Skip to main content

Введение

Вступ

arjuna uvāca
Арджуна ува̄ча
ом̇ аджн̃а̄на-тимира̄ндхасйа
джн̃а̄на̄н̃джана-ш́ала̄кайа̄
чакшур унмӣлитам̇ йена
тасмаи ш́рӣ-гураве намах̣
ом̇ аджн̃а̄на-тіміра̄ндгасйа
джн̃а̄на̄н̃джана-ш́ала̄кайа̄
чакшур унмı̄літам̇ йена
тасмаі ш́рı̄-ґураве намах̣


ш́рı̄-чаітанйа-мано-’бгı̄шт̣ам̇
стга̄пітам̇ йена бгӯ-тале
свайам̇ рӯпах̣ када̄ махйам̇
дада̄ті сва-пада̄нтікам
ш́рӣ-чаитанйа-мано-’бхӣшт̣ам̇
стха̄питам йена бхӯ-тале
свайам̇ рӯпах̣ када̄ махйам̇
дада̄ти сва-пада̄нтикам

Я был рожден во тьме невежества, но мой духовный учитель открыл мне глаза, озарив мой путь факелом знания. Я в глубоком почтении склоняюсь перед ним. Когда же Шрила Рупа Госвами Прабхупада, который начал в материальном мире движение, призванное исполнить волю Господа Чайтаньи, дарует мне прибежище под сенью своих лотосных стоп?

Я був народжений в пітьмі невігластва, та мій духовний учитель відкрив мені очі і розвіяв тьму світочем знання. Я схиляюсь перед ним в глибокій шані.

Коли ж Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ Прабгупа̄да, який запровадив у матеріальному світі місію здійснити бажання Господа Чаітанйі, дасть мені притулок біля своїх лотосних стіп?

ванде ’хам̇ ш́рӣ-гурох̣ ш́рӣ-йута-пада-камалам̇ ш́рӣ-гурӯн ваишн̣ава̄м̇ш́ ча
ш́рӣ-рӯпам̇ са̄граджа̄там̇ саха-ган̣а-рагхуна̄тха̄нвитам̇ там̇ са-джӣвам
са̄дваитам̇ са̄вадхӯтам париджана-сахитам̇ кр̣шн̣а-чаитанйа-девам̇
ш́рӣ-ра̄дха̄-кр̣шн̣а-па̄да̄н саха-ган̣а-лалита̄-ш́рӣ-виш́а̄кха̄нвита̄м̇ш́ ча
ванде ’хам̇ ш́рı̄-ґурох̣ ш́рı̄-йута-
пада-камалам̇ ш́рı̄-ґурӯн ваішн̣ава̄м̇ш́ ча
ш́рı̄-рӯпам̇ са̄ґраджа̄там̇ саха-ґан̣а-
раґгуна̄тга̄нвітам̇ там̇ са-джı̄вам
са̄дваітам̇ са̄вадгӯтам̇ паріджана-
сахітам̇ кр̣шн̣а-чаітанйа-девам̇
ш́рı̄-ра̄дга̄-кр̣шн̣а̄-па̄да̄н саха-ґан̣а-
лаліта̄-ш́рı̄-віш́а̄кга̄нвіта̄м̇ш́ ча

Я в глубоком почтении припадаю к лотосным стопам своего духовного учителя и к стопам всех вайшнавов. Я в глубоком почтении склоняюсь перед Шрилой Рупой Госвами и его старшим братом Санатаной Госвами, а также Рагхунатхой дасом и Рагхунатхой Бхаттой, Гопалой Бхаттой и Шрилой Дживой Госвами. Я в глубоком почтении склоняюсь перед Господом Кришной Чайтаньей и Господом Нитьянандой, а также Адвайтой Ачарьей, Гададхарой, Шривасой и другими спутниками Господа Чайтаньи. Я в глубоком почтении припадаю к стопам Шримати Радхарани, Шри Кришны и почтительно склоняюсь перед всеми гопи во главе со Шри Лалитой и Вишакхой.

Я припадаю до лотосних стіп свого духовного вчителя й стіп усіх ваішн̣ав і висловлюю їм глибоку шану. Я припадаю до лотосних стіп Ш́рı̄ли Рӯпи Ґосва̄мı̄, та його старшого брата Сана̄тани Ґосва̄мі, а також Раґгуна̄тга Да̄са й Раґгуна̄тга Бгат̣т̣и, Ґопа̄ла Бгат̣т̣и й Ш́рı̄ли Джіви Ґосва̄мı̄ і висловлюю їм глибоку шану. Я віддаю сповнені шани земні поклони Господу Кр̣шн̣і Чаітанйі й Господу Нітйа̄нанді, а також Адваіті А̄ча̄рйі, Ґада̄дгарі, Ш́рı̄ва̄сі та їхнім сподвижникам. Я схиляюсь у шанобливому земному поклоні перед Ш́рı̄матı̄ Ра̄дга̄ра̄н̣ı̄ й Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою, а також їхніми супутниками Ш́рı̄ Лалітою й Віш́а̄кгою.

хе кр̣шн̣а карун̣а̄-синдхо
дӣна-бандхо джагат-пате
гопеш́а гопика̄-ка̄нта
ра̄дха̄-ка̄нта намо ’сту те
хе кр̣шн̣а карун̣а̄-сіндго
дı̄на-бандго джаґат-пате
ґопеш́а ґопіка̄-ка̄нта
ра̄дга̄-ка̄нта намо ’сту те

О Кришна, Ты друг всех страждущих и источник творения. Ты повелитель гопи и возлюбленный Радхарани. Я в глубоком почтении склоняюсь перед Тобой.

О мій дорогий Кр̣шн̣а, Ти — друг нещасних і джерело творіння. Ти повелитель ґопı̄ й коханий Ра̄дга̄ра̄н̣ı̄. Я схиляюсь перед Тобою в глибокій шані.

тапта-ка̄н̃чана-гаура̄н̇ги
ра̄дхе вр̣нда̄ванеш́вари
вр̣шабха̄ну-суте деви
пран̣ама̄ми хари-прийе
тапта-ка̄н̃чана-ґаура̄н̇ґі
ра̄дге вр̣нда̄ванеш́варі
вр̣шабга̄ну-суте деві
пран̣ама̄мі харі-прійе

Я в почтении склоняюсь перед Радхарани, чья кожа сияет, как расплавленное золото. Ты царица Вриндавана, дочь царя Вришабхану, дорогая сердцу Господа Кришны.

Я віддаю свою глибоку шану Ра̄дга̄ра̄н̣ı̄, цариці Вр̣нда̄вани, колір шкіри якої нагадує розпечене золото. Ти — дочка царя Вр̣шабга̄ну і Ти дуже люба Господу Кр̣шн̣і.

ва̄н̃чха̄-калпатарубхйаш́ ча
кр̣па̄-синдхубхйа эва ча
патита̄на̄м̇ па̄ванебхйо
ваишн̣авебхйо намо намах̣
ва̄н̃чга̄-калпатарубгйаш́ ча
кр̣па̄-сіндгубгйа ева ча
патіта̄на̄м̇ па̄ванебгйо
ваішн̣авебгйо намо намах̣

Я в глубоком почтении склоняюсь перед всеми вайшнавами, слугами Господа. Подобные деревьям желаний, они способны исполнить желания каждого и полны сострадания к падшим душам.

Я віддаю шанобливі земні поклони всім ваішн̣авам, відданим Господа. Вони — як ті дерева бажань — здатні здійснити бажання кожного і вони сповнені жалю та співчуття до падших душ.

ш́рӣ-кр̣шн̣а-чаитанйа
прабху-нитйа̄нанда
ш́рӣ адваита гада̄дхара
ш́рӣваса̄ди-гаура-бхакта-вр̣нда
ш́рı̄-кр̣шн̣а-чаітанйа прабгу-нітйа̄нанда
ш́рı̄-адваіта ґада̄дгара ш́рı̄ва̄са̄ді-ґаура-бгакта-вр̣нда

Я в глубоком почтении склоняюсь перед Шри Кришной Чайтаньей, Прабху Нитьянандой, Шри Адвайтой, Гададхарой, Шривасой и всеми остальными последователями Господа.

Я віддаю земний уклін Ш́рı̄ Кр̣шн̣і Чаітанйі, Прабгу Нітйа̄нанді, Ш́рı̄ Адваіті, Ґада̄дгарі, Ш́рı̄ва̄сі й усім тим, хто простує шляхом відданого служіння.

харе кр̣шн̣а харе кр̣шн̣а
кр̣шн̣а кр̣шн̣а харе харе
харе ра̄ма харе ра̄ма
ра̄ма ра̄ма харе харе
харе кр̣шн̣а харе кр̣шн̣а кр̣шн̣а кр̣шн̣а харе харе
харе ра̄ма харе ра̄ма ра̄ма ра̄ма харе харе

«Бхагавад-гиту» по-другому называют «Гитопанишад». Она является квинтэссенцией ведической мудрости и одной из наиболее важных Упанишад в ведической литературе. Безусловно, уже опубликовано множество комментариев к «Бхагавад-гите» на английском языке, и может возникнуть вопрос о целесообразности еще одного комментария. Необходимость данной публикации можно объяснить следующим образом: не так давно в Америке одна женщина попросила меня порекомендовать ей какой-нибудь английский перевод «Бхагавад-гиты». Разумеется, в Америке можно найти множество английских переводов «Гиты». Но из всех английских изданий «Бхагавад-гиты», которые мне приходилось видеть в Америке, да и в самой Индии, ни одно нельзя назвать действительно авторитетным, так как практически в каждом из них комментатор излагает собственные взгляды и не передает истинного духа «Бхагавад-гиты».

Бгаґавад-ґı̄та̄ відома також як Ґı̄топанішада. Вона — суть ведичного знання і одна з найважливіших Упанішад у ведичній літературі. Звичайно, існує безліч коментарів до Бгаґавад-ґı̄ти англійською мовою, і можна висловити сумнів про необхідність ще одного. Це видання можна пояснити таким чином: нещодавно одна американка попросила мене порекомендувати їй англомовний варіант Бгаґавад-ґı̄ти. Звісно, в Америці можна знайти чимало різних видань Бгаґавад-ґı̄ти англійською мовою, проте жодне з них, які я бачив не тільки в Америці, ба й навіть у Індії, не можна з усією відповідальністю назвати авторитетним, тому що майже в кожному з них коментатор висловив свою власну думку, не торкаючись духу Бгаґавад-ґı̄ти, якою вона є.

О духе «Бхагавад-гиты» говорит сама «Бхагавад-гита». Это можно понять на таком примере. Принимая лекарство, мы должны следовать указаниям, написанным на упаковке. Мы не можем принимать лекарство по собственному усмотрению или по указанию кого-нибудь из наших друзей. Лекарство можно принимать только в соответствии с указаниями на упаковке или по предписанию врача. Подобно этому, «Бхагавад-гиту» следует принимать такой, какой ее преподносит тот, кто ее рассказал. Рассказчиком «Бхагавад-гиты» является Господь Шри Кришна. На каждой странице «Бхагавад-гиты» Его называют Верховной Личностью Бога, Бхагаваном. Разумеется, словом бхагава̄н иногда называют какого- нибудь могущественного человека или полубога, и в данном контексте слово бхагава̄н также означает, что Господь Шри Кришна является великой личностью. Однако вместе с тем необходимо понимать: Господь Шри Кришна — это Верховная Личность Бога, что подтверждают все великие ачарьи (духовные учители), такие как Шанкарачарья, Рамануджачарья, Мадхвачарья, Нимбарка Свами, Шри Чайтанья Махапрабху и многие другие авторитеты в области ведического знания в Индии. К тому же Сам Господь провозглашает Себя Верховной Личностью Бога в «Бхагавад-гите», и таковым Его признают «Брахма-самхита» и все Пураны, и прежде всего «Шримад-Бхагаватам», который называют «Бхагавата-пураной» (кр̣шн̣ас ту бхагава̄н свайам). Таким образом, мы должны воспринимать «Бхагавад-гиту» в соответствии с указаниями Самого Верховного Господа. В четвертой главе «Гиты» (4.1–3) Господь говорит:

Дух Бгаґавад-ґı̄ти міститься в ній самій. Можна навести таке порівняння: якщо ми бажаємо прийняти певні ліки, то ми повинні дотримуватись вказівок на етикетці. Ми не можемо приймати ліки згідно з нашими власними примхами або за вказівкою друзів. Їх слід приймати лише згідно з вказівками, що написані на етикетці або з призначення лікаря. Так само й Бгаґавад-ґı̄ту треба розглядати і сприймати згідно з вказівками Самого її оповідача. Оповідач Бгаґавад-ґı̄ти — Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Він згадується на кожній сторінці Бгаґавад-ґı̄ти як Верховний Бог-Особа, Бгаґава̄н. Звичайно, слово бгаґава̄н іноді може стосуватись будь-якої могутньої особи, чи будь-якого могутнього напівбога, і тут, без сумніву, слово бгаґава̄н вказує на Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у як на видатну особистість, але разом з тим ми повинні знати, що Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, що підтверджують такі великі а̄ча̄рйі (духовні вчителі), як Ш́ан̣кара̄ча̄рйа, Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа, Мадгва̄ча̄рйа, Німба̄рка Сва̄мı̄, Ш́рı̄ Чаітанйа Маха̄прабгу та багато інших авторитетів з ведичного знання в Індії. Сам Господь у Бгаґавад-ґı̄ті також стверджує, що Він — Верховний Бог-Особа, і саме таким Його визнає Брахма-сам̇гіта̄ та всі Пура̄н̣и, зокрема Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, що відома також як Бга̄ґавата Пура̄н̣а (кр̣шн̣ас ту бгаґава̄н свайам). Тому ми повинні сприйняти Бгаґавад-ґı̄ту так, як це вказує Сам Господь, Верховна Особа. У четвертій главі Ґı̄ти Господь каже:

имам̇ вивасвате йогам̇
проктава̄н ахам авйайам
вивасва̄н манаве пра̄ха
манур икшва̄каве ’бравӣт
імам̇ вівасвате йоґам̇
проктава̄н ахам авйайам
вівасва̄н манаве пра̄ха
манур ікшва̄каве ’бравı̄т
эвам̇ парампара̄-пра̄птам
имам̇ ра̄джаршайо видух̣
са ка̄ленеха махата̄
його нашт̣ах̣ парантапа
евам̇ парампара̄-пра̄птам
імам̇ ра̄джаршайо відух̣
са ка̄ленеха махата̄
йоґо нашт̣ах̣ парантапа
са эва̄йам̇ майа̄ те ’дйа
йогах̣ проктах̣ пура̄танах̣
бхакто ’си ме сакха̄ чети
рахасйам хй этад уттамам
са ева̄йам̇ майа̄ те ’дйа
йоґах̣ проктах̣ пура̄танах̣
бгакто ’сі ме сакга̄ четі
рахасйам̇ хй етад уттамам

Здесь Господь сообщает Арджуне о том, что наука йоги, изложенная в «Бхагавад-гите», была впервые поведана богу Солнца, бог Солнца рассказал ее Ману, который в свою очередь передал ее Икшваку; так по цепи духовных учителей, от одного рассказчика к другому эта наука йоги пришла на Землю. Однако со временем она была забыта, поэтому Господу пришлось объяснить ее вновь, на этот раз Арджуне на поле битвы Курукшетра.

Тут Господь повідомляє Арджуні, що система йоґи, яка складає Бгаґавад-ґı̄ту, спочатку була повідана богу Сонця, бог Сонця пояснив її Ману, а Ману сповістив її Ікшва̄ку, і таким чином, через учнівську послідовність, ця система йоґи передавалася від одного оповідача до іншого. Але з часом її було втрачено. Тому Господь вирішив знову повідати її, цього разу Арджуні, на полі бою Курукшетра.

Господь говорит Арджуне, что Он открывает эту высшую тайну именно ему, поскольку Арджуна является Его преданным слугой и другом. Из этого можно заключить, что «Бхагавад-гита» прежде всего предназначена для преданных Господа. Есть три класса трансценденталистов: гьяни, йоги и бхакты, то есть имперсоналисты, медитирующие йоги и преданные. Здесь, обращаясь к Арджуне, Господь ясно говорит, что Он делает Арджуну первым звеном в новой парампаре (цепи духовных учителей), поскольку старая парампара прервалась. Поэтому Господь решил восстановить цепь духовных учителей. Он хотел, чтобы знание, которое некогда открыл людям бог Солнца, опять стало передаваться по парампаре и чтобы Арджуна заново распространил Его учение в мире. Ему хотелось, чтобы Арджуна стал авторитетом в науке «Бхагавад- гиты». Итак, мы видим, что «Бхагавад-гита» была поведана Арджуне прежде всего потому, что Арджуна являлся преданным Господа, непосредственным учеником Самого Кришны и Его близким другом. Поэтому лучше всего понять «Бхагавад-гиту» сможет человек, обладающий аналогичными качествами. Это значит, что он должен быть преданным Господа, напрямую связанным с Ним. Когда человек становится преданным Господа, он сразу вступает в непосредственные отношения с Господом. Это очень обширная тема, но, излагая ее вкратце, можно сказать, что каждый преданный находится с Верховным Господом в одном из пяти видов трансцендентных отношений:

Він говорить Арджуні, що разкриває йому вищу тайну, бо Арджуна — Його бгакта, відданий і Його друг. Отже, Господь дає зрозуміти, що цей трактат, Бгаґавад-ґı̄та̄, призначений передусім для Його відданих. Існує три класи трансценденталістів: джн̃а̄нı̄, йоґи і бгакти або, відповідно, — імперсоналісти, прихильники медитації та віддані слуги Господа. Тут Господь ясно каже, що Він робить Арджуну першою ланкою нової парампари — ланцюга учнівської послідовності, тому що попередній ланцюг було порушено. Господь побажав, щоб Арджуна заново поширив Його вчення у тому ж вигляді, як його передавав бог Сонця, тобто Господь вирішив відновити парампару. Він хотів, щоб Арджуна став авторитетом у розумінні Бгаґавад-ґı̄ти. Отже, ми бачимо, що Бгаґавад-ґı̄ту було повідано Арджуні тому, що він був відданий Господа, безпосередній учень Кр̣шн̣и та Його близький друг. Тобто найкраще зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту може той, хто має якості, подібні до якостей Арджуни. Іншими словами, треба бути відданим і перебувати в безпосередніх стосунках з Господом. Той, хто стає відданим Господа, вступає також в безпосередні стосунки з Господом. Це дуже складна тема, але стисло її можна пояснити так. Відданий перебуває в одному з п’яти різних станів взаємовідносин із Верховним Богом-Особою:

1. Преданный может быть связан с Господом отношениями, не подразумевающими активного взаимодействия.

1. Можна бути відданим в пасивному стані.

2. Он может быть связан с Господом отношениями активного служения.

2. Можна бути відданим в активному стані.

3. Преданный может быть связан с Господом узами дружбы.

3. Можна бути відданим як друг.

4. Преданный может быть связан с Господом узами родительской любви.

4. Можна бути відданим як мати або батько.

5. Преданного могут связывать с Господом узы супружеской любви.

5. Можна бути відданим як закохане подружжя.

Арджуна был другом Господа. Разумеется, между их дружбой и дружбой в материальном мире существует огромная разница. Их связывали отношения духовной дружбы, вступить в которые может далеко не каждый. Безусловно, каждое живое существо уже связано с Господом определенными отношениями, и, когда человек достигает совершенства в преданном служении Господу, эти отношения становятся очевидными для него. Однако в нашем нынешнем положении мы забыли не только о Верховном Господе, но и о своих вечных взаимоотношениях с Ним. Каждое из мириад живых существ всегда находится в определенных отношениях с Господом. Такое состояние живого существа называется сварупой. Занимаясь преданным служением, живое существо может восстановить свою сварупу. Этот уровень называется сварупа-сиддхи — совершенным изначальным положением души. Итак, Арджуна был преданным Верховного Господа, с которым его связывали отношения дружбы.

