Skip to main content

Мантра одиннадцатая

МАНТРА ОДИНАДЦЯТА

Текст

Текст

видйа̄м̇ ча̄видйа̄м̇ ча йас
тад ведобхайам̐ саха
авидйайа̄ мр̣тйум̇ тӣртва̄
видйайа̄мр̣там аш́нуте
відйа̄м̇ ча̄відйа̄м̇ ча йас
тад ведобгайам̇ саха
авідйайа̄ мр̣тйум̇ тı̄ртва̄
відйайа̄мр̣там аш́нуте

Пословный перевод

Послівний переклад

видйа̄м — истинное знание; ча — также; авидйа̄м — неведение; ча — также; йах̣ — личность, которая; тат — то; веда — знает; убхайам — и то, и другое; саха — одновременно; авидйайа̄ — культивируя невежество; мр̣тйум — повторяющуюся смерть; тӣртва̄ — превосходит; видйайа̄ — культивируя знание; амр̣там — бессмертием; аш́нуте — наслаждается.

відйа̄м — справжнє знання; ча — і; авідйа̄м — невігластво; ча—і; йах̣—той, хто; тат—те; веда—знає; убгайам—обоє; саха—водночас; авідйайа̄—розвиваючи невігластво; мр̣тйум—повторювана смерть; тı̄ртва̄—долає; відйайа̄—плекаючи знання; амр̣там—безсмертя; аш́нуте—насолоджується.

Перевод

Переклад

Вырваться из круговорота рождений и смертей и в полной мере насладиться даром бессмертия может только тот, кто способен одновременно понять процесс погружения в невежество и процесс совершенствования трансцендентного знания.

Той, хто здатний зрозуміти водночас обидва шляхи: шлях невігластва й оманного знання, а також той шлях, що веде до трансцендентного усвідомлення — лише той може подолати кругообіг народження та смерті й утішатися повним блаженством безсмертя.

Комментарий

Коментар

КОММЕНТАРИЙ: С момента сотворения материального мира каждый старается обрести бессмертие, но неумолимые законы природы еще никому не позволили избежать смерти. Никто не хочет умирать, никто не хочет стареть и болеть. Однако законы природы всех обрекают на старость, болезни и смерть. Прогресс материальной науки не решил этих проблем. С помощью материальной науки можно изобрести атомную бомбу и тем самым приблизить смерть, но наука не в силах открыть ничего, что поможет человеку вырваться из лап старости, болезней и смерти.

Від сотворіння матеріального світу всі прагнуть жити вічно, але закони природи невблаганні — всіх торкнеться рука смерті. Справді, хто хоче помирати? Нікому не хочеться ставати старим чи кволим. Однак закони природи нікому не прищеплюють імунітету від смерті, старості або хвороб. Також ніякі досягнення в сфері матеріального пізнання не вирішать цих проблем. Матеріалістична наука може винайти атомну зброю, щоб прискорити прихід смерті, але вона не може відшукати нічого, що захистило б людину від жорстоких пазурів хвороб, старості та смерті.

Из Пуран нам известна история Хираньякашипу. Этот царь достиг очень высокого уровня материального развития. С помощью своих материальных достижений, силой своего невежества он рассчитывал одолеть неумолимую смерть. Он занялся настолько суровым видом медитации, что жители всех планетных систем были встревожены его мистической силой. Он заставил творца вселенной, полубога Брахму, спуститься к нему и попросил Брахму сделать его амарой, бессмертным. Но Брахма ответил, что это не в его силах, поскольку даже он, творец материального мира и правитель всех планет, не является амарой. Как сказано в «Бхагавад-гите» (8.17), продолжительность жизни Брахмы очень велика, но это еще не значит, что он бессмертен.

