» подтверждает, что разные формы поклонения приносят разные плоды. Если мы поклоняемся Верховному Господу, то обязательно придем к Нему в Его вечную обитель, а если поклоняемся полубогам, в частности богу Солнца или богу Луны, то непременно окажемся на их планетах. Если же мы хотим оставаться на этой жалкой планете со всеми нашими плановыми комитетами и политикой «латания дыр», то без труда сможем это сделать.

У цій мантрі схвалюється система навчання, котру засновано на слуханні від нестурбованих авторитетів. Доки людина не почує слова справжнього а̄ча̄рйі, непідвладного тривогам і турботам мінливого матеріального світу, їй недоступні ключі від трансцендентального знання. Справжній духовний вчитель, який також почув ш́руті-мантри, тобто ведичне знання, від свого вчителя, непохитно врівноваженого а̄ча̄рйі, ніколи не стане пропонувати учневі свої вигадки або викладати те, про що не згадується у ведичній літературі. В Бгаґавад-ґı̄ті (9.25) з’ясовується, що ті, хто поклоняються пı̄там, предкам, досягають планет пращурів. Подібним же чином брутальні матеріалісти, які планують залишитись у цьому світі, потраплять до нього знову, але віддані Господа не поклоняються нікому, окрім Господа Кр̣шн̣и, верховної причини всіх причин і таким шляхом досягають Кр̣шн̣и в Його вічній обителі в духовному світі.

Ш́рı̄ Īш́опанішад знову засвідчує тут, що різні способи поклоніння приносять різні плоди. Поклоняючись Верховному Господеві, ми, безумовно, досягнемо Його в Його вічній обителі, а поклоняючись таким напівбогам, як, скажімо, напівбогові Сонця або Місяця, ми зможемо досягти, без сумніву, їхньої відповідної планети. А якщо ми захочемо надалі залишатись на цій жалюгідній планеті, з усіма нашими «плановими» комісіями та паліативними політичними програмами «латання дірок» — будь ласка, це також можливо.

Ни в одном подлинном писании не сказано, что в конечном счете все достигнут одной цели, независимо от того, что они делают и кому поклоняются. Глупые теории такого рода выдвигают самозванные «духовные учители», не принадлежащие к парампаре — истинной цепи ученической преемственности. Истинный духовный учитель не станет утверждать, что все пути ведут к одной цели и что этой цели может достичь любой, независимо от того, как и кому он поклоняется: полубогам, Всевышнему или кому-нибудь еще. Любому нормальному человеку нетрудно понять, что, садясь на поезд, он доедет только до того места, до которого купил билет. Человек, купивший билет до Калькутты, сможет приехать в Калькутту, но никак не в Бомбей. Но люди, выдающие себя за духовных учителей, проповедуют, что любой путь приведет человека к высшей цели. Эти дешевые мирские обещания привлекают множество глупых созданий, которые гордятся своими доморощенными методами духовного самоосознания. Однако Веды не одобряют их. Тот, кто не получил знания от истинного духовного учителя, принадлежащего к признанной цепи ученической преемственности, не сможет добиться никаких ощутимых результатов. Кришна говорит Арджуне в «Бхагавад-гите» (4.2):

В жодному автентичному священному писанні не сказано, що, роблячи все, що завгодно, і поклоняючись кому завгодно, можна досягнути однієї й тієї ж мети. Подібні недолугі теорії є просто вигадками доморослих «вчителів», які не мають ніякого зв’язку з парампарою, істинною системою учнівської послідовності. Справжній духовний вчитель ніколи не скаже, що всі шляхи ведуть до одної й тої ж самої мети, якої будь-хто може досягти, дотримуючись свого власного способу поклоніння, вшановуючи або напівбогів, або Верховного Господа або кого-небудь іще. Кожному зрозуміло, що, сівши на потяг у Бомбеї, він дістанеться до того місця призначення, на яке вказано у квиткові. Придбавши квитка до Калькутти, ви потрапите в Калькутту, а не в якесь інше місце. І все ж таки сучасні так звані «вчителі» запевняють, що будь-який квиток допровадить нас до вищої мети. Подібні світські угодницькі теорії особливо приваблюють обмежених, самовдоволених створінь, які вигадують власні методи духовного поступу. Однак ведичні писання не підтримують все це. Доки ми не сприймемо знання від справжнього духовного вчителя, який перебуває в лінії визнаної учнівської послідовності, ми не здатні побачити справжній стан речей. В Бгаґавад-ґı̄ті (4.2) сказано:

