Capítulo Cinco

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

A Pureza do Serviço Devocional

Чистота відданого служіння

Todas as instruções anteriores, dadas por Śrīla Rūpa Gosvāmī em suas extensas declarações, podem ser resumidas deste modo: se temos inclinações materiais, ou desejamos fundir-nos na refulgência espiritual, não podemos entrar no reino do serviço devocional puro. Em seguida, Rūpa Gosvāmī declara que o serviço devocional é transcendental a todas as considerações materiais e que não se limita a nenhum país, classe, sociedade ou circunstância particulares. Como se declara no Śrīmad-Bhāgavatam, o serviço devocional é transcendental e destituído de causa. O serviço devocional é executado sem se esperar nenhum lucro e não há circunstância material que possa limitá-lo. É aberto a todos, sem nenhuma distinção, e é a ocupação constitucional das entidades vivas.

Усі попередні настанови, які Шріла Рупа Ґосвамі подав у формі загальних положень, можна підсумувати так: доки людина заховує матеріальні нахили або бажання розчинитися у духовнім сяйві, доступ у царство чистого відданого служіння для неї закритий. Далі Рупа Ґосвамі стверджує, що віддане служіння трансцендентне щодо всіх матеріальних оцінок і що воно не є привілеєм жодної певної країни, суспільної верстви чи стану і не обмежене ніякими обставинами. Як сказано в «Шрімад- Бгаґаватам», віддане служіння є трансцендентне і не має собі причини. Віддане служіння здійснюють, не сподіваючись жодної винагороди за нього, і немає таких матеріальних обставин, які могли б стримати його. Воно відкрите, без розрізнень, для всіх і кожного, і воно є природним зайняттям усіх живих істот.

Na Idade Média, após o desaparecimento do Senhor Nityānanda, o grande companheiro do Senhor Caitanya, uma classe de sacerdotes arrogava-se o nome de descendentes de Nityānanda, chamando a si mesmos de a casta gosvāmī. Eles afirmavam ainda que a prática e a propagação do serviço devocional competiam apenas à classe particular deles, que era conhecida como nityānanda-vaṁśa. Dessa maneira, eles exerceram seu poder artificial por algum tempo, até que Śrīla Bhaktisiddhānta Sarasvatī Ṭhākura, o poderoso ācārya da sampradāya Gauḍīya-Vaiṣṇava, destruiu completamente a ideia deles. Por algum tempo, houve uma peleja muito grande, mas o resultado final foi exitoso e, agora, está estabelecido correta e praticamente que o serviço devocional não se restringe a uma classe de homens em particular. Ademais, quem quer que se dedique ao serviço devocional já está no status em que se é um brāhmaṇa de alta classe. Desta forma, a peleja de Śrīla Bhaktisiddhānta Sarasvatī Ṭhākura em prol deste movimento foi bem-sucedida.

У середні віки, після того, як Господь Ніт’янанда, великий супутник Господа Чайтан’ї, пішов з цього світу, певні особи із священницької верстви проголосили себе нащадками Ніт’янанди і стали називати себе кастою ґосвамі. Далі вони проголосили, що виконувати віддане служіння і поширювати його є привілеєм виключно їхньої касти, ніт’янанда-вамші. Так вони користалися своїм робленим впливом протягом довгого часу, аж нарешті Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура, могутній ачар’я сампрадаї Ґаудія-вайшнав, стер на порох їхню теорію. Деякий час тривала запекла боротьба, в якій Бгактісіддганта Сарасваті зрештою здобув перемогу, після чого запанувала правильна і доцільна ідея, що виконувати віддане служіння можуть не тільки ті, хто належить до певного вузького кола осіб. Крім того було втверджено, що кожний, хто виконує віддане служіння, вже перебуває на рівні брахмани високого класу. Так боротьба Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Тгакури за свідомість Крішни завершилася перемогою.

