ТЕКСТ 35
TEXT 35
Текст
Текст
этач чхрутва̄ вачанам̇ кеш́авасйа
кр̣та̄н̃джалир вепама̄нах̣ кирӣт̣ӣ
намаскр̣тва̄ бхӯйа эва̄ха кр̣шн̣ам̇
са-гадгадам̇ бхӣта-бхӣтах̣ пран̣амйа
етач чгрутва̄ вачанам̇ кеш́авасйа
кр̣та̄н̃джалір вепама̄нах̣ кірı̄тı̄
намаскр̣тва̄ бгӯйа ева̄ха кр̣шн̣ам̇
са-ґадґадам̇ бгı̄та-бгı̄тах̣ пран̣амйа
Пословный перевод
Послівний переклад
сан̃джайах̣ ува̄ча — Санджая сказал; этат — эту; ш́рутва̄ — услышав; вачанам — речь; кеш́авасйа — Кришны; кр̣та-ан̃джалих̣ — молитвенно сложивший ладони; вепама̄нах̣ — дрожащий; кирӣт̣ӣ — Арджуна; намаскр̣тва̄ — отдав поклон; бхӯйах̣ — снова; эва — также; а̄ха — сказал; кр̣шн̣ам — Кришне; са-гадгадам — запинаясь; бхӣта-бхӣтах̣ — напуганный; пран̣амйа — почтительно склонившись.
сан̃джайах̣ ува̄ча—Сан̃джайа сказав; етат—таким чином; ш́рутва̄—чуючи; вачанам—мову; кеш́авасйа—Кр̣шн̣и; кр̣та-ан̃джаліх̣—із складеними руками; вепама̄нах̣—тремтячи; кірı̄тı̄—Арджуна; намаскр̣тва̄—пропонуючи шанобливі поклони; бгӯйах̣—знову; ева—також; а̄ха—сказав; кр̣шн̣ам—Кр̣шн̣і; са-ґадґадам—затинаючись; бгı̄та-бгı̄тах̣—із страхом; пран̣амйа—пропонуючи шанобливі поклони.
Перевод
Переклад
Санджая сказал Дхритараштре: О царь, услышав слова Верховной Личности Бога, Арджуна, охваченный трепетом, молитвенно сложил ладони и стал снова и снова кланяться Господу. Он заговорил, и голос его дрожал от страха.
Сан̃джайа сказав Дгр̣тарашт̣рі: О царю, почувши ці слова від Верховного Бога-Особи, тремтячий Арджуна знову й знову, молитовно склавши руки, шанобливо схилявся перед ним, і, нарешті, затинаючись від страху, сказав Господу Кр̣шн̣і такі слова.
Комментарий
Коментар
Как уже говорилось, увидев вселенскую форму Верховной Личности Бога, Арджуна был изумлен и потрясен. Он стал снова и снова кланяться Господу и дрожащим от волнения голосом возносить молитвы. Теперь он обращается к Кришне не как друг, а как преданный, пораженный Его величием.
Як уже було з’ясовано, явлення всесвітньої форми Верховного Бога-Особи збентежило і вкрай здивувало Арджуну. Тому він знову й знову шанобливо кланяється Кр̣шн̣і й потім непевним голосом звертається до Нього, вже не як друг, а як здивований відданий.