Арджуна перебував у дружніх стосунках із Господом. Звісно, існує величезна різниця між цією дружбою і дружбою, яку ми бачимо в матеріальному світі. Це — трансцендентна дружба, яка не кожному доступна. Звичайно, кожний перебуває в певних взаємовідносинах із Господом, і такі взаємостосунки визначає ступінь досконалості відданого служіння. Але за теперішнього стану нашого життя ми забули не лише Верховного Господа, але й наші вічні взаємостосунки з Ним. Кожна з багатьох більйонів і трильйонів живих істот вічно має певні взаємовідносини з Господом. Це називають сварӯпою. Шляхом відданого служіння людина може відродити свою сварӯпу і такий ступінь відомий як сварӯпа-сіддгі — досконалість чийогось природного становища. Отже, Арджуна був відданим і перебував у дружніх стосунках із Верховним Господом.

Необходимо сказать также несколько слов о том, как Арджуна воспринял «Бхагавад-гиту». Об этом говорится в десятой главе (10.12–14):

Треба зауважити, як Арджуна прийняв Бгаґавад-ґı̄ту. Про це сказано у десятій главі (10.12 – 14):

арджуна ува̄ча
парам̇ брахма парам̇ дха̄ма
павитрам̇ парамам̇ бхава̄н
пурушам ш́а̄ш́ватам̇ дивйам
а̄ди-девам аджам вибхум
парам̇ брахма парам̇ дга̄ма
павітрам̇ парамам̇ бгава̄н
пурушам̇ ш́а̄ш́ватам̇ дівйам
а̄ді-девам аджам̇ вібгум
а̄хус тва̄м р̣шайах̣ сарве
деваршир на̄радас татха̄
асито девало вйа̄сах̣
свайам̇ чаива бравӣши ме
а̄хус тва̄м р̣шайах̣ сарве
деваршір на̄радас татга̄
асіто девало вйа̄сах̣
свайам̇ чаіва бравı̄ші ме
сарвам этад р̣там манйе
йан ма̄м̇ вадаси кеш́ава
на хи те бхагаван вйактим̇
видур дева̄ на да̄нава̄х̣
сарвам етад р̣там̇ манйе
йан ма̄м̇ вадасі кеш́ава
на хі те бгаґаван вйактім̇
відур дева̄ на да̄нава̄х̣

«Арджуна сказал: Ты Верховная Личность Бога, высшая обитель, чистейший, Абсолютная Истина. Ты вечная, божественная, изначальная личность, нерожденный и величайший. Все великие мудрецы, такие как Нарада, Асита, Девала и Вьяса, подтверждают эту истину, и теперь Ты Сам говоришь мне об этом. О Кришна, все о чем Ты мне рассказал, я принимаю как истину. Ни полубоги, ни демоны, о Господь, не в силах постичь Тебя».

«Арджуна сказав: „Ти — Верховний Бог-Особа, вища кінцева обитель, найчистіший, Абсолютна Істина. Ти — одвічна первинна Особа, Ти — трансцендентний, ненароджений і найвеличніший. Такі великі мудреці, як На̄рада, Асіта, Девала і Вйа̄са підтверджують істинність подібних тверджень, а зараз Ти Сам сповістив мені про це. О Кр̣шн̣о, я беззастережно приймаю як істину все, що Ти повідав мені. Ані напівбоги, ані демони, о Господи, не можуть зрозуміти Твоєї Особи”».

Услышав «Бхагавад-гиту» от Кришны, Верховного Господа, Арджуна признал в Нем Верховного Брахмана (парам̇ брахма). Каждое живое существо является Брахманом (духом), но верховное живое существо, Верховную Личность Бога, называют Верховным Брахманом. Парам̇ дха̄ма означает, что Он высший приют, обитель всего сущего; павитрам значит, что Он чистейший и Его не может коснуться материальная скверна; пурушам: Он верховный наслаждающийся; ш́а̄ш́ватам: изначальный; дивйам: трансцендентный; а̄ди-девам: Верховная Личность Бога; аджам: нерожденный; и, наконец, вибхум: величайший.

Вислухавши Бгаґавад-ґı̄ту від Верховного Бога-Особи, Арджуна визнав Кр̣шн̣у як парам̇ брахму, Верховного Брахмана. Кожна жива істота — Брахман, але Верховна жива істота, Верховний Бог-Особа — це Верховний Брахман. Парам̇ дга̄ма означає, що Він — кінцеве пристановище або вища обитель усього; павітрам означає, що Він чистий, — Його не може торкнутись матеріальна скверна; пурушам означає, що Він — Верховний блаженствуючий, ш́а̄ш́ватам — першоджерело; дівйам — трансцендентний; а̄ді-девам — Верховний Бог-Особа; аджам — ненароджений; і вібгум — найвеличніший.

Кто-то может подумать: «Будучи другом Кришны, Арджуна говорит все это Ему, чтобы польстить». Чтобы развеять подобные сомнения, которые могут закрасться в ум читателя «Бхагавад-гиты», Арджуна в следующем стихе приводит основание для славословий в адрес Кришны, говоря, что не только он сам, но и такие авторитеты, как Нарада, Асита, Девала и Вьясадева, признают Кришну Верховной Личностью Бога. Все они великие мудрецы, признанные всеми ачарьями как носители ведической мудрости. Поэтому Арджуна говорит Кришне: «Все, что Ты сказал мне, я считаю безупречной истиной». Сарвам этад р̣там̇ манйе — «Я принимаю как истину все Твои слова». Арджуна также говорит, что постичь Личность Бога чрезвычайно трудно, это не под силу даже великим полубогам, во всех отношениях превосходящим людей. Так как же тогда человеку постичь Господа Шри Кришну, не став Его преданным? Поэтому изучать «Бхагавад-гиту» следует с преданностью и смирением. Никто не должен считать себя равным Кришне или думать, будто Кришна — обыкновенный или же очень великий человек. Господь Шри Кришна — это Верховная Личность Бога, поэтому для начала нужно принять на веру слова «Бхагавад-гиты» или слова Арджуны, который старается понять «Бхагавад-гиту», и хотя бы теоретически признать Шри Кришну Верховной Личностью Бога. Только в таком смиренном состоянии ума мы сможем постичь «Бхагавад-гиту». Человеку, лишенному смирения, очень трудно понять «Бхагавад-гиту», ибо смысл «Бхагавад-гиты» — великая тайна.

Хтось може подумати, що Арджуна, як друг Кр̣шн̣и, казав Йому все це з лестощів, але Арджуна, щоб у читачів Бгаґавад-ґı̄ти не виникало подібних сумнівів, наводить достатні підстави для такої хвали в дальшому вірші, коли каже, що не тільки він, але й такі авторитети, як мудреці На̄рада, Асіта, Девала та Вйа̄садева визнають Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Ці видатні особистості поширюють ведичне знання в згоді з усіма а̄ча̄рйами. Тому Арджуна каже Кр̣шн̣і, що приймає все сказане Ним, як закінчене й досконале. Сарвам етад р̣там̇ манйе — «всі Твої слова я приймаю як істину». Арджуна зауважує також, що Особу Господа дуже важко усвідомити і що це неможливо навіть для великих напівбогів. Це означає, що Господа не можуть усвідомити навіть особистості, які набагато перевершують людські істоти у рівні розвитку. Чи може тоді людина, яка не є відданим Кр̣шн̣и, зрозуміти Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у?

В чем же суть «Бхагавад-гиты»? Ее цель — вызволить человечество из плена невежественного материального существования. Каждый из нас в своей жизни постоянно сталкивается с многочисленными трудностями, подобно Арджуне, которому предстояло сражаться в битве на Курукшетре. Оказавшись в трудном положении, Арджуна предался Шри Кришне, и в результате ему была рассказана «Бхагавад-гита». Но трудности испытывал не только Арджуна, тревоги и беспокойства преследуют каждого из нас, и причиной тому — наше материальное существование. Само наше бытие протекает в атмосфере небытия. На самом деле нам не должно угрожать небытие, ибо душа вечна, однако по той или иной причине мы оказались в атмосфере асат. Асат значит «то, чего не существует».

Отже, Бгаґавад-ґı̄ту слід читати, перейнявшись духом відданості. Людина не повинна думати, що вона є рівня Кр̣шн̣і, так само, як і не повинна вважати, що Кр̣шн̣а — звичайна особа, або навіть найвидатніша особа. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Таким чином, згідно з твердженнями Бгаґавад-ґı̄ти, або твердженнями Арджуни — людини, яка намагається зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту, — треба хоча б теоретично визнати Ш́рı̄ Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу, бо лише в такому смиренному душевному стані можна зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту. Якщо читати Бгаґавад-ґı̄ту не в смиреннім настрої, дуже важко зрозуміти її, бо це — велике таїнство.

Из миллионов страдающих людей лишь немногие по-настоящему задумываются о том, кто они, почему попали в такое тяжелое положение и т. д. До тех пор пока человек не пробудился от летаргии и не задумался над причиной своих страданий, пока не понял, что больше не хочет страдать, что должен положить конец всем своим страданиям, его нельзя считать человеком в полном смысле слова. Человек становится человеком только тогда, когда в его уме начинают возникать подобные вопросы. В «Брахма-сутре» такие вопросы названы брахма-джигьясой. Атха̄то брахма-джиджн̃а̄са̄. Любая деятельность, которой занимается человек, будет бессмысленной, если он не задается вопросом о природе Абсолюта. Таким образом, по-настоящему понять «Бхагавад-гиту» может лишь тот, кто начал задумываться над причиной своих страданий, над тем, откуда он пришел и куда попадет после смерти. Искренний и серьезный ученик должен, кроме того, с глубоким почтением относиться к Верховной Личности Бога. Именно таким учеником и был Арджуна.

Із безлічі стражденних людей мало хто здатний запитати себе про своє становище, про те, хто він такий і чому його приміщено в такі скрутні обставини. Доки у людини не пробудилося бажання запитати, чому ж вона страждає, доки вона не усвідомить, що не бажає страждати, а, радше, хоче позбутись усіх страждань, її не можна вважати повновартісною людиною. Людина починається тоді, коли в її свідомості пробуджуються такі питання. В Брахма-сӯтрі це названо брахма-джіджн̃а̄са̄. Атга̄то брахма-джіджн̃а̄са̄. Будь-яку людську діяльність треба вважати марною, якщо людина не задає собі питання про природу Абсолюту. Тому Бгаґавад-ґı̄та̄ є «відкрита» книга лише для тих, хто запитує себе про природу своїх страждань, про своє походження і про те, що чекає його після смерті. Щирий учень також завжди плекає в серці своєму шану і повагу до Верховного Бога-Особи. Саме таким учнем був Арджуна.

Господь Кришна приходит на землю в первую очередь для того, чтобы напомнить забывчивым людям об истинной цели жизни. Но даже из многих миллионов пробудившихся людей едва ли один может по-настоящему осознать свое истинное положение; именно для таких людей Господь рассказал «Бхагавад-гиту». По сути дела, все мы находимся в пасти у тигрицы неведения, однако Господь необыкновенно милостив к живым существам, особенно к людям. Ради них Он рассказал «Бхагавад-гиту», сделав Своего друга Арджуну Своим учеником.

Коли людина забуває істинну мету життя, Господь Кр̣шн̣а приходить саме на те, щоб знову встановити її. І навіть тоді з-поміж багатьох і багатьох людей, що пробудилися, знайдеться, можливо, тільки один, хто дійсно перейметься духом розуміння свого становища, — ось для нього й повідано Бгаґавад-ґı̄ту. Справді, всіх нас жере тигриця незнання, але Господь дуже милостивий до живих істот і особливо до людей. Саме тому Він повідав Бгаґавад-ґı̄ту й зробив Свого друга Арджуну Своїм учнем.

Как личный друг Господа Кришны, Арджуна был надежно защищен от скверны невежества, однако на поле битвы Курукшетра Господь поверг его в невежество, чтобы он мог задать Господу Кришне вопросы о проблемах бытия и дать Господу возможность ответить на них ради блага всех поколений, которые придут за ним. Благодаря этому Кришна объяснил ему, как мы должны прожить свою жизнь, чтобы достичь совершенства и исполнить миссию человеческой жизни.

Як друг Господа Кр̣шн̣и, Арджуна перебував поза будь-яким невіглаством, але його було введено в такий стан на полі битви Курукшетра саме для того, щоб він запитав Господа Кр̣шн̣у про проблеми життя так, щоб Господь вирішив їх на користь прийдешніх поколінь та окреслив шлях життя людської істоти. Тоді людина зможе діяти відповідним чином і виконає призначення людського життя.

В «Бхагавад-гите» рассматривается пять фундаментальных истин. В ней прежде всего излагается наука о Боге, а затем рассказывается о природе живых существ, джив. Существует ишвара, то есть властитель, и дживы, живые существа, подвластные Ему. Живое существо, не признающее высшей власти и считающее себя свободным, следует признать ненормальным. По крайней мере в обусловленном состоянии, живое существо полностью находится под властью высших сил. Поэтому в «Бхагавад-гите» раскрывается понятие ишвары, верховного повелителя, и джив, подвластных живых существ. Помимо этого, в ней обсуждаются пракрити (материальная природа), время (продолжительность жизни Вселенной, то есть проявленной материальной природы) и карма (деятельность). В материальном мироздании все постоянно заняты деятельностью. Каждое живое существо что-то делает. Читая «Бхагавад-гиту», мы должны понять, кто такой Бог, какова природа живых существ, что такое пракрити (материальное мироздание), каким образом время управляет ими и что представляет собой деятельность живых существ.

Тематика Бгаґавад-ґı̄ти охоплює п’ять основних істин. Перш за все пояснено науку про Бога, а потім з’ясовується становище живої істоти, джı̄ви. Є ı̄ш́вара, тобто Володар, і є джı̄ви, живі істоти, над якими Він панує. Якщо жива істота каже, що вона незалежна — це божевілля. Жива істота підпорядкована з усякого погляду, принаймні за її обумовленого життя. Таким чином, у Бгаґавад- ґı̄ті описано: ı̄ш́вару, Верховного правителя та джı̄в — підвладних живих істот. Обговорюються також пракр̣ті (матеріальна природа), час (тривалість існування всесвіту, тобто проявлення матеріальної природи) і карма (діяльність). Космічне проявлення насичене різноманітною діяльністю. Всі живі істоти виконують певні дії. Із Бгаґавад-ґı̄ти ми повинні зрозуміти, хто такий Бог, що таке живі істоти, чим є пракр̣ті, що таке космічне проявлення, яким чином воно розвивається під впливом часу, і в чому полягає діяльність живих істот.

Обсуждение этих пяти основных тем «Бхагавад-гиты» приводит нас к выводу, что Верховная Личность Бога, Кришна, или Брахман, или Параматма — неважно, какое из этих имен вы используете, — величайший из всех. Живые существа в качественном отношении неотличны от верховного повелителя. Так, Господь управляет деятельностью материальной природы во всей Вселенной, о чем мы узна́ем из заключительных глав «Бхагавад-гиты». Материальная природа не является независимой. Она действует под присмотром Верховного Господа. Майа̄дхйакшен̣а пракр̣тих̣ сӯйате са-чара̄чарам, — говорит Господь. «Материальная природа действует под Моим надзором». Наблюдая в мироздании удивительные, чудесные явления, мы должны всегда помнить о том, что за космическим проявлением стоит его повелитель. Без творца и повелителя ничто не может существовать. Не признавать существования высшей власти может только ребенок. Для ребенка, к примеру, автомобиль является чудом, так как он движется сам, без помощи лошади или другого тяглового животного. Однако здравомыслящий человек знает, как устроен автомобиль, и помнит о том, что управляет этим механизмом водитель. Аналогичным образом, Верховный Господь — это водитель (адхйакша), под надзором которого работает весь механизм вселенной. Дживы же, как мы узнаем из пятнадцатой главы, по утверждению Господа, являются Его неотъемлемыми частицами (амшами). Крупица золота — это тоже золото, а капля морской воды такая же соленая, как и вся вода в океане; подобно этому, мы, живые существа — частицы Верховного Властителя, ишвары или Брахмана, Господа Шри Кришны, — обладаем всеми качествами Верховного Господа, но в очень незначительной степени, поскольку являемся маленькими ишварами и занимаем подчиненное положение. Мы стремимся властвовать над природой, как, например, сейчас люди пытаются покорить космос и достичь других планет вселенной. Нам присуще стремление к власти и к творчеству только потому, что оно есть в Кришне. Однако, несмотря на присущее нам стремление властвовать над материальной природой, мы должны помнить о том, что не являемся верховными повелителями. Все это объясняется в «Бхагавад-гите».

Розглядаючи ці головні теми Бгаґавад-ґı̄ти, ми дізнаємося, що Верховний Господь, або Кр̣шн̣а, або Брахман, або Верховний правитель, або Парама̄тма̄ — можна використовувати будь-яке з цих імен — найвищий. Живі істоти однакові з Верховним правителем з якісного погляду. Як з’ясовуватиметься у дальших главах Бгаґавад-ґı̄ти, Господь контролює всезагальну діяльність матеріальної природи. Матеріальна природа не є незалежною. Вона діє згідно з вказівками Верховного Господа. Як каже Кр̣шн̣а: майа̄дгйа̄кшен̣а пракр̣тіх̣ сӯйате са-чара̄чарам — «ця матеріальна природа працює під Моїм керівництвом». Ми бачимо, що в космічній природі все діє з надзвичайною узгодженістю, і ми повинні зрозуміти, що за всіма космічними проявленнями стоїть правитель. Ніщо не може проявитись само по собі. Це легковажно — не звертати уваги на правителя. Наприклад, дитина може думати, що автомобіль — дивовижна річ, бо він рухається, хоча його не тягне кінь, або якась інша тварина, але здорового глузду людина розуміє механіку дії автомобіля. Вона знає, що за механізмом завжди стоїть людина, водій. Так само, Верховний Господь — це правитель, з волі якого все рухається і працює. Щодо джı̄в, живих істот, то Господь визначає їх, про що ми дізнаємось згодом, як Свої невід’ємні частки. Часточка золота — теж золото, крапля води з океану — також солона, й так само ми, живі істоти, як невід’ємні частки Верховного правителя, Īш́вари або Бгаґава̄на, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, теж маємо всі якості Верховного Господа, але в дуже малій кількості, тому що ми — крихітні ı̄ш́вари, підпорядковані ı̄ш́вари. Ми намагаємось опанувати природу, ось і сьогодні ми штурмуємо космос та інші планети, й таке прагнення панувати притаманне нам, тому що воно присутнє в Кр̣шн̣і. І хоча схильність панувати над матеріальною природою присутня в нас, кожна людина повинна усвідомити, що не вона є Верховним правителем. Це і пояснюється в Бгаґавад-ґı̄ті.

Что представляет собой материальная природа? Об этом мы также узнаём из «Бхагавад-гиты», где материальная природа именуется низшей пракрити, то есть низшей природой. Там же сказано, что живое существо относится к высшей пракрити. Пракрити, как низшая, так и высшая, всегда остается подвластной. Она олицетворяет женское начало и подвластна Господу, так же как жена подвластна мужу, который направляет ее. Пракрити всегда находится в подчиненном положении по отношению к Господу, своему повелителю. И живые существа, и материальная природа занимают подчиненное положение и подвластны Верховному Господу. Согласно «Бхагавад-гите», живые существа, хотя и являются неотъемлемыми частицами Верховного Господа, тоже относятся к категории пракрити. Об этом ясно сказано в седьмой главе: апарейам итас тв анйа̄м̇ пракр̣тим̇ виддхи ме пара̄м/джӣва бхӯта̄м — «Материальная природа есть Моя низшая пракрити, однако над ней стоит другая пракритиджӣва бхӯта̄м, живое существо».

Що ж таке матеріальна природа? Її визначено в Бгаґавад-ґı̄ті як нижчу пракр̣ті, нижчу природу. Живу істоту визначено як вищу пракр̣ті. Пракр̣ті завжди підлегла — як нижча, так і вища. Пракр̣ті — жіночого роду, і Господь контролює її так само, як чоловік стежить за діяльністю дружини. Пракр̣ті завжди залежна, підпорядкована Господу, який є повелителем. Як живі істоти, так і матеріальна природа подлеглі Верховному Господеві, який панує над ними. Згідно з Ґітою живі істоти, хоча вони і є невід’ємними часточками Верховного Господа, слід вважати пракр̣ті. Це чітко стверджується в п’ятому вірші сьомої глави Бгаґавад-ґı̄ти: апарейам ітас тв анйа̄м̇ пракр̣тім̇ віддгі ме пара̄м / джı̄ва-бгӯта̄м — «матеріальна природа є Моєю нижчою пракр̣ті, але над нею існує інша пракр̣ті — джı̄ва-бгӯта̄м, жива істота».