É com base na posição dele que agora qualquer pessoa de qualquer parte do mundo ou qualquer parte do universo pode tornar-se um vaiṣṇava gauḍiya. Qualquer um que seja um vaiṣṇava puro está situada transcendentalmente, em razão do que tal pessoa já alcançou a qualificação máxima que há no mundo material, a saber, estar no modo da bondade. Nosso movimento da consciência de Kṛṣṇa no mundo ocidental baseia-se na proposição supracitada de Śrīla Bhaktisiddhānta Sarasvatī Gosvāmī Prabhupāda, nosso mestre espiritual. Baseados em sua autoridade, estamos reivindicando membros de todas as partes dos países ocidentais. Os assim chamados brāhmaṇas alegam que uma pessoa que não tenha nascido em uma família brāhmaṇa não pode receber o cordão sagrado nem se tornar um vaiṣṇava de alta classe. Nós, todavia, não aceitamos tal teoria porque nem Rūpa Gosvāmī nem a autoridade das diversas escrituras secundam-na.

Саме завдяки його авторитетові стати членом громади Ґаудія-вайшнав нині може кожний, з будь-якої частини світу чи й усесвіту. Кожний чистий вайшнава перебуває на трансцендентному рівні, а отже вже набув найпіднесеніших якостей, які тільки існують у матеріальному світі, тобто вже прийшов на рівень ґуни добра. Наш Рух свідомости Крішни у західному світі уґрунтований саме на цих підвалинах, закладених від Шріли Бгактісіддганти Сарасваті Ґосвамі Прабгупади, нашого духовного вчителя. Спираючись на його авторитет, ми закликаємо приєднуватися до нас людей з будь-якої частини західного світу. Так звані брахмани заявляють, що народжений не в брахманічній сім’ї не має права носити священний шнур і не може стати вайшнавою високого класу. Але ми цієї теорії не приймаємо, тому що її не підтримує Рупа Ґосвамі і вона не оперта на свідчення священних писань.

Śrīla Rūpa Gosvāmī menciona especificamente aqui que todo homem tem o direito inato de aceitar o serviço devocional e de se tornar consciente de Kṛṣṇa. Ele apresenta muitas evidências de muitas escrituras e cita especificamente um trecho do Padma Purāṇa no qual o sábio Vasiṣṭha diz ao rei Dilīpa: “Meu caro rei, todos têm o direito de executar serviço devocional assim como têm o direito de banhar-se cedo no mês de māgha [dezembro-janeiro]”. Há mais evidências na seção Kāśī-khaṇḍa do Padma Purāṇa, onde se diz: “No país conhecido como Mayūradhvaja, aqueles de casta inferior, que são considerados inferiores aos śūdras, também são iniciados no culto vaiṣṇava do serviço devocional. Quando estão devidamente vestidos, com tilaka em seus corpos e contas nas mãos e nos pescoços, parece que vêm de Vaikuṇṭha. Com efeito, são possuidores de uma aparência tão bela que imediatamente superam os brāhmaṇas comuns”.

Шріла Рупа Ґосвамі зокрема згадує тут, що кожній людині від народження дане право взятись до відданого служіння й усвідомити Крішну. Перед цим він вже наводив багато свідчень із різних священних писань; зокрема, він цитує дальший уривок із «Падма Пурани». Мудрець Васіштга каже царю Діліпі: «Любий царю! Право виконувати віддане служіння має кожний, так само як кожен має право робити рано-вранці омовіння у місяць маґга [грудень-січень]». Ще одне свідчення містить «Сканда Пурана», там у розділі «Каші-кганда» сказано: «В країні за назвою Маюрадгваджа людям найнижчої касти, яких вважають нижчими від шудр, також дають посвячення у вайшнавський культ відданого служіння. І коли ці люди належно одягнуті, мають тілаку на тілі, вервицю в руках і намисто з туласі на шиї, здається, що вони прийшли прямо з Вайкунтги. Вони виглядають такими прекрасними, що звичайні брахмани просто тьмяніють перед ними».

Assim, um vaiṣṇava torna-se um brāhmaṇa automaticamente. Sanātana Gosvāmī também apoia esta ideia em seu livro Hari-bhakti-vilāsa, o guia vaiṣṇava, onde ele afirma com clareza que qualquer indivíduo devidamente iniciado no culto vaiṣṇava certamente se torna um brāhmaṇa, assim como o metal conhecido como kaṁsa (liga de cobre e estanho utilizada na fabricação de sinos) transforma-se em ouro quando é misturado com mercúrio. Um mestre espiritual autêntico, sob a orientação de autoridades, é capaz de converter qualquer pessoa ao culto vaiṣṇava de modo que ela chegue naturalmente à posição mais elevada de brāhmaṇa.

