Skip to main content

Мантра двенадцатая

МАНТРА ДВАНАДЦЯТА

Текст

Текст

андхам̇ тамах̣ правиш́анти
йе ’самбхӯтим упа̄сате
тато бхӯйа ива те тамо
йа у самбхӯтйа̄м̐ рата̄х̣
андгам̇ тамах̣ правіш́анті
йе ’самбгӯтім упа̄сате
тато бгӯйа іва те тамо
йа у самбгӯтйа̄м̇ рата̄х̣

Пословный перевод

Послівний переклад

андхам — в невежество; тамах̣ — тьму; правиш́анти — попадают; йе — те, кто; асамбхӯтим — полубогам; упа̄сате — поклоняется; татах̣ — чем это; бхӯйах̣ — более; ива — подобным образом; те — те; тамах̣ — тьма; йе — кто; у — также; самбхӯтйа̄м — в Абсолюте; рата̄х̣ — заняты.

андгам—невігластво; тамах̣—пітьма; правіш́анті—входять до; йе—ті, хто; асамбгӯтім—напівбоги; упа̄сате—поклоняються; татах̣—ніж те; бгӯйах̣—ще більше; іва—подібно; те—ті; тамах̣—пітьма; йе—ті, хто; у—також; самбгӯтйа̄м—в Абсолюті; рата̄х̣—залучені до.

Перевод

Переклад

Те, кто поклоняется полубогам, попадут в темнейшие области невежества, но еще в большей степени это относится к тем, кто поклоняется безличному Абсолюту.

Ті, хто поклоняються напівбогам, потрапляють в пітьму невігластва, але ще гірше доведеться тим, хто поклоняється безособистісному Абсолюту.

Комментарий

Коментар

КОММЕНТАРИЙ: Санскритское слово асамбхӯти относится к тем, кто не является независимым. Самбхӯти же относится к Абсолютной Личности Бога, который абсолютно независим. В «Бхагавад-гите» (10.2) Абсолютная Личность Бога, Шри Кришна, говорит:

Санскритське слово асамбгӯті вживають стосовно тих, хто позбавлений самостійного існування. Самбгӯті — це повністю незалежний Абсолютний Бог-Особа. В Бгаґавад-ґı̄ті (10.2) Абсолютний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, констатує:

на ме видух̣ сура-ган̣а̄х̣
прабхавам̇ на махаршайах̣
ахам а̄дир хи дева̄на̄м̇
махаршӣн̣а̄м̇ ча сарваш́ах̣
на ме відух̣ сура-ґан̣а̄х̣
прабгавам̇ на махаршайах̣
ахам а̄дір хі дева̄на̄м̇
махаршı̄н̣а̄м̇ ча сарваш́ах̣

«Ни сонмы полубогов, ни великие мудрецы не знают Моих богатств, ибо Я — первопричина всех полубогов и мудрецов». Таким образом, Кришна является источником тех сил, которыми наделены полубоги, великие мудрецы и мистики. И хотя силы, которыми они обладают, огромны, но и у них есть предел, поэтому им очень трудно понять, как Сам Кришна с помощью Своей внутренней энергии является в образе человека.

«Я є першоджерелом сили, якою вповноважені напівбоги, великі мудреці й містики. Їхня могутність, якою Я наділяю їх, обмежена, і тому їм дуже важко збагнути, як Я, завдяки Своїй внутрішній потенції, являюсь у людській подобі в цей світ».

Многие философы и великие риши, мистики, пытаются отличить Абсолют от относительного с помощью своих ничтожных умственных способностей. Однако таким образом можно прийти только к негативной концепции Абсолюта, этот метод не дает возможности постичь какой-либо позитивный аспект Абсолюта. Определение Абсолюта через отрицание несовершенно. Такие определения побуждают человека формировать свою собственную концепцию, и он начинает воображать, что Абсолют должен быть лишен формы и качеств. Эти негативные качества есть не что иное, как относительные, материальные формы и качества, взятые со знаком минус, и потому они также являются относительными. Такие представления об Абсолюте в лучшем случае могут привести человека к осознанию безличного сияния Бога, называемого Брахманом, но с их помощью невозможно достичь уровня осознания Бхагавана, Личности Бога.