эвам̇ парампара̄-пра̄птам
имам̇ ра̄джаршайо видух̣
са ка̄ленеха махата̄
його нашт̣ах̣ парантапа
евам̇ парампара̄-пра̄птам
імам̇ ра̄джаршайо відух̣
са ка̄ленеха махата̄
йоґо нашт̣ах̣ парантапа

«Так эта великая наука передавалась по цепи духовных учителей, и ее постигали праведные цари. Но с течением времени цепь учителей прервалась, и это знание в его первозданном виде было утрачено».

«Таким шляхом, о підкорювачу ворогів, великі царі пізнавали ці принципи йоґи [що викладені в Бгаґавад-ґı̄ті]. Але систему парампари було перервано і тому зараз ці засади здаються втраченими».

К тому времени, когда Господь Шри Кришна пришел в этот мир, принципы бхакти-йоги, сформулированные в «Бхагавад-гите», были сильно искажены. Поэтому Господь должен был восстановить цепь ученической преемственности, и Его первым учеником стал Арджуна, самый близкий друг и преданный Господа. Кришна прямо сказал Арджуне (Б.-г., 4.3), что тот смог понять принципы «Гиты» только потому, что был Его преданным и другом. Иначе говоря, не будучи преданным и другом Господа, невозможно понять «Бхагавад-гиту». Из этого также следует, что понять «Бхагавад-гиту» могут только те, кто идет по стопам Арджуны.

До часу появи Господа Кр̣шн̣и на Землі, принципи бгакті-йоґи, встановлені Бгаґавад-ґı̄тою, було спотворено. Тому Господь мав відновити систему учнівської послідовності, розпочавши її з Арджуни, Свого найближчого друга та відданого. Господь відкриває Арджуні істину (Б.-ґ. 4.3), що той може зрозуміти вчення Ґı̄ти лише завдяки тому, що є Його відданим і другом. Іншими словами, той, хто не є відданим чи другом Господа, не зможе зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ти. Це означає також, що зрозуміти її зможе лише той, хто слідує шляхом Арджуни.

Сейчас многие люди, которым нет никакого дела ни до Арджуны, ни до Господа Кришны, берутся переводить и интерпретировать этот возвышенный диалог. Они по-своему объясняют стихи «Бхагавад-гиты» и, прикрываясь авторитетом этого священного писания, выдвигают самые нелепые идеи. Такие толкователи не верят ни в Шри Кришну, ни в Его вечную обитель. Как же тогда они могут объяснять «Бхагавад-гиту»?

На сучасний момент є чимало тлумачів цієї видатної бесіди, дуже далеких від розуміння того, що ж насправді відбулося між Кр̣шн̣ою та Арджуною. Вони інтерпретують вірші Бгаґавад-ґı̄ти як їм заманеться і, прикриваючись авторитетом Ґı̄ти, видають за істину всіляку нісенітницю. Подібні тлумачі не вірять ні в Кр̣шн̣у, ні в Його вічну обитель. Чи можуть тоді вони роз’яснити Бгаґавад-ґı̄ту?

В «Гите» (7.20, 23) Кришна недвусмысленно утверждает, что только люди, лишенные здравого смысла, поклоняются полубогам в расчете на ничтожное вознаграждение. В конце ее Он советует каждому отбросить все иные способы поклонения и полностью предаться Ему (Б.-г., 18.66). Такую непоколебимую веру в Верховного Господа может иметь только тот, кто избавился от всех последствий своих грехов. Остальные будут продолжать парить в материальных сферах, цепляясь за свои бессмысленные ритуалы, и никогда не найдут истинного пути, сбитые с толку утверждениями о том, что все пути ведут к одной цели.

В Ґı̄ті (7.20) пояснено, що лише недалекі люди поклоняються напівбогам. Кр̣шн̣а зрештою радить облишити всі інші шляхи й способи поклоніння і остаточно віддатись саме Йому. Лише той, хто очистився від усіх гріховних наслідків, може мати таку непохитну віру в Верховного Господа. Всі інші, з їхніми нікчемними способами поклоніння, продовжуватимуть тинятися манівцями матеріального світу, все більше й більше віддаляючись од правдивого шляху, внаслідок оманного враження, що всі дороги ведуть до одної мети.