Отже, кожен вайшнава вже є брахманою. Цю думку підтримує також Санатана Ґосвамі у своїй книзі «Харі-бгакті-віласа», яку вайшнави мають за підручник з науки відданого служіння. Там сказано чітко: кожен з тих, хто отримав належне посвячення у вайшнавський культ, запевно стає брахманою — так само, як перетворюється на золото метал камса (з якого відливають дзвони), коли до нього домішують ртуть. Істинний духовний вчитель, що йде шляхом, на який вказали авторитети, на силі навернути до вайшнавізму будь-яку людину і тим дати їй змогу природно досягнути найвищого становища в суспільстві, тобто стати брахманою.

Śrīla Rūpa Gosvāmī adverte, entretanto, que, se uma pessoa é iniciada devidamente por um mestre espiritual autêntico, ela não deve pensar que, simplesmente por ter aceitado tal iniciação, sua obrigação já chegou ao fim. Devemos ainda seguir muito cuidadosamente as regras e regulações. Caso, depois de termos aceitado o mestre espiritual e termos sido iniciados, não seguimos as regras e regulações do serviço devocional, caímos novamente. Temos que ser muito vigilantes de forma a nos lembrarmos de que somos partes integrantes do corpo transcendental de Kṛṣṇa, e que, na qualidade de partes integrantes, é nossa obrigação prestar serviço ao todo, ou Kṛṣṇa. Se não prestarmos serviço a Kṛṣṇa, cairemos novamente. Em outras palavras, o simples fato de sermos iniciados não nos eleva à posição de um brāhmaṇa de alta classe, senão que também temos que cumprir os deveres e seguir os princípios reguladores muito rigidamente.

Шріла Рупа Ґосвамі, втім, застерігає, що людині, яка отримує належне посвячення від істинного духовного вчителя, не слід гадати, що таке посвячення є вершиною її розвитку. Це так не є: людина повинна і далі старанно дотримувати усіх правил та приписів. Якщо учень прийняв духовного вчителя і взяв від нього посвячення, а після того покинув дотримуватись правил та приписів відданого служіння, він обов’язково знову впаде. Треба бути дуже пильному і завжди пам’ятати про те, що ми є невід’ємною часткою трансцендентного тіла Крішни і що наш, як невід’ємних частин, обов’язок — служити цілому, Крішні. Якщо ми не служимо Крішні, то обов’язково знову впадемо. Іншими словами, посвячення саме по собі ще не підносить людину до становища першорядного брахмани. Людина повинна також виконувати свої обов’язки і неухильно дотримуватись реґулівних засад.

Śrī Rūpa Gosvāmī diz também que quem executa regularmente o serviço devocional não terá possibilidade de cair. Contudo, mesmo que haja alguma queda circunstancial, o vaiṣṇava não precisa ter nenhuma ligação com prāyaścitta, a cerimônia ritualística destinada à purificação. Caso caia dos princípios do serviço devocional, ele não precisa adotar as execuções prāyaścitta de reformação, senão que tem simplesmente que executar as regras e regulações para o cumprimento do serviço devocional, o que é suficiente para que se restabeleça. Este é o mistério do culto vaiṣṇava (devocional).

Крім того, каже Шрі Рупа Ґосвамі, якщо людина систематично виконує віддане служіння, для неї падіння буде просто неможливим. І навіть якщо під тиском несприятливих обставин вайшнава падає, йому непотрібно вдаватися до праяшчітти, чи ритуальних процедур, призначених на очищення. Якщо вайшнава впав , відхилившись від засад відданого служіння, йому немає потреби вдаватись до очищувальних обрядів праяшчітта задля того, щоб знову очиститись — йому треба просто далі йти шляхом відданого служіння, дотримуючись його правил та приписів, і цього досить, щоб поновити своє становище у відданому служінні. В цьому полягає незбагненна тайна вайшнавізму (культу відданого служіння).

