Skip to main content

ТЕКСТ 2

TEXT 2

Текст

Текст

ра̄джа-видйа̄ ра̄джа-гухйам̇
павитрам идам уттамам
пратйакша̄вагамам̇ дхармйам̇
су-сукхам̇ картум авйайам
ра̄джа-відйа̄ ра̄джа-ґухйам̇
павітрам ідам уттамам
пратйакша̄ваґамам̇ дгармйам̇
су-сукгам̇ картум авйайам

Пословный перевод

Послівний переклад

ра̄джа-видйа̄ — царь знания; ра̄джа-гухйам — царь сокровенного знания; павитрам — чистейшее; идам — это; уттамам — трансцендентное; пратйакша — через непосредственный опыт; авагамам — постигаемое; дхармйам — являющееся законом религии; су-сукхам — очень радостное; картум — выполнять; авйайам — вечное.

ра̄джа-відйа̄—цар освіти; ра̄джа-ґухйам—цар потаємного знання; павітрам—найчистіше; ідам—це; уттамам—трансцендентальне; пратйакша—безпосереднім досвідом; аваґамам—зрозуміле; дгармйам—релігійний принцип; су-сукгам—дуже щасливе; картум— те, що виконують; авйайам—вічне.

Перевод

Переклад

Это знание — царь знания, самая сокровенная из тайн. Это чистейшее знание, и, поскольку оно дает человеку живой опыт постижения природы своего «я», оно является совершенной религией. Знание это вечно, и постижение его радостно.

Знання це — цар усього знання, таїна з таїн. Це знання — найчистіше, і воно дозволяє безпосередньо пізнати власну сутність шляхом духовного усвідомлення, а тому є досконалістю релігії. Воно безсмертне, і осягнення його радісне.

Комментарий

Коментар

Эту главу «Бхагавад-гиты» называют царем знания, поскольку в ней изложена суть всех философских доктрин, о которых шла речь до этого. Основные направления индийской философской мысли представлены в трудах Гаутамы, Канады, Капилы, Ягьявалкьи, Шандильи и Вайшванары. Этот ряд замыкает Вьясадева, автор «Веданта-сутры». Таким образом, в философском и духовном знании нет недостатка. Однако Господь называет девятую главу «Бхагавад-гиты» царем знания и сутью всех наставлений Вед и всех философских систем. Это самое сокровенное знание, поскольку сокровенное, или духовное, знание объясняет разницу между душой и материальным телом, а венцом сокровенного знания является преданное служение.

Цю главу Бгаґавад-ґı̄ти названо царем усього знання, тому що вона є суть усіх раніше викладених філософій та систем поглядів. Є сім основних філософів Індії: Ґаутама, Кан̣а̄да, Капіла, Йа̄джн̃авалкйа, Ш́а̄н̣д̣ілйа, Ваіш́ва̄нара і, нарешті, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри. Таким чином, філософського або трансцендентального знання не бракує. Але Господь каже, що дев’ята глава — цар усього знання, суть усього знання, яке можна черпати з Вед та різних інших філософських джерел. Потаємне трансцендентальне знання дає розуміння різниці між душею і тілом. Але найбільш потаємне знання досягає свого апогею у відданому служінні Господеві, і воно є цар усього знання.

Люди в большинстве своем не знакомы с этим сокровенным знанием; знание, которое им дают, касается природы внешнего мира. В системе мирского образования люди изучают множество различных наук: политику, социологию, физику, химию, математику, астрономию, технические дисциплины и т. д. В мире много больших университетов, где изучают различные науки, но нет ни одного учебного заведения, где бы преподавали науку о душе. Между тем душа — самое важное, что есть в теле: тело, лишенное души, перестает представлять какую-либо ценность. Тем не менее люди сосредоточивают все свои усилия на удовлетворении потребностей тела, забывая об источнике жизни — душе.

Загалом, люди позбавлені такого прихованого знання; їх виховують у межах неістотного, зовнішнього знання. В межах звичайного освітнього процесу люди вивчають багато різних предметів: політику, соціологію, фізику, хімію, математику, астрономію, технічні науки тощо. У всьому світі є чимало наукових закладів, безліч солідних університетів, але, на жаль, немає жодного університету або учбового закладу, де б вивчали науку про душу. А душа, проте, — найважливіша річ у тілі, без неї тіло втрачає свою вартість. Однак люди надають дуже великого значення тілесним потребам, зовсім не дбаючи про душу, яка оживляє це тіло.