Усі філософи й видатні р̣ші, містики, покладаючись на обмежену силу свого розуму, намагаються розмежувати Абсолютне й відносне. Це може допомогти їм досягти лише стадії заперечення відносності, без реалізації жодної позитивної риси Абсолюту. Шляхом заперечення неможливо цілком з’ясувати, що таке Абсолют. Такі заперечливі визначення приводять до створення власних ідей і уявлення, що Абсолют має бути безформним і позбавленим якостей. Подібні заперечення являють собою лише протилежності відносним формам і якостям і тому самі є відносними. Намагаючись таким чином збагнути Абсолют, найбільше, чого можна досягнути — це безособистісного сяєва Бога, що відоме як Брахман, але Бгаґава̄н, Бог-Особа, залишиться недосяжним.

Спекулятивные мыслители не знают, что Абсолютной Личностью Бога является Кришна и что безличный Брахман — это ослепительное сияние Его трансцендентного тела, а Параматма, Сверхдуша, — Его всепроникающее полное проявление. Не знают они и того, что Кришна имеет вечную форму, исполненную вечного блаженства и знания. Зависимые полубоги и великие мудрецы ошибочно считают Его могущественным полубогом, а излучение Брахмана принимают за Абсолютную Истину. Только преданные Кришны, которые целиком посвятили себя служению Ему, знают, что Он — Абсолютная Личность и что все сущее исходит из Него. Такие преданные постоянно с любовью служат Кришне, источнику всего сущего.

Спекулятивні мислителі не відають, що Кр̣шн̣а — це Абсолютний Бог-Особа, що безособистісний Брахман — це сліпуче палання Його трансцендентного тіла, а Парама̄тма̄, Наддуша — це Його поширення, яке пронизує все. Не знають вони також того, що тіло Кр̣шн̣и має Свою вічну форму, трансцендентними якостями якої є вічне щастя і знання. Підлеглі Йому напівбоги й видатні мудреці помилково вважають Його за могутнього напівбога, а сяєво Брахмана — за вершину пізнання Абсолютної Істини. Але віддані Кр̣шн̣и, які схиляються перед Ним з неподільною любов’ю, знають, що Він є Абсолютною Особою, і що все походить із Нього. Чисті віддані безперервно з любов’ю служать Кр̣шн̣і, усвідомлюючи Його як першоджерело всього сущого.

В «Бхагавад-гите» (7.20, 23) говорится, что только неразумные, сбитые с толку люди, движимые сильным желанием чувственных наслаждений, поклоняются полубогам, чтобы разрешить свои временные проблемы. Живое существо запуталось в лабиринте материального существования, и, чтобы обрести вечную свободу в духовном мире, исполненном вечного блаженства, жизни и знания, оно должно сбросить с себя оковы материального рабства. Поэтому «Шри Ишопанишад» не советует нам стремиться к временному избавлению от тех или иных материальных проблем, поклоняясь зависимым полубогам, которые способны одарить нас только недолговечными благами. Вместо этого необходимо поклоняться Абсолютной Личности Бога, Кришне, который привлекает всех и может навсегда освободить нас от материального рабства, забрав нас домой, обратно к Богу.

В Бгаґавад-ґı̄ті (7.20,23) сказано також, що лише сліпці, які керуються нестримними потягами своїх чуттів, поклоняються напівбогам задля вирішення своїх тимчасових проблем. Тимчасове полегшення, дароване якимось великим напівбогом, влаштовує лише неуків. Жива істота залежить від матеріальної природи, і, отже, мусить повністю звільнитись з матеріального рабства, віднайти остаточну свободу духовного світу, де править вічне блаженне життя та знання.

Śrī Īśopaniṣad therefore instructs that we should not seek temporary relief of our difficulties by worshiping the dependent demigods, who can bestow only temporary benefit. Rather, we must worship the Absolute Personality of Godhead, Kṛṣṇa, who is all-attractive and who can bestow upon us complete freedom from material bondage by taking us back home, back to Godhead.