Existem, na prática, três processos destinados a nos elevar à plataforma de consciência espiritual, os quais se chamam karma, jñāna e bhakti. As execuções ritualísticas estão no campo de karma. Os processos especulativos estão no campo de jñāna. Uma pessoa que tenha adotado bhakti, o serviço devocional ao Senhor, não precisa ter nenhuma conexão com karma ou jñāna. Já se explicou que o serviço devocional puro não tem nenhum vestígio de karma nem de jñāna – bhakti não deve ter nenhum vestígio de especulação filosófica ou de execuções ritualísticas.

Піднятися на рівень духовної свідомости можна трьома шляхами — через карму, ґ’яну та бгакті. Ритуалістична обрядова діяльність належить до категорії карми. Філософські розмірковування — це ґ’яна, але тому, хто став на шлях бгакті, шлях відданого служіння Господу, більше не потрібні ні карма, ні ґ’яна. Вже пояснювалося, що чисте віддане служіння не має домішок карми або ґ’яни. Бгакті має бути чисте від прив’язаности до ритуалів та філософського теоретизаторства.

A este respeito, Śrīla Rūpa Gosvāmī fornece uma evidência citando o Śrīmad-Bhāgavatam (11.21.2), onde o Senhor Kṛṣṇa diz a Uddhava: “Podemos distinguir entre qualificação e desqualificação da seguinte maneira: aqueles já são elevados na execução do serviço devocional jamais se abrigarão novamente nos processos de atividades fruitivas ou de especulação filosófica. Se uma pessoa mantém-se fiel ao serviço devocional e se orienta por meio de princípios reguladores dados pelas autoridades e pelos ācāryas, esta é a melhor qualificação”.

У зв’язку з цим Шріла Рупа Ґосвамі наводить свідчення з Одинадцятої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (21.2). Господь Крішна каже Уддгаві: «Різницю між придатністю та непридатністю до виконання відданого служіння можна визначити так. Ті, хто зробив певний поступ у відданому служінні, вже ніколи знову не вдаються по допомогу до кармічної діяльности або філософських розмірковувань. Твердо триматися відданого служіння і додержуватися реґулівних засад, встановлених від вищих авторитетів та ачарій, є свідоцтвом найвищої придатности виконувати віддане служіння».

No Śrīmad-Bhāgavatam (1.5.17), Śrī Nārada Muni respalda essa declaração quando aconselha Vyāsadeva deste modo: “Mesmo se uma pessoa não execute seu dever ocupacional específico, mas busque de imediato a direta proteção aos pés de lótus de Hari [Kṛṣṇa], não haverá erro algum de sua parte, e, em todas as circunstâncias, sua posição é segura. Mesmo que, devido a alguma má companhia, caia enquanto executa serviço devocional, ou mesmo que não chegue ao fim do caminho completo do serviço devocional e morra prematuramente, tal pessoa não se priva de benefícios. Por outro lado, uma pessoa que simplesmente cumpre seu dever ocupacional dentro de varṇa e āśrama, sem consciência de Kṛṣṇa, não obtém, na prática, o verdadeiro benefício da vida humana”. O significado desta declaração é que todas as almas condicionadas que estão ocupadas muito freneticamente em atividades visando ao gozo dos sentidos, sem saberem que tal processo jamais as ajudará a livrarem-se da contaminação material, recebem como recompensa nada mais do que repetidos nascimentos e mortes.

Підперти це твердження можна іншою цитатою з Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.17). Там Шрі Нарада Муні каже В’ясадеві: «Якщо людина не виконує визначених їй відповідно до її становища обов’язків, але просто приймає притулок безпосередньо у лотосових стіп Харі [Крішни], це не є помилкою з її боку, і за кожних обставин її становище є безпечним. І навіть якщо така людина, що стала на шлях відданого служіння, падає через погане товариство або якщо вона помирає передчасно, не пройшовши до кінця шлях відданого служіння, вона однак нічого не втрачає. Натомість той, хто просто виконує свої обов’язки відповідно до свого становища в системі варн та ашрамів, але робить це поза зв’язком із свідомістю Крішни, не здобуває від людської форми життя тої користи, яку вона може дати». Смисл сказаного в тому, що на всі зумовлені душі, які вганяють за чуттєвою втіхою, не розуміючи, що ця гонитва ніколи не очистить їх від матеріальної скверни, чекає одна «нагорода» — знов і знов народжуватися та помирати.