В «Бхагавад-гите», начиная со второй главы, постоянно подчеркивается важность души. В начале второй главы Господь говорит, что тело бренно, а душа бессмертна (антаванта име деха̄ нитйасйокта̄х̣ ш́арӣрин̣ах̣). Знание о том, что бессмертная душа отлична от материального тела и по природе своей неизменна, неразрушима и вечна, само по себе является сокровенным. Но это знание еще не раскрывает подлинную природу души. Некоторые думают, что душа отлична от тела и после смерти тела, или после освобождения от материального тела, она попадает в пустоту и становится безличной. Но на самом деле это не так. Как может душа, столь деятельная в теле, стать пассивной после того, как освободится от его оков? Душа всегда действует. Раз она вечна, то и действует она вечно, и ее деятельность в духовном мире составляет самую сокровенную часть духовного знания. Поэтому знание о деятельности вечной души названо здесь царем знания, его самой сокровенной частью.

Бгаґавад-ґı̄та, починаючи з другої глави, особливо наголошує на важливості душі. З самого початку Господь каже, що тіло — тлінне, тоді як душа — нетлінна (антаванта іме деха̄ нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣). Ця потаємна частина знання полягає в простому розумінні того, що духовна душа відмінна од тіла, і що її природа незмінна, непідвладна руйнуванню і вічна. Але це ще не дає позитивної інформації про душу. Іноді людям здається, що душа відмінна од тіла, і що коли тіло закінчує своє існування, душа визволяється з нього і нібито залишається в порожнечі, втрачаючи свою індивідуальність. Але це не так. Як може душа, така активна в тілі, стати абсолютно пасивною, звільнившись з нього? Душа завжди активна. Якщо вона вічна, то вона й вічно активна, і її діяльність в духовному царстві складає найпотаємнішу частину духовного знання. Тому це знання про діяльність духовної душі визначено тут як царя усього знання, найпотаємнішу Його частину.

Это знание, как сказано в Ведах, является знанием о чистейшей из всех форм деятельности. В «Падма-пуране» рассказывается о различных видах греховной деятельности людей. Там утверждается, что любой грех всегда влечет за собой другой грех. Люди, поглощенные кармической деятельностью, запутываются в последствиях грехов различных видов и стадий зрелости. Если посадить семя дерева, дерево не вырастет в одночасье: для этого необходимо время. Сначала должен появиться маленький росток, который постепенно становится деревом, начинает цвести и плодоносить, и тогда уже люди, посадившие дерево, могут наслаждаться его цветами и плодами. Точно так же, совершая греховный поступок, человек словно бросает в землю семя, которое через некоторое время прорастает. Существует несколько стадий созревания последствий греха. Человек может уже прекратить заниматься греховной деятельностью, но плоды его греховных поступков ему только предстоит получить. Последствия одних грехов дремлют в форме семени, а другие уже созрели и приносят плоды в виде страданий и боли.

Це знання, як свідчить ведична література — найчистіша форма всієї діяльності. В Падма Пура̄н̣і проаналізовано гріховну діяльність людини і показано, що гріх походить від гріха. Ті, хто вдаються до кармічної діяльності, заплутуються в гріховних наслідках у їхніх різних фазах та формах. Наприклад, якщо посіяти насіння якогось дерева, це ще не означає, що дерево одразу ж виросте, — на це потрібний час. Спочатку з’являється невеликий пагін, далі він набуває форми дерева, потім цвіте, плодоносить, і лише тоді, коли весь процес завершено, людина, що посіяла сім’я, насолоджується квітами й плодами. Так само і гріховному вчинку потрібний деякий час, щоб почати плодоносити. Існують різні стадії дозрівання гріхів. Людина може перестати грішити, але все ще пожинатиме наслідки або плоди своїх минулих гріховних вчинків. Є гріхи, які поки що перебувають у вигляді сім’я, а є гріхи, які вже плодоносять і плоди яких ми пожинаємо в формі страждань та болі.