Сама материальная природа состоит из трех гун, качеств, — гуны благости, гуны страсти и гуны невежества. Над ними властвует вечное время, и сочетание гун материальной природы под властью вечного времени дает начало различным видам деятельности, которые называют кармой. Эта деятельность началась в незапамятные времена, и мы, пожиная ее плоды, страдаем или наслаждаемся. Предположим, к примеру, что я бизнесмен, которому с большим трудом удалось заработать огромное состояние. В этом случае я выступаю в роли наслаждающегося, но затем мои дела расстраиваются, я теряю все свои деньги, и в результате мне приходится страдать. Аналогичным образом, какой бы сферы жизни мы ни коснулись, повсюду живые существа либо наслаждаются результатами своей деятельности, либо страдают из-за них. Это называется кармой.

Матеріальна природа, власне, складається з трьох якостей: ґун̣и благочестя, ґун̣и пристрасті й ґун̣и невігластва. Над трьома ґун̣ами панує вічній час, а поєднання трьох ґун̣ природи під контролем і в межах вічного часу спричиняє дії, які називають кармою. Ми виконуємо ці дії з незапам’ятних часів і страждаємо від їхніх наслідків або ж насолоджуємося ними. Припустимо, наприклад, що я — ділок, і працював так старанно й розумно, що заощадив багато грошей. У цьому випадку я насолоджуюсь плодами своєї діяльності. Але, нехай, далі в якій-небудь комерційній справі я втратив усе, що нажив, — тепер я вже страждаю від плодів своєї діяльності. Так само в будь-якій сфері життя ми насолоджуємось наслідками своєї діяльності або страждаємо від них. Це називається кармою.

Ишвара (Верховный Господь), джива (живое существо), пракрити (материальная природа), кала (вечное время) и карма (деятельность) — природа всего этого объясняется в «Бхагавад-гите». Из этих пяти категорий Господь, живые существа, материальная природа и время являются вечными. Проявленное состояние пракрити носит временный характер, но не является иллюзорным. Некоторые философы считают материальное проявление иллюзорным, но, согласно философии «Бхагавад-гиты», то есть философии вайшнавов, это не так. Проявленный мир не является иллюзорным; он реален, хотя и существует временно. Этот мир сравнивают с облаком, плывущим по небу, или с наступлением сезона дождей, когда наливается зерно в колосьях. Как только сезон дождей заканчивается и небо очищается от туч, злаки на полях, напоенных дождем, высыхают. Аналогичным образом, в назначенный срок материальный мир проявляется, существует в течение отведенного ему времени, а затем исчезает. Так действует пракрити. Однако данный цикл повторяется вечно, поэтому пракрити тоже считается вечной; ее нельзя считать иллюзорной. Господь называет ее «Моя пракрити». Материальная природа — это отделенная энергия Верховного Господа; живые существа также относятся к энергии Всевышнего, однако они не отделены от Господа, а вечно связаны с ним. Таким образом, Господь, живые существа, материальная природа и время связаны друг с другом и существуют вечно. Однако следующий элемент, карма, не является вечным, хотя результаты кармы могут приходить к нам из глубокой древности. Пожиная плоды своей деятельности, мы страдаем или наслаждаемся с незапамятных времен, однако в наших силах изменить результаты кармы, или деятельности. Это возможно, если мы обладаем совершенным знанием. Все мы заняты разного рода деятельностью, но никому не известно, какой деятельностью необходимо заниматься, чтобы разорвать заколдованный круг действий и их последствий и освободиться от своей кармы. Однако «Бхагавад-гита» объясняет это.

Īш́вара (Верховний Господь), джı̄ва (жива істота), пракр̣ті (природа), ка̄ла (вічний час) і карма (діяльність) — усіх їх пояснено в Бгаґавад-ґı̄ті. Із перелічених щойно Господь, живі істоти, матеріальна природа й час — вічні. Проявлення пракр̣ті може бути тимчасовим, але воно не є оманним. Деякі філософи твердять, що проявлення матеріальної природи оманливе, однак, згідно із філософією Бгаґавад-ґı̄ти або філософією ваішн̣ав, це не так. Проявлення всесвіту не вважають оманою, всесвіт — реальний, але — тимчасовий. Його можна порівняти з хмарою, що в сезон дощів пливе небом й живить хлібні злаки. Сезон дощів закінчується, хмара йде далі, і колосся, напоєне дощем, тужавіє. Так само, матеріальний світ проявляється в певні проміжки часу, залишається деякий час, а потім зникає. Такими є дії пракр̣ті. Однак, такий кругообіг триває вічно. Тому пракр̣ті вічна, — вона не оманлива. Господь каже про неї: «Моя пракр̣ті». Матеріальна природа є відокремленою енерґією Верховного Господа. Так само, живі істоти теж є енерґією Верховного Господа, але вони не відокремлені від Нього, а вічноспоріднені з Ним. Отже, Господь, жива істота, матеріальна природа і час взаємопов’язані та вічні. Але остання категорія — карма — не вічна. Джерела дії карми можуть сягати в глибочінь віків. З прадавніх часів ми відчуваємо страждання або зазнаємо насолоди внаслідок нашої діяльності, але, отримавши досконале знання, ми матимемо можливість вплинути на плоди нашої карми, тобто змінити наслідки нашої діяльності. Нас утягнуто до різноманітної діяльності, але ми не знаєм, що треба робити, яку діяльність обрати, щоб позбутись впливу всіх дій і наслідків нашої карми, однак, звернувшись до Бгаґавад-ґı̄ти, ми зможемо зрозуміти це.

По своему положению ишвара, Верховный Господь, является высшим сознанием. Будучи неотъемлемыми частицами Верховного Господа, дживы, или живые существа, также наделены сознанием. Говорится, что живое существо и материальная природа относятся к категории пракрити, энергии. Но один вид пракрити, а именно джива, обладает сознанием, а другая пракрити лишена его. Этим они отличаются друг от друга. Вот почему джива, то есть пракрити, наделенная сознанием, подобным сознанию Господа, называется высшей энергией. Однако сознание Господа — это высшее сознание, и мы не вправе заявлять, будто джива, живое существо, наделена таким же сознанием. Живое существо никогда не может быть обладателем высшего сознания, какой бы ступени совершенства оно ни достигло. Философия, утверждающая обратное, только вводит людей в заблуждение. Хотя живое существо и наделено сознанием, его сознание не является совершенным, или высшим.

Становище ı̄ш́вари, Верховного Господа — це стан вищої свідомості. Джı̄ви, або живі істоти, як невід’ємні частки Верховного Господа, також мають свідомість. І живих істот, і матеріальну природу визначено як пракр̣ті, енерґію Верховного Господа, але тільки одна з них, джı̄ва — свідома. Друга — пракр̣ті — несвідома. У цьому полягає їхня різниця. Джı̄ву-пракр̣ті називають вищою, тому що джı̄ва, як і Господь, має свідомість. Однак, Господь має вищу свідомість і не можна претендувати на те, що джı̄в, живих істот, також наділено вищою свідомістю. Жива істота не може мати вищої свідомості, незалежно від ступеня своєї досконалості, і теорія, яка наполягає на можливості цього, — помилкова. Джı̄ва має свідомість, одначе не досконалу й не найвищу.

Разница между дживой и ишварой будет объяснена в тринадцатой главе «Бхагавад-гиты». Господь — это кшетра-гья, Он, так же как и живое существо, обладает сознанием, однако сознание живого существа действует лишь в пределах одного тела, а сознание Господа распространяется на все тела. Пребывая в сердце каждого живого существа, Господь знает все помыслы и переживания каждой дживы. Об этом никогда не следует забывать. Говорится также, что Параматма, Верховный Господь, пребывает в сердце каждого как ишвара, повелитель, и Он дает живому существу указания, которые помогают ему действовать в соответствии со своими желаниями, потому что само живое существо склонно забывать о том, что оно хотело делать. Сначала оно принимает решение действовать тем или иным образом, а затем запутывается в последствиях собственной кармы. Оставляя одно тело, оно получает другое, подобно тому как мы снимаем одну одежду и надеваем другую. Меняя таким образом тела, душа страдает и наслаждается из-за своих прошлых действий. Однако действия и последствия прошлых действий живого существа меняются, когда оно достигает гуны благости, то есть приходит в нормальное состояние и понимает, как нужно действовать. Действуя правильно, живое существо изменяет свою карму к лучшему, следовательно, карму нельзя назвать вечной. Вот почему мы сказали, что из пяти категорий (ишвара, джива, пракрити, кала и карма) четыре являются вечными, а пятая, карма, — преходящей.

Різницю між джı̄вою та ı̄ш́варою буде з’ясовано в тринадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти. Господь, кшетра-джн̃а, має свідомість, жива істота також має її, але свідомість живої істоти поширюється лише на її тіло, тоді як свідомість Господа охоплює всі тіла, що існують. Він живе в серці кожної живої істоти і тому знає про всі душевні прагнення кожної окремої джı̄ви. Ми повинні не забувати про це. Там також пояснено, що Парама̄тма̄, Верховний Бог-Особа, живе в серці кожного як ı̄ш́вара, володар, і що Він спрямовує живу істоту в її діях, враховуючи її бажання. Жива істота забуває, що їй треба робити. Обравши певний напрямок діяльності, вона врешті- решт заплутується в діях та наслідках своєї карми. Залишивши один тип тіла, вона потрапляє до іншого, подібно до того, як ми вдягаємо та скидаємо одежу. Переселяючись так з одного тіла в інше, душа страждає від наслідків своїх минулих вчинків. Якщо жива істота перебуває в ґун̣і благочестя, має здоровий розум і знає, якого роду діяльність притаманна їй, вона має можливість змінити характер своєї діяльності. Отже, карма не вічна. Тому ми кажемо, що з п’яти перелічених предметів (ı̄ш́вара, джı̄ва, пракр̣ті, час і карма) чотири — вічні, тоді як карма не є вічною.

Сходство между высшим сознанием ишвары и сознанием живого существа заключается в следующем: как сознание Господа, так и сознание живого существа по своей природе духовны. Не следует считать, что сознание возникает из материи. Это ошибочное представление. «Бхагавад-гита» отвергает теорию, гласящую, что сознание возникает при определенных условиях из сочетания материальных элементов. Сознание живого существа может измениться, проходя сквозь материальную оболочку, подобно тому как свет, прошедший сквозь цветное стекло, принимает другую окраску, однако сознание Бога не подвержено влиянию материи. Господь Кришна говорит: майа̄дхйакшен̣а пракр̣тих̣. Когда Он нисходит в царство материи, Его сознание не попадает под материальное влияние. Если бы Господь был подвержен влиянию материи, Он бы не смог говорить о духовной науке, как Он делает это в «Бхагавад-гите». Рассказывать о духовном мире способен только тот, чье сознание свободно от материальной скверны. Таким образом, Господь никогда не попадает под оскверняющее влияние материи, тогда как наше сознание в данный момент осквернено ее влиянием. В «Бхагавад-гите» объясняется, что мы должны очистить свое сознание от материальной скверны. Действия в чистом сознании сделают нас счастливыми. Неверно думать, что мы должны прекратить действовать вообще. Нет, нам необходимо очистить свои действия, и такая очищенная деятельность называется бхакти. Эта деятельность внешне похожа на обычную, но на самом деле она свободна от материальной скверны. Невежественному человеку может показаться, будто преданный работает, совсем как обыкновенный человек; недостаток знаний мешает ему понять, что действия бхакты Господа не осквернены нечистым материальным сознанием. Они трансцендентны трем гунам материальной природы. Однако необходимо помнить, что в данный момент наше сознание осквернено.

Джı̄ва подібна до ı̄ш́вари, який має вищу свідомість, у тому розумінні, що свідомість як Господа, так і живої істоти — трансцендентні. Але свідомість не породжується шляхом розвитку матерії. Це помилкова ідея. Бгаґавад-ґı̄та̄ не визнає теорію, яка твердить, що свідомість розвивається на якомусь етапі ускладнення матерії за певного сполучення її елементів. Свідомість, яку огорнуто оболонкою матерії в різних її станах та сполученнях, спотворюється, подібно до того, як світло, що проходить крізь кольорове скло, здається кольоровим. Однак, свідомість Господа не підпадає під вплив матерії. Господь Кр̣шн̣а каже: майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣. Матерія не впливає на Його свідомість, коли Він являє Себе в матеріальному всесвіті. Якби це було не так, то Він не був би спроможний говорити про трансцендентне, як це Він робить у Бгаґавад-ґı̄ті. Той, чия свідомість не вільна від матеріальної скверни, нічого не може знати про трансцендентний світ. Таким чином, матеріальна скверна не може торкнутись Господа. Матерія забруднює тільки нашу свідомість. Бгаґавад-ґı̄та̄ вчить, що ми повинні очистити опоганену матерією свідомість, і коли свідомість очиститься і наші дії буде узгоджено з волею ı̄ш́вари, — це зробить нас щасливими.

Неправильно думати, що ми повинні припинити будь-яку діяльність, — радше, треба очистити нашу діяльність від матеріальної скверни. Таку чисту діяльність називають бгакті. Діяльність у дусі бгакті на перший погляд видається звичайною, однак така діяльність вільна від матеріальної скверни. Необізнаній людині здається, що відданий діє або працює, як і звичайна людина, але така обмежена особа не розуміє, що дії відданого або Господа не забруднює нечиста свідомість чи матерія. Вони трансцендентні щодо трьох ґун̣ природи. Але ми повинні пам’ятати, що наша теперішня свідомість забруднена.

Материально оскверненное живое существо называют «обусловленным». Его ложное сознание проявляется в том, что оно считает себя порождением материальной природы. Такое сознание называют ложным эго. Тот, кто мыслит в рамках телесных представлений о жизни, не может осознать свое положение. Господь поведал «Бхагавад-гиту» специально для того, чтобы освободить Арджуну от телесных представлений о жизни, и нам тоже необходимо освободиться от этих представлений; это первое, что должен сделать человек, вступающий на духовный путь. Тот, кто хочет избавиться от ложных концепций и обрести освобождение, должен прежде всего понять, что он не материальное тело. Получить мукти, или освобождение, — значит избавиться от материального сознания. Определение мукти дано в «Шримад-Бхагаватам»: муктир хитва̄нйатха̄-рӯпам̇ сварӯпен̣а вйавастхитих̣. Обрести мукти — значит освободиться от оскверненного сознания, присущего живым существам материального мира, и утвердиться в чистом сознании. Все наставления «Бхагавад-гиты» преследуют одну цель — пробудить в живых существах чистое сознание. Поэтому в последней главе «Бхагавад-гиты» Кришна спрашивает Арджуну, очистилось ли теперь его сознание. Обладать чистым сознанием — значит действовать в соответствии с наставлениями Господа. Это главный признак очищенного сознания. Мы уже обладаем сознанием, однако, поскольку мы всего лишь частицы Господа, нам свойственно попадать под влияние материальных гун. Господь же, являясь Всевышним, никогда не попадает под их влияние. В этом разница между Верховным Господом и крошечными индивидуальными душами.

Якщо матерія забруднює нас, це означає, що ми обумовлені. Під враженням того, що «я» є продукт матеріальної природи, проявляється псевдосвідомість. Її називають оманним его. Хто керується тілесною концепцією життя, той не може усвідомити свого становища. Бгаґавад-ґı̄ту було повідано на те, щоб звільнити людину від тілесного уявлення про життя, і Арджуна став учнем Господа Кр̣шн̣и для того, щоб отримати знання від Господа. Треба звільнитись від тілесної концепції життя, в цьому — найперше завдання трансценденталіста. Той, хто хоче стати вільним, визволитись, насамперед повинен усвідомити, що він не є матеріальне тіло. Мукті, або визволення, означає позбутися матеріальної свідомості. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам є таке визначення звільнення: муктір хітва̄нйатга̄-рӯпам̇ сварӯпен̣а вйавастгітіх̣ — мукті означає звільнення від забрудненої свідомості матеріального світу й утвердження в чистій свідомості. Всі повчання Бгаґавад-ґı̄ти призначено на те, щоб пробудити цю чисту свідомість, й тому в заключній частині повчань Ґı̄ти Кр̣шн̣а запитує Арджуну, чи очистилась, врешті-решт, його свідомість. Чиста свідомість проявляється в людині тоді, коли вона діє згідно з Господніми повчаннями. В цьому — суть чистої свідомості. Природно, що ми вже маємо свідомість, адже ми — невід’ємні частки Господа, однак, нам властиво перебувати під впливом нижчих ґун̣ природи. Проте, Господь, будучи Всевишнім, ніколи не підпадає під їхній вплив. Саме тут полягає відмінність між Верховним Господом та крихітною індивідуальною душею.

Что же такое сознание? Сознание — это прежде всего самосознание: «Я существую». Но кто «я»? В оскверненном состоянии «Я есть» означает: «Я господин всего, что вижу вокруг. Я наслаждаюсь». Земля вращается только потому, что каждое живое существо мнит себя господином и творцом материального мира. Материальное сознание состоит из двух психических компонентов: «Я творец» и «Я наслаждающийся». Однако подлинным творцом и наслаждающимся является Верховный Господь, а живое существо, будучи частицей Верховного Господа, не творец и не наслаждающийся, а лишь соучастник. Это его создают и им наслаждаются. Например, та или иная деталь в машине участвует в работе всего механизма, а орган нашего тела — в деятельности всего организма. Руки, ноги, глаза и многие другие органы — все это части тела, однако истинным наслаждающимся являются не они, а желудок. Ноги носят нас, руками мы отправляем пищу в рот, зубы пережевывают ее — таким образом все части нашего тела стараются удовлетворить желудок, ибо он является главным органом, который питает и поддерживает весь организм. Все части нашего тела работают на желудок. Дерево питают, орошая корень, а тело — обеспечивая пищей желудок; если мы хотим, чтобы наше тело было здоровым, то все его органы, сотрудничая друг с другом, должны обеспечивать пищей желудок. Аналогичным образом, Верховный Господь является наслаждающимся и творцом, а мы, зависимые живые существа, должны сотрудничать друг с другом для того, чтобы удовлетворить Его. Такое сотрудничество принесет пользу прежде всего нам самим, подобно тому как пища, отправленная в желудок, приносит пользу всему организму. Если пальцы на нашей руке вдруг решат, что, вместо того чтобы отправить пищу в желудок, они должны съесть ее сами, их ждет разочарование. Главную роль в сотворении и наслаждениях играет Верховный Господь, а живые существа всего лишь соучаствуют в этом и таким образом наслаждаются. Живое существо связано с Богом отношениями слуги и господина. Когда доволен господин, доволен и слуга. Поэтому живые существа должны удовлетворять Верховного Господа, хотя им, сотворенным по образу Верховного Господа — творца мироздания, присуща склонность считать себя творцом и наслаждаться материальным миром.

Що ж таке свідомість? Свідомість означає: «я — є». Тоді, що таке «я»? Для свідомості, яку спотворює матерія, «я — є» означає: «Я — володар усього, що бачу навколо себе. Я — той, хто насолоджується всім цим». Світ рухається, бо кожна жива істота думає, що вона — володар і творець матеріального світу. Матеріальній свідомості притаманні дві психологічні особливості: перша — людина думає: «Я — творець» і друга: «Я — той, хто насолоджується». Але насправді тільки Верховний Господь є і творець, і той, хто насолоджується, жива ж істота, яка є невід’ємною часткою Верховного Господа, не здатна ані творити, ані насолоджуватись, її призначення — лише співпрацювати. Це її створили, і нею насолоджуються. Наприклад, частина машини співпрацює з усією машиною, частина тіла співпрацює з усім тілом. Руки, ноги, очі тощо — всі вони є частинами тіла, але, насправді, вони не вміють насолоджуватись. Насолоджується тільки шлунок. Ноги носять, руки постачають їжу, зуби жують, і всі частини тіла працюють задля вдоволення шлунка, бо шлунок — основний орган, який живить тіло. Тому все віддається шлункові. Людина живить дерево, поливаючи його коріння, і вона живить тіло, коли насичує шлунок, отже, для того, щоб тримати тіло в здоровому стані, усі його члени повинні співпрацювати задля насичення шлунка. Аналогічно, Верховний Господь — це той, хто насолоджується, і той, хто творить, а ми, підлеглі живі істоти, призначені співпрацювати задля Його вдоволення. Саме така взаємодія по-справжньому допоможе нам, так само, як їжа, яка потрапила в шлунок, приносить користь усім іншим частинам тіла. Якщо рука вирішить забирати їжу собі, замість того, щоб віддавати її шлункові, вона залишиться незадоволеною. Центральною постаттю творіння й насолоди є Верховний Господь, живі істоти — лише співпрацівники. В такій співпраці — їхня втіха. Взаємовідносини між ними — це взаємовідносини між господарем та слугою. Якщо господар цілком вдоволений, то задоволений і слуга. Так само, Верховний Господь повинен бути вдоволений, хоча тенденція стати творцем і насолоджуватись матеріальним світом властива і живим істотам, через те, що вона притаманна Верховному Господеві, Творцеві проявленого космічного світу.