No Quinto Canto do Śrīmad-Bhāgavatam, Ṛṣabhadeva diz claramente a seus filhos: “As pessoas que estão ocupadas em atividades fruitivas aceitam o nascimento e a morte repetidamente, e, até que desenvolvam um sentimento amoroso por Vāsudeva, não será possível que escapem destas severas leis da natureza material”. Perante isso, devemos concluir que qualquer pessoa que se dedique com muita seriedade a seus deveres ocupacionais dentro dos varṇas e āśramas, e que não desenvolva amor por Vāsudeva, a Suprema Personalidade de Deus, está simplesmente arruinando sua forma humana de vida.

У П’ятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» Рішабгадева недвозначно каже своїм синам: «Ті, що виконують кармічну діяльність, знову й знову мусять народжуватися і помирати, аж доки розвинуть у собі почуття любови до Ва̄судеви, бо інакше не може бути й мови за те, щоб вони звільнилися з-під влади суворих законів матеріальної природи». Отже, можна висновити, що той, хто з усією серйозністю й сумлінням виконує свої обов’язки у системі варн та ашрамів, але не плекає в собі любови до Верховного Бога-Особи, Ва̄судеви, просто марнує своє життя в людському тілі.

Isto também está confirmado no Śrīmad-Bhāgavatam (11.11.32), onde o Senhor diz a Uddhava: “Meu querido Uddhava, qualquer indivíduo que se abrigue em Mim, entregando-se completamente, e siga Minhas instruções, abandonando todos os deveres ocupacionais, deve ser considerado o homem de primeira classe”. Com esta declaração da Suprema Personalidade de Deus, conclui-se que as pessoas que geralmente se sentem atraídas por atividades filantrópicas, éticas, morais, altruístas, políticas e de bem-estar social podem ser consideradas pessoas boas somente de acordo com a estimativa do mundo material. Com o Śrīmad-Bhāgavatam e outras escrituras védicas autênticas, aprendemos ainda que, se uma pessoa simplesmente atua em consciência de Kṛṣṇa e executa serviço devocional, considera-se que ela está muitíssimo melhor situada do que todas as pessoas ocupadas em atividades filantrópicas, éticas, morais, altruístas e de bem-estar social.

Підтвердження тому маємо в Одинадцятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (11.32). Господь звертається до Уддгави: «Любий Уддгаво! Кожного, хто у цілковитій відданості приходить до Мене по притулок і дотримує Моїх настанов, покинувши визначені для його становища в суспільстві обов’язки, слід вважати за найпіднесенішого з людей». З цього твердження Верховного Бога-Особи випливає, що людей, яких приваблює доброчинність, моральність, готовність до самопожертви та взагалі бажання якось поліпшити політичне та соціальне становище загалу, вважають добрими людьми лише за мирськими мірками. З «Шрімад-Бгаґаватам» та інших автентичних писань ведичної традиції ми дізнаємося далі, що людина, котра просто діє в свідомості Крішни і виконує віддане служіння, стає набагато вищою від будь-кого з добродійників, моралістів, альтруїстів, жертводавців тощо.

O mesmo tópico está confirmado de forma ainda mais enfática no Śrīmad-Bhāgavatam (11.5.41), onde Karabhājana Muni se dirige a Mahārāja Nimi como segue: “Meu querido rei, se um indivíduo abandona seus deveres ocupacionais, da maneira como são prescritos para os diferentes varṇas e āśramas, mas se refugia completamente no Senhor entregando-se a Seus pés de lótus, semelhante indivíduo não é mais devedor, tampouco possui alguma obrigação de executar os diferentes tipos de atividades que prestamos aos grandes sábios, antepassados, entidades vivas e membros da família e da sociedade. Tal indivíduo também não necessita se dar ao trabalho de executar os cinco tipos de yajñas (sacrifícios) para se livrar da contaminação pecaminosa. Simplesmente por executar serviço devocional, ele se livra de todas as espécies de obrigações”. O significado do verso é que o homem, tão logo nasce, imediatamente contrai dívidas com muitíssimas fontes. Ele se endivida com os grandes sábios porque se beneficia lendo suas escrituras e livros autorizados. Nós, por exemplo, beneficiamo-nos com os livros escritos por Vyāsadeva, que nos legou todos os Vedas. Antes da escrita de Vyāsadeva, a literatura védica era apenas ouvida, e os discípulos aprendiam os mantras rapidamente por ouvirem, não por lerem. Posteriormente, Vyāsadeva julgou atilado escrever os Vedas porque as pessoas, nesta era, têm memória curta e são incapazes de lembrar todas as instruções dadas pelo mestre espiritual. Ele, por conseguinte, deixou todo o conhecimento védico na forma de livros, como, por exemplo, os Purāṇas, o Vedānta, o Mahābhārata e o Śrīmad-Bhāgavatam.