З Пура̄н̣ ми можемо довідатись про діяльність Хіран̣йакаш́іпу, царя, дуже передового з матеріалістичного погляду. Він бажав, опираючись на силу свого пагубного знання і матеріальні надбання, перемогти смерть і заради цього заглибився у медитацію й удався до аскез настільки суворих, що жителі всіх планетних систем були стурбовані його містичною силою. Він примусив спуститись до себе творця всесвіту, напівбога Брахму, й відтак попрохав благословення амара, яке робить людину безсмертною. Брахма̄ відповів, що не може дарувати йому це благословення, тому що навіть він сам, творець матеріального світу, управитель всіх планет, не є амарою. Як сказано в Бгаґавад-ґı̄ті (8.17), тривалість життя Брахми дуже велика, але це зовсім не означає, що він не мусить вмерти.

Хиран̣йа означает «золото», а каш́ипу — «мягкая постель». Этого коварного человека интересовали две вещи на свете: деньги и женщины, — и он хотел вечно наслаждаться ими, добившись бессмертия. Он попросил у Брахмы множество разных благословений, надеясь косвенным образом исполнить свое желание стать бессмертным. Поскольку Брахма сказал, что не может одарить его бессмертием, Хираньякашипу попросил Брахму пообещать, что его не сможет убить ни человек, ни животное, ни полубог, ни какое-либо иное живое существо, относящееся к любому из 8 400 000 видов жизни. Он также попросил сделать так, чтобы его не могли убить ни на земле, ни в воздухе, ни в воде и никаким оружием. Хираньякашипу наивно полагал, что, получив эти благословения, он сможет избежать смерти. Но в конце концов, несмотря на то что Брахма исполнил все его просьбы, он все же был убит Верховным Господом в образе получеловека-полульва, Нрисимхи. Чтобы убить его, не понадобилось никакого оружия — Господь растерзал его своими когтями. Он был убит не на земле, не в воде и не в воздухе, а на коленях этого удивительного живого существа, которого он не мог даже вообразить.

Хіран̣йа означає «золото», а каш́іпу — «м’яке ліжко». Цей добродій цікавився двома речами — жінками й багатством, і бажав, ставши «безсмертним», вічно насолоджуватись ними. Сподіваючись все ж таки здійснити своє бажання бути амарою, він вирішив добитися цього від Брахми кружним шляхом. Брахма̄ сказав, що не може дарувати йому безсмертя, і тоді Хіран̣йакаш́іпу попросив благословення на те, щоб його не могла вбити жодна жива істота з-поміж 8 400 000 видів живих істот, що існують — ні людина, ні тварина, ні напівбог і щоб його не могла вразити ніяка зброя ні на землі, ні у воді, ні в повітрі. Хіран̣йакаш́іпу, таким чином, нерозсудливо вважав, що, уживши всіх можливих пересторог, він врятується од смерті. Однак, зрештою, хоча Брахма̄ і дарував йому всі ці благословення, Хіран̣йакаш́іпу було убито, і вбив його Сам Бог-Особа в образі Нр̣сім̇ги, людино-лева, без ніякої зброї, бо Господь зробив це за допомогою Своїх нігтів. Й убито його було не на землі, не у воді, не в повітрі — Хіран̣йакаш́іпу був убитий на колінах цієї дивовижної живої істоти, яку він навіть не міг собі уявити.

Из этого примера видно, что даже Хираньякашипу, самому могущественному из материалистов, никакие планы не помогли обрести бессмертие. Чего же тогда могут добиться ничтожные хираньякашипу наших дней, чьи планы рушатся каждое мгновение?

Суть сказаного полягає в тому, що навіть Хіран̣йакаш́іпу, наймогутніший з матеріалістів, не зміг стати безсмертним, хоча і будував різноманітні плани. Чого ж тоді можуть досягти мізерні хіран̣йакаш́іпу сьогодення, плани котрих ламаються щомиті?

«Шри Ишопанишад» советует нам отказаться от неуклюжих попыток победить в борьбе за существование. Каждый упорно борется за существование, но законы материальной природы так неумолимы, что никто не может обойти их. Чтобы обрести вечную жизнь, человек должен готовить себя к возвращению к Богу.