Ключевым в этой мантре «Шри Ишопанишад» является слово самбхава̄т, «поклоняясь высшей причине». Господь Кришна является изначальной Личностью Бога, и все сущее исходит из Него. В «Бхагавад-гите» (10.8) Господь говорит:

В цій мантрі дуже важливим є слово самбгава̄т, що означає «шляхом поклоніння верховній причині». Господь Кр̣шн̣а є первинним Богом-Особою, і все суще походить з Нього. В Бгаґавад-ґı̄ті (10.8)

ахам̇ сарвасйа прабхаво
маттах̣ сарвам̇ правартате
ити матва̄ бхаджанте ма̄м̇
будха̄ бха̄ва-саманвита̄х̣
ахам̇ сарвасйа прабгаво
маттах̣ сарвам̇ правартате
іті матва̄ бгаджанте ма̄м̇
будга̄ бга̄ва-саманвіта̄х̣

«Я — источник всех духовных и материальных миров. Все исходит из Меня. Мудрецы, постигшие эту истину, служат и поклоняются Мне всем сердцем».

Господь розкриває, що Він — творець усього, включно з Брахмою, Вішн̣у та Ш́івою. Ці три головні божества матеріального світу створив Господь, і тому Він є творцем усього, що лише існує в матеріальному й духовному світах.

В этом стихе Сам Господь очень точно описывает Себя. Слова сарвасйа прабхавах̣ указывают на то, что Кришна является творцом всех живых существ, в том числе Брахмы, Вишну и Шивы. Так как эти три главных божества материального мира созданы Господом, Господь является творцом всего сущего в материальном и духовном мире. В «Атхарва-веде» (Гопала-тапани-упанишад, 1.24) также говорится, что Господь Шри Кришна существовал до сотворения Брахмы и что это Он открыл Брахме ведическое знание. Аналогично этому, в «Нараяна-упанишад» (1) говорится: «Затем Верховная Личность, Нараяна, пожелал создать всех живых существ. Так от Нараяны родился Брахма. Нараяна создал всех Праджапати. Нараяна сотворил Индру. Нараяна создал восемь Васу. Нараяна создал одиннадцать Рудр. Нараяна создал двенадцать Адитьев». Нараяна — это полная экспансия Господа Кришны, поэтому Нараяна и Кришна неотличны друг от друга. В той же упанишаде (Нараяна-упанишад, 4) утверждается: «Сын Деваки [Кришна] является Верховным Господом». То, что высшей причиной всего сущего является Нараяна, подтверждает даже Шрипада Шанкарачарья, несмотря на то что он не принадлежит к школе вайшнавов (персоналистов). В «Атхарва-веде» (Маха-упанишад, 1) говорится: «Вначале не было ни Брахмы, ни Шивы, ни огня, ни воды, ни звезд, ни Солнца, ни Луны, а был один Нараяна. Но Господь не остается в одиночестве. Он творит по Своему желанию». В «Мокша-дхарме» Сам Кришна говорит: «Я создал всех Праджапати и Рудр, которые не знают Меня до конца, ибо их покрывает Моя иллюзорная энергия». В «Вараха-пуране» сказано: «Нараяна является Верховной Личностью Бога. От Него появился четырехголовый Брахма и Рудра, впоследствии ставший всеведущим».

В Атгарва Веді знову ж таки підтверджується, що Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а є тим, хто існував до сотворіння Брахми і хто просвітлив Брахму ведичним знанням. «Верховна Особа, Бог, зволів сотворити живих істот і На̄ра̄йан̣а створив їх. Від На̄ра̄йан̣и народився Брахма̄. На̄ра̄йан̣а сотворив усіх праджа̄паті. На̄ра̄йан̣а сотворив Індру. На̄ра̄йан̣а сотворив вісім Васу. На̄ра̄йан̣а сотворив одинадцять Рудр. На̄ра̄йан̣а сотворив дванадцять А̄дітй». На̄ра̄йан̣а є повновладною експансією Господа Кр̣шн̣и, і тому На̄ра̄йан̣а й Кр̣шн̣а є одним і тим же.