За це саме, хіба навіть ще виразніше, каже Карабгаджана Муні, слова якого наведені в Одинадцятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (5.41). Він звертається до Махараджі Німі: «Любий царю! Хай навіть людина покинула виконувати свої обов’язки, що визначені їй відповідно до її варни та ашраму, але якщо вона прийняла притулок лотосових стіп Господа та цілковито віддалась Йому, вона більше нікому нічого не винна і не зобов’язана виконувати різного роду обов’язки щодо великих мудреців, предків, живих істот, родини і суспільства. Крім того, їй нема жодної потреби турбуватися виконувати яґ’ї [жертвопринесення] п’яти різновидів, що дають змогу звільнитися від занечищення гріху. Саме те, що вона здійснює віддане служіння, звільняє її від усіх зобов’язань». Пояснити сказане можна так: з’явившись на світ, людина заборговує одразу стільком істотам. Вона в боргу перед великими мудрецями, тому що з їхніх авторитетних творів та коментарів вона черпає для себе безмір користи. Як-от ми, наприклад, користуємося книгами, які написав В’ясадева. В’ясадева дав нам усі Веди. До того, як він записав Веди, ведичне знання передавалося відусно: учні швидко запам’ятовували і вивчали мантри, просто почувши їх, а не вичитуючи їх з книг. В’ясадева, зваживши на коротку пам’ять людей цієї епохи та їхню нездатність запам’ятовувати всі повчання духовного вчителя, вирішив, що Веди варто записати. Тому він передав нам усе ведичне знання у формі численних книг — Пуран, «Веданти», «Махабгарати» та «Шрімад- Бгаґаватам».

Há muitos outros sábios, tais como Śaṅkarācārya, Gautama Muni e Nārada Muni, com os quais contraímos dívida em virtude de nos beneficiarmos com o conhecimento deles. De forma similar, temos obrigação para com nossos antepassados porque nascemos em uma família particular, na qual recebemos vantagens de todo tipo e herdamos propriedades. Logo, estamos em débito com os antepassados e temos que lhes oferecer piṇḍa (prasāda) depois que eles morrem. De forma similar, também estamos em débito com as pessoas em geral, como também com nossos parentes, amigos e até mesmo com os animais, tais como as vacas e os cães, que nos prestam muitíssimos serviços.

Є й багато інших мудреців — Шанкарачар’я, Ґаутама Муні, Нарада Муні тощо. Ми зобов’язані і їм, бо користуємось з їхнього знання. Так само ми в боргу перед своїми предками, бо кожний з нас народився у певній сім’ї, користується усіма відповідними перевагами й успадковує по своїх предках майно. Тому ми маємо обов’язки перед предками і після їхньої смерти повинні офірувати їм пінду (прасад). Ще ми зобов’язані перед цілим людським загалом, нашими родичами, друзями і навіть тваринами, наприклад коровами та собаками, за їхнє вірне служіння нам.

Dessa maneira, estamos em débito com os semideuses, os antepassados, os sábios, os animais e a sociedade em geral. Temos a obrigação de recompensá-los todos executando serviço apropriadamente. Porém, com a única empreitada do serviço devocional, se uma pessoa abandona todas as obrigações e simplesmente se rende à Suprema Personalidade de Deus, ela não está mais endividada, nem tem obrigação com alguma outra fonte de benefício.