Ш́рı̄ Īш́опанішад наставляє нас не вдаватись до таких пристрасних спроб перемогти в боротьбі за існування. Всі запекло борються за існування, але закони матеріальної природи настільки суворі й точні, що не допустять, щоб хтось подолав їх. Щоб досягти вічного життя, людина повинна бути готовою повернутись назад до Бога.

Процесс возвращения к Богу — предмет отдельной отрасли знания, которую необходимо изучать по таким богооткровенным ведическим писаниям, как Упанишады, «Веданта-сутра», «Бхагавад-гита» и «Шримад-Бхагаватам». Поэтому, чтобы стать счастливым в этой жизни и, покинув материальное тело, обрести вечную, исполненную блаженства жизнь, человек должен изучить эти священные писания и почерпнуть из них трансцендентное знание. Обусловленное живое существо забыло о своих вечных взаимоотношениях с Богом и ошибочно считает, что, кроме этого бренного мира, в котором оно родилось, ничего не существует. Господь по Своей милости дал перечисленные выше писания людям Индии и другие священные писания народам других стран, чтобы напомнить забывчивому человеку о том, что его истинный дом не здесь, не в материальном мире. Живое существо духовно по природе, поэтому оно может обрести счастье, только возвратившись в свой духовный дом.

Шлях повернення до Бога — це особливе знання, якого слід набути з явлених ведичних писань, якими є Упанішади, Веда̄нта-сӯтра, Бгаґавад-ґı̄та̄, Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам тощо. Лише звернувшись до цієї священної літератури й оволодівши трансцендентальним знанням, можна стати щасливим в цьому житті і, залишивши матеріальне тіло, досягти сповненого радості вічного життя. Обумовлена жива істота забула про свої вічні стосунки з Богом й помилково вважає, що немає нічого вищого за її тимчасову батьківщину. Щоб нагадати забудькуватим живим істотам, що їх домівка не тут, у цьому матеріальному світі, Господь милостиво явив вищезгадані священні писання в Індії, а інші писання — в інших країнах. Жива істота духовна по своїй суті і вона може стати щасливою лише повернувшись до Бога, до своєї духовної домівки.

Чтобы вернуть живые существа к Богу, Верховный Господь посылает из Своего царства верных слуг или приходит с этой миссией Сам. Все живые существа — возлюбленные дети Господа, Его неотъемлемые частицы, поэтому, видя страдания, которые мы постоянно испытываем в материальном мире, Господь огорчается больше, чем мы сами. Эти страдания нужны для того, чтобы косвенно напомнить нам о нашей несовместимости с мертвой материей, и разумные живые существа обычно обращают внимание на эти напоминания и посвящают себя изучению видьи, трансцендентного знания. Человеческая жизнь предоставляет самые благоприятные возможности для углубления духовных знаний, поэтому того, кто упускает эту возможность, называют нарадхамой, низшим из людей.

Для того, щоб здійснити цю місію — допомогти живим істотам повернутись до Бога, Бог-Особа посилає із Свого царства Своїх вірних слуг, а інколи, щоб виконати цю справу, Господь приходить Сам. Всі живі істоти є Його улюбленими дітьми, Його невід’ємними частками, і тому Бог, вбачаючи наші страждання, яких ми зазнаємо в матеріальному оточенні, засмучується навіть більше, ніж ми самі. Злигодні матеріального світу служать на те, щоб посередньо нагадувати нам про нашу несумісність з мертвою матерією. Розсудливим живим істотам такі нагадування звичайно йдуть на користь й вони починають плекати відйу, трансцендентальне знання. Людська форма життя дає найсприятливішу можливість до поглиблення духовних знань і людина, яка не скористовується з такої можливості, зветься нара̄дгамою — нижчою серед людських істот.