Далі також є вірш, де стверджується, що Верховний Господь є сином Девакı̄. Народження Ш́рı̄ Кр̣шн̣и від Васудеви та Девакı̄ і Його тотожність з На̄ра̄йан̣ою визнає і підтверджує навіть Ш́рı̄пада Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, хоча Ш́ан̇кара і не належав до культу ваішн̣ав, тобто персоналістів. Атгарва Веда стверджує також: «З самого початку, коли не було ні Брахми, ні Ш́іви, ні вогню, ні зірок, ні Сонця, ані Місяця — існував лише На̄ра̄йан̣а. Однак Господь не залишається самотнім, Він творить все, що лише забажає».

В Мокша-дгармі сказано: «Я створив праджа̄паті й Рудр. Вони позбавлені досконалого знання про Мене, тому що їх покриває Моя ілюзорна енерґія».

Про це також йдеться і в Вара̄ха Пура̄н̣і: «На̄ра̄йан̣а є Верховним Богом-Особою і з Нього походить чотириголовий Брахма̄, а також Рудра, який згодом став усезнаючим».

Таким образом, все ведические писания сходятся в том, что Нараяна, Кришна, является причиной всех причин. В «Брахма-самхите» (5.1) также говорится, что Шри Кришна — это Верховный Господь. Он — Говинда (тот, кто приносит радость всем живым существам) и изначальная причина всех причин. По-настоящему образованные люди узнают об этом от великих мудрецов и из Вед и потому решают поклоняться Господу Кришне, источнику всего сущего. Таких людей называют будхами, просвещенными людьми, ибо они поклоняются только Господу Кришне.

Отже, вся ведична література свідчить, що На̄ра̄йан̣а, тобто Кр̣шн̣а, є причина всіх причин. В Брахма-сам̇гіті сказано, що Верховний Господь — це Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, Ґовінда, який є відрадою всіх живих істот й первинною причиною всіх причин. Поправді розумні люди довідуються про цю істину із свідчень великих мудреців та з Вед і тому вони рішуче поклоняються Господу Ш́рı̄ Кр̣шн̣і як всеосяжному сущому.

Убежденность в том, что Кришна есть все, приходит к тому, кто с верой и любовью слушает, как об этом рассказывает ачарья, которого ничто не может вывести из равновесия. Тот, кто не имеет веры в Господа Кришну и любви к Нему, никогда не сможет понять эту простую истину. В «Бхагавад-гите» (9.11) Кришна называет таких людей мудхами — глупыми, как ослы. Там говорится, что мудхи осмеивают Личность Бога, так как не обладают совершенным знанием, которое дает человеку невозмутимый ачарья. Тот, кого может вывести из равновесия круговерть материальной энергии, не имеет права становиться ачарьей.

Людину, яка рішуче поклоняється лише Кр̣шн̣і, називають будгою, тим, хто знає правду. Така переконаність встановлюється, коли людина з вірою та любов’ю слухає трансцендентне послання від а̄ча̄рйі, який цілковито володіє собою. Той, хто не має віри й любові до Господа Кр̣шн̣и, не може переконатися в такій простій істині. В Бгаґавад-ґı̄ті (9.11) невіруючих описано як мӯдг — віслюків, тобто надзвичайно нерозумних особистостей. Там сказано, що мӯдга зневажає Бога-Особу, бо не отримав досконалого знання від вмиротвореного а̄ча̄рйі. А той, кого закручує вир матеріальної енерґії, не має кваліфікації на те, щоб стати а̄ча̄рйею.

Перед тем как услышать «Бхагавад-гиту», Арджуна, вовлеченный в круговорот материальной энергии и ослепленный привязанностью к семье, обществу и роду, лишился невозмутимости и потому захотел стать человеколюбивым моралистом, никому не причиняющим вреда. Но, получив от Верховной Личности ведическое знание, содержащееся в «Бхагавад-гите», и став будхой, он изменил свое решение и начал поклоняться Господу Шри Кришне, по плану которого произошла битва на Курукшетре. Сражаясь со своими так называемыми родственниками, Арджуна поклонялся Господу и так стал чистым преданным Господа. Это возможно только в том случае, если человек поклоняется истинному Кришне, а не мнимому Кришне, выдуманному глупыми людьми, которые не знают всех тонкостей науки о Кришне, изложенной в «Бхагавад-гите» и «Шримад-Бхагаватам».