Таким образом, читая «Бхагавад-гиту», мы узнаем, что мироздание во всей своей полноте включает в себя верховного повелителя, подвластных Ему живых существ, проявленный космос, вечное время и карму, или деятельность, — обо всем этом рассказывается на страницах данной книги. Вместе они составляют полное целое, и это полное целое именуют Высшей Абсолютной Истиной. Полным целым, или Высшей Абсолютной Истиной является полная Личность Бога, Шри Кришна. Все существует благодаря различным энергиям Шри Кришны, тогда как Он есть полное целое.

Отже, у віршах Бгаґавад-ґı̄ти пояснюється, що всеосяжне довершене ціле включає в себе Верховного правителя, підпорядкованих Йому живих істот, космічне проявлення, вічний час та карму, тобто діяльність. Всі разом вони складають довершене ціле, і це всеосяжне довершене ціле називають Вищою Абсолютною Істиною. Довершене ціле, всеосяжна Абсолютна Істина — це є Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Всі проявлення зумовлюють Його різні енерґії. Він є всеосяжне довершене ціле.

В «Гите» объясняется, что безличный Брахман тоже подчинен полной Верховной Личности (брахман̣о хи пратишт̣ха̄хам). В «Брахма-сутре», где о Брахмане рассказывается более подробно, его сравнивают с лучами солнечного света. Безличный Брахман — это сияние Верховной Личности Бога. Концепция безличного Брахмана, так же как и концепция Параматмы, является частичным пониманием абсолютного целого. Из пятнадцатой главы «Бхагавад-гиты» мы узнаем, что Верховная Личность Бога, Пурушоттама, выше как безличного Брахмана, так и Параматмы. Верховную Личность Бога называют сач-чид-ананда-виграхой. Первый стих «Брахма-самхиты» гласит: ӣш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ сач-чид- а̄нанда-виграхах̣/ана̄дир а̄дир говиндах̣ сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам — «Говинда, Кришна, является причиной всех причин. Он изначальная причина и прямое олицетворение вечности, знания и блаженства». Осознание безличного Брахмана является осознанием Его аспекта сат (вечности), осознание Параматмы — осознанием сат- чит (вечности и знания), а осознание Личности Бога, Кришны, — это осознание совокупности всех трансцендентных аспектов: сат, чит и ананды (вечности, знания и блаженства).

В Ґı̄ті пояснюється, що безособистісний Брахман також підпорядкований довершеній Верховній Особі (брахман̣о хі пратішт̣га̄хам). Брахман, як те докладніше пояснено у Брахма-сӯтрі, подібний до сонячного сяйва. Імперсональний Брахман — це промені Верховного Бога-Особи, що сяють. Реалізація безособистісного Брахмана, так само, як і осягнення Парама̄тми, є неповним усвідомленням абсолютного цілого. З п’ятнадцятої глави ми дізнаємось, що Верховний Бог-Особа, Пурушоттама, перебуває як над безособистісним Брахманом, так і над частковою Своєю експансією, Парама̄тмою. Верховний Бог-Особа є сач-чід-а̄нанда-віґраха. Брахма- сам̇гіта̄ починається таким чином: ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ сач-чід- а̄нанда-віґрахах̣ / ана̄дір а̄дір ґовіндах̣ сарва-ка̄ран̣а-ка̄ран̣ам. «Ґовінда, Кр̣шн̣а, є причиною всіх причин. Він — першопричина, і Він — чиста форма вічності, знання й блаженства». Усвідомлення безособистісного Брахмана — це осягнення Його властивості сат (вічності). Усвідомити Парама̄тму — означає осягнути Його властивості сат-чіт (вічного знання). Але пізнати Бога-Особу, Кр̣шн̣у, означає усвідомити всі трансцендентні властивості: сат, чіт та а̄нанду (вічність, знання та блаженство) у єдиній всеосяжній віґрасі (формі).

Недалекие люди считают Высшую Истину безличной, тогда как в действительности Она является трансцендентной личностью, что подтверждают все ведические писания. Нитйо нитйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м (Катха-упанишад, 2.2.13). Подобно тому как все мы индивидуальные живые существа, личности, Высшая Абсолютная Истина в конечном счете также является личностью, и осознание Личности Бога подразумевает осознание всех трансцендентных аспектов Абсолютной Истины, включая Ее форму. Полное целое отнюдь не бесформенно. Если бы Господь был лишен формы или в чем-то уступал Своему творению, то Он не был бы полным. Полное целое должно включать в себя всё — и то, что доступно нашему восприятию, и то, что находится за его пределами. В противном случае Его нельзя назвать полным.

Люди менш кмітливі вважають Верховну Істину безособистісною, але Верховна Істина — це трансцендентна Особа, що й підтверджують усі ведичні ш́а̄стри. Нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м (Кат̣га Упанішада 2.2.13). А що всі ми — окремі живі істоти і маємо свою індивідуальність, то і Верховна Абсолютна Істина також, в кінцевім рахунку, є Особа й усвідомити Бога-Особу означає пізнати всі трансцендентні риси й властивості Його всеосяжної форми. Довершене ціле, Абсолют, не позбавлений форми. Якби Він не мав форми, або якби Він був меншим від чогось, тоді б Він не міг би бути довершеним цілим. Всеосяжне ціле передбачає наявність у собі всього, що тільки доступне нашому досвідові і нашій уяві, а також усього, що перебуває поза ними, інакше воно не буде всеосяжним цілим.

Полное целое, Личность Бога, Кришна, обладает бесконечным множеством энергий (пара̄сйа ш́актир вивидхаива ш́рӯйате). О том, как Он проявляет Свои разнообразные энергии, также рассказывается в «Бхагавад-гите». Этот проявленный, или материальный, мир, где мы находимся, сам по себе тоже является полным, ибо, согласно философии санкхьи, двадцать четыре начала, временно проявляющие материальную вселенную, способны произвести на свет все, что необходимо для сохранения и поддержания существования данной вселенной. Здесь нет ничего лишнего, как нет и недостатка в чем бы то ни было. У проявленного космоса есть свой срок существования, определяемый энергией высшего целого, и, когда он истечет, этот бренный мир будет разрушен в соответствии с совершенным планом совершенного целого. Маленькие полные частички полного целого, какими являются живые существа, обладают всем необходимым для того, чтобы постичь полное целое, а любая неполнота или недостаточность, которую они ощущают, проистекает из неполноты их знаний о полном целом. «Бхагавад- гита» же представляет собой полное изложение ведической мудрости.

Всеосяжне довершене ціле, Бог-Особа, має безмірну могутність (пара̄сйа ш́актір вівідгаіва ш́рӯйате). В Бгаґавад-ґı̄ті також пояснюється, як саме Кр̣шн̣а виявляє Свої різноманітні потенції. Світ явищ, або матеріальний світ, до якого нас приміщено, також є довершеним у собі, адже двадцять чотири елементи — тимчасовим проявленням яких, згідно з філософією са̄н̇кгйа, є матеріальний всесвіт — досконало пристосовані для виробництва вичерпної достатності ресурсів, необхідних для існування та підтримування всесвіту. В ньому немає нічого зайвого, і в ньому нічого не бракує. Нашому всесвітові, який підтримує енерґія Абсолютного цілого, визначно певний строк, і коли цей строк закінчується, всі тимчасові всесвіти буде знищено, згідно з досконалим устроєм матеріального світу. Крихітні довершені частки, тобто живі істоти, мають усі можливості пізнати всеосяжне довершене ціле, і будь-які недосконалості виникають внаслідок неповного знання про довершене ціле. Отже, Бгаґавад-ґı̄та̄ містить досконалу ведичну мудрість.

Все ведическое знание является полным и непогрешимым, и индусы признают это. Так, согласно смрити, то есть предписанию Вед, тот, кто коснулся экскрементов животного, должен очиститься, совершив омовение. Вместе с тем Веды считают, что коровий навоз очищает. Данные утверждения могут показаться противоречивыми, однако последователи Вед безоговорочно принимают их, ибо они содержатся в Ведах, и человек не ошибется, приняв их на веру. Сейчас ученые доказали, что коровий навоз обладает всеми антисептическими свойствами. То же относится и к водам Ганги. Таким образом, ведическое знание является полным и совершенным, ибо стоит выше всех сомнений и погрешностей, а «Бхагавад- гита» представляет собой квинтэссенцию ведического знания.

Усе ведичне знання — непогрішне, і кожний індус сприймає його як довершене й безпомилкове. Наприклад, коров’ячий гній — це випорожнення тварини, а згідно із смр̣ті, або ведичними приписами, якщо хтось торкнувся екскрементів тварини, то йому слід обмитись для очищення. Проте, в ведичних священних писаннях коров’ячий гній вважають очищувальним засобом. Здається, що тут суперечність, але це — ведичний припис, і тому нам треба прийняти його, — зробивши так, людина не схибить. І справді, сучасна наука довела, що коров’ячий гній має антисептичні властивості. Таким чином, ведичне знання досконале, бо воно вище від сумнівів та помилок, а Бгаґавад-ґı̄та̄ є суттю всього ведичного знання.

Ведическое знание не является результатом научных исследований. Исследовательская деятельность всегда несовершенна, поскольку нашими инструментами в этой деятельности служат несовершенные чувства. Чтобы обрести совершенное знание, нужно принять его, как сказано в «Бхагавад-гите», по парампаре (цепи учителей и учеников). Мы должны получить знание из истинного источника, от учителя, принадлежащего к ученической преемственности, у истоков которой стоит Сам Господь. Выступая в роли ученика и получая наставления от Господа Шри Кришны, Арджуна беспрекословно принимает все, что Он говорит. Никто не вправе принимать какую-то одну часть «Бхагавад-гиты» и отвергать другую. Нет. Мы должны принять «Бхагавад-гиту», не давая ей собственных толкований, не опуская то, что нам неугодно, и отложив в сторону собственные прихоти. К «Гите» нужно подходить как к самому совершенному изложению ведического знания. Ведическое знание получено из трансцендентных источников, и первым облек его в слова Сам Господь. Слова, произнесенные Господом, называют апаурушея; это значит, что они отличны от слов обыкновенных людей, которым присущи четыре недостатка. Люди обречены совершать ошибки, постоянно пребывают в иллюзии, склонны обманывать других и ограничены своими несовершенными чувствами. Эти четыре недостатка лишают человека возможности быть источником совершенного и всеобъемлющего знания.

Ведичне знання не є результат розвідок. Наша дослідницька робота недосконала, тому що ми досліджуємо предмети за допомогою недосконалих чуттів. Ми повинні сприйняти досконале знання, яке передається, як це визначено у Бгаґавад-ґı̄ті, через парампару (ланцюг учнівської послідовності). Ми повинні отримати знання із правильного джерела, що належить до парампари, яка починається від вищого духовного вчителя, Самого Господа, і продовжується через послідовність духовних учителів. Арджуна, учень Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, сприймає все, що каже йому Господь, без заперечень. Не можна приймати одну частину Бгаґавад-ґı̄ти й відкидати іншу. Ні, ми повинні прийняти Бгаґавад-ґı̄ту без будь-яких тлумачень, без вилучень і не використовувати її матеріал заради власних примхливих амбіцій. Ґı̄ту слід сприймати як найдосконаліший виклад ведичного знання. Ведичне знання отримують із трансцендентних джерел і перше слово його промовив Сам Господь. Господні слова є апаурушейа. Це означає, що вони відрізняються од слів світської особи, якій властиві чотири недоліки. Мирянин: 1) неодмінно припускається помилок, 2) незмінно перебуває під впливом ілюзії, 3) має схильність обманювати інших та 4) обмежений своїми недосконалими чуттями. Той, хто має ці чотири недоліки, не може передати досконалої інформації про всеосяжне знання.

Источником ведической мудрости были не такие несовершенные живые существа. Изначально она была вложена в сердце Брахмы, первого из сотворенных живых существ. Брахма в свою очередь передал это знание сыновьям и ученикам в том виде, в каком получил его от Верховного Господа. Господь всесовершенен (пӯрн̣ам), Он не подвластен законам материальной природы. Разумному человеку нетрудно понять, что Господь единственный, кому принадлежит все во вселенной. Он же изначальный творец и создатель Брахмы. В одиннадцатой главе «Бхагавад-гиты» Арджуна называет Господа прапита̄маха̄. Брахму называют питамахой, дедом, или прародителем, а Господь — это творец прародителя вселенной. Таким образом, никто из нас не должен считать себя собственником чего бы то ни было. Нужно просто принимать то, что выделено нам Господом как наша доля, необходимая для жизни.

Недосконалі живі істоти не передають ведичного знання. Його було вкладено в серце Брахми, першої створеної живої істоти, а Брахма̄ в свою чергу передав це знання своїм синам та учням у тому вигляді, в якому він отримав його від Господа. Господь є пӯрн̣ам, абсолютно досконалий, і неможливо, щоб Він підпав під вплив законів матеріальної природи. Людина, яка мислить, здатна зрозуміти, що Господь — єдиний Володар усього, що є у Всесвіті, і що Він — одвічний Творець, сотворитель Брахми. В одинадцятій главі Господа визначено як прапіта̄маху, тому що до Брахми звертаються як до діда (піта̄маха), а Господь — творець діда. Тому ніхто не повинен заявляти, що володіє чимсь; людина повинна брати собі тільки те, що Господь виділив їй як її квоту, так, щоб вона могла підтримувати своє існування.

Можно привести немало примеров того, как следует использовать то, что выделено нам Господом. Об этом также рассказывается в «Бхагавад-гите». В самом начале Арджуна решил не принимать участия в битве на Курукшетре. Это решение он принял самостоятельно. Арджуна сказал Господу, что не сможет наслаждаться царством, полученным ценой смерти своих родственников. Принимая такое решение, Арджуна действовал, исходя из телесных представлений о жизни, поскольку отождествлял себя с телом, а своих братьев, племянников, шуринов и т. д. считал своими родственниками, или продолжением собственного тела. Следовательно, избрав такой образ действий, Арджуна хотел удовлетворить потребности своего тела. Господь рассказал «Бхагавад-гиту» для того, чтобы изменить взгляды Арджуны. В результате Арджуна решил принять участие в битве, подчинившись воле Господа. Каришйе вачанам̇ тава, — сказал он: «Я буду действовать по слову Твоему».

Відомо багато прикладів того, як слід використовувати речі, які Господь виділив нам. Це також пояснюється в Бгаґавад-ґı̄ті. Спочатку Арджуна вирішує, що йому не слід брати участі в битві на Курукшетрі. Це було його власне рішення. Арджуна сказав Господу, що не зможе втішатись царюванням, убивши своїх родичів. Його рішення було засноване на тілесній концепції — він гадав, що його тіло — це він сам, і що всі його родичі на тілесному плані — є його брати, племінники, свояки, діди тощо. Таким чином, він думав лише про задоволення вимог свого тіла. Господь повідав Бгаґавад- ґı̄ту саме на те, щоб змінити такий погляд, й, зрештою, Арджуна, зрозумівши вказівки Кр̣шн̣и, вирішує битись і каже: карішйе вачанам̇ тава — «я діятиму так, як Ти звелиш».

Люди, живущие в этом мире, рождены на свет не для того, чтобы ссориться друг с другом, как кошки с собаками. Нужно быть достаточно разумными, чтобы понять важность человеческой жизни и перестать жить так, как живут животные. Человек должен осознать цель своей жизни: к этому нас призывают все ведические писания, квинтэссенцией которых является «Бхагавад-гита». Веды предназначены для людей, а не для животных. Животные могут убивать других животных, не совершая при этом греха, но, когда человек убивает животных ради удовлетворения своего ненасытного языка, на него ложится ответственность за нарушение законов природы. В «Бхагавад-гите» ясно сказано, что есть три вида деятельности, связанных с тремя гунами материальной природы: деятельность в гуне благости, деятельность в гуне страсти и деятельность в гуне невежества. Аналогичным образом, есть три вида пищи, которая находится соответственно в гунах благости, страсти и невежества. Обо всем этом подробно рассказано в «Бхагавад- гите», и если мы должным образом воспользуемся ее наставлениями, то сможем очиститься и в конце концов покинуть пределы материального мира (йад гатва̄ на нивартанте тад дха̄ма парамам̇ мама).

Люди в цьому світі живуть не для того, щоб сваритись між собою, як ті коти чи собаки. Людина мусить бути достатньо розумною, щоб, зрозумівши важливість людського існування, не жити життям звичайної тварини. Людська істота повинна реалізувати мету свого життя, і таку настанову містить уся ведична література, суть якої зосереджено в Бгаґавад-ґı̄ті. Ведичну літературу призначено не для тварин, а для людей. Тварини можуть убивати інших тварин і перед ними не постає питання про гріх, але, якщо людина вбиває тварину на задоволення свого невгамовного бажання насолоджуватись їжею, вона відповідатиме за порушення законів природи. В Бгаґавад-ґı̄ті з’ясовано, що відповідно до трьох ґун̣ природи існує троякого роду діяльність: діяльність у ґун̣і благочестя, в ґун̣і пристрасті й у ґун̣і невігластва. Існують також три різновиди їжі: їжа в ґун̣і благочестя, їжа в ґун̣і пристрасті та їжа в ґун̣і невігластва. Все це ясно описано, і якщо ми належним чином скористаємось з повчань Бгаґавад-ґı̄ти, то все наше життя очиститься й, зрештою, ми зможемо досягти місця нашого вищого призначення, яке перебуває поза матеріальним небом (йад ґатва̄ на нівартанте тад дга̄ма парамам̇ мама).

Мир, простирающийся за пределами материального неба, называют санатаной, вечной духовной обителью. Мы видим, что в материальном мире нет ничего вечного. Все сущее в назначенный срок появляется на свет, растет, существует в течение некоторого времени, производит побочные продукты, увядает и в конце концов погибает. Таков закон материального мира, действие которого распространяется на все: будь то наше тело, какой-нибудь плод или что угодно другое. Однако за пределами этого бренного мира находится другой мир, о котором рассказывают священные писания. Этот мир имеет иную природу и является санатаной, вечным. Дживу также называют санатаной, вечной. А в одиннадцатой главе «Бхагавад-гиты» санатаной называют Господа. Мы непосредственно связаны с Господом, и, поскольку в качественном отношении все мы: духовная обитель (санатана-дхама), Верховная Личность (санатана) и живые существа (тоже санатана) — неотличны друг от друга, цель «Бхагавад-гиты» в том, чтобы вернуть нам нашу вечную деятельность, или санатана-дхарму. Сейчас все мы занимаемся различными видами деятельности, но это временная и нечистая деятельность. Однако, если отказаться от временных занятий и посвятить себя деятельности, предписанной Верховным Господом, нашу жизнь можно будет назвать чистой.