Как было сказано в двадцать восьмом стихе седьмой главы, человек, сбросивший бремя грехов и посвятивший себя исключительно благочестивой деятельности, свободный от влияния двойственности материального мира, может вступить на путь преданного служения Верховной Личности Бога, Кришне. Иными словами, те, кто действительно занимается преданным служением Верховному Господу, уже освободились от всех последствий своих прошлых грехов. Подтверждение этому мы находим в «Падма-пуране»:

Як сказано в двадцять восьмому вірші сьомої глави, людина, що остаточно розквиталася з наслідками своєї гріховної діяльності й цілковито поринула в благочестиву діяльність, звільнившись од двоїстості матеріального світу, присвячує себе відданому служінню Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Іншими словами, ті, хто насправді повністю віддали себе Верховному Господеві, вільні від усіх гріховних наслідків. Це підтверджується в Падма Пура̄н̣і:

апра̄рабдха-пхалам̇ па̄пам̇
кӯт̣ам̇ бӣджам̇ пхалонмукхам
крамен̣аива пралӣйета
вишн̣у-бхакти-рата̄тмана̄м
апра̄рабдга-пгалам̇ па̄пам̇
кӯт̣ам̇ бı̄джам̇ пгалонмукгам
крамен̣аіва пралı̄йета
вішн̣у-бгакті-рата̄тмана̄м

Те, кто занимается преданным служением Верховной Личности Бога, постепенно избавляются от всех последствий совершенных ими грехов: уже созревших, только накопленных, а также дремлющих в форме семени. Таким образом, преданное служение обладает огромной очистительной силой, за что его называют павитрам уттамам, чистейшим. Уттама значит «трансцендентный». Тамас — это материальный мир, или царство тьмы, а прилагательное уттама значит «запредельный, находящийся вне сферы материальной деятельности». Преданное служение ни в коем случае нельзя считать материальной деятельностью, даже если порой кажется, что деятельность преданных не отличается от деятельности обыкновенных людей. Тот, кто обладает духовным видением и сведущ в науке преданного служения, знает, что деятельность преданных не материальна. Все их действия духовны и посвящены Господу, а потому не подвержены оскверняющему влиянию материальных гун.

Для тих, хто віддано служить Верховному Богові-Особі, всі гріховні наслідки, — плодоносять вони, чи лише визрівають, чи перебувають у формі насіння, — поступово зникають. Тому очищувальна сила відданого служіння дуже велика; її називають павітрам уттамам, найчистішою. Уттама означає «трансцендентний». Тамас означає «матеріальний світ» або «пітьма», а уттама — «те, що є трансцендентним до матеріальної діяльності». Діяльність у відданості ніколи не слід вважати матеріальною, хоча іноді може здаватися, ніби віддані роблять те ж саме, що й звичайні люди. Але той, хто здатний бачити й розуміється на відданому служінні, напевне знатиме, що справи ці — не матеріальна діяльність. Усі вони духовні, сповнені відданості та вільні від скверни матеріальних ґун̣ природи.

Здесь сказано, что деятельность в преданном служении настолько совершенна, что человек может непосредственно ощутить ее результаты. Это действительно так. Мы на собственном опыте убедились в том, что каждый, кто повторяет святые имена Кришны (Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе) без оскорблений, начинает ощущать духовное блаженство и очень быстро очищается от материальной скверны. Это можно видеть. Более того, человек, который не только слушает святые имена, но и старается проповедовать философию преданного служения или оказывает содействие проповеднической деятельности Движения сознания Кришны, ощущает, как начинает духовно развиваться. Его духовное развитие не зависит от полученного ранее образования или других качеств. Метод сам по себе настолько чист, что, просто занимаясь преданным служением, мы очищаемся.

Кажуть, діяльність у відданому служінні настільки досконала, що результати її проявляються негайно. Насправді, можна бачити безпосередні наслідки такої діяльності, і у нас є практичний досвід, що кожна людина, яка оспівує святі імена Кр̣шн̣и (Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе), уникаючи при цьому образ святого імені, відчуває трансцендентне задоволення й дуже швидко очищується від будь-якого матеріального забруднення. Це справді можна спостерігати. Більше того, якщо людина не лише слухає, але й намагається поширювати ідею відданого служіння, або якщо вона сприяє місіонерській діяльності свідомості Кр̣шн̣и, то вона відчуває поступовий духовний проґрес. Поступ в духовному житті не залежить від попередньої освіти чи якоїсь підготовки. Цей спосіб сам по собі настільки чистий, що просто застосовуючи його, людина очищується.

