Skip to main content

ТЕКСТ 6

TEXT 6

Текст

Текст

аджо ’пи санн авйайа̄тма̄
бхӯта̄на̄м ӣш́варо ’пи сан
пракр̣тим̇ сва̄м адхишт̣ха̄йа
самбхава̄мй а̄тма-ма̄йайа̄
аджо ’пі санн авйайа̄тма̄
бгӯта̄на̄м ı̄ш́варо ’пі сан
пракр̣тім̇ сва̄м адгішт̣га̄йа
самбгава̄мй а̄тма-ма̄йайа̄

Пословный перевод

Послівний переклад

аджах̣ — нерожденный; апи — несмотря на то, что; сан — являющийся; авйайа — не подвержено тлению; а̄тма̄ — тот, чье тело; бхӯта̄на̄м — тех, кто рождается; ӣш́варах̣ — Верховный Господь; апи — хотя; сан — являющийся; пракр̣тим — в трансцендентную форму; сва̄м — Свою; адхишт̣ха̄йа — войдя; самбхава̄ми — прихожу; а̄тма-ма̄йайа̄ — посредством Своей внутренней энергии.

аджах̣—ненароджений; апі—хоча; сан—бувши таким; авйайа—без тління; а̄тма̄—тіло; бгӯта̄на̄м—усіх тих, що народжені; ı̄ш́варах̣— Верховний Господь; апі—хоча; сан—бувши таким; пракр̣тім—у трансцендентній формі; сва̄м—Своїй; адгішт̣га̄йа—перебуваючи в такому стані; самбгава̄мі—Я втілююсь; а̄тма-ма̄йайа̄—Моєю внутрішньою енерґією.

Перевод

Переклад

Хотя Я нерожденный и Мое трансцендентное тело нетленно, хотя Я повелитель всех живых существ, в каждую эпоху силой Своей внутренней энергии Я появляюсь в этом мире в Своем изначальном духовном облике.

Хоча Я — ненароджений, і Моє трансцендентне тіло нетлінне, хоч Я — володар усіх живих істот, Я все ж таки кожного тисячоліття являюсь Сам в Своєму первинному трансцендентному образі.

Комментарий

Коментар

Господь говорит здесь об особенности Своего появления на свет: рождаясь, словно обыкновенный человек, Он, тем не менее, помнит все, что происходило с Ним во время великого множества «прошлых жизней», тогда как обыкновенному человеку бывает трудно вспомнить даже то, чем он занимался несколько часов назад. Если спросить любого из нас, что мы делали в это же время вчера, мы вряд ли ответим сразу. Обыкновенному человеку наверняка придется напрягать память, чтобы вспомнить, что происходило с ним накануне. И все же находятся люди, которые осмеливаются называть себя Богом, или Кришной. Их бессмысленные заявления не должны сбивать нас с толку. В этом стихе Господь также говорит о Своей пракрити, или форме. Слово пракр̣ти может переводиться как "природа" или как "собственная форма" (сварӯпа). Господь говорит, что Он приходит в материальный мир в собственном теле. Он не меняет тела, как это делает обыкновенное живое существо. В этой жизни у обусловленной души одно тело, а в следующей — другое. В материальном мире у живого существа нет постоянного тела: ему приходится переселяться из одного тела в другое. Но Господь не подвержен этому. Всякий раз, когда Он появляется в материальном мире, Он приходит в Своем изначальном облике и делает это силой Своей внутренней энергии. Иначе говоря, Кришна появляется в материальном мире в Своем изначальном вечном облике с двумя руками, в которых Он держит флейту. Он появляется в Своем вечном теле, не оскверненном материей. Но, хотя Господь нисходит в материальный мир в духовном теле и является повелителем вселенной, на первый взгляд может показаться, что Он рождается совсем как обыкновенное существо. И хотя тело Господа Кришны, в отличие от материального тела, не подвержено изменениям, кажется, будто Он растет: из ребенка превращается в подростка, а затем — в юношу. Но, что самое удивительное, Он всегда остается молодым. К тому времени, когда произошла битва на Курукшетре, у Кришны уже было много внуков, иначе говоря, по материальным меркам Он находился в преклонном возрасте. Тем не менее Он выглядел молодым человеком двадцати-двадцати пяти лет. Мы никогда не увидим изображений Кришны в старости, потому что, в отличие от нас, Он никогда не стареет, хотя и является самым старым во всем творении и во все времена — в прошлом, настоящем и будущем. Его тело и разум не стареют и не меняются. Отсюда ясно, почему, даже приходя в материальный мир, Господь остается нерожденным и почему Его разум и вечное трансцендентное тело, исполненное блаженства и знания, называют нетленными. Явление Господа и Его уход подобны движению солнца, которое встает, проходит над нами, а затем исчезает из виду. Когда солнце исчезает, мы думаем, что оно село, а когда оно вновь появляется у нас перед глазами, мы говорим, что солнце взошло над горизонтом. На самом деле солнце всегда остается на небе, а поскольку наши органы чувств несовершенны, мы считаем, будто оно то появляется, то исчезает. Явление Господа Кришны и Его уход не похожи на рождение и смерть обыкновенного существа: благодаря могуществу Его внутренней энергии Он всегда остается вечным, исполненным блаженства и знания, и Его не может коснуться материальная скверна. В «Ведах» тоже сказано, что, хотя Верховный Господь нерожденный, кажется, будто Он рождается, появляясь в разных обликах. В писаниях, дополняющих Веды, говорится, что, даже, казалось бы, рождаясь в материальном мире, Господь не меняет тела. Из «Бхагаватам» мы узнаём, что Он предстал перед Своей матерью в образе четырехрукого Нараяны, украшенный всеми шестью совершенствами. Приходя в материальный мир в Своем изначальном, вечном облике, Верховный Господь являет живым существам беспричинную милость: благодаря этому они могут сосредоточить свой мысленный взор на истинном образе Господа, а не на некоем воображаемом образе, придуманном имперсоналистами. Согласно словарю «Вишва-коша», слово ма̄йа̄, или а̄тма-ма̄йа̄, может указывать на беспричинную милость Господа. Господь помнит все Свои предыдущие явления и уходы, а обыкновенное существо, получив новое тело, сразу же забывает о том, что́ происходило с ним в предыдущей жизни. Господь является повелителем всех живых существ, ибо, приходя на землю, Он совершает чудесные, сверхчеловеческие деяния. Итак, Господь всегда остается неизменной Абсолютной Истиной — между Его телом и Им Самим нет никакой разницы. Тогда может возникнуть вопрос: почему Господь появляется в этом мире, а затем покидает его? Ответ на этот вопрос дается в следующем стихе.

