ТЕКСТ 31
TEXT 31
Текст
Текст
хатва̄ сва-джанам а̄хаве
на ка̄н̇кше виджайам̇ кр̣шн̣а
на ча ра̄джйам̇ сукха̄ни ча
хатва̄ сва-джанам а̄хаве
на ка̄н̇кше віджайам̇ кр̣шн̣а
на ча ра̄джйам̇ сукга̄ні ча
Пословный перевод
Послівний переклад
на—не; ча—також; ш́рейах̣—користь; анупаш́йа̄мі—я передбачаю; хатва̄ — убивством; сва-джанам — своїх родичів; а̄хаве — в бою; на — не; ка̄н̇кше — я бажаю; віджайам — перемоги; кр̣шн̣а — о Кр̣шн̣о; на—ні; ча—також; ра̄джйам—царства; сукга̄ні—щастя з цього; ча—також.
Перевод
Переклад
Я не понимаю, какое благо я получу, убив в этом сражении своих сородичей. Ни победа, ни царство, ни счастье, доставшиеся такой ценой, не нужны мне, о Кришна.
Яку користь може принести битва, в якій загинуть усі мої родичі? Мій дорогий Кр̣шн̣а, я не можу бажати перемоги, щастя й радощів, здобутих такою ціною.
Комментарий
Коментар
Не зная, что истинной целью жизни является Вишну (или Кришна), обусловленные души ищут счастья в материальных, плотских отношениях. Ослепленные ложными представлениями о жизни, они забывают даже о том, как надо действовать, чтобы обрести материальное счастье. Арджуна как будто даже забыл о кодексе чести кшатрия. Известно, что две категории людей — кшатрии, которые погибают на поле боя, и люди, отрекшиеся от мира и целиком посвятившие себя духовной практике, — удостаиваются права попасть на Солнце, самую могущественную и ослепительную из планет. Арджуна не желает убивать даже своих врагов, не говоря уже о родственниках. Он считает, что смерть сородичей не принесет ему счастья, и потому не хочет сражаться, точно так же как сытый человек не испытывает никакого желания готовить. Разочаровавшись во всем, Арджуна уже решил уйти в лес и стать отшельником. Как кшатрию, ему, чтобы получать средства к существованию, необходимо править царством, поскольку кшатриям не подобает заниматься ничем другим. Однако у Арджуны нет царства, и обрести его он может, только победив в битве двоюродных братьев и отвоевав у них царство, доставшееся ему в наследство от отца. Но именно этого он и не хочет делать. Поэтому Арджуна считает, что у него нет другого выхода, кроме как уйти в лес и жить отшельником.
Обумовлені душі не знають, що осередок інтересів кожного є Вішн̣у, Кр̣шн̣а, їх приваблюють відносини на тілесному, а не на духовному рівні й вони сподіваються таким чином стати щасливими. Засліплені матеріалістичними уявленнями про життя, вони забувають й самі причини матеріального щастя. Арджуна, здається, забув навіть моральний кодекс кшатрійі. Відомо, що дві категорії людей гідні потрапити на могутню сліпучу планету Сонце: кшатрійі, які вмирають просто на полі бою згідно з принципами, встановленими Самим Кр̣шн̣ою, та люди, які ведуть відречений спосіб життя, цілком присвятивши себе духовному вдосконаленню. Арджуна противився вбивати навіть своїх ворогів, а своїх родичів й поготів. Він вважав, що вбивство родичів не принесе йому щастя, і тому не хотів битися, так само, як людина не схильна готувати їжу, якщо не відчуває голоду. Він вирішив піти в ліс і усамітнитись там у скорботі. Правити царством — обов’язок кшатрій, і вони не повинні виконувати якихось інших обов’язків. Але в Арджуни не було царства. Єдина можливість здобути його полягала в боротьбі з двоюрідними братами за повернення успадкованого від батька царства, а цього робити він не хотів. Тому він вважав за краще піти в ліс й у скорботах самотньо жити там.