В «Веданта-сутре» (3.2.26) об этом сказано следующее: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абхйа̄са̄т — «Преданное служение столь могущественно, что, просто занимаясь им, человек обретает духовное знание». Наглядным примером тому может служить предыдущая жизнь Нарады, который родился тогда сыном служанки. Он не мог похвастаться ни хорошим образованием, ни знатным происхождением. Но когда его мать прислуживала великим преданным, Нарада помогал ей, и иногда в ее отсутствие сам служил преданным Господа. Сам Нарада так говорит об этом:

У Веда̄нта-сӯтрі (3.2.26) це описано такими словами: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т. «Віддане служіння настільки могутнє, що, просто присвятивши себе йому, людина обов’язково дізнає просвітлення». Практичний приклад цього ми можемо побачити в попередньому житті На̄ради, коли він був сином служниці. Він не мав ніякої освіти і не був народжений у вельможній родині. Але коли його мати стала прислуговувати великим відданим, На̄рада допомагав їй, а у її відсутність сам служив їм. Сам На̄рада каже так:

уччхишт̣а-лепа̄н анумодито двиджаих̣
сакр̣т сма бхун̃дже тад-апа̄ста-килбишах̣
эвам̇ правр̣ттасйа виш́уддха-четасас
тад-дхарма эва̄тма-ручих̣ праджа̄йате
уччгішт̣га-лепа̄н анумодіто двіджаіх̣
сакр̣т сма бгун̃дже тад-апа̄ста-кілбішах̣
евам̇ правр̣ттасйа віш́уддга-четасас
тад-дгарма ева̄тма-ручіх̣ праджа̄йате

В этом стихе «Шримад-Бхагаватам» (1.5.25) Нарада рассказывает о том, что с ним случилось в прошлой жизни, своему ученику Вьясадеве. Он говорит, что в течение четырех месяцев, пока в их доме находились чистые преданные, он служил им и тесно общался с ними. Убирая за ними посуду, он увидел там остатки их пищи и захотел попробовать их. Спросив у мудрецов разрешения, Нарада съел то, что осталось после них, и таким образом очистился от всех последствий прошлых грехов. Доедая за мудрецами пищу, Нарада стал столь же чист сердцем, как они сами. Беспрерывно слушая и пересказывая повествования о Господе, эти великие преданные наслаждались вкусом преданного служения, и такой же вкус со временем появился у Нарады. Далее Нарада говорит:

У цьому вірші з Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.25) На̄рада описує своє попереднє життя своєму учневі Вйа̄садеві. Він каже, що, прислуговуючи цим чистим відданим, коли вони гостювали в їхньому домі протягом чотирьох місяців, він близько спілкувався з ними. Іноді мудреці залишали трохи їжі на своїх тарілках, і хлопчик, який мив їхні тарілки, одного разу захотів покуштувати тих залишків. Він попрохав дозволу і, діставши його, з’їв ці залишки й одразу ж очистився від усіх гріховних реакцій. Він продовжував їсти залишки їхньої їжі, і поступово серце його стало таким же чистим, як і серця тих мудреців. Великі віддані насолоджувались смаком невпинного відданого служіння Господу, слухаючи про Нього і оспівуючи Його, і На̄рада поступово розвинув у собі цей смак. На̄рада каже далі:

татра̄нвахам̇ кр̣шн̣а-катха̄х̣ прага̄йата̄м
ануграхен̣а̄ш́р̣н̣авам̇ манохара̄х̣
та̄х̣ ш́раддхайа̄ ме ’нупадам̇ виш́р̣н̣ватах̣
прийаш́равасй ан̇га мама̄бхавад ручих̣
татра̄нвахам̇ кр̣шн̣а-катга̄х̣ праґа̄йата̄м
ануґрахен̣а̄ш́р̣н̣авам̇ манохара̄х̣
та̄х̣ ш́раддгайа̄ ме ’нупадам̇ віш́р̣н̣ватах̣
прійаш́равасй ан̇ґа мам̇а̄бгавад ручіх̣

Общаясь с мудрецами, Нарада пристрастился слушать и пересказывать повествования о величии Господа, и у него появилось огромное желание заниматься преданным служением. Поэтому в «Веданта-сутре» сказано: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абхйа̄са̄т — к тому, кто преданно служит Господу, знание приходит само собой, и он обретает способность постичь истину. Таков смысл слова пратйакша («непосредственное восприятие»).

Спілкуючись з мудрецями, він розвинув у собі смак до слухання про Кр̣шн̣у й оспівування Господньої слави, і велике прагнення відданого служіння Господеві охопило його. Тобто, як сказано у Веда̄нта-сӯтрі: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т — «якщо людина просто присвячує себе діяльності у відданому служінні, то все відкривається їй саме по собі, і вона може зрозуміти все». Це називають пратйакшею, або безпосереднім сприйманням.