Господь оповідає про своєрідність Своєї появи в світі: хоча Він і народжується на світ ніби звичайна людина, Він пам’ятає всі Свої численні «народження», тоді як звичайна людина не пам’ятає навіть того, що вона робила кілька годин тому. Якщо запитати кого-небудь, що він робив о цю саму пору днем раніше, то звичайній людині, переважно, буває важко одразу відповісти на таке питання. Їй, безумовно, доведеться напружити всю свою пам’ять, щоб згадати, що ж вона робила саме цього часу напередодні. Однак, людина часто наважується проголошувати себе Богом, або Кр̣шн̣ою. Не варто йняти віри таким безглуздим заявам. Далі Господь пояснює Свою пракр̣ті, або Свою форму. Пракр̣ті означає «природа», так само як сварӯпа — чиясь власна форма. Господь каже, що Він з’являється в Своєму власному тілі, Він не змінює Своє тіло, як звичайна жива істота, яка переходить з одного тіла до іншого. Обумовлена душа може мати один тип тіла в цьому народженні, інший — у наступному. В матеріальному світі жива істота не має певного, закріпленого за нею тіла, а переселяється з одного тіла до іншого. Але Господь не робить цього; коли б Він не з’явився, Він приходить все в тому ж одвічному тілі, завдяки своїй внутрішній енерґії. Іншими словами, Кр̣шн̣а приходить в цей матеріальний світ у Своїй первинній вічній формі, з двома руками, що тримають флейту. Він з’являється саме в Своєму вічному тілі, якого не може торкнутись матеріальна скверна. Але, хоча Він з’являється в Своєму незмінному трансцендентному тілі і є Володарем усесвіту, може здатись, що Він народжується як звичайна жива істота. І хоча Його тіло, на відміну од матеріального, не підвладне тлінню, здається, що Господь Кр̣шн̣а росте від дитинства до хлоп’яцтва й від хлоп’яцтва до юності. Але, як це не дивно, досягнувши юнацького віку, Він більше не змінюється. Під час битви на Курукшетрі у Нього було чимало правнуків, або, іншими словами, згідно з матеріалістичними підрахунками, Він був у досить зрілому віці, однак виглядав як двадцяти-двадцятип’ятирічний юнак. Ми ніколи не бачимо зображень Кр̣шн̣и в похилому віці, тому що Він ніколи не старіє, як ми, хоча і є найстарішою особистістю в усьому творінні — в минулому, теперішньому і майбутньому. Ні Його тіло, ні Його розум не зазнають змін і непідвладні тлінню. Тому стає зрозумілим, що, незважаючи на те, що Він перебуває в матеріальному світі, Він — ненароджений, вічний образ блаженства й знання, і Його трансцендентні тіло і розум незмінні. І справді, Його поява і зникнення нагадують схід сонця, його рух в небі й нарешті його зникнення за крайнебом. Коли сонце зникає з наших очей, ми вважаємо, що воно зайшло, а коли сонце з’являється перед нами, ми думаємо, що воно зійшло над обрієм. Насправді ж сонце завжди перебуває на своєму місці, але внаслідок недосконалості нашого чуття ми вважаємо, що воно з’являється і зникає на небі. Поява і зникнення Господні цілком відмінні від народження та смерті звичайної живої істоти, і тому очевидно, що Він, завдяки Своїй внутрішній могутності, є вічне блаженство і знання, і матеріальна скверна ніколи не торкається Його. Веди також підтверджують, що Верховний Бог-Особа — ненарождений, хоча й здається, нібито Він народжується в Своїх численних втіленнях. І в додатковій ведичній літературі стверджується, що хоча Господь і народжується ніби звичайна людина, Його тіло не змінюється. В Бга̄ґаватам описано, як Він з’явився перед Своєю матір’ю в образі На̄ра̄йан̣и, з чотирма руками і всіма шістьма ознаками божественної досконалості. Його поява в первинному вічному образі — це вияв Його незбагненної ласки, дарованої живим істотам, щоб вони могли зосередити думки на Верховному Господеві в Його істинній формі, а не на всілякій розумовій стряпанині й вигаданих формах Господа, створених уявою імперсоналістів. Слово ма̄йа̄, або а̄тма-ма̄йа̄, згідно з словником Віш́ва-кош́а. стосується безпідставної Господньої ласки. Господь усвідомлює всі Свої попередні явлення та зникнення, але звичайна жива істота забуває все пов’язане з її минулим тілом, тільки-но отримує нове. Кр̣шн̣а — Володар усіх живих істот, тому що під час Свого перебування на Землі Він являє дивовижні надлюдські вчинки. Господь є вічна незмінна Абсолютна Істина, й немає різниці між Його формою та Його душею, між Його властивостями і Його тілом. Тепер може виникнути питання, для чого Господь приходить у цей світ і залишає його. Відповідь на це дає дальший вірш.