Таку трансцендентну обитель називають небом сана̄тана, вічним духовним небом. Ми бачимо, що в матеріальному світі все тимчасове. Будь-яка річ виникає, живе деякий час, виробляє бічні продукти, виснажується й потім зникає. Таким є закон матеріального світу, і наше тіло, плід, або будь-що інше — все підчиняється йому. Але за межами тимчасового світу існує ще й інший світ, про який ми маємо певні відомості. Природа того світу інша, вона вічна — сана̄тана. Джı̄ву також описано як сана̄тана, вічну, і Господь в одинадцятій главі теж описаний як сана̄тана. Ми маємо близькі взаємостосунки з Господом, а що якісно ми становимо одне — сана̄тана-дга̄му, або небо, (сана̄тана — Верховна Особа і сана̄тана — живі істоти), — то вся мета Бгаґавад-ґı̄ти полягає в тому, щоб відродити наше вічне заняття, нашу сана̄тана-дгарму, вічний обов’язок, або істинне призначення живої істоти. Нас тимчасово залучено до різноманітної діяльності, але вся наша діяльність може очиститись, якщо ми відмовимось від безглуздих дій і присвятим себе діяльності, яку нам визначив Верховний Господь. Тоді наше життя стане чистим.

Верховный Господь, Его духовная обитель и живые существа относятся к категории санатаны, и, когда Верховный Господь и живые существа общаются друг с другом в вечной обители, — это высшее совершенство жизни. Господь Кришна очень добр ко всем живым существам, потому что все они Его дети. В «Бхагавад-гите» Он провозглашает: сарва-йонишу… ахам̇ бӣджа-прадах̣ пита̄ — «Я отец всех живых существ». Разумеется, на свете великое множество живых существ, и у каждого — своя карма, однако Господь говорит, что Он является отцом всех. Поэтому Господь нисходит на землю, чтобы призвать к Себе все падшие обусловленные души и привести их в вечную духовную обитель, где вечные живые существа смогут вернуться на свое вечное место и вечно общаться с Господом. Господь либо нисходит на землю Сам в различных воплощениях, либо посылает сюда Своих доверенных слуг, которые приходят как Его сыновья, спутники или ачарьи, чтобы освободить обусловленные души.

І Верховний Господь, і Його трансцендентна обитель — вічні, сана̄тана, так само, як і живі істоти, і возз’єднання живих істот з Верховним Господом у сана̄тана обителі являє собою досконалість людського життя. Господь дуже добрий до живих істот, бо вони — Його діти. Господь Кр̣шн̣а проголошує в Бгаґавад-ґı̄ті: сарва- йонішу...ахам̇ бı̄джа-прадах̣ піта̄ — «Я — батько всього сущого». Звичайно, існує багато видів живих істот, відповідно до їхньої різної карми, але Господь називає Себе батьком їх усіх. Тому Господь приходить на Землю, щоб допомогти всім падшим обумовленим душам виправитись і закликає їх повернутися до вічного (сана̄тана) неба, де вічні живі істоти зможуть віднайти своє вічне становище у вічному спілкуванні з Господом. Господь приходить Сам у різних втіленнях, або посилає Своїх довірених слуг (синів), або Своїх супутників, або а̄ча̄рій, щоб виправляти обумовлені душі й рятувати їх.

Следовательно, понятие санатана-дхармы не относится к какой- то религиозной секте. Этим словом называют вечную деятельность вечных живых существ во взаимоотношениях с вечным Верховным Господом. Санатана-дхармой, как уже говорилось, называют вечные обязанности живого существа. Объясняя значение слова сана̄тана, Шрипада Рамануджачарья говорил, что сана̄тана — это «то, что не имеет ни начала, ни конца». Поэтому когда мы говорим о санатана-дхарме, то, опираясь на авторитет Шрипады Рамануджачарьи, должны исходить из того, что у нее нет ни начала, ни конца.

Отже, сана̄тана-дгарма не має нічого спільного ні з яким сектантським релігійним культом. Вона є вічною функцією вічних живих істот у взаємостосунках з вічним Верховним Господом. Сана̄тана- дгарма, як було сказано вище, стосується вічного призначення живої істоти, її вічного обов’язку. Ш́рı̄па̄да Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа пояснив слово сана̄тана як «те, що не має ні початку, ні кінця», отже, коли ми кажемо про сана̄тана-дгарму, ми повинні, покладаючись на авторитет Ш́рı̄па̄ди Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйі, прийняти на віру те, що вона не має ані початку, ані кінця.

Значение слова «религия» несколько отличается от понятия санатана-дхармы. Слово «религия» несет в себе идею веры, а веру, как известно, можно сменить. Кто-то из нас сегодня может верить в один путь, а завтра перестать верить в него и начать верить во что-то другое. Между тем санатана-дхармой называют деятельность, которую невозможно поменять. К примеру, у воды нельзя отнять то, что она жидкая, так же как тепло нельзя отделить от огня. Аналогичным образом, у вечного живого существа нельзя отнять его вечную деятельность. Поэтому, говоря о санатана- дхарме, мы должны, опираясь на авторитет Шрипады Рамануджачарьи, исходить из того, что у нее нет ни начала, ни конца. То, что не имеет ни начала, ни конца, не может быть чем-то сектантским, ибо его невозможно ограничить никакими рамками. Те, кто сами являются членами какой-то секты, могут по ошибке считать санатана-дхарму сектой, однако, изучив этот вопрос достаточно глубоко и рассмотрев его с позиций современной науки, мы увидим, что санатана-дхарма — это обязанность всех людей в мире, а точнее, всех живых существ во вселенной.

Слово «релігія» має трохи інше значення, ніж сана̄тана-дгарма. Релігія виражає ідею віри, а віра може змінюватись. Можна мати віру в певний спосіб поклоніння і можна змінити свою віру й прийняти іншу, але сана̄тана-дгарма стосується такої діяльності, котра не може змінитись. Наприклад, рідкий стан — це невід’ємна властивість води, так само, як тепло — невід’ємна властивість вогню. Так само вічну функцію вічної живої істоти не може бути відділено од самої живої істоти. Сана̄тана-дгарма вічно притаманна живій істоті. Тому, коли ми кажемо про сана̄тана-дгарму, ми повинні покладатися на авторитет Ш́рı̄па̄ди Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйі й вважати, що вона не має ні початку, ні кінця. Те, що не має ні початку, ні кінця, не може бути сектантським, бо його неможливо обмежити жодними рамками. І все ж таки, прихильники якихось сектантських вірувань можуть помилково вважати, що сана̄тана-дгарма теж є сектантською, але якщо ми заглибимось у сутність предмета й разглянемо його в світлі сучасної науки, то побачимо, що сана̄тана- дгарма — це обов’язок, або вічне заняття кожної людини на Землі, більше того, — всіх живих істот у всесвіті.

У любой веры, не относящейся к категории санатаны, можно обнаружить начало в анналах мировой истории, тогда как санатана-дхарма не имеет исторического начала, ибо вечно остается с живым существом. В авторитетных шастрах говорится, что живое существо никогда не рождается и не умирает. Живое существо вечно и неразрушимо, оно продолжает существовать и после гибели бренного материального тела. Объясняя понятие санатана-дхармы, мы должны попытаться понять смысл этого слова (иногда переводимого как «религия»), исходя из значения его санскритского корня. Дхармой называют качество, вечно присущее какому-то объекту. Известно, что тепло и свет являются атрибутами огня; огонь, лишенный тепла и света, — не огонь. Подобно этому, мы должны выявить существенное качество живого существа, неотделимое от него. Это качество должно быть вечно присуще живому существу. Оно-то и составляет его вечную религию.

Релігійні вірування, що не є сана̄тана, можуть мати початок в анналах людської історії, але немає початку історії сана̄тана-дгарми, тому що вона одвічно притаманна живим істотам. Щодо живих істот, то авторитетні писання твердять, що жива істота не має ані народження, ані смерті. Ґı̄та̄ підтверджує, що жива істота ніколи не народжується й не вмирає. Вона вічна, непідвладна знищенню й продовжує жити після зруйнування тимчасового матеріального тіла. Щодо концепції сана̄тана-дгарми, то спробуймо усвідомити поняття «релігія» за допомогою санскритського кореня цього слова. Дгарма стосується того, що постійно існує з певним предметом, того, що притаманне йому. Ми доходимо висновку, що разом із вогнем існують тепло й світло, без тепла та світла слово «вогонь» втрачає глузд. Таким самим способом нам треба з’ясувати, що ж є суттєвою частиною живої істоти, частиною, яка постійно супроводжує її. Цей постійний супутник — вічна функція живої істоти, її вічна властивість, і ця вічна властивість є її вічною релігією.

Когда Санатана Госвами спросил Шри Чайтанью Махапрабху о сварупе живого существа, Господь ответил, что сварупа, или изначальное положение живого существа, — служение Верховной Личности Бога. Проанализировав это утверждение Господа Чайтаньи, мы увидим, что каждое живое существо постоянно кому-нибудь служит. Одно живое существо всегда служит другим — по-разному, в разных качествах, получая от этого удовольствие. Животные служат людям, как слуги — хозяевам, А служит хозяину Б, Б служит хозяину В, который, в свою очередь, служит хозяину Г, и так далее. Мы видим, как служат друг другу друзья, как мать служит сыну, жена — мужу, муж — жене и так без конца. Продолжив это наблюдение, мы убедимся, что все без исключения живые существа кому-нибудь служат. Политики выносят на суд избирателей свои программы, стремясь убедить их в своей способности служить, а избиратели отдают им свои голоса в надежде на то, что политики будут хорошо служить обществу. Продавец служит покупателю, а рабочий — капиталисту. Капиталист служит семье, а семья служит государству. Таким образом, нет ни одного живого существа, которое бы не служило другим, и можно с уверенностью заключить, что служение является вечным атрибутом и вечной религией всех живых существ.

Коли Сана̄тана Ґосва̄мı̄ запитав Ш́рı̄ Чаітанйу Маха̄прабгу про сварӯпу живої істоти, Господь відповів, що сварӯпа, або одвічне природне становище живої істоти — це служіння Верховному Богові-Особі. Якщо проаналізувати твердження Господа Чаітанйі, то легко побачити, що кожна жива істота змушена постійно служити іншій живій істоті. Жива істота різними способами служить іншим живим істотам, і, діючи так, вона насолоджується життям. Тварини перебувають на нижчому ступені розвитку і служать людям так само, як слуги служать своєму хазяїнові. «А» служить хазяїну «Б», «Б» служить хазяїну «В», а «В» служить хазяїну «Г» тощо. Подібним же чином ми бачимо, що друг служить другові, мати служить синові, дружина служить чоловікові, чоловік — дружині тощо. Якщо ми продовжимо розвідку в такому напрямкові, стане очевидним, що в суспільстві живих істот усі без винятку служать кому-небудь. Політик пропонує широкому загалу свій маніфест, аби переконати виборців у своїй здатності служити їм. Тому виборці і віддають йому свої вирішальні голоси, сподіваючись, що він служитиме на користь суспільства. Власник крамниці служить покупцям, ремісник — тому, хто має гроші, промисловець служить сім’ї, сім’я служить державі згідно з вічним прагненням вічної живої істоти. Отже, ми бачимо, що жодна жива істота не вільна від служіння іншим живим істотам, і тому ми можемо з усією певністю підсумувати, що служіння є життєво необхідною потребою живих істот, і що служіння — це вічна релігія живої істоти.

Тем не менее люди заявляют о своей принадлежности к той или иной вере, в зависимости от времени, места и обстоятельств, и потому объявляют себя индусами, мусульманами, христианами, буддистами или членами какой-нибудь другой секты. Все эти названия не имеют отношения к санатана-дхарме. Индус, сменив веру, может стать мусульманином, мусульманин — индусом, а христианин — кем-то еще. Но при любых обстоятельствах смена веры никак не сказывается на вечной деятельности живого существа в служении другим. Кем бы мы ни были — индусами, мусульманами или христианами, — мы всегда кому-нибудь служим. Таким образом, объявляя себя приверженцем той или иной веры, человек говорит не о санатана-дхарме. Санатана-дхармой каждого является служение.

Однак, залежно від місця, часу та обставин людина сповідує різні віри й проголошує себе індусом, мусульманином, християнином, буддистом або прихильником якої-небудь іншої релігії чи секти. Але всі такі означення — не сана̄тана-дгарма. Індус може перемінити свою віру й стати мусульманином, мусульманин може стати індусом або християнин може змінити свою віросповідь й т. ін., але за всіх обставин переміна вірування не впливатиме на вічне призначення людини служити іншим. Індус, мусульманин або християнин завжди служать кому-небудь. Таким чином, сповідувати певне віровчення ще не означає сповідувати свою сана̄тана-дгарму, тобто виконувати свій вічний обов’язок. Сана̄тана-дгарма — це служіння.

В действительности все мы связаны с Верховным Господом отношениями служения. Верховный Господь — высший наслаждающийся, а мы, живые существа, — Его слуги. Мы созданы для того, чтобы доставлять Ему наслаждение, и, принимая участие в вечных наслаждениях Господа, мы сами обретаем истинное счастье. Другого способа стать счастливыми не существует. Мы не можем быть счастливы сами по себе, точно так же как ни одна часть нашего тела не может быть счастливой, не сотрудничая с желудком. Живое существо не способно испытывать счастье, если не занимается трансцендентным любовным служением Верховному Господу.

Саме служіння зв’язує нас із Верховним Господом. Верховний Господь — це верховний блаженствуючий, а ми, живі істоти, — Його слуги. Нас створено для Його насолоди, і якщо ми поділяємо таку вічну насолоду з Верховним Богом-Особою, ми знаходимо щастя, якого неможливо досягти ніяким іншим способом. Ми не можемо бути щасливі незалежно від Нього, так само, як жодна частина тіла не може бути задоволеною, якщо вона не взаємодіє із шлунком. Таким чином, якщо жива істота не служить Верховному Господеві з чистою трансцендентною любов’ю, вона не може бути щасливою.

«Бхагавад-гита» отвергает идею поклонения различным полубогам и служения им. В двадцатом стихе седьмой главы «Бхагавад- гиты», в частности, говорится:

В Бгаґавад-ґı̄ті не схвалено поклоніння різним напівбогам і служіння їм. Про це сказано у двадцятому вірші сьомої глави.

ка̄маис тайс таир хр̣та-джн̃а̄на̄х̣
прападйанте ’нйа-девата̄х̣
там̇ там̇ нийамам а̄стха̄йа
пракр̣тйа̄ нийата̄х̣ свайа̄
ка̄маіс таіс таір хр̣та-джн̃а̄на̄х̣
прападйанте ’нйа-девата̄х̣
там̇ там̇ нійамам а̄стга̄йа
пракр̣тйа̄ нійата̄х̣ свайа̄

«Те же, у кого материальные желания отняли разум, принимают покровительство полубогов и поклоняются им, следуя предписаниям, близким природе этих людей». Здесь ясно сказано, что людьми, которые, вместо того чтобы поклоняться Верховному Господу Кришне, обращаются к полубогам, движет вожделение. Называя Господа Кришной, мы употребляем Его имя не в каком-то сектантском значении. Санскритское слово кр̣шн̣а означает «высшее наслаждение», и священные писания подтверждают, что Верховный Господь является источником, или средоточием, всего наслаждения. Каждый из нас жаждет наслаждений. А̄нанда-майо ’бхйа̄са̄т (Веданта-сутра, 1.1.12). Живые существа, подобно Господу, обладают полным сознанием и стремятся к счастью. Господь постоянно пребывает в блаженстве, и, если живые существа восстановят свою связь с Господом, будут сотрудничать с Ним и искать Его общества, они также станут счастливыми.

«Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями, віддають себе напівбогам і дотримуються певних правил та приписів поклоніння згідно із своєю власною природою». Тут прямо сказано, що напівбогам, замість Верховного Господа, Кр̣шн̣и, поклоняються ті, ким володіє хтивість. Коли ми згадуємо ім’я Кр̣шн̣и, то це не означає, що ми вимовляємо якесь сектантське ім’я. «Кр̣шн̣а» означає «найвища насолода», і це ім’я вказує на те, що Верховний Господь — вмістилище, скарбниця всієї насолоди. Всі ми жадаємо насолод. А̄нанда майо ’бгйа̄са̄т (Веда̄нта-сӯтра 1.1.12). Живі істоти, як і Господь, наділені свідомістю і вони прагнуть щастя. Господь безмежно щасливий, і якщо живі істоти дійсно бажають справжнього щастя, їм слід приєднатися до Господа, співпрацювати з Ним, а також вступити в близькі стосунки з Господом та Його оточенням.

Господь приходит в этот бренный мир, чтобы явить во Вриндаване Свои исполненные счастья и блаженства игры. Когда Господь Кришна жил во Вриндаване, Его игры с мальчиками-пастушками, Его отношения с девушками-пастушками, с другими обитателями Вриндавана и с коровами были проникнуты блаженством. Для жителей Вриндавана не существовало ничего, кроме Кришны. Господь Кришна даже разубедил Своего отца Махараджу Нанду в необходимости поклоняться Индре, поскольку хотел показать людям, что им нет необходимости поклоняться никаким полубогам. Поклоняться нужно только Верховному Господу, ибо конечной целью души является возвращение в Его обитель.

Господь приходить у цей смертний світ, щоб наочно явити Свої сповнені щастя розваги у Вр̣нда̄вані. Коли Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а був у Вр̣нда̄вані, то що б Він не робив у гурті Своїх приятелів-пастушків, дівчат-подружок й усіх інших мешканців Вр̣нда̄вани та корів, все було сповнене щастя. Все населення Вр̣нда̄вани не бажало знати нічого, окрім Кр̣шн̣и. Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а Сам відмовив Свого батька Нанду Маха̄ра̄джа поклонятись напівбогові Індрі, бо немає потреби в поклонінні напівбогам. Людям потрібно поклонятись виключно Верховному Господеві, тому що їхньою кінцевою метою є повернутися до Його обителі.

Обитель Господа Кришны описана в «Бхагавад-гите» (15.6):

Обитель Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и описано в шостому вірші п’ятнадцятої глави Бгаґавад-ґı̄ти:

на тад бха̄сайате сӯрйо
на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣
йад гатва̄ на нивартанте
тад дха̄ма парамам̇ мама
на тад бга̄сайате сӯрйо
на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣
йад ґатва̄ на нівартанте
тад дга̄ма парамам̇ мама

«Эта Моя высшая обитель не освещается ни солнцем, ни луной, ни огнем, ни электричеством. Тот, кто однажды достиг ее, больше не возвращается в материальный мир».

«Ту Мою верховну обитель освітлює не сяйво сонця, не місяць, не вогонь або електрика. І той, хто досягне її, вже ніколи не повернеться до матеріального світу».

В этом стихе дано описание вечного неба. У нас существует материальное представление о небе, и оно ассоциируется у нас с солнцем, луной, звездами и т. д. Однако в данном стихе Господь говорит, что вечное небо не озаряет ни солнце, ни луна, ни электричество, ни огонь, ибо оно озарено сиянием брахмаджьоти — лучей, исходящих от Самого Верховного Господа. Мы прилагаем столько усилий, чтобы понять природу других планет, однако понять, что представляет собой обитель Господа, совсем не трудно. Эту обитель называют Голокой. В «Брахма-самхите» (5.37) дано замечательное описание обители Господа: голока эва нивасатй акхила̄тма-бхӯтах. Господь вечно пребывает в Своей обители на Голоке, но даже те, кто находится в материальном мире, могут достичь Его. Именно ради этого Господь нисходит к нам и являет Свою истинную форму (сад-чид-ананда-виграху). Когда Сам Господь находится перед нами в Своем истинном облике, отпадает необходимость гадать, как Он выглядит. Чтобы прекратить всевозможные домыслы, Он Сам приходит в материальный мир и являет людям Свой истинный облик Шьямасундары. К сожалению, недалекие люди смеются над Ним, потому что Он приходит на землю, как один из нас, и играет роль человека. Однако это еще не повод считать Господа одним из нас. Господь всемогущ, поэтому Он может предстать перед нами в Своем истинном облике и явить Свои игры, которые в точности воспроизводят игры, проходящие в Его обители.

