Skip to main content

ТЕКСТ 12

TEXT 12

Текст

Текст

на тв эва̄хам̇ джа̄ту на̄сам̇
на твам̇ неме джана̄дхипа̄х̣
на чаива на бхавишйа̄мах̣
сарве вайам атах̣ парам
на тв ева̄хам̇ джа̄ту на̄сам̇
на твам̇ неме джана̄дгіпа̄х̣
на чаіва на бгавішйа̄мах̣
сарве вайам атах̣ парам

Пословный перевод

Послівний переклад

на — никогда; ту — но; эва — безусловно; ахам — я; джа̄ту — когда-либо; на — не; а̄сам — был; на — нет; твам — ты; на — не; име — эти; джана-адхипа̄х̣ — цари; на — не; ча — также; эва — конечно; на — не; бхавишйа̄мах̣ — будем существовать; сарве вайам — все мы; атах̣ парам — после.

на—ніколи; ту—але; ева—напевно; ахам—Я; джа̄ту—коли-небудь; на—не; а̄сам—існував; на—ні; твам—ти сам; на—не; іме— усі ці; джана-адгіпа̄х̣—царі; на—ніколи; ча—також; ева—напевно; на—ні; бгавішйа̄мах̣—існуватиме; сарве вайам—усі ми; атах̣ парам—у майбутньому.

Перевод

Переклад

Не было такого времени, когда бы не существовал Я, ты и все эти цари, и в будущем никто из нас не перестанет существовать.

Ніколи не було так, щоб не існував Я, або ти, або всі ці царі; а також в майбутньому ніхто з нас не припинить свого існування.

Комментарий

Коментар

В ведических писаниях, например в «Катха-упанишад» и в «Шветашватара-упанишад», говорится, что Верховный Господь поддерживает жизнь бесчисленных существ разных видов и форм. Он обеспечивает их всем необходимым, учитывая деятельность каждого из них и ее последствия. Тот же самый Верховный Господь в образе Своей полной экспансии пребывает в сердце каждого живого существа. Только святые, которые способны видеть Верховного Господа внутри и снаружи всего, обретают вечный мир в душе.

У Ведах, у Кат̣га Упанішаді, а також у Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді сказано, що Верховний Бог-Особа підтримує життя незліченних живих істот, згідно з їхнім різним становищем, яке визначає їхня індивідуальна діяльність та наслідки цієї діяльності. Сказано також, що Верховний Бог-Особа за посередництвом Своїх повновладних експансій перебуває в серці кожної живої істоти. Лише святі, що здатні бачити єдиного Верховного Господа як усередині, так і зовні всього, воістину досягають досконалого й вічного миру.

нитйо нитйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м
эко бахӯна̄м̇ йо видадха̄ти ка̄ма̄н
там а̄тма-стхам̇ йе ’нупаш́йанти дхӣра̄с
теша̄м̇ ш́а̄нтих̣ ш́а̄ш́ватӣ нетареша̄м
нітйо нітйа̄на̄м̇ четанаш́ четана̄на̄м
еко бахӯна̄м̇ йо відадга̄ті ка̄ма̄н
там а̄тма-стгам̇ йе ’нупаш́йанті дгı̄ра̄с
теша̄м̇ ш́а̄нтіх̣ ш́а̄ш́ватı̄ нетареша̄м

Катха-упанишад, 2.2.13

(Кат̣га Упанішада 2.2.13)

Кришна открыл Арджуне ведическую мудрость специально, чтобы ею могли воспользоваться все люди, в том числе и те, которые выдают себя за великих ученых, хотя на самом деле обладают весьма скудными знаниями. Господь ясно говорит, что Он Сам, Арджуна и все цари, которые собрались на поле боя, вечно являются индивидуальными существами. Господь — вечный хранитель всех живых существ, как обусловленных, так и освобожденных. Он — верховная вечная личность, а Арджуна, неизменный спутник Господа, и цари, собравшиеся на поле боя, — подчиненные Ему вечные личности. Ошибочно думать, будто они не существовали как индивидуумы в прошлом или перестанут быть вечными личностями в будущем. Их индивидуальное бытие никогда не прерывалось и не прервется. Поэтому ни у одного живого существа нет и не может быть причин для скорби.

