Skip to main content

ТЕКСТ 7

TEXT 7

Текст

Текст

йада̄ йада̄ хи дхармасйа
гла̄нир бхавати бха̄рата
абхйуттха̄нам адхармасйа
тада̄тма̄нам̇ ср̣джа̄мй ахам
йада̄ йада̄ хі дгармасйа
ґла̄нір бгаваті бга̄рата
абгйуттга̄нам адгармасйа
тада̄тма̄нам̇ ср̣джа̄мй ахам

Пословный перевод

Послівний переклад

йада̄ йада̄ — когда и где бы то ни было; хи — безусловно; дхармасйа — религии; гла̄них̣ — упадок; бхавати — проявляется; бха̄рата — о потомок Бхараты; абхйуттха̄нам — преобладание; адхармасйа — безбожия; тада̄ — тогда; а̄тма̄нам — Себя; ср̣джа̄ми — являю; ахам — Я.

йада̄ йада̄—коли б і де б не; хі—неодмінно; дгармасйа—релігії; ґла̄ніх̣—послаблення; бгаваті—проявляється; бга̄рата—нащадок Бгарати; абгйуттга̄нам — переважає; адгармасйа — безвір’я; тада̄—тоді; а̄тма̄нам—Себе; ср̣джа̄мі—проявляю; ахам—Я.

Перевод

Переклад

Всякий раз, когда религия приходит в упадок и воцаряется безбожие, Я Сам нисхожу в этот мир, о потомок Бхараты.

Коли релігія на Землі занепадає й домінує безвір’я, тоді, о нащадку Бгарати, Я являюсь Сам.

Комментарий

Коментар

Особого внимания в этом стихе заслуживает слово ср̣джа̄ми. Оно не может означать сотворение, поскольку, как явствует из предыдущего стиха, тело Господа никогда не было сотворено: все Его образы существуют вечно. Поэтому слово ср̣джа̄ми указывает на то, что Господь являет Свой истинный образ. Хотя Господь нисходит в материальный мир в определенное время (один раз в день Брахмы, в конце Двапара-юги двадцать восьмой эпохи правления седьмого Ману), Он не обязан строго придерживаться этих сроков, ибо волен поступать так, как Сам того желает. Он приходит в материальный мир по Своей воле всякий раз, когда попирается истинная религия и начинает торжествовать безбожие. Заповеди религии изложены в Ведах, и, нарушая их, люди превращаются в безбожников. В «Бхагаватам» сказано, что законы религии — это законы Бога и установить их может только Сам Бог. Как известно, Веды первоначально были даны Самим Господом, который рассказал их Брахме, находясь у него в сердце. Таким образом, законы дхармы, религии, являются прямыми указаниями Верховной Личности Бога (дхармам̇ ту са̄кша̄д бхагават-пран̣ӣтам). Все они предельно ясно изложены в «Бхагавад-гите».

Назначение Вед — утвердить законы религии в соответствии с волей Верховного Господа. В конце «Гиты» Господь прямо говорит, что высший закон религии заключается в том, чтобы предаться Ему и отказаться от всего прочего. Предписания Вед побуждают человека безраздельно предаться Господу, и, когда демоны нарушают их, Господь Сам приходит в материальный мир. Из «Бхагаватам» мы узнаём, что Господь Будда, одно из воплощений Кришны, появился на земле в пору засилья материализма, когда люди оправдывали свои грехи, ссылаясь на предписания Вед. Хотя Веды строго ограничивают принесение в жертву животных, в то время люди с демоническим складом ума совершали жертвоприношения животных, не считаясь с указаниями Вед. Господь Будда пришел на землю, чтобы прекратить этот произвол и утвердить ведический принцип ненасилия. Каждая аватара (воплощение Господа) нисходит в материальный мир с определенной миссией, и все эти аватары описаны в шастрах. Соответственно, того, кто не упомянут в шастрах, нельзя считать аватарой.

Не следует думать, будто Господь появляется только на земле Индии. Он может явиться всюду, где пожелает, и когда Ему угодно. Каждое воплощение Господа говорит людям о религии ровно столько, сколько они способны принять в соответствии с уровнем своего развития и условиями жизни. Но цель у всех аватар одна: побудить людей следовать заповедям религии и помочь им развить сознание Бога. Иногда Господь приходит в материальный мир Сам, иногда посылает Своих представителей в образе Своего сына или слуги, а иногда появляется как скрытое воплощение.