Путь авидьи, то есть путь совершенствования материальных знаний во имя чувственных наслаждений, — это путь повторения рождений и смерти. Живое существо духовно, поэтому оно не рождается и не умирает. Рождение и смерть относятся только ко внешней оболочке духовного существа — его телу. Рождение сравнивают с надеванием, а смерть — со сниманием одежды. Глупые люди, целиком поглощенные развитием авидьи (невежества), принимают это как должное. Очарованные красотой иллюзорной энергии, они вновь и вновь испытывают те же страдания, так и не сделав никаких выводов из уроков, преподанных им законами природы.

Шлях авідйі, тобто розвитку матеріалістичного знання, скерованого на задоволення почуттів — це шлях повторюваних народження і смерті. Жива істота духовна за своєю природою, і тому для неї немає ні народження, ні смерті. Народження та смерть стосуються зовнішньої оболонки душі — тіла. Смерть порівнюють зі скиданням, а народження — з одяганням зовнішнього вбрання. Нерозумні живі істоти, поглинуті плеканням авідйі, пагубного знання, не усвідомлюють свого жахливого становища. Зачаровані красою ілюзорної енерґії, вони знову й знову проходять цим колом, не здатні скористатися з уроків, що їх завдають закони природи.

Вот почему человеку необходимо стараться постичь видью, трансцендентное знание. В болезненном материальном состоянии следует, насколько это возможно, ограничить чувственные наслаждения. Неограниченные чувственные наслаждения в материальных условиях ведут к невежеству и смерти. Живые существа наделены духовными чувствами. Каждое живое существо в своей изначальной духовной форме обладает всеми чувствами, которые в обусловленном состоянии покрыты материальным телом и умом и действуют как материальные чувства. Деятельность материальных чувств является искаженным отражением деятельности изначальных, духовных чувств. Пораженная болезнью материализма душа, покрытая материей, занимается материальной деятельностью. Истинные чувственные наслаждения доступны душе только тогда, когда она излечится от болезни материализма. Только в своей чистой духовной форме, не оскверненной материей, живое существо может испытывать подлинные чувственные наслаждения. Больной должен сначала излечиться от своей болезни, и только после этого он сможет снова наслаждаться жизнью. Поэтому целью человеческой жизни должны быть не извращенные чувственные наслаждения, а избавление от материальной болезни. Обострение материальной болезни не является признаком знания, это признак авидьи (невежества). Чтобы выздороветь, человек должен не повышать температуру тела от 40 до 42 градусов, а понизить ее до нормы — 36,6 градуса. Это должно стать целью человеческой жизни. В современном материалистическом обществе наблюдается тенденция к усилению материальной лихорадки, и жар уже достиг отметки 42 градусов (в форме атомной энергии). И все это сопровождается причитаниями недалеких политиков о том, что в любой момент мир может взлететь на воздух. Таков результат развития материальной науки и пренебрежения самой важной стороной жизни — культурой духовного знания. «Шри Ишопанишад» предупреждает, чтобы мы не шли этим опасным путем, ведущим к смерти. Напротив, мы должны совершенствовать духовное знание, чтобы вырваться из объятий смерти.

Необхідно, щоб людська істота плекала відйу, трансцендентальне знання. Від почуттєвих же насолод у таких хворобливих матеріальних умовах треба утримуватися наскільки це можливо. Необмежена почуттєва втіха за цього тілесного стану є шляхом невігластва та смерті. Живі істоти наділено чуттями, але ці чуття — духовні, кожна жива істота в своїй первинній духовній формі має повний набір чуттів, але зараз всі вони покриті тілом та розумом і діють на матеріальному рівні. Діяльність матеріальних чуттів є спотвореним відображенням духовних почуттєвих розваг. Духовна душа за свого хворобливого стану перебуває під покривом матерії і занурена в матеріальну діяльність. Зазнати справжньої почуттєвої втіхи можливо лише по тому, як душа одужає після хвороби матеріалізму. Чисті почуттєві насолоди можливі тільки в нашій справжній духовній формі, вільній од будь-якої матеріальної скверни. Метою людського життя повинна бути не спотворена почуттєва втіха; слід прагнути вилікуватись від матеріальної хвороби. Загострення перебігу матеріальної хвороби є ознака не знання, а розвитку авідйі, невігластва.