В «Бхагавад-гите» (7.23) говорится, что те, кто поклоняется полубогам, смогут попасть на планеты этих полубогов: поклоняющиеся Луне попадают на Луну, поклоняющиеся Солнцу — на Солнце и т. д. Современные ученые пытаются достичь Луны с помощью ракет, но на самом деле подобные попытки делались и раньше. Люди с их развитым сознанием от природы склонны к космическим путешествиям и потому стремятся достичь других планет с помощью космических кораблей или мистических сил или поклоняясь полубогам, управляющим той или иной планетой. В ведических писаниях сказано, что человек может достичь других планет с помощью любого из этих трех способов, но самый распространенный из них — поклонение управляющему какой-либо планетой полубогу. Так можно достичь Луны, Солнца и даже Брахмалоки, высшей планеты вселенной. Однако все планеты материальной вселенной являются лишь временным прибежищем. Вечны только парящие в духовном небе Вайкунтхалоки, на которых правит Сама Личность Бога. В «Бхагавад-гите» (8.16) Господь Кришна подтверждает это в следующих словах:

В Бгаґавад-ґı̄ті (7.23) сказано також, що шанувальники напівбогів зможуть потрапити на планети напівбогів. Ті, що поклоняються Місяцю, зможуть піти на Місяць, а ті, що поклоняються богові Сонця, попадають на планету Сонце тощо. Сучасні вчені за допомогою ракет відважились досягти Місяця, але насправді всі ці спроби не нові. Людська істота, із своєю розвиненою свідомістю, за природою своєю схильна мандрувати в зовнішньому просторі і досягати інших планет або ж за допомогою космічних кораблів, або використовуючи містичні сили, або поклоняючись напівбогові, який править на відповідній планеті. У ведичних писаннях сказано, що досягти інших планет можна, використавши один з трьох наведених способів, найбільш поширеним з яких є поклоніння панівному напівбогові обраної планети. Однак всі планети матеріального світу є тимчасовими обителями, вічними ж є лише планети Ваікун̣т̣галоки — планети духовного неба, в якому панує Бог-Особа. В Бгаґавад-ґı̄ті (8.16) про це сказано такими словами:

а̄-брахма-бхувана̄л лока̄х̣
пунар а̄вартино ’рджуна
ма̄м упетйа ту каунтейа
пунар джанма на видйате
а̄брахма-бгувана̄л лока̄х̣
пунар а̄вартіно ’рджуна
ма̄м упетйа ту каунтейа
пунар джанма на відйате

«Все планеты материального мира, от высшей и до низшей, — это юдоль страданий, где каждый вынужден снова и снова рождаться и умирать. Но тот, кто достиг Моей обители, о сын Кунти, уже никогда не родится здесь».

«Навіть із найвищої планети матеріального світу, Брахмалоки, жива істота змушена повертатись на Землю, але ніколи не народжується знову той, хто приходить до Мене [на духовне небо]».

«Шри Ишопанишад» указывает, что тот, кто поклоняется полубогам и попадает на их материальные планеты, по-прежнему остается в темнейшей области вселенной. Вселенная покрыта гигантскими оболочками из материальных элементов и напоминает покрытый скорлупой кокосовый орех, наполовину заполненный влагой. Это покрытие герметично, поэтому, чтобы рассеять непроглядную темноту, царящую во вселенной, необходимы Солнце и Луна. Снаружи вселенную окружает безграничное пространство брахмаджьоти, в котором плавают бесчисленные Вайкунтхалоки. Высшая и самая большая планета брахмаджьоти — Кришналока, или Голока Вриндавана, на которой обитает Сам Шри Кришна, Верховная Личность Бога. Господь Шри Кришна никогда не покидает Кришналоки. Он всегда пребывает там со Своими вечными спутниками, но в то же время Он присутствует повсюду, во всем материальном и духовном космическом проявлении. Это уже объяснялось в четвертой мантре. Господь, как солнце, присутствует всюду, и тем не менее Он находится в одном месте, как и солнце, которое не отклоняется от своей орбиты.

Ш́рı̄ Īш́опанішад вказує на те, що, мандруючи з однієї матеріальної планети на іншу тим чи іншим способом, жива істота не зможе вийти із найтемніших країв всесвіту, який нагадує кокосовий горіх, наполовину наповнений рідиною. Зовні всесвіт покритий гігантськими оболонками матеріальних елементів. Ця запона герметична, і тому всередині неї панує морок й для освітлення всесвіту необхідні сонце і місяць. Зовні всесвіту існує безмежний простір брахмаджйоті, який заповнюють планети Ваікун̣т̣ги.