У цьому вірші описане вічне духовне небо. Звичайно, ми маємо матеріальне уявлення про небо і коли думаємо про нього, то пов’язуємо його із сонцем, місяцем, зірками тощо, але в даному вірші Господь твердить, що вічне небо не потребує ні сонця, ні місяця, ні вогню чи будь-якого іншого джерела світла, бо духовне небо осяюють промені брахмаджйоті, джерелом яких є Верховний Господь. Ми долаємо величезні труднощі, намагаючись досягти інших планет, але зовсім неважко дізнатися, якою є обитель Верховного Господа. Його обитель іменують Ґолокою. Її чудово описано в Брахма-сам̇гіті (5.37): ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣. Господь вічно перебуває в Своїй обителі, яку називають Ґолокою, і все ж таки ми можемо наблизитись до Нього і в цьому світі, бо саме на це Він приходить до нас і являє Свою істинну форму, сач- чід-а̄нанда-віґраху. Коли Він являє Свою форму, нам вже не треба губитись у здогадах, який же Він на вигляд. Щоб покласти край вигадкам та припущенням, Він приходить до нас і виявляє Себе таким, яким Він є, — як Ш́йа̄масундара. На жаль, нерозумні люди не сприймають Його всерйоз, бо Він з’являється як один із нас і видає Себе за людську істоту. Але це ще не підстава для того, щоб прирівнювати Господа до людини. Завдяки Своїй всемогутності Він може показати нам Свою істинну форму та проявити Свої ігри, які є точною копією Його розваг, що вічно тривають в Його верховній обителі.

В сияющих просторах духовного неба парят бесчисленные духовные планеты. Брахмаджьоти исходит от высшей обители, Кришналоки, и в его лучах парят нематериальные планеты ананда-майя, чин-майя. Господь говорит: на тад бха̄сайате сӯрйо на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣/йад гатва̄ на нивартанте тад дха̄ма парамам̇ мама. Тому, кто достиг духовного неба, больше не нужно возвращаться в материальный мир. В материальном мире, даже если мы сумеем достичь самой высшей планеты вселенной (Брахмалоки), не говоря уже о Луне, мы везде обнаружим одни и те же условия жизни, а именно: рождение, смерть, старость и болезни. Эти четыре закона материальной жизни действуют на всех без исключения планетах материальной вселенной (а̄-брахма бхувана̄л лока̄х̣).

У променистому сяйві духовного неба плаває безліч планет. Вища обитель Кр̣шн̣алока випромінює брахмаджйоті, а нематеріальні планети а̄нанда-майа та чін-майа плавають у цьому сяйві. Господь каже: на тад бга̄сайате сӯрйо на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣ / йад ґатва̄ на нівартанте тад дга̄ма парамам̇ мама. Тому, хто спроможний досягти духовного неба, не треба повертатись назад, до матеріального світу. У матеріальному небі, навіть якщо ми досягнемо вищої планети (Брахмалоки), не кажучи вже про Місяць, ми знайдемо ті ж самі умови життя, а саме: народження, хвороби, старість та смерть. Жодна планета матеріального всесвіту не вільна від цих чотирьох основ матеріального існування.

Живые существа переселяются с одной планеты на другую, однако это не значит, что мы можем достичь какой угодно планеты с помощью механических приспособлений. Чтобы попасть на другие планеты, нужно воспользоваться методом, который описан в «Бхагавад-гите»: йа̄нти дева-врата̄ дева̄н питР̣̄н йа̄нти питр̣- врата̄х̣. Для межпланетных путешествий не нужны никакие летательные аппараты. «Бхагавад-гита» объясняет: йа̄нти дева-врата̄ дева̄н. Луну, Солнце и высшие планеты относят к Сваргалоке. Существует три класса планет: высшие, средние и низшие. Земля относится к средней планетной системе. «Бхагавад-гита» объясняет, как достичь планет высшей системы (Девалоки) с помощью очень простого метода: йа̄нти дева-врата̄ дева̄н. Для этого достаточно поклоняться полубогу, который правит этой планетой; таким образом можно попасть на Луну, Солнце или любую другую высшую планету.

Живі істоти подорожують з однієї планети на іншу, проте це не означає, що ми можемо потрапити на якусь уподобану нами планету просто за допомогою механічних пристроїв. Якщо ми бажаємо дістатися до якоїсь іншої планети, то на те існує певний спосіб. Про це також згадується: йа̄нті дева-врата̄ дева̄н пітР̣̄н йа̄нті пітр̣- врата̄х̣. Нема потреби в механічних пристроях, якщо ми бажаємо здійснити міжпланетну подорож. Ґı̄та̄ наставляє: йа̄нті дева-врата̄ дева̄н. Місяць, Сонце та інші вищі планети складають планетну систему, яка має назву Сварґалоки. Існують планети трьох різних категорій: вищі, середні та нижчі планетні системи. Земля належить до середньої планетної системи. Бгаґавад-ґı̄та̄ пояснює нам, як можна рушити до вищої планетної системи (Девалоки) дуже простим способом: йа̄нті дева-врата̄ дева̄н. Треба лише поклонятись певному напівбогові відповідної планети і таким чином можна потрапити на Місяць, Сонце або будь-яку з планет у вищих сферах.

Однако «Бхагавад-гита» не советует нам стремиться к планетам материального мира, ибо даже если мы поднимемся на Брахмалоку, самую высшую из планет, построив для этого специальный летательный аппарат и проведя в полете сорок тысяч лет (впрочем, кто из нас проживет столько?), то и там мы столкнемся с теми же материальными проблемами: рождением, смертью, старостью и болезнями. Но у того, кто попадет на высшую духовную планету, Кришналоку, или на любую другую планету духовного мира, никогда не будет подобных проблем. Среди планет духовного мира есть одна, которая называется Голокой Вриндаваной. Она является самой высшей из всех, это изначальная планета изначальной Личности Бога, Шри Кришны. Обо всем этом рассказывается в «Бхагавад-гите», читая которую мы узнаем о том, как можно покинуть материальный мир и обрести вечную жизнь в вечном духовном мире.

Але Бгаґавад-ґı̄та̄ не радить нам рушати на якусь з планет матеріального світу, бо якщо ми й потрапимо на найвищу планету Брахмалоку за допомогою якого-небудь механічного пристрою, подорожуючи, можливо, сорок тисяч років (а чи здатний хтось прожити стільки?), ми все ж таки знайдемо там ті ж самі матеріальні турботи: народження, смерть, хвороби та старість. Але той, хто досягає верховної планети Кр̣шн̣алоки або будь-якої іншої планети духовного неба, уникає матеріальних турбот. Серед усіх планет духовного неба є одна верховна планета, яку називають Ґолока Вр̣нда̄вана, вона — одвічна первинна планета в обителі Верховного Бога- Особи, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, вища серед усіх інших планет, як матеріального, так і духовного неба. Всі ці знання викладено в Бгаґавад-ґı̄ті, і з її повчань ми можемо довідатись, як покинути матеріальний світ і розпочати істинно блаженне життя в духовному небі.

Пятнадцатая глава «Бхагавад-гиты» дает нам истинное представление о материальном мире. Там, в частности, говорится:

В п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти змальовано справжню картину матеріального світу. Там сказано:

ӯрдхва-мӯлам адхах̣-ш́а̄кхам
аш́ваттхам̇ пра̄хур авйайам
чханда̄м̇си йасйа парн̣а̄ни
йас там̇ веда са веда-вит
ӯрдгва-мӯлам адгах̣-ш́а̄кгам
аш́ваттгам̇ пра̄хур авйайам
чганда̄м̇сі йасйа парн̣а̄ні
йас там̇ веда са веда-віт

Материальный мир описан здесь в виде дерева, корни которого растут вверх, а ветви — вниз. Каждый из нас видел такие деревья: стоя на берегу реки или любого другого водоема, можно увидеть, что у деревьев, которые отражаются в воде, корни направлены вверх, а ветви — вниз. Подобно этому, материальный мир является отражением духовного. Материальный мир — это лишь тень реальности. Тень бесплотна и лишена подлинности, но по тени можно судить о существовании реальности. В пустыне, как известно, нет воды, однако миражи свидетельствуют о том, что вода где-то существует. В материальном мире нет воды, нет счастья, но реальная вода подлинного счастья существует в духовном мире.

Матеріальний світ описано тут як дерево, коріння якого росте догори, а гілля — додолу. Всі ми зустрічали дерево з корінням догори: стоячи на березі річки або якої-небудь іншої водойми, можна побачити, що дерева віддзеркалюються у воді догори ногами: коріння спрямоване вгору, а гілля — додолу. Так само матеріальний світ є відображенням світу духовного. Матеріальний світ — лише тінь реальності. Тінь не має ніякої конкретної форми або змісту, вона нетривка, нереальна, але завдяки їй ми можемо зрозуміти, що десь існує реальна субстанція. В пустелі немає води, але міраж підказує, що така річ, як вода, десь існує. В матеріальному світі немає «води», немає щастя, але справжня вода істинного щастя існує там, в духовному світі.

Господь предлагает нам метод, с помощью которого можно достичь духовного мира (Б.-г., 15.5):

Господь показує нам шлях, яким ми можемо досягти духовного світу (Бґ. 15.5):

нирма̄на-моха̄ джита-сан̇га-доша̄
адхйа̄тма-нитйа̄ винивр̣тта-ка̄ма̄х̣
двандвайр вимукта̄х̣ сукха-дух̣кха-сам̇джн̃аир
гаччхантй амӯд̣ха̄х̣ падам авйайам̇ тат
нірма̄на-моха̄ джіта-сан̇ґа-доша̄
адгйа̄тма-нітйа̄ вінівр̣тта-ка̄ма̄х̣
двандваір вімукта̄х̣ сукга-дух̣кга-сам̇джн̃аір
ґаччгантй амӯд̣га̄х̣ падам авйайам̇ тат

Достичь падам авйайам, вечного царства, может только тот, кто стал нирма̄на-моха. Что это значит? Все мы привязаны к титулам и званиям. Один хочет стать «сэром», другой — «лордом», а третий — «президентом», «миллионером», «королем» или кем-нибудь еще в этом роде. Привязанность к именам и званиям означает, что мы привязаны к телу, ибо все эти обозначения относятся только к телу. Однако мы не являемся материальным телом, и осознание этого факта — первый шаг на пути духовного самопознания. Сейчас мы связаны с тремя гунами материальной природы, но нам необходимо отделить себя от них, занимаясь преданным служением Господу. Тот, кто не привязался к преданному служению Господу, не сможет отказаться от привязанности к гунам материальной природы. Все наши титулы, звания, имена и привязанности — следствие присущего нам вожделения и желания господствовать над материальной природой. До тех пор пока мы не избавимся от желания властвовать над материальной природой, мы не сможем вернуться в царство Всевышнего, санатана-дхаму. Достичь этого вечного, неразрушимого царства может лишь тот, кто не введен в заблуждение соблазнами иллюзорных материальных наслаждений и поглощен служением Верховному Господу. Такой человек без труда достигнет этой высшей обители.

Вічного царства, падам авйайам, може досягти той, хто є нірма̄на- моха. Що це означає? Ми любимо означення. Ми вганяємо за титулами, такими як «сер» чи «лорд», хтось жадає бути президентом, багатієм, царем чи ще ким-небудь. Доки ми прив’язані до таких означень, доти ми прив’язані й до тіла, тому що всі означення стосуються лише тіла. Але ми не є наше тіло й таке розуміння є першим ступенем духовного усвідомлення. Нас зв’язано трьома ґун̣ами матеріальної природи, але нам треба звільнитись від них шляхом відданого служіння Господу. Якщо ми не схильні віддано служити Господеві, ми не зможемо стати незалежними від ґун̣ матеріальної природи. Означення та прив’язаність зумовлені нашою хтивістю й бажаннями, нашим прагненням панувати над матеріальною природою. Доки ми не відкинемо схильність панувати над матеріальною природою, у нас не буде можливості повернутись до царства Всевишнього, сана̄тана-дга̄ми. До вічного, непідвладного руйнуванню царства Божого може наблизитись лише той, кого не бентежать оманні матеріальні насолоди, хто укріпився в служінні Верховному Господеві. Така людина може легко наблизитись до верховної обителі.

В одном из стихов «Гиты» (8.21) говорится:

В Бгаґавад-ґı̄ті (8.21) також сказано:

авйакто ’кшара итй уктас
там а̄хух̣ парама̄м̇ гатим
йам̇ пра̄пйа на нивартанте
тад дха̄ма парамам̇ мама
авйакто ’кшара ітй уктас
там а̄хух̣ парама̄м̇ ґатім
йам̇ пра̄пйа на нівартанте
тад дга̄ма парамам̇ мама

Авьякта значит «непроявленный». Нашему взору доступен даже не весь материальный мир. Чувства наши столь несовершенны, что мы не способны увидеть даже все звезды материальной вселенной. В Ведах содержится много сведений о каждой из планет вселенной, и мы можем верить или не верить этому. В ведических писаниях, прежде всего в «Шримад-Бхагаватам», описаны все самые важные планеты материального мира, а также духовный мир, который простирается за пределами материального и называется авьяктой, «непроявленным». Человек должен стремиться достичь этого духовного царства, ибо тот, кто попадает туда, больше никогда не возвращается в материальный мир.

Авйакта означає «непроявлений». Навіть матеріальний світ не проявляється перед нами у всій його повноті. Наші чуття настільки недосконалі, що ми навіть не можемо побачити всіх зірок нашого матеріального всесвіту. Ми маємо змогу отримати докладну інформацію про всі планети з ведичної літератури і ми можемо вірити або не вірити їй. У ведичній літературі, особливо в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, описано всі значні матеріальні планети, а духовний світ, що перебуває поза матеріальним небом, змальований як авйакта, непроявлений. Треба пристрасно бажати увійти в трансцендентне царство, адже, досягнувши його, жива істота вже не мусить повертатися до матеріального світу.

Резонно спросить, каким образом можно достичь обители Верховного Господа? Ответ на этот вопрос содержится в восьмой главе:

Далі можна поставити питання, яким шляхом можна досягнути обителі Верховного Господа. Восьма глава містить відповідь на це. Там сказано:

анта-ка̄ле ча ма̄м эва
смаран муктва̄ калеварам
йах̣ прайа̄ти са мад-бха̄вам̇
йа̄ти на̄стй атра сам̇ш́айах̣
анта-ка̄ле ча ма̄м ева
смаран муктва̄ калеварам
йах̣ прайа̄ті са мад-бга̄вам̇
йа̄ті на̄стй атра сам̇ш́айах̣

«Тот, кто в конце жизни, покидая тело, помнит только обо Мне, сразу обретает Мою природу. В этом нет никаких сомнений» (Б.-г., 8.5). Человек, который в момент смерти думает о Кришне, отправляется к Кришне. Мы должны хранить в памяти образ Кришны; тот, кто, оставляя тело, думает об образе Господа, непременно вернется в духовное царство. Слово мад-бха̄вам относится к духовной природе верховного живого существа. Его природа — сач-чид-ананда-виграха. Это значит, что тело Господа вечно, исполнено знания и блаженства. Наше нынешнее тело никак не назовешь сач-чид-анандой. Оно не сат, а асат, то есть не вечно, а бренно. Наше тело не является чит, исполненным знания; напротив, оно погрязло в невежестве. Мы ничего не знаем о духовном царстве и даже о материальном мире знаем далеко не все. Материальное тело также нирананда: вместо того чтобы ощущать блаженство, оно постоянно испытывает страдания. Источником всех страданий живого существа является его тело, но тот, кто оставляет тело, думая о Господе Кришне, Верховной Личности Бога, тотчас обретает тело сач-чид-ананда.

«Кожний, хто наприкінці життя, тої миті, коли покидає тіло, думає лише про Мене, той одразу ж потрапляє до Моєї обителі, — в цьому немає сумніву» (Бґ. 8.5). Той, хто думає про Кр̣шн̣у в момент смерті, йде до Кр̣шн̣и. Слід тримати у своїй пам’яті образ Кр̣шн̣и; неодмінно досягне духовного царства той, хто, покидаючи тіло, згадує Його образ. Мад-бга̄вам стосується вищої природи Верховної Істоти. Верховна Істота — це сач-чід-а̄нанда-віґраха — тобто Його форма вічна, сповнена знання і блаженства. Наше теперішнє тіло не є сач-чід-а̄нанда. Воно не сат, воно — асат, тобто не вічне, а тлінне. Воно не чіт, сповнене знання, воно — повне невігластва. Ми нічого не знаємо про духовне царство, ми навіть не маємо досконалого знання про матеріальний світ, в якому є так багато невідомого нам. Так, наше тіло є ніра̄нанда: замість того, щоб бути сповненим блаженства, воно сповнене страждань. Усі страждання, яких ми зазнаємо в матеріальному світі, виникають через тіло, але той, хто, залишаючи тіло, думає про Господа Кр̣шн̣у, Верховного Бога-Особу, одразу ж досягає тіла сач-чід-а̄нанда.

Человек оставляет одно тело и получает другое в соответствии со строгими законами. Тело человека умирает после того, как становится ясно, какую форму тела он получит в следующей жизни. Это решение принимают высшие силы, а не сам человек. В зависимости от того, что мы делали в этой жизни, мы либо поднимемся по эволюционной лестнице, либо опустимся. Наша нынешняя жизнь — подготовка к следующей. И если мы в течение этой жизни подготовимся к тому, чтобы вернуться в царство Бога, то, оставив материальное тело, обязательно получим духовное тело, подобное телу Господа.

Шлях виходу з тіла та отримання нового тіла в матеріальному світі також впорядковано. Людина вмирає тоді, коли вже вирішено, яку форму тіла вона дістане в наступному житті. Приймає рішення не сама жива істота, а вищі судді. Згідно з нашою діяльністю в цьому житті ми або піднімаємося вище, або скочуємось униз. Наше життя — це підготовка до життя майбутнього. Тому, якщо ми зможемо в цьому житті підготувати своє повернення в царство Боже, тоді, без сумніву, покинувши матеріальне тіло, ми одержимо тіло духовне, таке, як у Господа.

Как уже объяснялось, есть разные типы людей, занимающихся духовной практикой: брахма-вади, параматма-вади и преданные. Говорилось также, что в брахмаджьоти (духовном небе) существует бесчисленное множество духовных планет. Число этих планет значительно превосходит число вселенных в материальном мире. Материальный мир составляет приблизительно одну четвертую всего творения (эка̄м̇ш́ена стхито джагат). В материальном мире миллиарды вселенных с триллионами планет, солнц, звезд и лун. Однако материальный мир лишь незначительная часть всего творения. Три четверти творения занимает духовное небо. Тот, кто хочет слиться с бытием Верховного Брахмана, попадает в брахмаджьоти Верховного Господа. А преданные, которые желают наслаждаться общением с Господом, переносятся на бесчисленные планеты Вайкунтхи и получают там возможность общаться с Господом в образе Его полной экспансии, четырехрукого Нараяны, которого называют разными именами: Прадьюмна, Анируддха, Говинда и т. д. Таким образом, в конце жизни трансценденталисты сосредоточивают свои мысли либо на брахмаджьоти, либо на Параматме, либо на Верховной Личности Бога, Шри Кришне. Все они достигают духовного неба, однако только преданный, лично связанный с Верховным Господом и служащий Ему, достигает планет Вайкунтхи или Голоки Вриндаваны. Господь добавляет, что «в этом нет никаких сомнений». Мы должны твердо верить в это. Не следует бездумно отвергать то, что недоступно нашему пониманию. Относиться к словам Господа нужно так, как отнесся к ним Арджуна: «Я верю всему, что Ты мне сказал». Когда Сам Господь говорит, что тот, кто в момент смерти думает о Нем в образе Брахмана, Параматмы или Личности Бога, обязательно попадет в духовный мир, мы не должны подвергать Его слова сомнению. Все Его слова нужно принимать с верой.