Не треба підвищувати жар від 38 до 42 градусів, радше, щоб почуватися добре, треба привести температуру до норми — 36,6 градусів. Позбутися цієї матеріальної лихоманки — головна мета людського життя. Сучасна матеріалістична цивілізація має намір підвищувати жар матеріальної лихоманки, живлячи її тепер атомною енерґією — і ось температура вже сягнула позначки в 42 градуси. Тимчасом короткозорі політики ремствують, що кожної миті світ може піти до пекла. До таких наслідків призводить згубне матеріалістичне знання, яке нехтує найголовнішим у житті — плеканням знання духовного. Ш́рı̄ Īш́опанішад застерігає нас тут, що ми не повинні йти цим небезпечним шляхом, що веде до смерті. Навпаки, ми повинні розвивати й плекати духовне знання й відтак ми можемо стати недосяжними для жорстоких кігтів смерті.

Это не означает, что нужно совсем перестать заботиться о теле. Речь идет не о том, чтобы прекратить всякую деятельность. Это было бы равносильно тому, чтобы в попытках сбить жар стараться довести температуру тела до нуля. Правильнее будет сказать, что мы должны стараться «извлечь максимальную пользу из невыгодной сделки». Для углубления духовных знаний необходима помощь этого тела и ума, поэтому, чтобы достичь своей цели, мы должны заботиться о теле и уме. Нужно поддерживать нормальную температуру на уровне 36,6 градуса, и для достижения этого великие мудрецы и святые Индии разработали программу сбалансированного развития духовного и материального знания. Они никогда не позволяли людям злоупотреблять своим разумом, используя его для болезненных чувственных наслаждений.

Це зовсім не означає, що не треба дбати про підтримування тіла. Річ не в тому, щоб повністю припинити діяльність, як не йдеться про те, щоб задля зцілення знизити температуру тіла до нуля. Ми вже намагались проілюструвати суть сказаного висловом: «Найкращим чином скористатись з поганої угоди». Щоб плекати духовне знання, необхідна поміч цього тіла й розуму, отже, щоб досягнути вищої мети, нам треба дбати про них. Слід підтримувати нормальну температуру тіла, і всі видатні мудреці й святі Індії йдуть шляхом гармонійного розвитку духовного й матеріального знання. Вони ніколи не віддають свій людський інтелект на поталу хворобливим матеріальним емоціям.

Деятельность человека, оскверненная стремлением к чувственным наслаждениям, регламентируется в Ведах системой принципов, цель которой — обретение освобождения. Эта система включает в себя религию, развитие экономики, удовлетворение чувств и освобождение. Но в настоящее время люди утратили интерес к религии и освобождению. У них осталась только одна цель в жизни — удовлетворение чувств, и ради ее достижения они строят планы экономического развития. Сбитые с толку люди думают, что религию в обществе нужно поддерживать, потому что она способствует развитию экономики, которое необходимо для удовлетворения чувств. А чтобы обеспечить человеку чувственные наслаждения даже после смерти, в раю, существует целая система религиозных ритуалов. Однако достижение рая не является истинной целью религии. На самом деле путь религии должен вести к самоосознанию. Развитие экономики необходимо только для того, чтобы человек мог сохранять тело в нормальном, здоровом состоянии. Человек должен вести здоровую жизнь и иметь трезвый ум, только чтобы постичь видью, истинное знание, что является целью человеческой жизни. Эта жизнь дана нам не для того, чтобы работать, подобно ослу, или культивировать авидью и удовлетворять свои чувства.

Веди вказують, як треба впорядкувати хворобливу діяльність людини, яку заражено прагненнями до почуттєвих втіх, скерувавши її на досягнення звільнення. Ведична система пропонує релігію, економічний розвиток, почуттєву втіху й звільнення, проте в наш час ніхто не цікавиться ні релігією, ні звільненням. Почуттєва втіха — єдине, що всі мають своєю метою, і вони будують плани економічного розвитку, щоб здійснити це.