Найвищою планетою брахмаджйоті є Кр̣шн̣алока, або Ґолока Вр̣нда̄вана, де й перебуває Верховний Бог-Особа, Сам Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а ніколи не покидає Кр̣шн̣алоки. Хоч Він мешкає там разом із Своїми вічними наближеними, Він є всюдисущим, отже, Він присутній в усіх матеріальних і духовних проявленнях. Це вже з’ясовувалось в четвертій мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад. Господь, як і сонце, присутній скрізь. Навіть пересуваючись у просторі з найбільш можливою для неї швидкістю, людина завжди бачитиме сонце, хоча воно ніколи не сходить зі своєї незмінної орбіти.

Попав на Луну или какую-либо другую планету, расположенную выше или ниже нее, мы не решим главных проблем жизни. Поэтому «Шри Ишопанишад» советует нам не стремиться попасть на какую-то из планет в пределах погруженной во тьму материальной вселенной, а постараться вырваться за ее пределы и достичь сияющего царства Бога. Есть много людей, которые выдают себя за верующих и совершают религиозные обряды только ради славы или репутации. Такие псевдорелигиозные люди не желают покидать эту вселенную и возвращаться в духовный мир. Под видом поклонения Господу они хотят одного — сохранить свой статус-кво в материальном мире. Проповедуя культ атеизма, атеисты и имперсоналисты увлекают таких глупых псевдоверующих в темнейшие области вселенной. Атеисты открыто отрицают существование Верховной Личности Бога, а имперсоналисты поддерживают атеистов, проповедуя поклонение безличному аспекту Верховного Господа. До сих пор мы не нашли в «Шри Ишопанишад» ни одной мантры, которая отрицала бы существование Верховной Личности Бога. В одной из мантр было сказано, что Он может передвигаться быстрее всех. Те, кто путешествует на другие планеты, несомненно, являются личностями, и если Господь может передвигаться быстрее их, то как же Он может быть безличным? Безличная концепция Верховного Господа — это всего лишь другая форма невежества, причина которого кроется в несовершенном понимании Абсолютной Истины.

Польоти на Місяць не вирішать проблем життя. Є чимало псевдорелігійних людей, які стають релігійними діячами лише задля імені та слави. Такі лжевіруючі зовсім не хочуть залишати цього всесвіту заради того, щоб досягти духовного неба. Прикриваючись поклонінням Господеві, вони прагнуть лише одного — підтримувати свій статус-кво в цьому матеріальному світі. Атеїсти та імперсоналісти ведуть таких псевдовіруючих до найтемніших місць усесвіту, проповідуючи культ атеїзму. Атеїсти прямо заперечують існування Верховного Бога-Особи, а імперсоналісти підтримують їх, зосереджуючи увагу на імперсональному бутті Верховного Господа. Досі ми не натрапили в Ш́рı̄ Īш́опанішад жодної мантри, яка заперечувала б Верховного Бога-Особу, більше того, в одній з них сказано, що Господь може бігти швидше од усіх. Ті, що намагаються досягнути інших планет, безумовно є особами, і якщо Господь здатний пересуватись швидше їх усіх, то як Його можна вважати безособистісним? Імперсональне уявлення про Всевишнього є іншою формою невігластва, зумовленого недосконалим розумінням Абсолютної Істини.

Невежественные религиозные лидеры и изобретатели так называемых воплощений Бога, откровенно нарушающие указания ведических писаний, вводят в заблуждение своих последователей, и потому им уготованы темнейшие области вселенной. Обычно имперсоналисты выдают себя за воплощения Бога, и глупые люди, не имеющие понятия о ведической мудрости, верят им. И если эти шарлатаны обладают какими-то знаниями, то в их руках они опаснее, чем невежество. Имперсоналисты даже не совершают обрядов поклонения полубогам, рекомендованных в писаниях. Писания рекомендуют при определенных обстоятельствах поклоняться полубогам, но в то же время в них говорится, что в большинстве случаев в этом нет необходимости. В «Бхагавад-гите» (7.23) ясно сказано, что плоды поклонения полубогам недолговечны. Весь мир не вечен, следовательно все, чего мы достигли во тьме материального мира, тоже бренно. Проблема в том, как обрести истинную, вечную жизнь.

Фабриканти так званих «інкарнацій» й невігласи-псевдовіруючі, які відкрито порушують ведичні приписи, змушені будуть потрапити до найпохмуріших місць усесвіту, тому що вони вводять в оману своїх послідовників. Ці імперсоналісти звичайно видають себе за втілення Бога перед нерозумними людьми, позбавленими ведичного знання. Якщо ж невіглас має якісь знання, вони в його руках стають ще небезпечнішими, ніж невігластво саме по собі. Подібні імперсоналісти не поклоняються навіть напівбогам так, як те радять священні писання.