Як вже було з’ясовано, існують різні типи трансценденталістів: брахма-ва̄дı̄, парама̄тма̄-ва̄дı̄ і бгакти, віддані. Також було вказано, що в брахмаджйоті (духовному небі) існує безліч духовних планет. Таких планет набагато більше, ніж усіх планет матеріального світу. Матеріальний світ становить приблизно лише одну четверту частину всього творіння (ека̄м̇ш́ена стгіто джаґат). У цьому матеріальному відсікові існують мільйони й мільярди світів із трильйонами планет і сонць, зірок та місяців. Але все матеріальне творіння — це лише фраґмент усього створеного світу, більшу частину якого складає духовне небо. Той, хто бажає злитися з буттям Верховного Брахмана, миттю переміщується в брахмаджйоті Верховного Господа і таким чином досягає духовного неба. Відданий, який бажає насолоджуватись спілкуванням з Господом, потрапляє на планети Ваікун̣т̣ги, яких є незчисленна кількість, і Верховний Господь у Своїх повновладних експансіях На̄ра̄йан̣и з чотирма руками й під різними іменами, такими, як Прадйумна, Аніруддга, Ґовінда тощо, дарує йому Своє товариство. Отже, в кінці свого життя трансценденталісти думають або про брахмаджйоті, або про Парама̄тму, або ж про Верховного Бога-Особу, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у. У всіх цих випадках вони досягають духовного неба, однак, лише відданий, той, хто перебуває в особистісних стосунках з Верховним Господом, вступає на планети Ваікун̣т̣ги, або на планету Ґолока Вр̣нда̄вана. Далі Господь додає, що в цьому «немає сумніву». Треба твердо вірити в це. Ми не повинні відкидати те, що виходить за межі нашої уяви; наше ставлення до цього має бути таким, як у Арджуни: «Я вірю всьому, що Ти сказав». Отже, коли Кр̣шн̣а запевняє, що будь-хто може досягнути духовного неба, якщо в момент смерті думатиме про Господа як про Брахмана, або Парама̄тму, або Бога-Особу, то в цьому не повинно бути ніякого сумніву. Не можна не вірити словам Кр̣шн̣и.

«Бхагавад-гита» (8.6) объясняет также общий принцип, на основании которого живое существо сможет войти в духовное царство, если в момент смерти будет помнить о Всевышнем:

В Бгаґавад-ґı̄ті (8.6) також роз’яснюється загальний принцип, керуючись яким, можна досягти духовного царства, просто пам’ятаючи про Всевишнього під час смерті:

йам̇ йам̇ ва̄пи смаран бха̄вам̇
тйаджатй анте калеварам
там̇ там эваити каунтейа
сада̄ тад-бха̄ва-бха̄витах̣
йам̇ йам̇ ва̄пі смаран бга̄вам̇
тйаджатй анте калеварам
там̇ там еваіті каунтейа
сада̄ тад-бга̄ва-бга̄вітах̣

«О каком бы состоянии бытия ни помнил человек, покидая тело, того состояния он и достигнет в следующей жизни». Прежде всего нужно уяснить, что материальная природа является одной из энергий Верховного Господа. В «Вишну-пуране» (6.7.61) описана вся совокупность энергий Всевышнего:

«Про який стан існування людина згадує під час виходу з тіла, того стану вона і досягне неодмінно в наступному житті». Ми насамперед повинні з’ясувати зараз, що матеріальна природа — це вияв однієї з енерґій Верховного Господа. У Вішн̣у Пура̄н̣і (6.7.61) описано всю сукупність енерґій Верховного Господа:

вишн̣у-ш́актих̣ пара̄ прокта̄
кшетра-джн̃а̄кхйа̄ татха̄ пара̄
авидйа̄-карма-сам̇джн̃а̄нйа̄
тр̣тӣйа̄ ш́актир ишйате
вішн̣у-ш́актіх̣ пара̄ прокта̄
кшетра-джн̃а̄кгйа̄ татга̄ пара̄
авідйа̄-карма-сам̇джн̃а̄нйа̄
тр̣тı̄йа̄ ш́актір ішйате

Господь обладает неисчислимыми разнообразными энергиями, недоступными нашему пониманию; однако великие мудрецы, освобожденные души, изучили эти энергии и разделили их на три категории. Все энергии относятся к категории вишну-шакти, то есть являются различными энергиями Господа Вишну. Первую энергию называют пара̄, трансцендентной. Живые существа, как уже было сказано, тоже относятся к высшей энергии Господа. Все остальные Его энергии материальны и относятся к гуне невежества. В момент смерти живое существо может либо остаться в сфере действия низшей энергии материального мира, либо перенестись в духовный мир. Поэтому в «Бхагавад-гите» (8.6) говорится:

Верховний Господь володіє незліченними різноманітними енерґіями, які перебувають поза нашим розумінням; однак, видатні освічені мудреці, або звільнені душі, дослідили ці енерґії й угрупували їх у три основні категорії. Всі енерґії є вішн̣у-ш́акті, тобто вони є різними потенціями Господа Вішн̣у. Перша енерґія — пара̄, трансцендентна. Живі істоти також належать до вищої енерґії, як це вже пояснювалось. Інші, матеріальні, енерґії перебувають у ґун̣і невігластва. В момент смерті ми можемо або залишитися під впливом нижчої енерґії матеріального світу, або перенестись у світ духовний, де діє вища енерґія. Бгаґавад-ґı̄та̄ з цього приводу каже (8.6):

йам̇ йам̇ ва̄пи смаран бха̄вам̇
тйаджатй анте калеварам
там̇ там эваити каунтейа
сада̄ тад-бха̄ва-бха̄витах̣
йам̇ йам̇ ва̄пі смаран бга̄вам̇
тйаджатй анте калеварам
там̇ там еваіті каунтейа
сада̄ тад-бга̄ва-бга̄вітах̣

«О каком бы состоянии бытия ни помнил человек, покидая тело, того состояния он и достигнет в следующей жизни».

«Про який стан існування людина згадує під час виходу з тіла, того стану вона і досягає неодмінно в наступному житті».

Мы привыкаем думать либо о материальной энергии, либо о духовной. Каким же образом можно перенести свои мысли из области материальной энергии в сферу энергии духовной? В мире существует множество произведений, которые наполняют наши мысли материальной энергией. Это газеты, журналы, романы, повести и так далее. Наши мысли, в данный момент поглощенные подобной литературой, должны сосредоточиться на ведических произведениях. Вот почему великие мудрецы оставили нам множество ведических произведений, таких как Пураны. Пураны не плод чьего-то воображения, Пураны — это исторические хроники. В «Чайтанья- чаритамрите» (Мадхья, 20.122) есть стих:

Звичайна річ, на протязі життя ми звикли мислити в межах матеріальної енерґії, але нам властиво розмірковувати і про духовні речі. Яким же чином ми можемо перенести свої думки з матеріальної енерґії на духовну? Існує стільки літератури, що наповнює наші думки матеріальною енерґією: газети, журнали, романи тощо. На сьогодняшній день подібна література поглинає всі наші думки, але в наших інтересах звернути їх на літературу ведичну. Щоб надати нам такої змоги, великі мудреці створили багато таких шедеврів ведичної літератури, як, наприклад, Пура̄н̣и. Пура̄н̣и — не вигадка, вони містять історичні факти. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (Мадгйа 20.122) надибуємо такого вірша:

ма̄йа мугдха джӣвера на̄хи сватах̣ кр̣шн̣а-джн̃а̄на
джӣвере кр̣па̄йа каила̄ кр̣шн̣а веда-пура̄н̣а
ма̄йа̄-муґдга джı̄вера на̄хі сватах̣ кр̣шн̣а-джн̃а̄на
джı̄вере кр̣па̄йа каіла̄ кр̣шн̣а веда-пура̄н̣а

Забывчивые живые существа, обусловленные души, не помнят о своих отношениях с Верховным Господом, и все их мысли поглощены материальной деятельностью. Чтобы направить энергию их мысли к духовной реальности, Кришна-двайпаяна Вьяса оставил после себя огромное число ведических произведений. Сначала Он разделил Веду на четыре Веды, затем объяснил их в Пуранах, а для менее разумных людей записал «Махабхарату». «Махабхарата» содержит в себе «Бхагавад-гиту». Затем Он обобщил всю философию Вед в «Веданта-сутре» и, заботясь о будущих поколениях, составил собственный комментарий к «Веданта-сутре», назвав его «Шримад-Бхагаватам». Мы должны постоянно занимать свой ум чтением этих ведических произведений. Умы материалистов постоянно поглощены чтением газет, журналов и многих других произведений на мирские темы. Подобным же образом мы должны читать произведения, оставленные Вьясадевой. Благодаря этому мы сможем помнить о Верховном Господе в момент смерти. Это единственный путь, указанный Самим Господом, который гарантирует результат: «В этом не может быть никаких сомнений».

Забудькуваті живі істоти, або обумовлені душі, втратили свій зв’язок з Верховним Господом і заглибились у думки про матеріальну діяльність. Саме на те, щоб спрямувати їхню розумову енерґію до духовного неба, Кр̣шн̣а-дваіпа̄йана Вйа̄са створив стільки пам’ятників ведичної літератури. Передусім, він розділив Веди на чотири частини, потім він пояснив їх у Пуран̣ах, а для менш розвинутих людей він написав Маха̄бга̄рату, частиною якої і є Бгаґавад-ґı̄та̄. Далі всю ведичну літературу було узагальнено у Веда̄нта-сӯтрі і, щоб її могли зрозуміти прийдешні покоління, він написав доступний коментар до Веда̄нта-сӯтри під назвою Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. В наших інтересах уподобати читання ведичної літератури. Так само, як матеріалісти скеровують свій розум на читання газет, журналів та безлічі іншої матеріалістичної літератури, ми повинні зосередитись на читанні творів, що їх дав нам Вйа̄садева: таким способом ми зможемо пам’ятати про Верховного Господа під час смерті. Це єдиний шлях, що запропонований Господом, і він обов’язково приведе до місця призначення: «В цьому немає сумніву».

тасма̄т сарвешу ка̄лешу
ма̄м анусмара йудхйа ча
майй арпита-мано-буддхир
ма̄м эваишйасй асам̇ш́айах̣
тасма̄т сарвешу ка̄лешу
ма̄м анусмара йудгйа ча
майй арпіта-мано-буддгір
ма̄м еваішйасй асам̇ш́айах̣

«Поэтому, о Арджуна, ты должен всегда думать обо Мне в образе Кришны и в то же время сражаться, исполняя свой долг. Посвящая Мне все свои действия и держа ум и разум сосредоточенными на Мне, ты непременно достигнешь Моей обители» (Б.-г., 8.7).

«Тому, Арджуно, ти повинен завжди пам’ятати про Мене в образі Кр̣шн̣и й водночас виконувати свій обов’язок кшатрійі, тобто воювати. Присвятивши Мені всі свої дії і зосередивши на Мені свій розум та інтелект, ти, без сумніву, прийдеш до Мене» (Бґ. 8.7).

Кришна никогда не советовал Арджуне просто медитировать на Него и отказаться от исполнения своего долга. Нет. Господь никогда не станет предлагать нам чего-то невыполнимого. Человек, живущий в материальном мире, должен работать, чтобы поддерживать душу в теле. Человеческое общество делится на четыре сословия (брахманов, кшатриев, вайшьев и шудр) в зависимости от рода деятельности. Деятельность брахманов, или интеллектуалов, отличается от деятельности кшатриев (правителей), строго определенные обязанности есть также у класса торговцев и предпринимателей и у класса рабочих. Но каждый — будь то рабочий, торговец, правитель, крестьянин или даже представитель высшего сословия (писатель, ученый или теолог) — должен трудиться, чтобы жить. Поэтому Господь говорит Арджуне, что ему не нужно отказываться от исполнения своих обязанностей. Однако, исполняя их, он должен помнить о Кришне (ма̄м анусмара). Если, ведя борьбу за существование, человек не научится помнить о Кришне, он не сможет вспомнить о Нем в момент смерти. О том же самом предупреждает нас и Господь Чайтанья. Кӣртанӣйах̣ сада̄ харих̣, — говорит Он. Мы должны постоянно повторять святые имена Господа. Имена Господа и Сам Господь неотличны друг от друга. Поэтому, когда Господь Кришна велит Арджуне: «Помни обо Мне», а Господь Чайтанья призывает: «Постоянно повторяйте имена Господа Кришны», Они говорят об одном и том же. Между двумя этими наставлениями нет никакой разницы, так как имя Кришны и Сам Кришна неотличны друг от друга. На абсолютном уровне не существует разницы между предметом и его названием. Поэтому мы должны научиться всегда, круглые сутки, помнить о Господе, повторяя Его имена и организовав свою жизнь и деятельность таким образом, чтобы постоянно помнить о Нем.

Кр̣шн̣а не пропонує Арджуні просто пам’ятати Його й залишити свої справи. Ні, Господь ніколи не пропонує чогось нездійсненного. В матеріальному світі кожний мусить працювати, щоб підтримувати тіло. Людське суспільство, згідно з діяльністю, яку виконують люди, поділено на чотири соціальні класи: бра̄хман̣и, кшатрійі, ваіш́йі та ш́ӯдри. Клас бра̄хман̣, або клас інтеліґенції, виконує одну діяльність, кшатрійі, або адміністративний клас — іншу, клас торговців і клас робітників також виконують свої певні обов’язки. У людському суспільстві можна бути робітником, торговцем, адміністратором, землеробом або навіть літератором, ученим чи богословом, тобто належати до найвищого класу, та все ж таки кожен мусить працювати, щоб підтримувати своє існування. Тому Господь каже Арджуні, що не треба відмовлятись од роботи, але, продовжуючи свою діяльність, йому слід завжди пам’ятати про Кр̣шн̣у (ма̄м анусмара). Якщо він не думатиме постійно про Кр̣шн̣у під час боротьби за існування, то він не зможе також згадати Кр̣шн̣у в момент смерті. Господь Чаітанйа радить те ж саме. Він каже: кı̄ртанı̄йах̣ сада̄ харіх̣ — «треба завжди оспівувати Господні імена». Імена Господа і Сам Господь — абсолютно невідмінні. Таким чином, настанова Кр̣шн̣и Арджуні «пам’ятай про Мене» і вказівка Господа Чаітанйі «завжди виспівуйте імена Господа Кр̣шн̣и» — також є одне й те ж саме. Тут немає різниці, тому що Кр̣шн̣а та імена Кр̣шн̣и неподільно зв’язані. В абсолютному розумінні немає різниці між об’єктом та поняттям про нього. Тому ми повинні завжди, двадцять чотири години на добу, оспівувати Його імена й упорядкувати своє життя таким чином, щоб повсякчас мати можливість пам’ятати про Нього.

Как это возможно? Ачарьи приводят следующий пример. Когда замужняя женщина любит другого мужчину или женатый мужчина — другую женщину, их привязанность обычно очень сильна. Человек, оказавшийся в подобной ситуации, постоянно думает о любимом или любимой. Замужняя женщина, мысли которой заняты возлюбленным, даже занимаясь домашними делами, все время думает о встрече с ним. В действительности она выполняет домашнюю работу даже более тщательно, чем прежде, чтобы муж не догадался о ее привязанности. Так и мы должны постоянно помнить о верховном возлюбленном, Шри Кришне, и вместе с тем добросовестно исполнять свои обязанности в материальной жизни. Для этого нужно очень сильно любить Господа. Если мы будем испытывать к Нему сильное чувство любви, то сможем выполнять возложенные на нас обязанности и одновременно думать о Нем. Однако для этого необходимо развить в себе любовь к Богу. Так, Арджуна все время думал о Кришне; он был постоянным спутником Кришны и вместе с тем оставался воином. Кришна никогда не говорил, что Арджуна должен отказаться от сражения, уйти в лес или в Гималаи и заниматься медитацией. Когда Господь Кришна рассказал Арджуне о системе йоги, Арджуна ответил, что эта система не для него.

Як же це здійснити? А̄ча̄рйі наводять приклад: якщо заміжня жінка захопилася іншим чоловіком, або якщо чоловік відчуває потяг до іншої жінки, а не до своєї дружини, то така прихильність буває дуже сильною, такою, що людина, яка відчуває її, завжди думає про предмет свого кохання. Жінка, яка думає про свого коханого, весь час уявляє собі зустріч з ним, навіть тоді, коли виконує свої домашні обов’язки. Насправді вона виконує їх ще краще, щоб чоловік не запідозрив її пристрасті. Так само, ми повинні завжди думати про вищого коханого, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, й водночас якнайкраще виконувати свої матеріальні обов’язки. Для цього необхідне сильне почуття любові: якщо ми відчуваємо сильну любов до Верховного Господа, тоді ми зможемо виконувати свої обов’язки й водночас пам’ятати про Нього. Але таке почуття любові треба розвивати. Арджуна, наприклад, завжди думав про Кр̣шн̣у, він був постійним супутником Кр̣шн̣и, й водночас він був воїном. Кр̣шн̣а не запропонував йому покинути поле бою й податись до лісу, щоб медитувати там. Коли Господь Кр̣шн̣а описав систему йоґи, Арджуна признався, що йому несила оволодіти нею:

арджуна ува̄ча
арджуна ува̄ча
йо ’йам̇ йогас твайа̄ проктах̣
са̄мйена мадхусӯдана
этасйа̄хам̇ на паш́йа̄ми
чан̃чалатва̄т стхитим̇ стхира̄м
йо ’йам̇ йоґас твайа̄ проктах̣
са̄мйена мадгусӯдана
етасйа̄хам̇ на паш́йа̄мі
сан̃чалатва̄т стгітім̇ стгіра̄м

«Арджуна сказал: О Мадхусудана, практика йоги, которую Ты описал, кажется мне непосильной, ибо ум мой беспокоен и неустойчив» (Б.-г., 6.33).

«Арджуна сказав: «О Мадгусӯдана, система йоґи, яку Ти стисло описав, здається мені непосильною й нездійсненною, бо розум мій — неспокійний і хиткий» (Бґ. 6.33).

Однако Господь говорит:

Але Господь каже:

йогина̄м апи сарвеша̄м̇
мад-гатена̄нтара̄тмана
ш́раддха̄ва̄н бхаджате йо ма̄м̇
са ме юктатамо матах̣
йоґіна̄м апі сарвеша̄м̇
мад-ґатена̄нтара̄тмана̄
ш́раддга̄ва̄н бгаджате йо ма̄м̇
са ме йуктатамо матах̣

«Из всех йогов тот, кто всегда погружен в мысли обо Мне, пребывающем в Его сердце, и, исполненный непоколебимой веры, поклоняется и служит Мне с любовью, связан со Мной самыми тесными узами и достиг высшей ступени совершенства. Таково Мое мнение» (Б.-г., 6.47). Таким образом, тот, кто постоянно думает о Верховном Господе, является лучшим из йогов, величайшим гьяни и величайшим преданным одновременно. Вслед за тем Господь говорит Арджуне, что, будучи кшатрием, он не может отказаться от сражения. Но если, сражаясь, он будет помнить о Кришне, то сможет вспомнить о Нем и в момент смерти. Однако для этого необходимо безраздельно предаться Кришне и посвятить себя трансцендентному любовному служению Ему.

«З усіх йоґів, той, хто з цілковитою вірою завжди перебуває в Мені, завжди пам’ятає про Мене в своєму серці і служить Мені з трансцендентною любов’ю та відданістю, той найтісніше поєднаний зі Мною через йоґу і є самим досконалим. Така Моя думка» (Бґ. 6.47). Таким чином, той, хто завжди пам’ятає про Верховного Господа — той є водночас найвидатніший йоґ, найвищий джн̃а̄нı̄ й найвидатніший відданий. Далі Господь каже, що Арджуна, як кшатрійа, не може відмовитися від бою, однак, якщо він битиметься, пам’ятаючи про Кр̣шн̣у, тоді він буде спроможний згадати Його в момент смерті. Але треба беззастережно віддатися трансцендентному любовному служінню Господеві.

На самом деле мы действуем не телом, а умом и разумом. Поэтому, если наши разум и ум постоянно будут поглощены мыслями о Верховном Господе, то и наши чувства естественным образом будут заняты служением Ему. «Бхагавад-гита» учит нас тому, как занять свой ум и разум мыслями о Господе. Поглощенные ими, мы сможем перенестись в царство Бога. Если ум человека занят служением Кришне, то его чувства естественным образом также включены в служение Ему. Это настоящее искусство, и в этом заключается секрет «Бхагавад-гиты»: полная погруженность в мысли о Шри Кришне.

Насправді ми виконуємо якусь діяльність за допомогою нашого розуму та інтелекту, а не тіла. Отже, якщо розум та інтелект завжди занурені в роздуми про Верховного Господа, природно, що чуття також буде залучено до служіння Йому. Зовнішньо, можливо, чуттєва діяльність залишатиметься такою ж самою, але свідомість зміниться. Бгаґавад-ґı̄та̄ вчить нас, як зосередити розум та інтелект на роздумах про Господа. Таке заглиблення дасть змогу перенестись до Господнього царства. Якщо розум служить Кр̣шн̣і, то чуття природним чином залучаються до служіння Йому. Це — мистецтво і це — тайна Бгаґавад-ґı̄ти: цілковите заглиблення в думки про Ш́рı̄ Кр̣шн̣у.