Введені в оману люди думають, що релігію треба підтримувати лише для того, щоб вона сприяла економічному розвиткові, необхідному для чуттєвого задоволення. Таким чином, певна система релігійної обрядності існує лише на те, щоб забезпечити почуттєве задоволення й після смерті — в раю. Однак звільнення означає зовсім не це. Насправді шлях релігії призначений для самореалізації, а економічний розвиток необхідний лише для підтримування тіла в нормальному, здоровому стані. Щоб успішно розвивати відйу, істинне знання, яке є метою життя, людина мусить провадити здоровий спосіб життя і мати тверезий розум. Людське життя призначене не для ослячої роботи та плекання авідйі задля почуттєвого задоволення.

Путь видьи самым совершенным образом описан в «Шримад-Бхагаватам». Это произведение побуждает человека посвятить свою жизнь постижению Абсолютной Истины. Абсолютную Истину постигают постепенно, сначала как Брахман, потом как Параматму и, наконец, как Бхагавана (Личность Бога). Постичь Абсолютную Истину может только человек широких взглядов, который обладает знанием и освободился от материальных привязанностей, следуя восемнадцати принципам «Бхагавад-гиты», описанным в комментарии к десятой мантре. Главной целью соблюдения этих восемнадцати принципов является достижение трансцендентного любовного служения Личности Бога. Поэтому всем людям, независимо от их взглядов, рекомендуется учиться искусству любовного служения Господу.

Шлях відйі найбільш досконало представлений в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, який закликає людську істоту використати своє життя на дослідження Абсолютної Істини. Абсолютну Істину усвідомлюють крок за кроком: спочатку Її осягають як Брахмана, потім — як Парама̄тму і зрештою — як Бгаґава̄на, Бога-Особу. Абсолютну Істину може пізнати людина, яка має широту поглядів, досягла знання та відречення і дотримується вісімнадцяти принципів Бгаґавад-ґı̄ти, що наведені в поясненнях до 10-ї мантри. Осереддям цих вісімнадцяти принципів є трансцендентне віддане служіння Богу-Особі. Īш́опанішад заохочує людей всіх класів навчатись мистецтву відданого служіння Господеві.

Прямой путь, приводящий к цели видьи, описывает Шрила Рупа Госвами в своей книге «Бхакти-расамрита-синдху», которая переведена нами на английский под названием «Нектар преданности». В «Шримад-Бхагаватам» (1.2.14) путь видьи кратко описан в следующих словах:

Прямий шлях, що приводить до мети відйї, описує Шріла Рупа Госвамі у своїй книзі «Бгакті-расамріта-сіндгу», яку ми переклали на англійську під назвою «Нектар відданості». У «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.14) шлях відйї коротко описаний такими словами:

тасма̄д экена манаса̄
бхагава̄н са̄твата̄м̇ патих̣
ш́ротавйах̣ кӣртитавйаш́ ча
дхйейах̣ пӯджйаш́ ча нитйада̄
тасмад екена манаса
бгаґаван сатватам патіх
шротавйах кіртітавйаш ча
дгйєйах пуджйаш ча нітйада

«Поэтому нужно, сосредоточив все свое внимание, постоянно слушать повествования о Верховном Господе, прославлять, помнить Его и поклоняться Ему — защитнику преданных».

«Тому потрібно, зосередивши всю свою увагу, постійно слухати про Верховного Господа, прославляти, памятати Його й поклонятися Йому, захиснику відданих».

Если религиозность, развитие экономики и удовлетворение чувств не направлены на достижение любовного служения Господу, то они являются всего лишь различными формами невежества, что будет ясно из следующих мантр «Шри Ишопанишад».

Доки релігію, економічний розвиток і почуттєві задоволення не буде скеровано на досягнення відданого служіння Господу, вони, як про це сказано в дальших мантрах Ш́рı̄ Īш́опанішад, є лише різновидами невігластва, згубного знання.