Дхармйам значит «путь религии». Нарада был сыном простой служанки. У него не было возможности ходить в школу. Он просто помогал матери, которой посчастливилось служить преданным Господа. Таким образом мальчик Нарада тоже получил возможность служить им, и общение с ними дало ему возможность достичь высшей цели религиозной практики. Высшей целью религиозной практики, как сказано в «Шримад-Бхагаватам», является преданное служение (са ваи пум̇са̄м̇ паро дхармо йато бхактир адхокшадже). Обычные верующие люди, как правило, не знают, что высшей целью религии является преданное служение. Как мы уже говорили в комментарии к последнему стиху восьмой главы (ведешу йаджн̃ешу тапах̣су чаива), чтобы постичь свою духовную природу, необходимо знать Веды. Однако в данном случае мы видим, что Нарада, который никогда не учился в школе духовного учителя и не изучал законов Вед, тем не менее достиг высшей цели всех, кто изучает Веды. Преданное служение обладает такой силой, что, даже не выполняя всех религиозных обрядов, человек может достичь высшей ступени совершенства. Как это может быть? Это положение подтверждают Веды: а̄ча̄рйава̄н пурушо веда. Общаясь с великими ачарьями, человек, даже если он не образован и никогда не изучал Вед, может обрести знание, необходимое для того, чтобы постичь истину.

Слово дгармйам означає «шлях релігії». На̄рада був сином служниці. Він не мав можливості ходити до школи. Він просто допомагав своїй матері, і, на щастя, їй якось трапилось слугувати відданим. Хлопчик На̄рада теж дістав таку добру нагоду, і, просто спілкуючись з відданими Господа, досяг вищої мети релігії. Вища мета будь-якої релігії — віддане служіння, як запевняє Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (са ваі пум̇са̄м̇ паро дгармо йато бгактір адгокшадже). Релігійні люди здебільшого не знають, що вищою досконалістю релігії є досягнення стадії відданого служіння Господеві. Ми вже торкались цього, обговорюючи останній вірш восьмої глави (ведешу йаджн̃ешу тапах̣су чаіва) — для самоусвідомлення потрібне ведичне знання. Але На̄рада, хоча ніколи не мав духовного вчителя і не був обізнаний з ведичними принципами, здобув найвищого результату вивчення Вед. Це настільки могутній спосіб, що, навіть не виконуючи реґулярно релігійних обрядів, людина може піднятись до вищого ступеня досконалості. Як це можливо? Пояснення ми знаходимо в ведичній літературі: а̄ча̄рйава̄н пурушо веда. Той, хто спілкується з великими а̄ча̄рйами, навіть якщо він неосвічений і ніколи не вивчав Веди, може здобути все знання, необхідне для духовного усвідомлення.

Преданное служение приносит человеку радость (сукхам). Почему? Преданное служение состоит из ш́раван̣ам̇ кӣртанам̇ вишн̣ох̣, иначе говоря, достаточно просто слушать рассказы, прославляющие Господа, или философские беседы истинных ачарьев, в которых обсуждается духовное знание. Просто присутствуя при таких беседах, человек обретает знание; он может также вкушать остатки изысканных блюд, предложенных Господу. Всё в преданном служении приносит радость. И заниматься им может даже тот, кто живет в крайней нужде. Господь говорит: патрам̇ пушпам̇ пхалам̇ тойам. Он готов принять от преданного любое подношение. Любой человек, независимо от его положения в обществе, может предложить Господу хотя бы листок, цветок, немного фруктов или воды, что доступно в любой части мира, и Господь примет это подношение, если оно будет сделано с любовью. История знает немало подобных случаев. Просто вдохнув аромат листьев туласи,поднесенных лотосным стопам Господа, такие великие мудрецы, как Санат-кумар и его братья, стали великими преданными. Следовательно, преданное служение несет человеку радость. Бог принимает только любовь, с которой мы предлагаем Ему свои подношения.

Шлях відданого служіння Господеві сповнений радості (су-сукгам). Чому? Віддане служіння складається з ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣, тобто можна просто слухати співи, що прославляють Господа, або відвідувати філософські лекції з трансцендентального знання, що їх дають авторитетні а̄ча̄рйі. Просто відвідуючи їх, людина може вчитися; крім того вона може їсти рештки запропонованої Господеві їжі — приємні та смачні страви. Будь-яке віддане служіння приносить радість. Можна віддано служити Господу навіть у найзлиденніших умовах. Господь каже: патрам̇ пушпам̇ пгалам̇ тойам. Він радий прийняти від бгакти будь-яке підношення. Лист, квітку, плід або просто воду, які можна знайти в будь-якому місці на планеті — все це може бути запропоноване будь-якою людиною, незалежно від її соціального становища, і Господь прийме, якщо підношення робитиметься з любов’ю. Історія знає чимало прикладів цього. Просто скуштувавши листя туласı̄, запропоноване лотосним стопам Господа, такі великі мудреці, як Санат-кума̄ра, стали великими відданими. Це свідчить про те, що віддане служіння дуже приємне і виконується з радістю. Бог приймає тільки любов, з якою Йому пропонують різні підношення.