Современные люди прилагают так много усилий, чтобы добраться до Луны, но не делают практически ничего для того, чтобы достичь духовного совершенства. Тот, у кого есть в запасе пятьдесят лет жизни, должен в течение этого короткого промежутка времени стараться помнить о Верховной Личности Бога. В этом суть практики преданного служения:

Сучасна людина витратила стільки часу й зусиль, аби досягти Місяця, але вона зовсім не дбає про те, щоб піднестись духовно. Якщо у когось попереду ще якихось п’ятдесят років, він повинен впродовж цього недовгого терміну часу розвивати здатність пам’ятати про Верховного Бога-Особу. Віддане служіння полягає у:

ш́раван̣ам̇ кӣртанам̇ вишн̣ох̣
смаран̣ам̇ па̄да-севанам
арчанам̇ ванданам̇ да̄сйам̇
сакхйам а̄тма-ниведанам
ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣
смаран̣ам̇ па̄да-севанам
арчанам̇ ванданам̇ да̄сйам̇
сакгйам а̄тма-ніведанам

Бхаг., 7.5.2

Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам 7.5.23.

Эти девять видов деятельности, самым легким из которых является ш́раван̣ам,слушание «Бхагавад-гиты» в изложении человека, постигшего Бога, обратят наши мысли к Верховному Существу. В результате мы сможем помнить о Верховном Господе и, оставив свое нынешнее тело, получим духовное тело, которое будет идеально приспособлено для общения со Всевышним.

Дев’ять способів усвідомлення Бога, найлегшим з яких є ш́раван̣ам, тобто слухання Бгаґавад-ґı̄ти з уст особи, яка усвідомила себе, спрямовують думки людини до Верховної Істоти. Завдяки цьому вона завжди пам’ятатиме про Верховного Господа (ніш́чала), що надасть їй можливості одразу ж по смерті отримати духовне тіло, придатне для спілкування з Верховним Господом.

Далее Господь говорит:

Далі Господь каже:

абхйа̄са-йога-йуктена
четаса̄ на̄нйа-га̄мина̄
парамам̇ пурушам̇ дивйам̇
йа̄ти па̄ртха̄нучинтайан
абгйа̄са-йоґа-йуктена
четаса̄ на̄нйа-ґа̄міна̄
парамам̇ пурушам̇ дівйам̇
йа̄ті па̄ртга̄нучінтайан

«Тот, кто постоянно помнит Меня, Верховную Личность Бога, кто всегда сосредоточенно думает обо Мне, не отвлекаясь ни на что другое, без сомнения, придет ко Мне» (Б.-г., 8.8).

«Той, хто завжди розмірковує про Мене як про Верховного Бога-Особу, зосереджуючи на Мені свій розум, і не збочує з цього шляху, той, о Арджуно, безсумнівно прийде до Мене» (Бґ. 8.8).

Этот метод совсем не сложен, однако научить ему может только тот, кто овладел им. Тад-виджн̃а̄на̄ртхам̇ са гурум эва̄бхигаччхет: нужно обратиться к человеку, который уже идет этим путем. Наш ум постоянно носится повсюду, но мы должны научиться всегда держать его сосредоточенным на образе Верховного Господа Шри Кришны или на звуке Его святого имени. Ум по природе своей беспокоен и неустойчив, но, погруженный в звуки имени Кришны, он может успокоиться и сосредоточиться. Поэтому нужно медитировать на парамам̇ пурушам, Верховную Личность Бога, в духовном царстве и так вернуться к Господу. Пути и способы, позволяющие достичь высшего уровня самоосознания, высшей цели, указаны в «Бхагавад-гите», и врата в царство этого знания открыты для всех. Войти туда может каждый. Представители всех без исключения сословий могут приблизиться к Господу Кришне, думая о Нем, ибо слушать и думать о Господе под силу любому.

Шлях цей не дуже важкий, однак, щоб іти ним, слід обрати досвідченого провідника. Тад-віджн̃а̄на̄ртгам̇ са ґурум ева̄бгіґаччгет — «треба підійти до того, хто вже практикує бгакті-йоґу». Розум завжди блукає з одного предмету на інший, тому необхідно виховувати в ньому здатність зосереджуватись на образі Верховного Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и або на звукові Його імені. За своєю природою розум неспокійний і стрибає в різних напрямках, але він може віднайти спокій в звуковій вібрації Кр̣шн̣и. Отже, треба медитувати на парамам̇ пурушам, Верховного Бога-Особу, який перебуває в Своєму духовному царстві, в духовному небі, і таким чином досягти Його. Шляхи й засоби остаточного духовного усвідомлення та досягнення кінцевої мети сформульовано в Бгаґавад-ґı̄ті, і двері до цього знання відчинено для всіх. Кожен може увійти. Всі люди, будь-яких суспільних класів, можуть наблизитись до Господа Кр̣шн̣и, бо слухати й думати про Нього може кожний.

Поэтому Господь говорит (Б.-г., 9.32–33):

Далі Господь каже (Бґ 9.32 – 33):

ма̄м̇ хи па̄ртха вйапа̄ш́ритйа
йе ’пи сйух̣ па̄па-йонайах̣
стрийо ваиш́йа̄с татха̄ ш́ӯдрас
те ’пи йа̄нти пара̄м̇ гатим
ма̄м̇ хі па̄ртга вйапа̄ш́рітйа
йе ’пі сйух̣ па̄па-йонайах̣
стрійо ваіш́йа̄с татга̄ ш́ӯдра̄с
те ’пі йа̄нті пара̄м̇ ґатім
ким̇ пунар бра̄хман̣а̄х̣ пун̣йа̄
бхакта̄ ра̄джаршайас татха̄
анитйам асукхам̇ локам
имам̇ пра̄пйа бхаджасва ма̄м
кім̇ пунар бра̄хман̣а̄х̣ пун̣йа̄
бгакта̄ ра̄джаршайас татга̄
анітйам асукгам̇ локам
імам̇ пра̄пйа бгаджасва ма̄м

Здесь Господь говорит, что любой человек, даже торговец, падшая женщина, рабочий или самый последний из людей, может достичь Его. Для этого не нужно обладать развитым интеллектом: суть в том, что каждый, кто следует принципам бхакти-йоги и признает Верховного Господа суммум бонум*, высшей целью и предназначением жизни, может перенестись в обитель Господа в духовном небе. Следуя принципам, изложенным в «Бхагавад-гите», человек сможет сделать свою жизнь совершенной и раз и навсегда разрешить все проблемы материальной жизни. В этом смысл и суть учения «Бхагавад-гиты».

Тут Господь каже, що торговець, розпутна жінка, чорнороб і навіть ті людські істоти, що перебувають у найнижчих станах життя, можуть наблизитись до Верховного. Для цього не обов’язково потрібний високорозвинений інтелект. Суть у тому, що кожен, хто приймає засади бгакті-йоґи і визнає Верховного Господа за найвище благо, за найвищу кінцеву мету свого життя — може наблизитись до Господа в духовному небі. Якщо людина засвоїть принципи, сповіщені в Бгаґавад-ґı̄ті, вона зможе зробити своє життя досконалим і навіки вирішити всі проблеми існування. В цьому — сенс та сутність усієї Бгаґавад-ґı̄ти.

В заключение необходимо отметить, что «Бхагавад-гита» — это духовное произведение, читать которое нужно очень внимательно. Гӣта̄-ш́а̄страм идам̇ пун̣йам̇ йах̣ пат̣хет прайатах̣ пума̄н — тот, кто должным образом следует наставлениям «Бхагавад-гиты», сможет избавиться от всех страданий и тревог жизни. Бхайа-ш́ока̄ди- варджитах̣ — он избавится от всех страхов, которые преследуют его в этой жизни, и вишн̣ох̣ падам авапноти — в следующей жизни достигнет духовного мира (Гита-махатмья, 1).

На закінчення підкреслимо, що Бгаґавад-ґı̄та̄ — духовний твір, і читати її слід дуже уважно. Ґı̄та̄-ш́а̄страм ідам̇ пун̣йам̇ йах̣ пат̣гет прайатах̣ пума̄н — «твердо дотримуючись всіх приписів Бгаґавад- ґı̄ти, можна звільнитись від усіх життєвих страждань та тривог». Бгайа-ш́ока̄ді-варджітах̣ — «людина звільниться від усякого страху, і її наступне життя буде духовним» (Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйа 1).

У этого пути есть еще одно преимущество:

У цьому є ще й інша перевага:

гӣта̄дхйа̄йана-ш́ӣласйа
пра̄н̣а̄йама-парасйа ча
наива санти хи па̄па̄ни
пӯрва-джанма-кр̣та̄ни ча
ґı̄та̄дгйа̄йана-ш́ı̄ласйа
пра̄н̣а̄йама-парасйа ча
наіва санті хі па̄па̄ні
пӯрва-джанма-кр̣та̄ні ча

«Если человек читает „Бхагавад-гиту“ со всей искренностью и серьезностью, то по милости Господа он избавится от всех последствий своих прошлых грехов» (Гита-махатмья, 2). В последней главе «Бхагавад-гиты» (18.66) Господь во всеуслышание провозглашает:

«Якщо людина серйозно й з щирим почуттям читає Бгаґавад-ґı̄ту, тоді з Господньої ласки наслідки її минулих гріховних вчинків не впливатимуть на неї». В останній частині Бгаґавад-ґı̄ти (18.66). Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а сповіщає всім:

сарва-дхарма̄н паритйаджйа
ма̄м экам ш́аран̣ам̇ враджа
ахам̇ тва̄м̇ сарва-па̄пебхйо
мокшайишйа̄ми ма̄ ш́учах̣
сарва-дгарма̄н парітйаджйа
ма̄м екам̇ ш́аран̣ам̇ враджа
ахам̇ тва̄м̇ сарва-па̄пебгйо
мокшайішйа̄мі ма̄ ш́учах̣

«Оставь всевозможные религии и просто предайся Мне. Я спасу тебя от всех последствий твоих грехов. Не бойся ничего». Таким образом, Господь берет на Себя заботу о том, кто предается Ему, и освобождает такого человека от всех последствий его грехов.

«Облиш всі форми релігії і просто віддайся Мені, — Я врятую тебе від усіх наслідків гріху. Не бійся нічого». Таким чином, Господь перебирає на себе всю відповідальність за того, хто віддається Йому й ґарантує такій людині безпеку від усіх зворотніх наслідків гріховних дій.

мала-нирмочанам̇ пум̇са̄м̇
джала-сна̄нам дине дине
сакр̣д гӣта̄мр̣та-сна̄нам̇
сам̇са̄ра-мала-на̄ш́анам
мала-нірмочанам̇ пум̇са̄м̇
джала-сна̄нам̇ діне діне
сакр̣д ґı̄та̄мр̣та-сна̄нам̇
сам̇са̄ра-мала-на̄ш́анам

«Человек может каждый день омываться водой, чтобы смыть с себя грязь, но если он хотя бы единожды совершит омовение в водах „Бхагавад-гиты“, что подобна священным водам Ганги, то вся грязь материальной жизни будет смыта с него раз и навсегда» (Гита-махатмья, 3).

«Людина може щодня очищати себе, обмиваючись водою, але якщо вона лише раз омилась в священних водах Ґанґи Бгаґавад-ґı̄ти — для такої людини бруд матеріального життя більше не існує». (Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйа 3)

гӣта̄ су-гӣта̄ картавйа̄
ким анйаих̣ ш́а̄стра-вистараих̣
йа̄ свайам̇ падмана̄бхасйа
мукха-падма̄д виних̣ср̣та̄
ґı̄та̄ су–ґı̄та̄ картавйа̄
кім анйаіх̣ ш́а̄стра-вістараіх̣
йа̄ сайам̇ падмана̄бгасйа
мукга-падма̄д вініх̣ср̣та̄

Поскольку «Бхагавад-гита» рассказана Верховной Личностью Бога, нет никакой необходимости читать какие-либо другие произведения ведической литературы. Достаточно просто внимательно и регулярно слушать и читать «Бхагавад-гиту». В наш век люди так погрязли в мирских делах, что не в состоянии прочесть все ведические писания. Но в этом и нет необходимости. Вполне достаточно одной «Бхагавад-гиты», так как эта книга — квинтэссенция всех ведических произведений, прежде всего потому, что ее поведал Сам Верховный Господь (Гита-махатмья, 4).

Бгаґавад-ґı̄ту повідав Верховний Бог-Особа, і тому нема потреби читати ще які-небудь ведичні твори. Треба тільки уважно й реґулярно слухати й читати Бгаґавад-ґı̄ту. За нашої доби люди настільки заклопотані світською діяльністю, що їм не під силу прочитати всі твори ведичної літератури. Але в цьому й немає необхідності. Однієї книги, Бгаґавад-ґı̄ти, цілком достатньо, тому що вона є суттю ведичної літератури, і особливо тому, що її повідав Верховний Бог-Особа (Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйа 4).

Говорится также:

Як сказано:

бха̄рата̄мр̣та-сарвасвам̇
вишн̣у-вактра̄д виних̣ср̣там
гӣта̄-ган̇годакам̇ пӣтва̄
пунар джанма на видйате
бга̄рата̄мр̣та-сарвасвам̇
вішн̣у-вактра̄д вініх̣ср̣там
ґı̄та̄-ґан̣ґодакам̇ пı̄тва̄
пунар джанма на відйате

«Если человек, который пьет воду из Ганги, обретает освобождение, то что говорить о том, кто пьет нектар „Бхагавад-гиты“? В „Бхагавад-гите“ собран весь нектар „Махабхараты“, и она сошла с уст Самого Кришны, изначального Вишну» (Гита-махатмья, 5). «Бхагавад-гита» исходит из уст Верховной Личности Бога, а Ганга, как известно, берет начало у лотосных стоп Верховного Господа. Разумеется, уста Верховного Господа неотличны от Его стоп, однако беспристрастный анализ покажет, что по своему значению «Бхагавад-гита» превосходит даже священные воды Ганги.

«Той, хто п’є воду з Ґанґи, знаходить визволення, що ж тоді казати про того, хто п’є нектар Бгаґавад-ґı̄ти? Бгаґавад-ґı̄ту — нектарну есенцію Маха̄бга̄рати — повідав Сам Господь Кр̣шн̣а, одвічний Вішн̣у» (Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйа 5). Бгаґавад-ґı̄та̄ виходить з уст Верховного Бога-Особи, тоді як Ґанґа, кажуть, бере початок біля Його лотосоподібних стіп. Звісно, нема різниці між устами та стопами Верховного Господа, але, безсторонньо розцінюючи, можна зрозуміти, що Бгаґавад-ґı̄та̄ має силу більшу, ніж навіть води Ґанґи.

сарвопанишадо га̄во
догдха̄ гопа̄ла-нанданах̣
па̄ртхо ватсах̣ су-дхӣр бхокта̄
дугдхам̇ гӣта̄мр̣там̇ махат
сарвопанішадо ґа̄во
доґдга̄ ґопа̄ла-нанданах̣
па̄ртго ватсах̣ су-дгı̄р бгокта̄
дуґдгам̇ ґı̄та̄мр̣там̇ махат

«Эта „Гитопанишад“, „Бхагавад-гита“, содержащая квинтэссенцию всех Упанишад, подобна корове, которую доит Господь Кришна, прославленный пастушок. Арджуну же сравнивают с теленком. Вот почему мудрецы и чистые преданные Господа должны пить подобное нектару молоко „Бхагавад-гиты“» (Гита-махатмья, 6).

«Ця Ґı̄топанішада, або Бгаґавад-ґı̄та̄, що є суттю всіх Упанішад, — як та корова, що її доїть Господь Кр̣шн̣а, уславлений як пастушок. Арджуна ж — як те теля, й хай п’ють нектарне молоко Бгаґавад-ґı̄ти вчені мудреці та чисті віддані». (Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйа 6)

экам̇ ш́а̄страм̇ девакӣ-путра-гӣтам
эко дево девакӣ-путра эва
эко мантрас тасйа на̄ма̄ни йа̄ни
кармапй экам̇ тасйа девасйа сева̄
екам̇ ш́а̄страм̇ девакı̄-путра-ґı̄там
еко дево девакı̄-путра ева
еко мантрас тасйа на̄ма̄ні йа̄ні
карма̄пй екам̇ тасйа девасйа сева̄

Гита-махатмья, 7

Ґı̄та̄-ма̄ха̄тмйа 7.

Экам̇ ш́а̄страм̇ девакӣ-путра-гӣтам: пусть же люди поймут, что есть только одно писание, общее для всех — «Бхагавад-гита». Эко дево девакӣ-путра эва: есть только один Бог для всего мира — Шри Кришна. Эко мантрас тасйа на̄ма̄ни: есть только один гимн, одна мантра, одна молитва — Его святое имя, Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Карма̄пй экам̇ тасйа девасйа сева̄: и есть только одно дело — служить Верховной Личности Бога.

За наших часів людина прагне мати одне Святе Письмо, одного Бога, одну релігію, одне певне заняття. Екам̇ ш́а̄страм̇ девакı̄- путра-ґı̄там — тож хай і буде лише одне Писання, спільне Святе Письмо для всього світу, Бгаґавад-ґı̄та̄. Еко дево девакı̄-путра ева — хай буде єдиний Бог для всього світу — Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Еко мантрас тасйа на̄ма̄ні — і єдиний гімн, єдина мантра, єдина молитва — оспівування Його імен: Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Карма̄пй екам̇ тасйа девасйа сева̄ — і завжди хай буде лише одне заняття — служити Верховному Богові-Особі.

Цепь духовных учителей

ЛАНКИ ЛАНЦЮГА УЧНІВСЬКОЇ
ПОСЛІДОВНОСТІ

Эвам парампара-праптам (Б.-г., 4.2). «Бхагавад-гита как она есть» пришла к нам по цепи духовных учителей, в которую входят:

Евам̇ парампара̄-пра̄птам імам̇ ра̄джаршайо відух̣ (Бґ. 4.2). Бгаґавад-ґı̄та̄ передавалась якою вона є від вчителя до учня в такій послідовності: 

1. Кришна
2. Брахма
3. Нарада
4. Вьяса
5. Мадхва
6. Падманабха
7. Нрихари
8. Мадхава
9. Акшобхья
10. Джая Тиртха
11. Гьянасиндху
12. Даянидхи
13. Видьянидхи
14. Раджендра
15. Джаядхарма
16. Пурушоттама
17. Брахманья Тиртха
18. Вьяса Тиртха
19. Лакшмипати
20. Мадхавендра Пури
21. Ишвара Пури (Нитьянанда, Адвайта)
22. Господь Чайтанья
23. Рупа (Сварупа, Санатана)
24. Рагхунатха, Джива
25. Кришнадас
26. Нароттама
27. Вишванатха
28. (Баладева), Джаганнатха
29. Бхактивинода
30. Гауракишора
31. Бхактисиддханта Сарасвати
32. А.Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада

1. Кр̣шн̣а
2. Брахма̄
3. На̄рада
4. Вйа̄са
5. Мадгва
6. Падмана̄бга
7. Нр̣харі
8. Ма̄дгава
9. Акшобгйа
10. Джайа Тı̄ртга
11. Джн̃а̄насіндгу
12. Дайа̄нідгі
13. Відйа̄нідгі
14. Ра̄джендра
15. Джайадгарма
16. Пурушоттама
17. Брахман̣йа Тı̄ртга
18. Вйа̄са Тı̄ртга
19. Лакшмı̄паті
20. Ма̄дгавендра Пурı̄
21. Īш́вара Пурı̄ (Нітйа̄нанда, Адваіта)
22. Господь Чаітанйа
23. Рӯпа (Сварӯпа, Сана̄тана)
24. Раґгуна̄тга, Джı̄ва
25. Кр̣шн̣ада̄са
26. Нароттама
27. Віш́вана̄тга
28. (Баладева), Джаґанна̄тга
29. Бгактівінода
30. Ґауракіш́ора
31. Бгактісіддга̄нта Сарасватı̄
32. А.Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупа̄да