Ведична мудрість, яку було повідано Арджуні, звернена також і до всіх тих, хто вважає себе великим вченим, але насправді має лише вбогий запас знань. Господь ясно каже, що Він Сам, Арджуна і всі царі, які зібрались на полі бою, є вічні індивідуальні істоти, і що Господь вічно підтримує життя в усіх окремих живих істотах, як за їхнього обумовленого стану, так і за звільненого. Верховний Бог-Особа — це Верховна індивідуальна істота, Арджуна ж, вічний супутник Господа, і всі царі, які зібрались там — це вічні підлеглі індивідуальні істоти. Вони існували як особистості в минулому, і в майбутньому вічно існуватимуть як індивідуальні особи. Їхнє особистісне існування ніколи не переривається. Тому ні в кого немає підстав для скорботи.

Господь Кришна, высший знаток Вед, отвергает здесь теорию майявады, гласящую, что индивидуальная душа, которая сейчас скрыта под покровом майи, иллюзии, после освобождения растворится в безличном Брахмане и утратит свою индивидуальность. Он не согласен и с утверждением о том, что индивидуальность обусловленных существ является лишь плодом их воображения. Кришна ясно говорит, что и Господь, и другие существа сохранят свою индивидуальность в будущем и никогда не утратят ее. Это подтверждается в Упанишадах. Слова Кришны авторитетны, поскольку Кришна не подвластен иллюзии. Если бы живые существа не обладали индивидуальностью, Кришна не стал бы это подчеркивать, особенно говоря о будущем. Философ-майявади может возразить, что индивидуальность, о которой ведет речь Кришна, не духовна, а материальна. Но даже если мы примем этот довод, вопрос о том, чем индивидуальность Кришны отличается от остальных, все равно остается открытым. Кришна утверждает, что Он был личностью в прошлом и останется ею в будущем. Господь снова и снова говорит о том, что Он личность, а безличный Брахман находится у Него в подчинении. Другими словами, Кришна всегда сохраняет духовную индивидуальность. Если допустить, что Он обыкновенная обусловленная душа с индивидуальным сознанием, то поведанная Им «Бхагавад-гита» перестанет быть авторитетным священным писанием. Человек, обладающий четырьмя недостатками, которые присущи простым смертным, не способен дать другим знание, достойное того, чтобы его услышали. «Гита» стоит выше произведений, написанных людьми. Ни одна мирская книга не может сравниться с ней. Для того, кто считает Кришну просто человеком, «Гита» утрачивает особую значимость. Философы-майявади утверждают, что множественность, о которой идет речь в данном стихе, условна и относится к материальному телу. Однако в предыдущем стихе Кришна уже осудил телесные представления о жизни. Разве мог Он после этого говорить об условной множественности в рамках той же самой телесной концепции? Таким образом, индивидуальность, о которой здесь идет речь, имеет духовную основу, и это подтверждают такие великие ачарьи, как Шри Рамануджа и другие. Во многих стихах «Гиты» ясно сказано, что постичь духовную индивидуальность могут только преданные Господа, те же, кто относятся к Кришне враждебно и завидуют Его положению Верховной Личности Бога, не способны понять истинный смысл этого великого произведения. Непреданного, пытающегося постичь философию «Гиты», можно сравнить с пчелой, которая ползает по банке с медом. Чтобы узнать вкус меда, нужно открыть банку. Аналогично этому, сокровенное учение «Бхагавад- гиты» могут постичь только преданные. Никто другой, как сказано в четвертой главе этой книги, не способен ощутить ее вкус.

Те, кто отрицает само существование Господа, не должны касаться «Бхагавад-гиты». Поэтому комментарии к «Бхагавад-гите», написанные философами-майявади, искажают заключенную в ней истину до неузнаваемости. Господь Чайтанья запретил нам читать комментарии философов-майявади и, предостерегая нас, говорил, что тот, кто принимает философию майявады, лишается возможности проникнуть в тайный смысл «Гиты». Если бы Господь говорил об индивидуальности, существующей только в пределах материальной вселенной, необходимость в Его наставлениях отпала бы сама собой. Различие между индивидуальной душой и Господом является вечной реальностью, что, как уже говорилось, подтверждается в Ведах.