Здесь сказано, что преданное служение существует вечно. Это прямо противоречит философии майявады. Иногда майявади занимаются так называемым преданным служением, но при этом считают, что преданное служение необходимо до тех пор, пока они не получили освобождение, поскольку в конце концов, освободившись из материального плена, они сами «станут Богом». Такое временное, обусловленное сроками преданное служение нельзя назвать чистым. Настоящее преданное служение продолжается и после освобождения. Войдя в духовный мир, в царство Бога, преданный и там служит Верховному Господу, а не пытается стать Им.

Тут сказано, що віддане служіння Господеві існує вічно. Це суперечить твердженням філософів ма̄йа̄ва̄ді. Хоча вони іноді і звертаються до відданого служіння, вони гадають, що їм треба продовжувати його лише доти, доки вони не досягнуть звільнення, але, звільнившись, вони «зливаються з Богом в одне ціле». Таке тимчасове пристосовницьке служіння не є чистим відданим служінням. Істинне віддане служіння продовжується і після звільнення. Коли відданий вирушає на духовну планету в Божому царстві, там він також служить Верховному Господеві. Він не прагне стати єдиним з Верховним Господом.

Из последующих глав станет ясно, что настоящее преданное служение начинается только после того, как живое существо освободится из материального плена. Когда, получив освобождение, живое существо поднимается на уровень Брахмана (брахма-бхута), оно начинает заниматься преданным служением (самах̣ сарвешу бхӯтешу мад-бхактим̇ лабхате пара̄м). Верховную Личность Бога нельзя постичь, просто занимаясь карма-йогой, гьяна-йогой, аштанга-йогой или любым другим видом йоги. Все эти виды йоги способны помочь человеку приблизиться к уровню бхакти-йоги,но постичь Личность Бога можно только в процессе преданного служения. «Шримад-Бхагаватам» также подтверждает, что человек постигает науку о Кришне, науку о Боге, когда сознание его очищается в процессе преданного служения, особенно если он слушает «Шримад-Бхагаватам» или «Бхагавад-гиту» от осознавших себя душ. Эвам̇ прасанна-манасо бхагавад-бхакти-йогатах̣. Когда сердце человека очищается от скверны, он обретает способность понять, кто такой Бог. Таким образом, путь преданного служения, сознания Кришны, — это вершина всех методов познания и царь сокровенного знания. Это самая чистая форма религиозной деятельности, заниматься которой легко и радостно. Поэтому преданное служение рекомендуют каждому.

Згодом ми дізнаємося з Бгаґавад-ґı̄ти, що істинне віддане служіння лише починається після звільнення. Вивільнившись, жива істота досягає стану Брахмана (брахма-бгӯта), і лише тоді фактично починається її віддане служіння (самах̣ сарвешу бгӯтешу мад-бгактім̇ лабгате пара̄м). Ніхто не може збагнути Верховного Бога-Особу, із власної примхи вдавшись до карма-йоґи, джн̃а̄на-йоґи, ашт̣а̄н̇ґа- йоґи або будь-якої іншої йоґи. За допомогою методів йоґи людина може якось підійти до бгакті-йоґи, але, не піднявшись до ступеня відданого служіння Господеві, вона не зможе усвідомити Особу Бога. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також стверджується, що, очистившись на шляху відданого служіння, слухаючи Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам або Бгаґавад-ґı̄ту від душ, що усвідомили себе, людина може зрозуміти науку про Кр̣шн̣у, тобто науку про Бога. Евам̇ прасанна-манасо бгаґавад-бгакті-йоґатах̣. Коли серце людини очищується від усього зайвого, вона починає розуміти, що таке Бог. Таким чином, віддане служіння, свідомість Кр̣шн̣и, є вершина пізнання і цар усього потаємного знання. Це — найчистіша форма релігії, і її можна здійснювати з радістю, без ускладнень. Тому слід прийняти її.