Отже, ми маємо обов’язки перед півбогами, предками, мудрецями, тваринами і суспільством взагалі. Ми мусимо сплатити ті борги, відповідно відслуживши тим, кому ми зобов’язані. Але якщо людина береться до відданого служіння Господу, її борги одразу скасовуються; відколи вона віддалася Верховному Богові-Особі, вона більше не має ані боргів, ані обов’язків.

Também no Bhagavad-gītā, o Senhor diz: “Abandona todas as tuas ocupações e apenas te rende a Mim. Asseguro que te darei proteção contra todas as reações pecaminosas”. Pode ser que alguém pense que, por estar se rendendo à Suprema Personalidade de Deus, não será capaz de executar todas as suas outras obrigações. O Senhor, no entanto, diz repetidamente: “Não hesites. Não consideres que, pelo fato de estares abandonando todas as outras ocupações, haverá alguma falha em tua vida. Não penses assim. Hei de te dar toda proteção”. Isto é o que o Senhor Kṛṣṇa garante no Bhagavad-gītā.

У «Бгаґавад-ґіті» Господь також каже: «Покинь усі свої зайняття і просто віддайся Мені. Я запевняю тебе, що захищу від усіх наслідків твоїх гріхів». Хтось може подумати, що відданість Верховному Богові-Особі є перешкодою на шляху виконання інших обов’язків. Але Господь ще і ще повторює: «Не вагайся. Не думай, що, облишивши усі інші свої зайняття, ти занапастиш собі життя. Не думай так. Я захищатиму тебе зусебіч». Так запевняє Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті».

O Agastya-saṁhitā fornece evidências adicionais: “Assim como os princípios reguladores da escritura não são necessários para alguém liberado, aquele que está devidamente ocupado no serviço ao Senhor Rāmacandra também não precisa cumprir os princípios ritualísticos que são indicados nos suplementos védicos”. Em outras palavras, os devotos do Senhor Rāmacandra, ou Kṛṣṇa, já são pessoas liberadas e não é necessário que sigam todos os princípios reguladores mencionados nas seções ritualísticas da literatura védica.

Ще одне свідчення є в «Аґаст’я-самхіті»: «Як для звільненої душі чи й є потреба дотримуватись даних в писаннях реґулівних правил, так само і тому, хто самовіддано служить Господеві Рамачандрі, немає потреби виконувати обрядові чинності, описані у доповняльних ведичних писаннях». Іншими словами, віддані Господа Рамачандри або Крішни вже є звільненими душами, а тому їм вже не треба виконувати всю ту різноманітну діяльність, що описана у розділах Вед, які присвячені ритуальним відправам.

Similarmente, no Śrīmad-Bhāgavatam (11.5.42), Karabhājana Muni se dirige ao rei Nimi com as seguintes palavras: “Meu querido rei, uma pessoa que tenha abandonado a adoração aos semideuses e tenha concentrado sua energia completamente no serviço devocional à Suprema Personalidade de Deus torna-se muitíssimo querida ao Senhor. Deste modo, se, por acaso ou por equívoco, ela faz algo que é proibido, não lhe é necessário executar nenhuma cerimônia purificatória. Como o Senhor está situado dentro de seu coração, Ele sente compaixão pelo erro acidental do devoto e o corrige interiormente”. Também se confirma em muitas partes do Bhagavad-gītā que Kṛṣṇa, a Suprema Personalidade de Deus, interessa-Se especialmente por Seus devotos e declara enfaticamente que nada pode fazer com que Seus devotos caiam. Ele os está protegendo sempre.

Ще в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.42) Карабгаджана Муні, звертаючись до царя Німі, каже: «Любий царю! Той, хто відмовився од поклоніння півбогам і зосередив свої сили виключно на відданому служінні Верховному Богові- Особі, стає дуже дорогий Господеві. І якщо випадково або через непорозуміння він вчинить щось недозволене, йому не треба вдаватися до жодного очищувального обряду. Господь, що перебуває в його серці, прощає йому випадкову помилку і зсередини виправляє його». У багатьох місцях «Бгаґавад- ґіти» також знаходимо підтвердження тому, що Верховний Бог- Особа, Крішна, особливо дбає про Своїх відданих, і Він Сам проголошує, що немає того, що змусило б Його відданих впасти, бо Він Сам завжди обороняє їх.