Господь Кр̣шн̣а, верховний авторитет, не підтримує теорію ма̄йа̄ва̄дı̄, яка твердить, що після звільнення індивідуальна душа, відділившись від покрову ма̄йı̄, ілюзії, зливається з безособистісним Брахманом і втрачає своє індивідуальне існування. Не знаходить тут підтвердження і теорія, згідно з якою індивідуальність зберігається лише за обумовленого стану. Кр̣шн̣а ясно каже, що індивідуальність Господа та всіх інших істот існує вічно, це підтверджується також в Упанішадах. Твердження Кр̣шн̣и — авторитетне, адже Кр̣шн̣а не може бути підвладним ілюзії. Якби буття індивідуальності не було очевидним фактом, Кр̣шн̣а не став би наголошувати на тому, що індивідуальність існує також у майбутньому. Ма̄йа̄ва̄дı̄ може доводити, що індивідуальність, про яку казав Кр̣шн̣а, не духовна, а матеріальна. Нехай навіть це й так: індивідуальність — матеріальна, але як же тоді бути з індивідуальністю Кр̣шн̣и? Кр̣шн̣а каже, що Він був індивідуальністю в минулому й залишиться індивідуальністю в майбутньому. Різними способами Він вказав на Свою особистісність і пояснив, що імперсональний Брахман також підлягає Йому. Кр̣шн̣а завжди зберігає духовну індивідуальність. Якщо вважати Його за звичайну обумовлену душу з пересічною індивідуальною свідомістю, то Його Бгаґавад-ґı̄та̄ втрачає свою цінність як авторитетна ш́а̄стра. Звичайна людина завжди має чотири властиві людям вади і не в змозі дати варте уваги вчення. Ґı̄та̄ перебуває вище подібних творів. Жодна світська книга не може зрівнятися з Бгаґавад-ґı̄тою. Якщо вважати Кр̣шн̣у звичайною людиною, то Ґı̄та̄ втрачає будь-яке значення. Ма̄йа̄ва̄ді твердять, що множинність, про яку згадано в цьому вірші — умовна, і що вона стосується лише тіла. Проте, таку тілесну концепцію вже було осуджено в попередніх віршах. Кр̣шн̣а вже відхилив тілесну концепцію існування живих істот, тож неможливо, щоб Він вдавався до неї зараз. Таким чином, буття індивідуальності випливає з самої духовної природи, що й підтверджують такі великі а̄ча̄рйі, як Ш́рı̄ Ра̄ма̄нуджа та інші. В багатьох місцях Ґı̄ти ясно вказано на те, що усвідомити духовну індивідуальність можуть лише віддані Господа. Ті, хто заздрить Кр̣шн̣і, Верховному Богові-Особі, не можуть збагнути справжнього смислу цього великого твору. Невідданий, що намагається зрозуміти вчення Бгаґавад-ґı̄ти, нагадує бджолу, яка ззовні облизує банку з медом. Не можна відчути смаку меду, не відкривши банку. Так само, таїнство Бгаґавад-ґı̄ти доступне лише відданому й нікому більше, — так сказано в четвертій главі цієї книги. І якщо хтось не визнає самого існування Господа, йому не слід навіть і торкатися Ґı̄ти. Тому тлумачення Ґı̄ти філософами ма̄йа̄ва̄дı̄ є найбільш облудною репрезентацією всеосяжної істини. Господь Чаітанйа заборонив нам читати коментарі ма̄йа̄ва̄ді і попередив, що, приймаючи філософію ма̄йа̄ва̄дı̄, людина стає нездатною пізнати істинну тайну Ґı̄ти. Якби індивідуальність була пов’язана лише з емпіричним всесвітом, не було б потреби в ученні Господа. Множинність індивідуальної душі й Господа — це вічна реальність і, як згадувалося вище, Веди підтверджують це.