Перед тим, як вислухати Бгаґавад-ґı̄ту, Арджуна був стурбований матеріальною веремією, причиною якої була його прихильність до сім’ї, громади та суспільства. Через це Арджуна хотів стати таким собі благодійником, що уникає насильства. Однак, отримавши ведичне знання Бгаґавад-ґı̄ти від Верховної Особи, він став будгою, змінив свій умонастрій і почав вшановувати Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, який вказав на неминучість битви на Курукшетрі як вияву Господньої волі. Отже, герць Арджуни зі своїми так званими «родичами» являє собою вищу форму поклоніння Господеві й, приймаючи участь у битві, Арджуна став чистим відданим Господа. Досягнути такої довершеної досконалості можливо лише тоді, коли людина служить справжньому Кр̣шн̣і, а не якомусь сфабрикованому «Кр̣шн̣і», якого вигадали нерозумні люди, не знайомі з великою і складною наукою про Кр̣шн̣у, яку викладено в Бгаґавад-ґı̄ті й Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам.

Согласно «Веданта-сутре», самбхӯта — это источник всего сущего, опора, на которой все держится, и вместилище, остающееся после уничтожения проявленного мира (джанма̄дй асйа йатах̣). «Шримад-Бхагаватам», естественный комментарий к «Веданта-сутре», составленный ее автором, утверждает, что источник всех эманаций не может быть безжизненным камнем. Он — абхиджн̃а, что значит «обладающий абсолютным знанием». Поэтому изначальный Господь Шри Кришна говорит в «Гите» (7.26), что Ему известно все: прошлое, настоящее и будущее, — но никто, включая таких полубогов, как Шива и Брахма, не знает Его в совершенстве. Те, кто неспособны сохранять невозмутимость посреди бушующего океана материального существования, лишены возможности до конца познать Его. Такие полуграмотные «духовные лидеры» стараются найти некий компромисс, объявляя объектом поклонения человечество. Они не понимают, что подобное поклонение — химера, поскольку люди в большинстве своем несовершенны. Пытаться делать это — все равно что поливать водой листья дерева, а не его корень. Более естественно поливать корень дерева, но такие вечно обеспокоенные лидеры больше привязаны к листьям, чем к корню, и, несмотря на бесконечные потоки воды, выливаемые на листья, дерево сохнет от недостатка влаги.

Згідно з Веда̄нта-сӯтрою, самбгӯта є джерелом народження й підтримування, а також вмістилищем, в яке все входить після знищення. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, природний коментар до Веда̄нта-сӯтри, твір самого автора Веда̄нта-сӯтри, обстоює, що джерело всіх еманацій зовсім не є подібним мертвому каменю, а воно є абгіджн̃а — сповнене свідомості. Первинний Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а також каже в Бгаґавад-ґı̄ті (7.26), що Він знає все — минуле, теперішнє й майбутнє, але Його ніхто не знає повністю, включаючи таких напівбогів, як Ш́іва і Брахма̄. Безсумнівно, ті, кого турбують припливи й відпливи матеріального існування, не можуть повністю пізнати Його. Малоосвічені «духовні вчителі» вдаються до компромісів, намагаючись зробити об’єктом для поклоніння народні маси, але вони не розуміють ні того, що подібне поклоніння неможливе, ні того, що народні маси загалом далеко не досконалі. Їхні потуги нагадують зрошування водою листя дерева замість того, щоб поливати його коріння. Природніше було б поливати коріння, але сучасні сповнені тривог і турбот вожді більше схильні зрошувати листя. Але, незважаючи на те, що вони безперервно ллють воду на листя, все сохне від спраги.

«Шри Ишопанишад» советует поливать корень, источник всех побегов. Поклонение людям, сводящееся к удовлетворению их телесных потребностей, всегда несовершенно и потому не так важно, как служение душе. Душа — это тот корень, который в соответствии с законом кармы порождает тела различных типов. Если мы служим только людям, оказывая им медицинскую или социальную помощь и предоставляя им возможность получать образование, и в то же время перерезаем на бойнях глотки несчастным животным, то это не может считаться служением душе, живому существу.

