ТЕКСТ 18
TEXT 18
Текст
Текст
нитйасйокта̄х̣ ш́арӣрин̣ах̣
ана̄ш́ино ’прамейасйа
тасма̄д йудхйасва бха̄рата
нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣
ана̄ш́іно ’прамейасйа
тасма̄д йудгйасва бга̄рата
Пословный перевод
Послівний переклад
анта-вантах̣ — бренные; име — эти; деха̄х̣ — материальные тела; нитйасйа — вечного; укта̄х̣ — описанные; ш́арӣрин̣ах̣ — воплощенного (души); ана̄ш́инах̣ — неуничтожимого; апрамейасйа — неизмеримого; тасма̄т — поэтому; йудхйасва — сражайся; бха̄рата — о потомок Бхараты.
анта-вантах̣—тлінне; іме—усі ці; деха̄х̣—матеріальні тіла; нітйасйа—вічного існування; укта̄х̣—так кажуть; ш́арı̄рін̣ах̣—втіленої душі; ана̄ш́інах̣—того, хто ніколи не підлягає руйнуванню; апрамейасйа—невимірного; тасма̄т—тому; йудгйасва—бийся; бга̄рата—нащадок Бгарати.
Перевод
Переклад
Материальное тело вечного, неуничтожимого и неизмеримого живого существа обречено на смерть. Поэтому сражайся, о потомок Бхараты!
Жива істота непідвладна руйнуванню, незмірна й вічна, лише тіло, в якому вона перебуває, приречене на загибель. Тому бийся, о нащадку Бгарати.
Комментарий
Коментар
Материальное тело по своей природе тленно. Оно может погибнуть сразу после рождения или через сто лет, но смерть его неизбежна. Это всего лишь вопрос времени. Тело не может существовать вечно. Однако душа в теле столь мала, что никакой враг не в силах даже увидеть ее, не говоря уже о том, чтобы убить. Как было сказано в предыдущем стихе, душа так мала, что никто не знает, как определить ее размеры. В любом случае причин для скорби нет, ибо само живое существо невозможно убить, а материальное тело нельзя сохранить навсегда, как нельзя и продлить отпущенный ему срок. Бесконечно малая частица духовного целого получает материальное тело сообразно своей деятельности в прошлом, поэтому каждый должен следовать заповедям религии. «Веданта-сутра» утверждает, что живое существо имеет природу света, поскольку оно является частицей высшего света. Подобно тому как свет солнца поддерживает жизнь во вселенной, свет, исходящий от души, поддерживает жизнь в материальном теле. Как только душа покидает тело, оно начинает разлагаться — стало быть, именно душа поддерживает жизнь в материальном теле. Само по себе тело лишено всякой ценности. Поэтому Кришна призывает Арджуну сражаться и не поступаться принципами религии во имя сохранения материальных отношений, основанных на телесных представлениях о жизни.
За своєю природою матеріальне тіло недовговічне. Воно може загинути одразу або ж через сто років — це лише питання часу. Зберігати тіло вічно неможливо. Проте, душа настільки мала, що ворог навіть не спроможний побачити її, годі казати про те, щоб убити. Як згадувалося в попередньому вірші, вона є такою дрібною, що її розміри навіть неможливо собі уявити. Таким чином, з обох поглядів немає приводу для скорботи, адже живу істоту неможливо знищити, а тривалість життя матеріального тіла, незважаючи на всі запобіжні заходи, все одно не вдасться продовжувати безмежно. Крихітна частка духовного цілого дістає певне матеріальне тіло залежно від своєї діяльності, і тому на протязі життя слід дотримуватись релігійних засад. У Веда̄нта-сӯтрах живу істоту визначено як світло, бо вона є невід’ємною часткою вищого світла; світло душі підтримує матеріальне тіло, так само, як сонячне світло підтримує життя всього всесвіту. Тільки-но душа покидає матеріальне тіло, воно починає розкладатись, отже, саме душа підтримує матеріальне тіло. Саме по собі тіло нічого не варте. Тому Арджуна отримав пораду стати до бою і не жертвувати справою релігії в ім’я якихось матеріальних тілесних розмірковувань.