У цьому вірші велике значення має слово ср̣джа̄мі («проявляю»). Воно не може бути використане в значенні «творення», бо, як було сказано в попередньому вірші, форми Господа або Його тіло не створюються, тому що всі вони існують вічно. Отже, ср̣джа̄мі означає, що Господь проявляє Себе таким, яким Він є. Хоча Господь приходить на Землю певного часу, а власне, наприкінці Два̄пара-йуґи, двадцять восьмого тисячоліття сьомого Ману, кожного дня Брахми, Він не зобов’язаний дотримуватись цього правила, тому що Він повністю вільний і може діяти як завгодно згідно зі Своїми бажаннями. Отже, Він з’являється за власним бажанням тоді, коли в світі панує безвір’я і зникає істинна релігія. Релігійні засади викладено в Ведах, і всяке відхилення од правильного виконання приписів Вед робить людину безбожною. В Бга̄ґаватам стверджується, що такі засади є Божими заповідями, і лише Сам Господь може створити систему релігії. Сказано також, що Господь сповістив Веди в їхньому первинному вигляді Брахмі з середини його серця. Тому принципи дгарми, або релігії, є прямими вказівками Верховного Бога-Особи (дгармам̇ ту са̄кша̄д бгаґават- пран̣ı̄там). Ці заповіді ясно викладено в Бгаґавад-ґı̄ті. Мета Вед полягає в тому, щоб дати ці принципи згідно з волею Верховного Господа, і наприкінці Ґı̄ти Господь прямо каже, що найвища релігійна засада — відданість Йому й нічого більше. Ведичні засади допомагають людині повністю вручити себе Господу, коли ж демони порушують такі принципи, на Землю приходить Господь. З Бга̄ґаватам стає зрозумілим, що Господь Будда є втілення Кр̣шн̣и, який з’явився, коли в світі буяв матеріалізм, а матеріалісти прикривались авторитетом Вед. Хоча в Ведах є суворі правила й настанови стосовно жертвопринесення тварин з певною метою, однак люди з демонічними нахилами здійснювали такі жертвопринесення, фактично не дотримуючись ведичних приписів. Господь Будда з’явився, щоб зупинити таке безглуздя та відновити ведичні засади незастосування насильства. Тому кожна авата̄ра, або втілення Господа, має певну місію, і всі ці втілення описано в ш́а̄страх. Нікого не слід приймати за авата̄ру, якщо про нього не згадано в ш́а̄страх. Не треба думати, що Господь приходить лише на землю Індії, Він може з’явитись у будь-якому місці й коли забажає. В кожному Своєму втіленні Він каже про релігію лише стільки, скільки можуть збагнути конкретні люди за певних обставин. Але мета завжди одна — привести людей до усвідомлення Бога й виконання релігійних принципів. Інколи Господь приходить особисто, інколи Він посилає Своїх істинних представників в образі сина або слуги, або приходить Сам в якому-небудь замаскованому вигляді.

Господь поведал «Бхагавад-гиту» Арджуне, а вместе с ним и другим возвышенным душам, поскольку Арджуна по уровню своего развития значительно превосходил обыкновенных людей, жителей других частей света. Два плюс два равно четырем — как в начальной школе, так и в высшем учебном заведении. Но помимо арифметики существует еще и высшая математика. Подобно этому, все воплощения Господа учат одним и тем же заповедям и законам, однако в зависимости от обстоятельств эти заповеди могут внешне отличаться друг от друга. Высшая религия начинается с разделения общества на четыре варны и четыре ашрама, о чем будет сказано в последующих стихах. Цель прихода всех воплощений Господа — распространить в мире сознание Кришны. Это сознание иногда проявлено в обществе, а иногда нет, в зависимости от обстоятельств.

Засади Бгаґавад-ґı̄ти було викладено саме Арджуні, тому що з духовного погляду він стояв набагато вище своїх сучасників, і через нього вони стали доступними іншим духовно розвиненим людям. Два плюс два дорівнює чотири — ця математична рівність справедлива як для школяра, що вивчає арифметику, так і для вченого- математика. І все ж таки вища математика відрізняється од простої арифметики. Так само й Господь у Своїх втіленнях вчить нас одним і тим же законам, але, залежно від різних обставин, вони можуть викладатись на вищому або нижчому рівні. Дотримування вищих релігійних засад починається з прийняття чотирьох класів і чотирьох статусів соціального життя, як це буде з’ясовано далі. Загальна мета всіх втілень Кр̣шн̣и — всюди пробудити свідомість Кр̣шн̣и. І така свідомість проявляється або ж не проявляється залежно від різних обставин.