Ш́рı̄ Īш́опанішад радить нам лити воду на корінь, що є джерелом, з якого все породжується. Служіння народним масам, яке полягає у задоволенні тілесних потреб людей, ніколи не може бути досконалим, і воно менш вартісне, ніж служіння, скероване на душу. Душа — це корінь, який породжує різні типи тіл згідно із законом карми — законом матеріальної дії і її наслідків. Надавати людям медичну допомогу, вдаватись до освітньої діяльності, тимчасом коли на бойнях ріжуть нещасних тварин — подібне «служіння людству» не додасть ніякої користі живим істотам.

Живое существо в телах различных типов постоянно испытывает материальные страдания, связанные с рождением, старостью, болезнями и смертью. Человеческая форма жизни предоставляет шанс вырваться из пут материального существования. И для этого нам достаточно восстановить свои прерванные отношения с Верховным Господом. Господь Сам нисходит в этот материальный мир, чтобы призвать людей предаться Всевышнему (самбхуте). По-настоящему служит человечеству только тот, кто проповедует людям, что они должны предаться Верховному Господу и с любовью поклоняться Ему, вкладывая в это всю свою энергию. Таков смысл наставлений тринадцатой мантры «Шри Ишопанишад».

Жива істота постійно зазнає страждань народження, старості, хвороб і смерті в різних типах тіл. Людська форма життя — це єдина лазівка із скрутного матеріального становища, бо тільки людина здатна поновити втрачені взаємостосунки між живою істотою й Верховним Господом. Господь прийшов особисто, щоб навчити цієї філософії відданості Всевишньому — самбгӯті. Справжнє служіння людству полягає в тому, щоб навчити людей віддатись, впокоритись Верховному Господеві і служити Йому з любов’ю та усією енерґією. Такою є суть цієї мантри Ш́рı̄ Īш́опанішад.

Слушание повествований о великих деяниях Верховного Господа и прославление их — самый простой способ поклонения Ему в этот век тревог. Однако спекулятивные философы полагают, что деяния Господа — плод воображения, и потому не хотят слушать о них и изобретают множество словесных трюков, чтобы отвлечь внимание доверчивой толпы. Вместо того чтобы слушать повествования о деяниях Господа Кришны, такие «духовные учители» рекламируют самих себя, побуждая своих последователей прославлять их. В последнее время число таких шарлатанов значительно возросло, и чистым преданным Господа становится все труднее защищать людей от святотатственных разглагольствований подобных лицемеров и псевдовоплощений.

Найдоступніший спосіб поклоніння Верховному Господеві за цих тривожних часів полягає в тому, щоб слухати про Його величну діяльність й оспівувати її. Спекулятивні мислителі, однак, вважають діяння Господа витвором уяви і тому вони ухиляються слухати про них, натомість дуже спритно жонглюють по суті позбавленими самого сенсу словами, аби відвернути увагу наївних народних мас. Замість того, щоб слухати про дії Господа Кр̣шн̣и, псевдодуховні «вчителі» вдаються до самореклами й думають лише на те, щоб збирати хвали зі своїх прихильників. Останнім часом кількість подібних удавальників значно зросла і перед чистими відданими Господа постало завдання врятувати людей від нечестивої пропаганди імітаторів та псевдоінкарнацій.

Упанишады косвенно обращают наше внимание на изначального Господа, Шри Кришну, но «Бхагавад-гита», которая является квинтэссенцией Упанишад, прямо указывает на Него. Поэтому человек должен слушать повествования, непосредственно описывающие Кришну, которые содержатся в «Бхагавад-гите» и «Шримад-Бхагаватам», и это постепенно очистит его ум от скверны. В «Шримад-Бхагаватам» (1.2.17) сказано: «Слушая повествования о деяниях Господа, преданный привлекает к себе Его внимание. Таким образом Господь, находящийся в сердце каждого живого существа, помогает преданному, давая ему надлежащие наставления». Это подтверждается и в «Бхагавад-гите» (10.10): дада̄ми буддхи-йогам̇ там̇ йена ма̄м упайа̄нти те.