Святі писання містять поради поклонятись напівбогам за певних обставин, хоча водночас стверджують, що звичайно в цьому немає потреби. В Бгаґавад-ґı̄ті (7.23) недвозначно вказується, що результати поклоніння напівбогам недовговічні, бо минущим є весь матеріальний всесвіт, і взагалі все, чого можна досягти в пітьмі матеріального існування, також є тимчасовим. Отже, питання полягає в тому, як досягти вічного та істинного життя.

Господь утверждает, что тот, кто достигает Его с помощью преданного служения (единственного пути, ведущего к Личности Бога), раз и навсегда избавляется от оков рождения и смерти. Иначе говоря, освобождение из тисков материи целиком зависит от знания и отрешенности, которые приходят к тому, кто служит Господу. А у псевдоверующих нет ни знания, ни отрешенности от материальной деятельности. Большинство из них хочет жить в золотых оковах материального рабства, прикрываясь альтруистической и филантропической деятельностью, загримированной под религию. Демонстрируя фальшивые религиозные чувства, они напоказ занимаются преданным служением и в то же время совершают различные греховные поступки, а наивные люди принимают их за духовных наставников и ревнителей веры. Такие нарушители религиозных принципов не признают авторитет ачарьев, святых учителей, принадлежащих к цепи ученической преемственности. Они пренебрегают указанием Вед: а̄ча̄рйопа̄сана («Каждый должен поклоняться ачарье»), и словами «Бхагавад-гиты» (4.2): эвам̇ парампара̄ пра̄птам («Эта высшая наука о Боге передавалась по цепи ученической преемственности»). Вместо того чтобы найти истинного духовного учителя, они вводят людей в заблуждение и провозглашают себя ачарьями, хотя сами даже не следуют принципам ачарьев.

Господь каже, що тільки-но жива істота досягає Його за допомогою відданого служіння — цього єдиного шляху, яким можна досягнути Бога-Особу — вона здобуває цілковите звільнення від рабства народження і смерті. Іншими словами, шлях звільнення з пазурів матерії засновується цілком на знанні та відреченні. Псевдовіруючі не мають ані знання, ані здатності зректися світських справ, тому що більшість з них воліє жити закутими в золоті кайдани матеріального рабства, ховаючись за гаслами альтруїзму, філантропічної діяльності або релігійності. Демонструючи підробні релігійні почуття, вони перетворюють віддане служіння на виставу, тимчасом як самі потурають своїй необмеженій розбещеності. Їх часто приймають за відданих Богу й духовних учителів, хоча такі порушники релігійних засад не відчувають ніякої поваги до авторитетних а̄ча̄рйів, святих вчителів, що перебувають у строго визначеній лінії учнівської послідовності. Щоб взагалі збити з пуття людей, свавільники самі стають так званими «а̄ча̄рйами», навіть не дотримуючись принципів а̄ча̄рій.

Эти негодяи — самые опасные элементы в человеческом обществе. Из-за отсутствия религиозного правительства им не грозит наказание со стороны государства. Однако им не удастся избежать суда Всевышнего, который провозглашает в «Бхагавад-гите», что завистливые демоны, рядящиеся в одежды религиозных проповедников, будут низвергнуты в темнейшие области ада (Б.-г., 16.19 – 20). И «Шри Ишопанишад» подтверждает, что, завершив свою деятельность в роли духовных учителей, которой они занимаются только ради чувственных наслаждений, эти «духовные лидеры» попадают на самые отвратительные планеты вселенной.

Ці пройдисвіти є найнебезпечнішими елементами людської спільноти. Користуючись тим, що релігійного уряду немає, вони уникають державної кари, але їм не уникнути кари згідно із законом Всевишнього, який недвозначно заявив в Бгаґавад-ґı̄ті (16.19 – 20), що заздрісних демонів в жупелах релігійних проповідників буде вкинуто до найтемніших місцин пекла. Ш́рı̄ Īш́опанішад підтверджує, що такі псевдорелігійні діячі, закінчивши свої виступи в ролі «духовних пастирів», в яких їх цікавить лише почуттєве задоволення, попрямують до жахливих місць усесвіту.