Упанішади непрямо навертають нашу увагу до первинного Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, але Бгаґавад-ґı̄та̄, яка є підсумком усіх Упанішад, вказує на Нього прямо. Слухаючи про Кр̣шн̣у, яким Його описано в Бгаґавад-ґı̄ті та Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам(1.2.17), люди поступово очищують свій розум від скверни. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам вчить, що відданий, слухаючи про діяння Господа, привертає до себе Його увагу, і тоді Господь, що перебуває в серці кожної живої істоти, допомагає відданому належними вказівками. Бгаґавад-ґı̄та̄ (10.10) також підтверджує це.

Наставления Господа, получаемые изнутри, очищают сердце преданного от скверны, порожденной материальными гунами страсти и невежества. Непреданные полностью находятся под влиянием страсти и невежества. Страсть мешает человеку избавиться от материальных желаний, а невежество не позволяет ему по-настоящему понять себя и Господа. Таким образом, у человека, находящегося под влиянием гун страсти и невежества, нет шансов осознать свою духовную природу, сколько бы он ни разыгрывал из себя поборника религии. На преданного же по милости Господа гуны страсти и невежества перестают влиять, и он оказывается под влиянием гуны благости, что является признаком совершенного брахмана. Брахманом может стать любой при условии, что он занимается преданным служением под руководством истинного духовного учителя. В «Шримад-Бхагаватам» (2.4.18) также говорится:

Вказівки, що їх Господь дає зсередини, очищують серце відданого від усілякої матеріалістичної скверни, нагромадженої ґун̣ами пристрасті та невігластва. Невіддані завжди перебувають під впливом пристрасті й невігластва. Той, хто перебуває в ґун̣і пристрасті, не може зректися матеріальної жаги, а той, на кого впливає невігластво, не може знати нічого ані про Господа, ані про свою душу. Обумовлені пристрастю люди втрачають нагоду самореалізації, хоча деякі з них досить вправно вдають із себе релігійних діячів. Що ж стосується відданого, то з Господньої ласки ґун̣и пристрасті й невігластва не заторкують його. Таким чином відданий стверджується в якості благості, що є ознакою досконалого бра̄хман̣и. Кожний, хто слідує шляхом відданого служіння під керівництвом істинного духовного вчителя, може, набувши відповідних якостей, піднятись на рівень бра̄хман̣и, незалежно від свого походження та фахового обов’язку. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (2.4.18) сказано також, що будь-яка жива істота нижчого походження може очиститись під керівництвом чистого відданого Господа завдяки надзвичайній могутності Господа.

кира̄та-хӯн̣а̄ндхра-пулинда-пулкаш́а̄
а̄бхӣра-ш́умбха̄ йавана̄х̣ кхаса̄дайах̣
йе ’нйе ча па̄па̄ йад-апа̄ш́райа̄ш́райа̄х̣
ш́удхйанти тасмаи прабхавишн̣аве намах̣
кіра̄та-хӯн̣а̄ндхра-пулінда-пулкаш́а̄
а̄бхіра-ш́умбха̄ йавана̄х̣ кхаса̄дайах̣
йе ’нйе ча па̄па̄ йад-апа̄ш́райа̄ш́райа̄х̣
ш́удхйанті тасмаі прабхавішн̣аве намах̣

Любое низкорожденное существо может очиститься, если будет следовать наставлениям чистого преданного Господа, ибо могущество Господа безгранично.

Когда человек обретает качества брахмана, он становится счастлив и с воодушевлением занимается преданным служением Господу. Наука о Боге сама собой открывается ему. Постигая эту науку, он постепенно освобождается от материальных привязанностей, и по милости Господа его сомневающийся ум становится кристально чистым. Тот, кто достиг этой стадии, является освобожденной душой и может везде и во всем видеть Господа. В этом заключается совершенство самбхавы, описанное в данной мантре «Шри Ишопанишад».

Якщо людина стає щасливою й сповнюється натхнення служити Господеві — це свідчить про те, що вона починає набувати якостей бра̄хман̣и. Такій людині наука про Бога відкривається сама по собі. Усвідомивши науку про Бога, вона поступово звільнюється від матеріальних прив’язаностей і розум її, відкинувши сумніви, з Господньої ласки стає кришталево чистим. Досягнувши такого стану, індивід стає звільненою душею і на кожнім кроці свого життя бачить Бога. В цьому і полягає досконалість самбгава̄т, на яку вказувалось у даній мантрі.